Походження грошей та необхідність грошей. Роль дежави у творенні грошей
Виникнення грошей пов”язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з”явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші.
Існування грошей таке ж давне, як існування самої людської цивілізації. Зокрема, монети із неблагородних металів стали використовуватись в обігу у міру того, як росла вартість золота. Згодом з”явились повноцінні гроші, виготовлені з паперу. Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е. У XV - XVIII ст. гроші, виготовлені з паперу, появились у Європі і так широко розповсюдились і прижились, що стали основним замінником повноцінних грошей.
На протязі століть гроші, як і погляди на них, змінювались, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним.
В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей:
Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильником цієї концепції був Арістотель.
Еволюційна концепціяпідкреслює об”єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник еволюційної концепції - А.Сміт.
Вирішення питання про походження грошей зводиться фактично до вивчення різними теоретичними школами процесу розвитку обміну та торгівлі.
Найпростішою формою обміну з економічної точки зору є бартер. Бартер – безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.
На цьому процесс грошового розвитку не закінчився. Потрібен був такий товар-еквівалент, який б забезпечував функціонування національних і міжнародних обмінів. Роль такого еквівалента, який став грошима, закріпилась за золотом і сріблом . Така система, в який роль загального еквівалента відіграє золото і срібло називається біметалічною.
На початку XIX ст. в Великобританій, Голландії і Німеччині існувала монометалічна (золотогрошова система), в якій роль загального еквівалента відігравало золото. Така грошова система проіснувала відносно недовго. Вже починаючи з часу Першої світової війни золото почало витіснятись спочатку з внутрішнього, а пізніше з міжнародного обігу. Почався процес так званої демонетизації, що власне і означає припинення виконання золотом ролі грошей.
Епоху товарних грошей змінила епоха паперових грошей. Вони виявились дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні переваги порівняно з попередніми. Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото, вони мають зміст тільки тоді, коли виконують певні функції.
Роль держави у творенні грошей. Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника в творенні грошей, насамперед держави.
Роль держави у формуванні грошей поступово посилювалася в міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. З закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов’язання:
запровадила контроль за виробництвом грошей (карбування монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного металу в монетах),
організувала боротьбу із фальшуванням монет тощо.
Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей.
Проте це не означає, що держава стала творцем неповноцінних грошей, що її роль у цьому процесі визначальна, а самі сучасні гроші — виключно продукт, створений державою. Гроші і сьогодні є продуктом ринку. По-перше, якраз ринок спричиняє об’єктивну потребу в грошах, з чим держава не може не рахуватися. По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна створити такого носія, який здатний найповніше задовольняти ці вимоги. По-третє, кількість грошей в обороті визначається певними об’єктивними закономірностями, які держава мусить враховувати у своїх регулятивних діях щодо грошей. Тому і сьогодні гроші не декретуються державою, а породжуються самою ринковою економікою.
Суть та функція грошей.
Гроші – це одне з найвеличніших досягнень людства. Їх виникнення пов’язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з’явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші.
Традиційно в економічній науці виділяють п”ять основних функцій грошей:
1) міра вартості;
2) засіб обігу;
3) засіб платежу;
4) засіб нагромадження;
5) світові гроші.
Ці п”ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.
Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв”язок між товаровиробниками.
Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.
Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.
Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т1 – Г – Т2; де Т1 – Г -продаж товару; Г – Т2 -купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб”єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).
Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідельна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.
Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.
Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об”єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.
Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.
Говорячи про світові гроші потрібно розглянути поняття “конвертованість” валют. Здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсі називається конвертованістю (conversion (англ.) – перетворення).
На даний час повністю конвертованими вважаються лише не більше десяти валют світу, з них п”ять - вільно використовувані: долар США, німецька марка, японська йена, англійський фунт стерлінгів і французький франк. Українська гривня поки що не є конвертованою валютою, це пов”язано з недосконалістю ринкових відносин, недостатнім товарним покриттям гривні та загальною нестабільністю фінансової ситуації в Україні.
Детальний розгляд кожної із виконуваних грошима функції допоміг визначити грошову суть.
· гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;
· гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів.
Теорії грошей
Абстрактна теорія основну увагу приділяла о внутр. аспектів явища грошей і недооц-ла їх зовнішні спекти, що прояв-ся у впливі грошей на ек. процеси.
Прикладна теорія приймає гроші такими, якими вони є і не заглиблюється у дослідження їх природи. Ця теор. шукає відповіді на питання, що пов’язані з місцем і роллю грошей у відтвор-му процесі.
Кількісна теор. грошей.
(Боден, Люкк, Мантаріні, Фінгер)
Визначальна ознака – положення про те, що рівень товарних цін і вартість грошей визначається змінами кількості грошей: чим вище ціни, а вартість грошей нища, тим більше грошей в обороті.
Основне рівняння обміну Фімера: MV=PQ
M – кількість грошей в обороті. V – швид-ть обігу грошей за певн. період. P – сер. рівень цін. Q – зіз-й обсяг тов.. і послуг, що реалізовані за цей пер
Фімер доводить, що шв. обігу гр. змін-ся прямо пропорційно їх масі і тому тільки посилюють кількісний фактор.
Обсяги вироб. та товарообороту, на його думку, змін-ся дуже повільно, тому від їх впливу на ціни можна абстрагувати.
Неокласична теорія. Негат. риси кільк. теорії гр.-й з погляду Туган-Барановського:
1. Прибічники к-ої теорії гр.. і Фімер ставлять ціни у залежності від к-ті грошей, решту факторів ігнорують, хоча вони є також правомірними і об’єктивними.
2. Твердження про пропорційну залежність цін від кількості грошей, що обумовлено ігноруванням некількісних факторів, не підтверджуються ні некритично, ні практично.
Внесок Туган-Барановського у монетарну теорію:
1. доводить, що на рв-нь цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в рівнянні обміну.
2. довів, що вплив к-ті гр.. на ціни може здійснюватись не лише за одним кількісним напрямком, а через:
- зміну сусп.. попиту на товари.
- зміну дисконтного процента.
- зміну інфляційних очікувань.
3. довів, що вплив к-ті грошей на ціни залежить від тривалості та обсягів збільшення, так короткочасні зміни чи не значні їх зростання можуть взагалі помітно впливати на ціни, на відміну від довготривалих та масштабних змін.
4. розкрив взаємозалежність між загальн. кількістю грошей, що перебувають поза обігом і швидк. обігу грошей.
Кембріджська теорія (массові впливи)
(Маршал, Лігу, Робернсон, Кейнс)
Макроек. рівень. Він стосувався попиту на гр.
Основна увага прид-ся мотивам попиту на гроші:
- Трансакційний мотив - потреба в запасі засобів обігу і платежу
- Мотив обачності – потреба в резерві грошей для покриття не передбач-х потреб.
Коєфіцієнт Маршала: К=1/V
V- шв. обігу гр. в обороті
Показує, яку частину сукупного доходу ек. суб-ти мають бажано тримати у ліквідній формі
(хар-ка рівня монетизації ВВП)
Кейнсіанська теорія
«Трактат про грош. реформу», «Трактат про гроші», «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей».
Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії гр. , їх сутності та вартості, в цьому він є прибіч-ок монет-ів, він дослідж. питання місця і ролі грошей у відтвор. процесі.
Головним каналом зв’язку між грошима і підприємницькою діяльн-ю він вважав форму процента.
Причиннонаслідковій зв'язок механізму впливу гр. на реальну ек-ку: М – Пр – І – Пз – ВВП
М - маса грошей.
Пр – процентна ставка.
І – інвестиції.
Пз – платоспроможний попит.
Сукуп. попит на гр.: - трансакційний (ф-я від доходу)
- спекулятивний(ф-я від норми%)
Трансакц. попит є ф-єю від доходу, а спекулят. попит є ф-єю від норми %.
Сучасний монетаризм
Основні положення тероії:
- вільна ринк. ек-ка, що баз-ться на приват. власності, здатна до повного саморегулювання.
- грош. сфера є відокремленою від сфери реальної ек-ки, а тому вона може стати потужним джерелом дестабілізації для сектора реальної ек-ки.
- прихильники суч. монет-му спир-ться на формулу рівняння обміну Фімера, але на відміну від Фімера, який робить наголос на ціни, монет-сти акцентують вплив цього фактору на обсяг ВНПн.
MV=ВНПн
Загальноекономічна та грошово-кредитна політика, що проводилась в Україні в перехідний період, поступово трансформувалася від суто кейнсіанського спрямування до монетаристського та кейнсіансько-монетаристського синтезу. На першому етапі (1991- 1994 pp.) у ній переважали настрої недооцінки сталості грошей та монетарної політики, пріоритетності прямого державного регулювання економіки, перебільшення значення фіскально-бюджетної політики тощо. На другому етапі (1994-2000 pp.) був проголошений курс на прискорене формування ринкового механізму, проведення жорсткої антиінфляційної політики, стимулювання розвитку підприємництва, посилення стимулюючих якостей податкового механізму та на підвищення ролі монетарної політики в системі економічного регулювання. Подібна переорієнтація адекватна ідеям сучасного монетаризму. Проте більш-менш послідовно і повно вона була реалізована лише у сфері монетарної політики.