Особливості первісного накопичення капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи та США

Нідерланди ― частина герцогства Бургундського, що охоплювала 17 провінцій, з кінця XV ст. належала Габсбургам, а з 1526 р. ― іспанським Габсбургам.

У першій половині XVI ст. Нідерланди були однією з найбільш економічно розвинених територій Європи. Тут розвивалося мануфактурне виробництво з такими галузями, як текстильна (сукняна, шовкова, полотняна), суднобудування, деревообробна, скляна, паперова, килимоткацька, цукрова, миловарна, виробництво зброї. В сільському господарстві частка великої земельної власності феодалів і церкви становила 20―25 %, набуло поширення підприємницьке господарство, використовувалася наймана праця, зростала товарність. Сільськогосподарські угіддя розширювалися за рахунок польдерних земель, відвойованих у моря. Промислове значення мало рибальство (виловлювання та торгівля оселедцями). Після великих географічних відкриттів Нідерланди перетворилися на світового торговельного посередника. Місто Антверпен (провінція Брабант) було найбільшим загальноєвропейським валютним і фінансовим центром (торгівлі, кредиту і біржової справи). Ринкова економіка у державі сформувалася як економічний уклад.

Політичний режим абсолютистської Іспанії, що зберігав феодальні відносини, фінансово грабував Нідерланди внаслідок стягнення податків, які становили 40% від доходів іспанської корони, обмежував увезення англійської вовни, забороняв торгівлю в іспанських колоніях. Католицька церква здійснювала репресії проти протестантського населення. Все це обумовило національно-визвольну буржуазну революцію 1566―1609 рр., що охопила 12 іспанських провінцій. У 1579 р. утворилася республіка семи північних Сполучених провінцій Нідерландів (Голландія, Брабанд, Фландрія тощо), визнана Іспанією у 1609 р.

Сполучені провінції Нідерландів у XVII ст. ― «взірцева» ринкова держава. Головне значення для економіки держави мала сфера обігу: міжнародна посередницька торгівля, фінансово-кредитні відносини. Нідерланди зайняли місце ганзейських купців у торгівлі з Північною, Центральною і Південною Європою; під час торговельних війн з Іспанією та Португалією створили колоніальну імперію, найбільшою країною якої була Індонезія, і монополізували постачання прянощів і східних товарів. Для експлуатації колоній у 1602 р. були засновані державно-приватна акціонерна Ост-Індська компанія, а в 1621 р. ― приватна акціонерна Вест-Індська компанія. Загальний торговельний оборот країни становив 75―100 млн флоринів на рік. Дивіденди Ост-Індської компанії у 1606 р. становили 67 %.

Міста Антверпен й Амстердам були міжнародними кредитно-фінансовими центрами. Значних обсягів досягли комерційний кредит під 5 % на позиковий капітал, грошовий ринок і ринок цінних паперів. У 1598 р. засновано Страхову палату. В 1608 р. на амстердамській біржі вперше введено акції. В 1609 р. засновано перший амстердамський депозитний і валютний банк. У міжнародних розрахунках використовувалися векселі на пред’явника, платіжні розпорядження (асигнації), цінні папери. Утвердилася система державного боргу, що у середині XVII ст. становив 150 млн гульденів.

Розвивалася мануфактурна промисловість. Мануфактури набули централізованого характеру. Міжнародне значення мали суднобудування та текстильна галузь. Флот нараховував 15 тис. кораблів і 150 тис. моряків, що становило 75% від світового флоту.

За рівнем капіталізації сільського господарства Нідерланди були найбільшпередовою країною Європи. Тут відбувалися технологізація виробництва, галузева (тваринництво, зернові, технічні, кормові культури) та територіальна спеціалізація виробництва. Впродовж 1690―1789 рр. було здійснено меліорацію 2648 га землі. Зросло значення рибальства, в якому було зайнято 100―120 тис. працівників і близько 2 тис. кораблів.

У XVIII ст. Нідерланди втратили економічне лідерство, яке завоювала Велика Британія. Хоч Нідерланди втратили промислову та торговельну першість, але зберегли роль банкіра світу. Причинами економічного відставання були:

· незавершеність буржуазних реформ. Купецько-патриціанська олігархія, яка прийшла до влади, перебувала у конфронтації з підприємцями;

· структура промисловості впродовж XVI―XVIII ст. не змінилася, важка промисловість не розвивалася, передусім внаслідок обмеженості природних і людських ресурсів. У 1749 р. відновлено цехи;

· спрямування грошових потоків у сферу обігу, торгівля набула посередницького характеру і не залежала від розвитку національної промисловості. Проводилася політика вільної торгівлі, а не протекціонізму. Дешеві іноземні товари заполонили національний ринок.

Орієнтація Нідерландів на розвиток сфери обігу в умовах становлення індустріального господарства ― головна причина поступового зменшення ролі країни у світовій економіці.