Першим післявоєнним президентом став Бенеш

План

1. Головні риси розвитку країн Східної Європи в др. пол. ХХ ст..

2. Польща

3. Чехословаччина

4. Угорщина

5. Румунія

6. Болгарія

7. Югославія

ПИТ.1 Головні риси розвитку країн Східної Європи в др. пол. ХХ ст.

Лад, який утвердився в країн Східної та Південно -Східної Європи, отримав назву «народна демократія» -це перехідний період у суспільстві, яке прагне розвитку демократії.

Характерні риси для всіх держав цього періоду:

· Загальне виборче право;

· Багатопартійність;

· Проведено аграрні реформи;

· Ліквідовано велике землеволодіння ;

· Націоналізовано власність фашистів.

· До влади прийшли антифашистські сили (комуністичні, соціал-демократичні, радикальні партії, які об’єднувались в Народні фронти( P.S. : Польща – Національний фронт; Угорщина – Національний фронт незалежності; Румунія – національно-демократичний фронт (партії: комуністична, соціал-демократична, фронт землеробів, союз патріотів, профспілки)).

· На політичну ситуацію у Сх. Європі історично впливала радянська армія, надаючи підтримку комуністичним партіям.

Механізм приходу до влади комуністичних партій у країнах Сх.Європи

Активну участь у народних фронтах та коаліційних урядах. Ініціація широких соціальних реформ: націоналізація великої та середньої промисловості.

Контроль над силовими міністерствами ( мін. внутрішніх справ, оборони і т.д.( міністр оборони Польщі - рад. маршал К.Рокоссовський)

контроль над міністерством економіки

Здобуття більшості в урядах( P.S. це стало можливе через те , що праві втратили вплив через співпрацю з фашистами, а центристські сили були роздрібнені.)

Придушення політичної опозиції: на вимогу рад. уряду в Угорщині, Румунії, Югославії, Албанії ліквідовано багатопартійність; В Чехословаччині, НДР, Польщі, Болгарії – створено керовані комуністами коаліції.

Наслідки післявоєнних перемін у Східній Європі

1) Покінчено з демократією. Позбувшись правого тоталітаризму, країни опинились під контролем лівого тоталітаризму ( хоча формально країни мали конституцію і загальне виборче право)

2) В галузі економіки в наслідок індустріалізації ( кошти взято від націоналізації) таколективізації зник клас підприємців і самостійність селян. Ринкова економіка була замінена плановою. Наслідок цього - обмеження споживання і падіння життєвого рівня . Це стало однією із причин політ. кризи 60-их рр..

(P.S. У 1949р.для більш тісної залежності східноєвропейських країн від СРСР створено РЕВ (Раду Економічної Взаємодопомоги).

У 1955р.створено воєнно-політичний союз соціалістичного табору – Організацію Варшавського договору(ОВД)

Смерть Сталіна у 1953р. стала поштовхом для виступів у Сх. Європі, які були силою придушені. Але комуністичні партії змушені вжити таких заходів:

· Припинялись масові репресії і проводилась часткова реабілітація жертв;

· Переглянуто темпи і методи індустріалізації;

· Пом’якшено форми кооперування( в Польщі зупинені);

· Частково знімалась обмеження для малого бізнесу;

· Відносини з СРСР стали рівноправними.

Висновок :Проникнути на ринки Заходу все ж не вдалося. Через кредити зростала зовнішня заборгованість. З`явилися риси, не притаманні тоталітарному соціалізму – безробіття, інфляція, «похитнулися тверді ціни». А на відмінну від СРСР, Сх. Європа не мала значених стратегічних ресурсів, щоб згладжувати кризу.

Постає питання: Чому Східна Європа не повстала? - Саме « перебудова» в СРСР позбавила Сх. Європу страху перед радянською інтервенцією.

Крім Румунії і Югославії, зміна влади в державах відбувалась мирним шляхом.

У 1991р.було ліквідовано РЕВ і ОВД і виведено радянські війська.

Лібералізація режимів у деяких східноєвропейських країнах призвела до загострення міжетнічних протиріч, в результаті чого розпалась Чехословаччина , також ареною міжетнічних конфліктів стала Югославія

На сьогоднішній день неоднозначну реакцію у світі викликано ще одне державне утворення – Косово.

Польща

Визволена в 1945р.Польща мала дві армії - одна воювала із західними союзниками (Армія Крайова,так звана Армія Андерса);друга – на боці СРСР (Армія Людова).

Територіальні зміни після війни:

· до Польщі відійшли німецькі землі до Одера та Нейсе і частина Сх. Прусії.

· до СРСР – Західна Україна (район з центром у м. Володимир –Волинським).

Причини супротиву поляків встановленню комуністичного режиму :

1. Репресії проти поляків у 1939р.( в Сибір і Казахстан депортовано 2 млн поляків, 15 тис. офіцерів розстріляно в Катинському лісі).

2. СРСР не надав допомоги повсталій Варшаві(1944р).

3. Поляки – переконані католики.

4. Популярність еміграційного уряду Миколайчика у Лондоні.

Ø Зважаючи на ці причини, Сталін погодився на включення до складу нового уряду прихильників Миколайчика і його самого.

Ø Поштовхом до приходу комуністів до влади стала заява державного секретаря США Джеймса Бірнса у вересні 1946р. , що питання про західні кордони Польщі залишається відкритим. Вплив прозахідних сил у Польщі зменшився і комуністи зробили ривок до влади. Крім того, встановленню радянської влади на території Польщі сприяли як присутність радянських військ – визволителів на території Польщі так і спільний кордон з Радянським Союзом і оточеність Польщі прорадянськими урядами в інших державах.

У 1947р.президентом Польщі став лідер ПРП Болеслав Берут,а в грудні 1948р.ПРП (Польська Робітнича Партія) об’єдналась з ПСП (польською соціалістичною партією) і створили Польську об’єднану робітничу партію(ПОРП) (P.S.ПОРП була майже 40 років при владі ). Створено також Селянську і Демократичну партії ,які повинні були створювати видимість збереження багатопартійності.

У 1950р.– почалась індустріалізація . Польща перетворилась в аграрно-індустріальну країну.

У 1956р.-повстання у Познані проти Сталінської політики поширилась на всю Польщу.

У жовтні 1956р. – до влади прийшло нове керівництво на чолі з реабілітованим Владиславом Гомулкою,який запропонував програму реформ:

§ припинено кооперацію сільського господарства і форсовану індустріалізацію ;

§ ослаблено репресії ;

§ ліквідовано комітет держбезпеки;

§ дозволено працювати ремісником і добірним власником .

§ для зв’язків з діаспорою створено товариство « Полонія».

У 60-70-их рр.. незважаючи на певні успіхи, не вдалося зупинити підвищення цін. Це, а також повстання в Чехословаччині, спричинили виступи студентів і робітників. (P.S. є думка , що повстання 1970 р. було сплановано партією, щоб скинути Гомулку, який мав авторитет).

Лідером ПОРП став Е. Герек.Нове керівництво передбачало використовувати для модернізації економіки іноземні кредити, але це лише відтягнуло кризу – соціалізм як зазначають вчені, неможливо реформувати. Будь-які реформи ведуть до встановлення капіталізму або сталінізму.

Економічна криза 70-их рр.. погіршила ситуацію. У 1980-81 рр.пройшлахвиля страйків, яку очолила профспілкова організація «Солідарність» (лідер – електрик з Гданська Лех Валенса . Страйкувало майже 200 тис. робітників. Уряд погодився на підняття зарплат, а це викликало інфляцію. «Солідарність» прийняла рішення про початок боротьби за владу .

У ніч з 12-13 грудня 1981 р. створено Військову раду національного порятунку на чолі з Войцехом Ярузельським, яка оголосила про введення надзвичайного стану.Надзвичайний стан діяв до 1983року. «Солідарність « було заборонено. Ярузельський не вивів країну з кризи ( Рад. Союз надав фінансову і продовольчу допомогу).

Лише в лютому 1989 р. започатковано «круглий стіл» за участю всіх опозиційних сил (ПОРП хотіла ще зберегти свою роль). Але в 1989р. «Солідарність» пройшла до парламенту. У 1989 р. прийнято нову Конституцію, яка повернула назву – Республіка Польща

Новий уряд Т. Мазовецького першим у Сх. Європі ( запровадив нову економічну програму, яка отримала назву «шовкова терапія» - різкий перехід до ринкової економіки.( за планом міністерства фінансів Л.Бальцеровича).

Заходи «шокової терапії»:

o одночасне запровадження вільної торгівлі та скасування контролю за цінами.

o Зростання цін, скорочення виробництва, приборкання інфляції.

o Початок приватизації приватного сектора.

o Зростання виробництва.

У 1990 р.– Валенса став Президентом Польщі.

З 1995р. – економіка Польщі почала виходити з кризи.

Фактори , які сприяли успіху реформи у Польщі:

1) Порівняно невеликі масштаби економіки;

2) Високий попередній розвиток ринкових відносин;

3) Згуртованість населення;

4) Допомога польської діаспори;

5) Цілеспрямована діяльність уряду в проведенні реформ;

6) Наявність широкого ринку для збуту польських товарів, що відкрився після розпаду СРСР.

У 1999р . - Польща стала членом НАТО

У 2004р. – членом ЄС і також приєдналась до Шенгенської безвізової зони.

Питання для самоконтролю:

1) Коли в Польщі було встановлено комуністичний режим?

2) Які факти сприяли встановленню комуністичного режиму?

3) Чому розвиток соціалістичного суспільства в Польщі супроводжувався періодичними гострими кризами? Роки найгостріших криз в Польщі?

4) Яку роль відігравала профспілка «Солідарність» у поваленні комуністичного режиму?

5) Охарактеризуйте економічні реформи в Польщі здійснені в 1990-ті рр..?

6) Завдяки чому Польщі вдалося досягнути вагомих результатів у євроатлантичній інтеграції?

Чехословаччина. Чеська і Словацька республіка

Повторення: Відповідно до положень Мюнхенської угоди 1938р. Чехія і Моравія перетворились на протекторат Німеччини. Словаччина стала незалежною союзницею Німеччини. Територію Карпатської України(коли була проголошена-?) окупувала Угорщина.

Еміграційний уряд Е. Бенеша перебував у Лондоні. Чехословацькі військові частини, сформовані в Англії воювали в Африці, а з 1943р. – на Східному фронті.

Першим післявоєнним президентом став Бенеш.

Уряд, сформований у 1946р., був коаліційний (комуністи очолили силові міністерства і розпочали націоналізацію підприємств, що не було сприйнято у чеському суспільстві однозначно. ( Президент Бенеш був прихильником співпраці з Заходом і приєднання до плану Маршала). За наказом Сталіна було організовано демонстрації з вимогою усунення міністрів – капіталістів. У червні 1948р. Бенеш сам подав у відставку .

ü Президентом ЧСР став лідер КП Чехословаччини К. Готвальд так само як і в Польщі відбувалось об`єднання комуністів і соціалістів.

ü Почалась розбудова суспільства за радянським зразком (п’ятирічні плани, кооперація с\г (закінчена в 1960р), курс на побудову соціалізму, масові судові процеси проти націоналістів);

ü Відмінність від інших країн була лише в тому, що Чехословаччина, будучи промислово розвинутою країною, не потребувала індустріалізації.

ü Несподіваність реформ, які ініціювало партійне керівництво викликала суперечки щодо майбутнього розвитку країни всередині самої партії. Після гострих дебатів на пленумі ЦК КПЧ у січні 1968 р. першим секретарем обрали О. Дубчека. Було розроблено нову програму розвитку суспільства, яка стала початком Празької весни. (P.S. Значну роль у пропаганді положень програми відіграла преса, звільнена від цензури і неформальні гром.-політ. організацій побудови « Соціалізму із людським обличчям» )

Основні положення програми побудови «соціалізму з людським обличчям»:

Реальна багатопартійність і надання демократичних свобод ( слова, преси, віросповідання);

Скорочення чиновницького апарату;

Запровадження федеративного устрою і рівноправ’я чехів і словаків;

Запровадження основ ринкової економіки;

Багатостороннє співробітництво з усіма країнами.

Ставлення СРСР до таких реформ – негативне. У ніч з 20 на 21 серпня 1968 р.5 держав ( Болгарія, НДР, Польща, СРСР, Угорщина) ввели війська ( 124 тис. солдат , 500 танків). Захоплено найважливіші стратегічні об’єкти, конфісковано зброю у міліції, чехословацьких керівників ( О.Дубчек, Слуськовський, Черник, Крічель, Шпачек) відправили до Москви.

Хоч уряд і закликав населення не чинити опору, на вулицях загинуло 94 чол., 345 – поранено; радянських солдат загинуло – 11 чол.

Окупацію засудили країни світу , в тому числі Югославія, Румунія, Албанія, Китай (ті , хто намагався вийти з-під впливу СРСР.)

(P.S. Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію про виведення військ, але СРСР наклав « вето» і вона не вступила в дію. СРСР погодився лише на переговори у Москві. Було підписано Програму виходу з кризи. Результати переговорів : радянські війська залишались на території ЧССР. Реформатори домоглися лише перетворення Чехословаччини на федерацію двох рівноправних республік – Чехії і Словаччини.)

Поступово із партії виключили усіх прихильників реформ. Новий керівник КПЧ Г. Гусакповернув партію до старих методів управління.

Єдина організація , яка протестувала проти існуючих порядків, стала політична група « Хартія -77» . Учасники вимагали додержання Конституції, звільнення політв’язнів, виведення радянських військ, посилаючись на Загальну декларацію прав людини ( від 1948р.) і Гельсінський заключний акт 1975р.

Оксамитова революція 1989р. Падіння режиму Хонеккера в НДР (Пригадайте події у Німеччині 1989р.) прискорило розвиток подій у Чехословаччині.

17 листопада 1989р. ( у міжнародний день студента)на вулиці Праги вийшло приблизно 50 тис. студентів. Розправа над ними міліції підняла театральних діячів і учнів училищ і технікумів.

Хартія – 77 створила Громадянський форум, куди, крім опозиційних груп, приєдналася Соціалістична партія. На боці народу від імені католицької церкви виступив і кардинал Франтішек Томашек.

Наслідки «оксамитової революції»:

Ø В результаті: «оксамитової» революції президентом став Воцлав Гавел – дисидент, голова Громадського Форуму. Голофою Федеральних зборів обрано О. Дубчека.

Ø У 1990-91 рр. почалися зміни в країні: закон про реституцію повертав колишнім власникам націоналізоване майно, розпочато приватизацію.

Ø Прийнято рішення про виведення радянських військ;

Ø З Конституції виключили 4 статтю про керівну роль комуністичної партії;

Ø 1 грудня 1990р. на вимогу словацьких політиків змінено назву на Чехо- Словацьку Федеративну Республіку(ЧСФР).

Після тривалих переговорів прийнято рішення про розподіл з 1 січня 1993р. ЧСФР на Чехію і Словаччину.

У 1999р. – Чехія стала членом НАТО.

З 1 травня 2004р. – повноправним членом ЄС.

У 2004р. Словаччина – незважаючи на те, що специфіка розвитку країни зумовлювала більш глибоку економічну кризу ніж у Чехії ( переважна кількість підприємств спеціалізувалась на первинній переробці сировини, надмірна концентрація підприємств військової галузі) - стала членом НАТО і ЄЕС.