Особливості довгострокового кредитування.

Довгострокове кредитування передбачає надання банком позичок на довгостроковий термін.

Особливостями довгострокового кредитування є:

- підвищений ризик, пов'язаний з строком кредитування;

- високо ймовірні зміни економічних умов і кредитора і позичальника;

- підвищений ризик зміни вартості кредитних ресурсів;

- підвищена увага при кредитному аналізі;

- вимагає наявності забезпечення;

- необхідна чітка виважена система кредитного моніторингу, що передбачає контроль за всіма аспектами кредитної угоди.

Види кредитів-виключно цільові кредити.

Довгостроковий кредит в основні фонди відноситься до інвестиційних кредитів. На банк покладаються додаткові завдання щодо підбору ефективних проектів.

Довгострокові кредити пов'язані, як правило, з інвестуванням коштів на технічне переозброєння (нова техніка і технологія), реконструкцію, модернізацію, розширення діючих підприємств і виробництв. До об'єктів довгострокового кредитування відносяться:· будівництво нових підприємств;· реконструкція, технічне переозброєння і розширення підприємств;· організація випуску нової продукції;· придбання науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності.

Також довгостроковий кредит може надаватися на житло, придбання автомобіля, кредит на навчання тощо.

Головною особливістю довгострокового кредитування є кредитування інвестиційного проекту. Надання кредиту в цьому випадку пов'язане не стільки з поточним фінансовим станом позичальника, скільки з характером і якістю фінансованого проекту. Інвестиційний проект — це комплексна програма вкладення коштів у виробничий об'єкт з метою одержання доходів у майбутньому. Підставою для рішення про надання довгострокового кредиту є інвестиційний (проектний) аналіз.

Метою проектного аналізу є визначення його соціально-економічної ефективності, «цінності».

Банки України працюють як з корпоративними цінними паперами (портфельні інвестиції), так і здійснюють довгострокові кредитування реального сектора економіки.

12. Етапи процесу кредитування.

Процес банківського кредитування складається з певних етапів, кожний з яких забезпечує рішення локального завдання, а разом досягається головна мета кредитних операцій – їх надійність і прибутковість для банку.

Етапи кредитування загалом можна про класифікувати так:

• попередній, що має кілька складових:

- розгляд кредитної заяви та інтерв'ю з клієнтом;

- оцінка кредитоспроможності позичальника;

- структурування кредиту;

• поточний етап - підготовка та укладення кредитного договору, договору застави, надання кредиту;

• підсумковий етап - контроль за цільовим використанням і погашенням кредиту, станом збереження забезпечення, закриття кредитної справи після остаточного погашення кредиту.

Кредитний процес розпочинається із розгляду кредитним економістом кредитної заяви, в якій обумовлено необхідну суму кредиту, його цільове використання, вид, термін та ймовірне забезпечення. Банк вимагає, щоб до заяви були долучені документи і фінансові звіти, які пояснюють причину необхідності кредиту. Це можуть бути угоди на проект, що кредитується, розрахунок техніко-економічного обґрунтування кредиту, документи на забезпечення кредиту, документи про відсутність кредитної та бюджетної заборгованості.

Банки пропонують також клієнтам-позичальникам заповнити анкету позичальника (склад засновників, форма власності, основні види діяльності тощо), інші документи, передбачені кредитною політикою.

Інтерв'ю з клієнтом - це особисте знайомство економіста кредитного відділу (керівника банку) із клієнтом у тому разі, якщо інформації з поданого позичальником пакета документів недостатньо.

Економіст кредитного відділу, провівши з клієнтом попередню розмову, може з'ясувати не тільки важливі деталі кредитної угоди, а й накреслити психологічний і професійний портрет позичальника та застрахувати кредит від ризику вже на початку угоди.

Оцінка кредитоспроможності позичальника на підставі ретельного аналізу його фінансового стану та урахування суб'єктивних чинників, що випливають із його діяльності, ще конкретніше підтвердить попередню роботу економіста кредитного відділу.

Під час структурування кредиту банк ще раз узгоджує вид кредиту, суму, термін, вид забезпечення, встановлює процентну ставку за користування кредитом, способи надання і погашення кредиту.

Розмір процентної ставки та порядок її сплати встановлюється банком залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, облікової ставки Національного банку України, строку користування кредитом.

У попередньому етапі процесу кредитування беруть участь ще певні служби (відділи) банку: юридична та служба безпеки, які разом із кредитним економістом оформляють у спеціальному документі висновок про можливість надання кредиту даному позичальникові.

Цей документ та, за потреби, інші документи передають на засідання кредитного комітету банку для ухвалення остаточного кредитного рішення. Остаточне рішення на видавання конкретного кредиту оформляють протоколом засідання кредитного комітету.

Поточний етап розпочинається з кінцевого узгодження з позичальником усіх умов кредитного договору, договору забезпечення кредиту та документального оформлення цих договорів.

Кредитний договір є основним розгорнутим юридичним документом, що підтверджує права та обов'язки як банку, так і позичальника. Як додаток до кредитного договору оформляють також графік погашення кредиту і процентів за ним.

Підсумковий етап процесу кредитування характеризується тим, що банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання кредиту, надходження кредитної заборгованості та процентів за нею, оформляє акти відхилень, вирішує всі питання за несвоєчасного повернення кредиту тощо.

Після остаточного погашення позичальником кредиту кредитну справу закривають і передають в архів банку.