Характеристика національної системи оподаткування малого та середнього бізнесу
Малий та середній бізнес відіграють важливу роль в умовах ринкової економіки. Малі підприємства забезпечують гнучкість та стійкість економічної системи, наближують її до потреб конкретних споживачів, а також виконують важливу соціальну роль – надають робочі місця та забезпечують джерело доходу для значної частини населення. Тому підтримка малого бізнесу, в тому числі й через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці.
Система оподаткування є інструментом економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру і динаміку, прискорення науково-технічного прогресу. За допомогою податків можна стимулювати, обмежувати ділову активність, або розвиток тих чи інших галузей економіки.
Оподаткування малого бізнесу в Україні – це одна з найсерйозніших проблем і перешкод на шляху його розвитку. Воно занадто громіздке і фактично має лише фіскальну мету. Це призводить до спаду ділової активності суб’єктів господарювання та сприяє тінізації економіки.
Національна система оподаткування малого та середнього бізнесу в Україні представлена двома різновидами:загальною системою оподаткування або спеціальним податковим режимом-спрощеною системою оподаткування.
Сьогодні мало приділяється належної уваги вибору оптимальної системи оподаткування . Найчастіше це пов’язано з браком знань щодо переваг кожного виду систем оподаткування.
Від обраної системи оподаткування залежить:
· податкове навантаження підприємства
· штат бухгалтерії
· кваліфікація бухгалтера – і як наслідок – фонд оплати праці, податку з дохлдів фізичних осіб, внесків до фондів;
· ступінь ризику наявності помилок при веденні обліку і складанні відповідної звітності, а відповідно – розміру штрафних санкцій
· наявності інших накладних витрат, як наслідок перерахованих вище причин
У різні періоди розвитку податкової системи в Україні оподаткування суб’єктів малого підприємництва регулювалось різними законодавчими актами, а відтак характеризувалось різними ставками податків та об’єктами оподаткування. Наприклад, ставка оподаткування прибутку (доходу) в період 1991-1999 рр. коливалась в межах від 18 до 30% об’єкта оподаткування. Це досить суттєвий показник податкового тягаря, що несприятливо впливає на розвиток малого підприємництва. Тому цілком логічним було прийняття Указу Президента України від 3 липня 1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" [208], що діяв до 2011 року. Цей документ започаткував розвиток альтернативних систем оподаткування для суб’єктів малого підприємництва.
На сьогодні спрощену систему оподаткування регулює глава 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV ПКУ «Спеціальні податкові режими»[] , що набрала чинності з 01.01.2012р., а також інші нормативно-правові акти, серед яких:
-Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг[]»
-Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (яким фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, що сплачують єдиний податок – зобов’язали сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду у розмірі, що визначається ними самостійно)[];
-Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (п.4 ч.1 ст.4 до кола платників єдиного внеску відносить фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадження ними підприємницької діяльності)[];
-Порядок видачі свідоцтва платника єдиного податку[]
-Порядок ведення книги обліку дохлдів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість [].
На сьогодні залишається проблемним питання правової природи єдиного податку, оскільки відповідно до ч. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності [1]. ПКУ
Н.Ю. Пришва визначає, що "єдиний податок є комплексним платежем, який згідно чинного законодавства об’єднує в собі притаманну лише йому групу різноманітних податків і зборів, обов’язкових до сплати за загальною системою оподаткування" [11, c. 210, 214].
Єдиному податку притаманні загальні юридичні ознаки, властиві будь-якому податку, а також специфічні ознаки єдиного податку, за якими він відрізняється від інших обов’язкових платежів. Такими ознаками є: 1) системність; 2) альтернативність; 3) добровільність сплати; 4) сфера застосування.
Рис.1. Специфічні ознаки єдиного податку
1. Системність єдиного податку має прояв через об’єднання в одному податку певної сукупності обов’язкових платежів, справлян- ня яких передбачено чинним законодавством України. Так, сплата єдиного податку замінює, по-перше, справляння сукупності основних обов’язкових платежів, які входять до складу системи оподаткування України та зараховуються до бюджету, по-друге, справляння сукупності страхових внесків, які спрямовуються до відповідних державних цільових позабюджетних фондів.
2. Альтернативність єдиного податку передбачає, що він є альтернативою визначеній сукупності існуючих обов’язкових платежів, від сплати яких платник єдиного податку звільня- ється, а також платник податків може обирати оподаткування своїх доходів від підприємницької діяльності або шляхом сплати одного (єдиного) податку, або на загальних підставах.
3. Добровільність (самостійність) обран- ня сплати єдиного податку розкривається в тому, що як юридичній, так і фізичній особам надано право самостійно обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та до якої групи вони належать, та, відповідно до цього, яку ставку єдиного податку вони будуть сплачувати Даний податок стає обов’язковим тільки після фак- ту добровільного взяття суб’єктом на себе обов’язку його сплати .
4. Сфера застосування єдиного податку визначається колом суб’єктів (тобто 4 групи платників податків), що визначається Податковим кодексом України АНІСТРАТЕНКО СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ
Єдиний податок звільняє їх платників від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи..
Крім цього, відповідно до ч.3 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України особи, що обрали спрощену систему оподаткуван- ня, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України [1].ПКУ
Спрощена система оподаткування регулюється розділом XIV Податкового кодексу України. ПК виділяє чотири групи платників єдиного податку. Кожна категорія має свої правила та обмеження, порушивши які, єдиноподатник не тільки підпадає під штрафні санкції з боку податкової служби, але і позбавляється права перебувати на спрощеній системі оподаткування. Тому головне завдання фізичної та юридичної особи — ще до початку реєстрації або переходу на спрощену систему оподаткування правильно обрати види діяльності та вирішити, яка група єдиного податку буде раціонально відповідати всім вимогам їхньої господарської діяльності. Групи єдиного податку різняться між собою в межах дозволених видів діяльності, ставками єдиного податку, кількістю найманих працівників та дозволеним обсягом доходу за рік. http://www.golovbukh.ua/article/5936-qqq-16-m10-31-10-2016-diniy-podatok-2016
Ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.
Таблиця 1
Класифікація груп єдиноплатників
| І група: ФОП | ІІ група: ФОП | ІІІ група: ФОП / ЮО | ІV група: Сільгоспвиробники | |
| Максимальний дохід | 300 тис. грн. | 1,5 млн. грн. | 5 млн. грн. | не обмежено, за умов, що частка с/г виробництва у загальному доході складає не менше 75% |
| Кількість найманих працівників | - | до 10 осіб | не обмежено | не обмежено |
| Види діяльності | роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках. та/або - господарська діяльність з надання побутових послуг населенню. | - надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню. - виробництво та/або продаж товарів.- діяльність у сфері ресторанного господарства. | Будь які види, окрім заборонених для спрощеної системи. | Будь які види, окрім заборонених для спрощеної системи. |
| ЄП | 10% від мінімальної з/п, встановленої законодавством на 01 січня поточного року1 | 20% від мінімальної з/п, встановленої законодавством на 01 січня поточного року1 | 3% від доходу для платників ПДВ | в залежності від категорії земель, де базою оподатку- вання податком є нормативна грошова оцінка одного Га сільськогосподар- ських угідь (п.293.9 ПКУ). |
| 5% від доходу для не платників ПДВ | ||||
| Строки сплати | не пізніше 20 числа поточного місяця | не пізніше 20 числа поточного місяця | протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації | протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу |
| Ведення бухгалтерського обліку | Книга обліку доходів | Книга обліку доходів | ФОП - Книга обліку доходів | ФОП - Книга обліку доходів |
| ЮО - спрощений бухоблік | ЮО - спрощений бухоблік | |||
| Строки подання звітності по ЄД | Раз на рік, не пізніше 9 лютого | Раз на рік, не пізніше 9 лютого | ФОП- раз на рік, не пізніше 9 лютого; | не пізніше 20 лютого на поточний рік |
| ЮО - щокварталу, не пізніше 20 числа, що настає за звітним кварталом |
Додатково сплачується 15% - для ФОП та подвійної ставки ЄП - для ЮО у разі:
· отримання доходів за іншими видами діяльності, ніж заявлено в реєстраційних документах;
· перевищення доходу певної групи над доходом, дозволеним законодавством;
· проведення розрахунків в інший спосіб, ніж безготівкових/готівкових.
Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом XII цього Кодексу.