Витрати, пов’язані з розглядом справи. Введенню до складу судових витрат сум, сплачуваних за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Введенню до складу судових витрат сум, сплачуваних за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, передувала постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 року № 160 «Про створення єдиної комп'ютерної мережі арбітражних судів». Згідно з цією постановою, виданою на пропозицію Вищого господарського суду України (на той час — Вищого арбітражного суду України) і погодженою із Державною податковою адміністрацією, створення та експлуатація єдиної комп'ютерної мережі господарських судів фінансувалися за рахунок судових витрат сторін і в межах коштів, сплачених сторонами за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Із внесенням відповідних змін до Господарського процесуального кодексу дана складова судових витрат із факультативної стала обов'язковою.

Водночас з цим необхідно зауважити, що сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу провадиться лише при зверненні із позовною заявою до суду першої інстанції (пункт 3¹ ст. 57 ГПК). Подання апеляційної або касаційної скарги сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не потребує. Підстави для такого висновку дає відсутність у числі підстав для повернення апеляційної скарги (пункт З статті 97 ГПК) або касаційної скарги (пункт 4 статті 111³), відсутність доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До інших витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів, можна віднести суми, що підлягають виплаті особам, викликаним до господарського суду відповідно до статті 30 цього Кодексу, а також витрати, понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв'язку із наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку статті 38 цього Кодексу, витрати на проведення огляду і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження в порядку статті 39 цього Кодексу, а також витрати, пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або в організації, яка є стороною по справі, та інші витрати.

За загальним правилом витрати учасників судового процесу на оплату послуг по наданню правової допомоги (окрім послуг адвоката), пов'язаної з веденням справи в суді, не належить до складу судових витрат. За своєю природою такі витрати можуть кваліфікуватися як збитки, понесені у зв'язку із розглядом справи у господарському суді, і відшкодовуються у загальному порядку.

Експертам та перекладачам відшкодовуються вартість про­їзду, найму житла, вартість попереднього продажу проїзних квитків, витрати за користування білизною, добові і таке інше за нормами і в порядку, встановленому постановою Кабінету Мі­ністрів від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодуван­ня витрат на відрядження в межах України та за кордон» (з ура­хуванням змін і доповнень, внесених постановами Кабінету Мі­ністрів України від 30 травня 2000 року № 850 та від 6 вересня 2000 року № 1398). Даною постановою затверджені норми добо­вих витрат при відрядженнях працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності, а також норми лобових витрат для обчислення та відшкодування витрат на службові відрядження.

Експертам і перекладачам на підставі проїзних документів (крім таксі) відшкодовуються витрати, пов'язані з проїздом до господарського суду та поверненням до місця проживання. В разі відсутності проїзних документів експертам та перекладачам відшкодовується мінімальна вартість проїзду.

Розмір витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначається у відповідності з положеннями статті 12 Закону Укра­їни «Про адвокатуру» — на підставі угоди між учасником госпо­дарського процесу і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвока­та провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежно­го виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об'єд­нанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору — за рішенням суду.