Взаємозамінність елементів як властивість виробничого потенціалу підприємства

Однієї з характерних рис економічного потенціалу підприємства є взаємозамінність, альтернативність його елементів. Так, збільшення маси основних фондів при одночасному підвищенні рівня їхньої автоматизації значно зменшує такий елемент виробничого потенціалу, як робоча сила.

У той же час додаткове залучення персоналу для розширення виробництва продукції знижує в структурі потенціалу розміри енергетичного елемента й основних фондів.

Використання більш прогресивних технологічних процесів і принципів організації виробництва зменшує потреби в інших елементах виробничого потенціалу. Так, наприклад, при переході на 2-3 змінний режим і безупинний графік роботи заводу важких і унікальних верстатів можна було визволити приблизно 1/4 металообробного устаткування і близько 2000 м² виробничих площ.

Взаємозамінність елементів виробничого потенціалу підприємства є однією з найбільш вивчених його характеристик. Особливо активно досліджувалося заміщення живої праці основними фондами.

Існує кілька методик оцінки взаємозамінності. Наприклад, економію живої праці в рамках процесу нагромадження основних виробничих фондів можна визначати як:[1]

_

N=(L_i – L_i/T_i^в):(T_i^н – 1 ) ,(2.1)

_

де L_i і L_i - відповідно величини, що характеризують абсолютну чи відносну величину чисельності зайнятих на введених і вибувших основних виробничих фондів в і-му році;

Т_i^в і Т_і^н – темп росту фондоозброєності праці в рамках процесу нагромадження і відшкодування основних виробничих фондів в і-й році.

Інша методика – А.Толкачова:[2]

П=(Р₁/Р₀ – 1) : (S₁ – S₀ ) ,(2.2)

де П - коефіцієнт заміщення живої праці елементами основних виробничих фондів;

Р₀ і Р₁ – продуктивність праці, відповідно, у базовому і останньому роках аналізованого періоду;

S₀ і S₁ – відповідно фондоозброєність праці в цих роках.

Але взаємозамінність елементів виробничого потенціалу не слід розуміти чисто механічно, хоча в її основі і лежать технічні і технологічні особливості виробництва (наприклад, заміна живої праці машинною). Взаємозамінність – проблема в більшій мірі економічна. Тому в якості однієї з форм варто розглядати заощадження виробничих ресурсів у результаті застосування нового обладнання, технології, енергії, інформаційних ресурсів і методів організації керування і виробництва.

У зв'язку з цим виникає задача забезпечення ефективних умов взаємозамінності між елементами потенціалу. Однак при цьому повинна враховуватися та обставина, що ступінь альтернативности елементів потенціалу не залишається постійною, вона змінюється в залежності від економічної ситуації, рівня розвитку виробничого потенціалу, а також від особливостей господарської системи: масштабності, характеру діяльності, ступеня її замкнутості.

Вирішення проблеми взаємозамінності елементів виробничого потенціалу в остаточному підсумку зводиться до визначення того, чи можуть одні елементи бути замінені іншими, і якщо можуть, то при яких умовах і які особливості цієї заміни, а також які її наслідки для розвитку виробничого потенціалу.

Найбільш ефективними особливостями взаємозамінності елементів виробничого потенціалу є регламентованість і періодичність.

Перша особливість проявляється в тому, що елементи можуть теоретично необмежено заміняти один одного доти, поки один з них не стане нулем. Але для випуску продукції необхідна присутність всіх елементів виробничого потенціалу. Тому межі взаємозамінності виробничих ресурсів визначаються реально існуючими технологічними обмеженнями.

Крім того, формування і розвиток виробничого потенціалу значною мірою визначаються також економіко-соціальними факторами, що накладають визначені обмеження і на взаємозамінність його елементів.

Наприклад, витиснення живої праці машинною, при інших незмінних умовах, не може перевищувати припустимі межі зайнятості.

Нарешті, межі взаємозамінності елементів виробничого потенціалу визначаються зовнішніми умовами: вони залежать від рівня науково-технічного розвитку країни, рівня розвитку господарського механізму, менталітету працівників.

Відповідно до цього межі взаємозамінності елементів виробничого потенціалу варто визначати більш узагальнено: будь-який його елемент може бути заміщений іншим доти, поки встановлені в результаті заміни нові пропорції між двома обраними елементами не почнуть гальмувати розвиток усього потенціалу в цілому.

Друга особливістьвзаємозамінності елементів – її періодичність, що означає, що взаємозамінність не є безупинною ні за своїми якісними характеристиками, ні у часі. Це, насамперед, визначається наявністю такої характеристики в елементів потенціалу, як термін морального старіння, упродовж якого процеси неефективні. Поряд з цим усяка заміна одних елементів іншими, вимагає фінансових засобів; для їхнього накопичення потрібний час.

Ще одна найважливіша особливість взаємозамінності елементів виробничого потенціалу - здатність досягати збалансованої рівноваги елементів. Це означає, що якщо частка одного з елементів зросте за рахунок зниження частки іншого елемента, тому що перший ефективніший, то настане такий момент, коли більш ефективний елемент буде залучатися до господарського обороту у таких масштабах, що вже зробить неефективним подальше поглиблення даного напрямку взаємозамінності. Наступить момент, коли обидва використовувані елементи будуть однаково ефективними чи неефективними для виробничого потенціалу – досягається їхня рівновага.

Отже, хоча чисто теоретично елементи можуть заміщати один одного необмежено, у той же час існує межа взаємозамінності. Крім того, цей процес носить періодичний характер за своїми кількісними показниками і в часі. У цілому завдяки цій особливості елементи потенціалу мають здатність досягати збалансованої рівноваги елементів. Щодо періодичності можна сказати, що процес взаємозамінності не є безупинним, а здійснюється час від часу в залежності від наявності фінансових ресурсів з урахуванням терміну морального старіння основних виробничих фондів і технологій.