Міжбанківське кредитування
ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ ІЗ ЗАПОЗИЧЕННЯ КОШТІВ
Поняття та види запозичених ресурсів банків
Запозичені ресурси банківських установ – це кошти, отримані банком на умовах кредитування для здійснення необхідної діяльності на принципах платності, строковості, забезпеченості, поверненості та цільового характеру.
Запозичені банківські ресурси характеризуються двома юридично- правовими формами реалізації: кредитів, отриманих від інших банків (у тому числі НБУ), та цінних паперів субординованого боргу
Характеристика запозичених банківських ресурсів
| Види ресурсів | Складова характеристика |
| 1. Кошти НБУ | Коррахунок НБУ в комерційному банку, короткострокові кредити, отримані від НБУ (овердрафт за коррахунком, за операціями РЕПО, через тендери, ломбардні кредити, стабілізаційний кредит, інші кредити), довгострокові кредити, отримані від НБУ (через тендери, за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, стабілізаційний кредит, інші довгострокові кредити). |
| 2. Кошти інших банків | Кошти до запитання інших банків (кореспондентські рахунки), строкові депозити інших банків (депозити овернейт, гарантійні депозити, короткострокові та довгострокові депозити), кредити, отримані від інших банків (овердрафт за коррахунками, кредити овернайт, за операціями РЕПО, інші короткострокові та довгострокові кредити, отримані від інших банків, фінансовий лізинг від інших банків). |
| 3. Кредиторська заборгованість за операціями з банками | Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою, інша кредиторська заборгованість за операціями з банками. |
| 4. Цінні папери субординованого боргу | Боргові цінні папери, випущені банком, що належать до категорії інвестиційних (більше, ніж один рік) – банківські облігації, як правило, безстрокові або конверсійні. |
Ці кошти мають суттєве значення для підтримки поточної банківської ліквідності й тому активно використовуються комерційними банками України. Крім цього, важливим джерелом недепозитних коштів банку є випуск ним власних боргових зобов’язань – насамперед облігацій.
Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані у прості акції. Тоді залучені за їхньою допомогою кошти переходять у власний капітал комерційного банку.
Банківські облігації в Україні не набули розвитку. Причинами такого становища є їхні незабезпеченість, нездатність нових банків довести статутні капітали до розмірів мінімальних вимог НБУ, фінансові труднощі, що виникли у більшості банків останнім часом, а також фактична відсутність вторинного ринку цінних паперів.
Міжбанківське кредитування
Міжбанківський ринок кредитних ресурсів являє собою систему, що забезпечує купівлю-продаж вільних кредитних ресурсів між комерційними банками та комерційними банками і Національним банком України.
Розміщувати і купувати кредитні ресурси на міжбанківському ринку кредитних ресурсів банком вигідно за двох основних причин:
1) комерційні банки на відміну від суб’єктів господарської діяльності відрізняються вищою надійністю;
2) процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило,
нижча від ставки за кредитами суб’єктам економіки.
Міжбанківські кредити за складом поділяються на взаємні кредити між комерційними банками та кредитування Національним банком України комерційних банків. У загальній структурі міжбанківських кредитів переважають взаємні кредити комерційних банків (80–85%), але з розвитком банківської системи частка кредитів НБУ може мати тенденцію до зростання.
Плата за міжбанківськими кредитами пов’язана та максимально наближена до облікової ставки Національного банку України. Метою
залучення міжбанківських кредитів є: по-перше, розширення кредитної діяльності комерційних банків з клієнтами; по-друге, необхідність підтримки і регулювання банківської ліквідності.
Взагалі банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб’єктів господарської діяльності, оскільки перші відрізняються, як правило, вищою надійністю.
Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними – від одного дня до трьох-шести місяців.
Дуже активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку. В договорі на міжбанківське кредитування, крім терміну, необхідно обумовити суму кредиту, рівень процентної ставки і порядок погашення. Переважно при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на беззаперечне списання боргу. Якщо банк, який позичив кредитні ресурси, не може їх повернути у встановлений термін, то він купує гроші в іншому банку.
При укладанні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).
При розгляді питання про надання міжбанківського кредиту банк-кредитор робить оцінку фінансового стану банку-позичальника, яка здійснюється на підставі:
- дотримання банком-контрагентом обов’язкових економічних нормативів діяльності;
- наявності прибутку та збитків;
- аналізу якості активів і пасивів потенційного банку-позичальника;
- виконання вимог резервування коштів під банківські ризики;
- виконання банком зобов’язань у минулому;
- якості банківського менеджменту.
Розрізняють міжбанківські активні та пасивні кредитні операції, які формують ринок міжбанківських депозитів і ринок міжбанківських кредитів.
Міжбанківський кредит має такі основні форми:
•міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі
генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;
• залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на певний термін під узгоджений банківський процент (оформляється кредитною угодою);
•платіжний кредит у формі овердрафту за кореспондентським
рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин або спеціальним договором про овердрафт);
•централізовані кредити, що надходять для підтримання певних
галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, оскільки маржа за ними регулюється НБУ;
•переоблік та перезастава цінних паперів у НБУ;
• централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі. В Україні за допомогою впровадженої системи електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється шляхом прямих угод між банкомкредитором та банком-позичальником. Кредитування
здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін.
Міжбанківські кредити за терміновою ознакою можна поділити на:
1) одноденні, або нічні – строком на 1 день, мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку;
2) надкороткі – від 1 дня до 7 днів;
3) короткі – від 10 днів до місяця.
Кредити рефінансування
Рефінансування банків – це операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком України порядку.
Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:
•строк діяльності – не менше, ніж один рік після отримання
ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;
•має ліцензію Національного банку України на здійснення
відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;
•має активи, які можуть бути прийняті Національним банком
України у заставу;
• здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку України кредитів та сплату процентів за користування ними.
Національний банк України відповідно до своїх розпорядчих документів у разі коливань на грошово-кредитному ринку може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів, строків рефінансування і виду забезпечення кредиту рефінансування.
Національний банк України здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку України і яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню.
Національний банк України щоденно засобами електронної пошти оголошує банкам процентні ставки. Один банк не може одержати більше, ніж 50 процентів обсягу коштів, запропонованих на тендері з підтримання ліквідності банків.
Для нарахування процентів строк користування кредитом згідно з
Національний банк України здійснює рефінансування банків лише під відповідне забезпечення:
•державними облігаціями України (облігації внутрішньої державної позики України, облігації зовнішньої державної позики України, цільові облігації внутрішньої державної позики України);
• державними облігаціями України, які перебувають у довірчій власності банку згідно з договором управління майном між установником управління і банком-управителем та письмовою згодою установника управління на заставу державних облігацій України, які перебувають у довірчій власності, під забезпечення кредиту рефінансування
Національного банку України;
• депозитними сертифікатами;
• векселями суб’єктів господарювання – резидентів України, врахованими банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку України. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселями нерезидентів, авальованими іноземними банками з рейтингом, не нижчим, ніж «інвестиційний клас»;
•векселями банків, авальованими іншим банком;
• гарантіями іншого банку-резидента;
• облігаціями місцевих позик, що вільно обертаються на ринку;
• цінними паперами Державної іпотечної установи, у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України та підтверджено коштами в Державному бюджеті України;
•облігаціями підприємств, що вільно обертаються на ринку (крім
цільових), у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету
Міністрів України;
• іпотечними облігаціями, що вільно обертаються на ринку;
• іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю;
• подвійними складськими свідоцтвами, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, за умови надання банком кредиту під їхнє забезпечення;
•заставою майнових прав, що виникли у банку в результаті
укладення кредитного договору між ним та відповідним суб’єктом господарювання. Національний банк України бере в заставу майнові права за кредитами, які визначені як стандартні та під контролем відповідно до нормативно-правових актів з питань формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків;
•акціями власників істотної участі в банку (тільки для кредитів
рефінансування понад 14 днів).
Національний банк України здійснює підтримку короткострокової (миттєвої) ліквідності банку в національній валюті через постійно діючу лінію рефінансування. Одним із кредитів за такою лінією є кредити овернайт.
Кредит овернайт – це кредит, наданий комерційному банку
Національним банком України за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день.
Кредит строком на один робочий день надається на умовах, які визначаються генеральним кредитним договором. Кошти кредиту перераховуються в день отримання Національним банком України заявки від банку.
Національний банк може надавати банкам кредити овернайт:
• під забезпечення державними облігаціями України (крім облігацій зовнішньої державної позики України) або депозитними сертифікатами (кредит овернайт під забезпечення);
•без забезпечення (кредит овернайт бланковий).
Обов’язковою умовою для подання банком заявки на одержання кредиту овернайт є укладення генерального кредитного договору з Національним банком України на 1 рік.
Національний банк України може встановлювати згідно зі своїми розпорядчими документами частоту звернень банків до Національного банку України та максимальний розмір кредиту овернайт бланкового.
У разі виникнення потреби у підтриманні ліквідності банк може протягом будь-якого робочого дня тижня до часу, зазначеного в розпорядчих документах Національного банку України, подати до відповідного структурного підрозділу та відповідного територіального НБУ управління заявку на одержання кредиту овернайт.
Територіальне управління НБУ перевіряє виконання комерційним банком вимог, оперативно розглядає можливість надання банку кредиту овернайт за допомогою програмно-технологічного забезпечення протягом дня звернення банку в термін, визначений у розпорядчому документі, повідомляє про своє рішення у відповідний структурний підрозділ. Відповідний структурний підрозділ на підставі висновку територіального управління готує пропозиції для подання на розгляд керівництва Національного банку України для прийняття рішення.
Відповідний структурний підрозділ надсилає банку повідомлення і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до закінчення операційного дня Національного банку України забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом овернайт.
Повернення банком кредиту овернайт здійснюється наступного робочого дня одночасно з процентною платою. Наступний кредит овернайт може надаватися лише за умови погашення попереднього.
Крім кредитів овернайт, Національний банк України здійснює також рефінансування комерційних банків строком до 14 днів та до 365 днів шляхом проведення кількісного або процентного тендера.
Кількісний тендер – це тендер, на якому Національний банк України наперед встановлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування або розмістити в Національному банку України кошти.
Процентний тендер – це тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку України зазначають ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит рефінансування або розмістити кошти.
Національний банк України повідомляє банкам про проведення кількісного або процентного тендера щотижня у п’ятницю засобами електронної пошти.
Тендери проводяться щосереди з такою періодичністю: три середи підряд – рефінансування строком до 14 днів; одна середа – рефінансування строком до 365 днів.
Національний банк України може змінювати періодичність і черговість проведення тендерів, а також оголошувати позачергові тендери,
Комерційний банк, який на основі прогнозу своєї ліквідності планує взяти участь у тендері, має заздалегідь, орієнтуючись на терміни проведення тендерів Національним банком України, подавати до територіального управління НБУ документи для здійснення перевірки запропонованого ним виду забезпечення, що приймається Національним банком України.
Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, запропонованої на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками
пропорційно до поданих заявок.
За умови проведення Національним банком України процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до одного десяткового знака після коми, за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу, ніж облікова ставка Національного банку України.
На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.
Комерційні банки, заявки яких задоволені, мають укласти кредитний договір та договір застави (гарантії)
Іншим важливим способом формування комерційними банками запозичених ресурсів є операції прямого і зворотного репо. Національний банк України може проводити з банками операції прямого або зворотного репо згідно з укладеними договорами на визначену суму та строк.
Операція прямого репо – це кредитна операція, що ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком України і комерційним банком про купівлю Національним банком державних облігацій України з портфеля комерційного банку або банківських металів з подальшим зобов’язанням комерційного банку викупити державні облігації України або банківські метали за обумовленою ціною на обумовлену дату. (склад з 2 частиг і уклад ген угода)
Операція зворотного репо – це депозитна операція, що ґрунтується на двосторонньому договорі між Національним банком України та комерційним банком про продаж Національним банком зі свого портфеля державних облігацій України з одночасним зобов’язанням зворотного їхнього викупу в комерційного банку за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату.
Національний банк України операції репо може здійснювати одним з двох таких способів:
•безпосередньої домовленості з комерційним банком щодо
купівлі (продажу) державних облігацій України або банківських металів;
• проведення тендера заявок банків щодо участі в операціях прямого репо з державними облігаціями України.
Операції репо можуть здійснюватися лише з тими державними облігаціями України, строк погашення яких не припадає на строк проведення операції.
Національний банк України може здійснювати тільки операції строкового репо, тобто строк операції має бути чітко визначений, але не більше, ніж на 60 календарних днів.
Договір між Національним банком України та комерційним банком має бути укладений не пізніше від наступного робочого дня після отримання повідомлення-підтвердження. Національний банк України за умови проведення операції прямого репо шляхом безпосередньої домовленості з банком орієнтується на діючу облікову ставку НБУ, процентні ставки на міжбанківському кредитному ринку, на дохідність за державними облігаціями України, процентні ставки на міжбанківському валютному ринку та наявність у комерційного банку державних облігацій України і банківських металів.
Іншим видом кредитів рефінансування, що можуть надаватися Національним банком України комерційним банкам, є стабілізаційний кредит.
Стабілізаційний кредит – це кредит Національного банку України, що може надаватися комерційному банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Національним банком України строк.
Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління НБУ клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення, яка відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання діяльності банків у нашій державі.
Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління НБУ надсилає відповідні пропозиції структурному підрозділу, що здійснює нагляд за діяльністю банків. Структурний підрозділ НБУ, що здійснює нагляд за діяльністю банків, готує пропозиції на розгляд Правління Національного банку України про можливість надання комерційному банку, який перебуває у стані фінансового оздоровлення або взяв на себе борг банку, що перебуває у стані фінансового оздоровлення, стабілізаційного кредиту.
Національний банк України може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку України, таким комерційним банкам (+2 процентних пункти):
•фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що
перебуває у стані фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання
•банку, який розробив програму фінансового оздоровлення і
звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під заставу державних облігацій України або інших цінностей;
•банку, який перебуває у стані фінансового оздоровлення і
звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку
Стабілізаційний кредит надається банку строком на 90 днів або до 1 року, а в разі крайньої потреби до 450 днів. (Забезпечується як при рефінансуванні) У разі зміни облікової ставки Національного банку України підлягає коригуванню відповідно і процентна ставка за користування стабілізаційним кредитом.
У разі неповернення комерційним банком стабілізаційного застосовується безспірне списання заборгованості
Банк для отримання стабілізаційного кредиту має подати до Національного банку такі документи:
- клопотання про надання стабілізаційного кредиту;
- програму фінансового оздоровлення банку;
- графік повернення стабілізаційного кредиту та сплати процентів за користування ним;
- документи, що підтверджують право власності на запропоноване забезпечення.
проведенні банківських операцій;· співвідношення активних операцій на міжбанківському ринку до загальної суми заборгованості за кредитами банку перевищує значення такого співвідношення по
системі банків більше ніж на п'ять процентних пунктів;· перевищення протягом останнього звітного місяця значень нормативів миттєвої ліквідності (Н4) та/або поточної ліквідності (Н5) більше ніж на 10 процентних пунктів над установленими НБУ нормативними значеннями;· дострокове виконання зобов'язань перед власниками/ учасниками банку, а також за зовнішніми запозиченнями;· надання бланкових кредитів, кредитів під низьколіквідне забезпечення та під цінні папери власної емісії;· виплата бонусів, премій та інших додаткових матеріальних винагород керівникам банку;· придбання позалістингових недержавних цінних паперів від свого імені та за власний рахунок;· спрямування коштів за отриманими кредитами НБУ на придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України;· несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитами НБУ;· порушення умов кредитного договору;· банк не є учасником ЄІС "Реєстр позичальників";· незабезпечення своєчасного надання до ЄІС "Реєстр позичальників" достовірної інформації про позичальникків, які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банком.