Підприємництво: сутність і суб’єкти

Підприємництво– це ініціатива, самостійна діяльність осіб або підприємства, спрямована на отримання прибутку, здійснювана на свій страх і ризик і під особисту майнову відповідальність, це організація корисної виробничої діяльності, спрямованої на виробництво товарів і надання послуг.

Підприємництво допускається в будь-якій галузі господарської діяльності, не забороненій законом: промисловості, сільському господарстві, торгівлі, побутовому обслуговуванні, банківській і консультаційній діяльності, в сфері операцій з цінними паперами тощо.

Основними сферами підприємницької діяльності є: виробництво (продукції, послуг), торгівля та комерційне посередництво.

Види підприємницької діяльності, що властиві сучасній економіці, можна згрупувати та виділити такі: виробнича, комерційна, фінансова, посередницька, страхова.

Основу підприємницької діяльності складає та або інша форма власності: приватна, державна, кооперативна, акціонерна.

Суб’єктами підприємницької діяльності виступають фізичні особи (власники), фірми, державні інститути. Підприємець (власник) бере на себе ініціативу об’єднання ресурсів: землі, праці та капіталу в єдиний процес виробництва товару або послуги, який обіцяє бути прибутковим. Підприємець реалізує свій діловий інтерес через новаторство, через введення нових виробничих технологій, нових форм організації бізнесу, нових товарів, через ризик репутації, часу та коштів.

Наймані працівники-менеджери свій інтерес отримання доходів реалізують через виконання посадових обов’язків на контрактній основі.

Держава є рівноправним партнером інших учасників, якщо безпосередньо виходить на ринок з наданням державних замовлень, визначенням окремих видів цін, обсягу пільг тощо.

Форми підприємництва

В економіці слід виділяти дві основні форми підприємництва: індивідуальне і колективне, а також особливу роль у процесі здійснення підприємницької діяльності слід відвести державі.

Індивідуальне підприємництво спрямоване на отримання особистого доходу або прибутку. Індивідуальний підприємець працює від свого імені та свій страх і ризик, а також несе відповідальність за результати своєї діяльності всім своїм майном.

У колективному підприємництві господарські операції здійснюються колективом суб’єктів, а для цього утворюється товариство. Основними ознаками, що роблять підприємство юридичною особою, є: створення і реєстрація згідно із законом; наявність організаційної єдності; володіння необхідним майном; самостійна майнова відповідальність; виступ від власного імені в господарському обороті; власний розрахунковий рахунок у банку.

Підприємницька діяльність у будь-якій сфері регулюється державою через механізм фінансової системи (податки, кредити, страхування тощо). За сучасних умов підприємницька діяльність – це засіб не тільки одержання прибутку, але й самовиразу. Підприємництво пов’язано з існуванням у кожній країні державного сектора. Цей сектор складають підприємства, що перебувають повністю або частково у власності держави. Цей контроль існує завдяки володінню контрольним пакетом акцій. У різних країнах частка державного сектору різна (від 3-4 % у США до 15-17 % ВНП у Західній Європі). Різняться і об’єкти, що перебувають у державному секторі. Тут багато що залежить від історичних особливостей кожної конкретної країни.

Слід пам’ятати, що державний сектор має тенденцію до розширення в умовах погіршення економічної ситуації: держава ніби бере на себе проблему виведення економіки з кризи, збереження науково-технічного потенціалу. В умовах сприятливої економічної кон’юнктури державний сектор характеризується тенденцією до зменшення: держава ніби звільняється від зайвого навантаження з розвитку виробництва, спираючись більшою мірою на приватну ініціативу. Наявність державного сектору в національній економіці нарівні з державним регулюванням дозволяє називати сучасну ринкову економіку змішаною.