Тема 13. Державне регулювання ринкової економіки

1. Об’єктивні основи державного регулювання економіки.

2. Теорії державного регулювання економіки.

3.Основні форми і засоби макроекономічного регулювання в ринкової економіці.

Ринок, через егоїстичну жорстку спрямованість на прибуток, неспроможний вирішувати суттєві проблеми, що виникають у процесі розвитку суспільства. Перш за все це стосується макроекономічних і соціальних проблем, а також користування населенням суспільними товарами.

В умовах сучасного масштабного й надзвичайного складного виробництва регулювання цих проблем повинна брати на себе держава. Окрім цього, держава сама виступає як власник деяких галузей господарства або окремих підприємств, тобто безпосередньо здійснює економічну діяльність. Саме тому питання, яким чином може сприяти держава і яка її участь у господарстві є досить актуальним і належить до низки невирішених проблем економічної теорії.

Концептуально погляди на роль держави у західній практиці коливаються в діапазоні від розгляду її лише як «нічного сторожа» із мінімально необхідним набором функцій до твердження про необхідність держави як органу, який практично все регулює й усім розпоряджається. А істина, скоріше за все, між цими двома полюсами.

У сучасній вітчизняній економічній літературі переоцінено роль і значення ринкових методів регулювання економіки й відповідно недооцінюється роль інших неринкових (державних, суспільних, корпоративнихта ін.) методів. Більшість науковців вважає, що після завершення ринкового реформування вітчизняної економіки всі найголовніші економічні проблеми будуть розв’язані самі собою, автоматично, на основі дії ринкових регуляторів і важелів. Таку оцінку ринку вважаємо односторонньою і гіпертрофованою, тобто такою, що не підтверджується світовим досвідом функціонування ринкових національних економік.

Ринкова система регулювання економіки навіть у її класичному вигляді (хоча, чисто ринкової системи регулювання національної економіки ніколи не було і не існує сьогодні) впливає на функціонування національної економіки двояко й неоднозначно, тобто її дія має суперечливий характер.

З одного боку вона володіє певними достоїнствами, інакше кажучи, ефектами( плюсами).

Позитивний вплив ринку на функціонування економіки може бути відображений через систему його основних ефектів:

- За допомогою ринкових механізмів співвідношення між попитом і пропозицій можна найкращим чином і найефективніше здійснити розподіл ресурсів між виробниками.

- Через механізм вільного ринкового ціноутворення й балансування основних конкурентних сил на ринку найоптимальніше визначаються ціни на основні елементи національного виробництва: робочу силу; підприємницькі здібності, товари, капітал, гроші, валюту, цінні папери тощо;

- через механізм ринкової конкуренції більші доходи отримують ті виробники, які вкладають у виробництво більше матеріальної та живої праці й організація трудової діяльності яких є кращою. Ринкова система розподілу доходів знаходить свою матеріалізацію у величині економічного прибутку. Величина цього чистого прибутку є індикатором, який свідчить про те, що має місце розподілу доходів від національного виробництва в найефективніші його галузі;

- ринковий механізм дає можливість найбільш оптимально визначити галузеву й продуктову структуру економіки і найкраще задовольнити практично необмежені суспільні потреби в умовах певної обмеженості ресурсів;

- ринкова економічна система забезпечує у суто економічному розумінні розподілу виготовленого суспільного продукту між членами суспільства. Чим більший внесок певної особи в створення суспільного багатства (суспільного продукту), тим більше буде його особистий дохід.

До речи, вищезазначені позитивні ознаки ринку проявляють себе далеко не в повному обсязі, а лише частково. Але світова практика вказує, що негативний вплив ринку за своєю силою та інтенсивністю перевищує його позитивний вплив приблизно в 2/3 країн світу, лише в 1/3 країн - інтенсивність дії ефектів ринку вища, ніж його дефектів.

З іншого боку, ринкова організація виробництва супроводжується і породжує явища, що негативно впливає на результати функціонування економіки, тобто, містить у собі певні дефекти ( недоліки). Ця друга, так би мовити, «негативна» сторона ринку як основного регулятора економіки недостатньо досліджується в деяких економічних публікаціях , особливо у вітчизняній літературі, що зумовлено здебільшого суто емоційними причинами , певною ринковою ейфорією.

Таким чином, ринкова економіка не ідеальна система і має свої недоліки:

1) нестабільна система (стихійний характер виробництва, після економічної підйому може настати криза, спад виробництва);

2) ринок не реагує на проблеми соціальної справедливості в суспільстві (через певні обставини одні стають дуже багатими, а інші дуже бідними, знаходячись на «узбіччі» життя). Існує величезна прірва між багатими і бідними;

3) ринок не «здатний» займатися такими важливими сферами (соціального споживання) як національна оборона країни (армією, збройними силами), охороною громадського порядку(міліція), обслуговуванням великих інфраструктурних комплексів та енергетичних мереж, водопостачанням тощо;

4) ринок, який представляють підприємці, не займатиметься національними проектами, наукою, освітою, медициною, захистом навколишнього середовища.

Усі ці «провали» ринку компенсуються державою. Держава бере на себе не тільки функції соціального захисту малозабезпечених верст суспільства і регулювання всієї економіки, але може займатися підприємництвом, тобто створювати свої підприємства.

Неправильно вважати , що ринкова система завжди за всіх умов і по відношенню до всіх видів продукції здатна тільки найефективнішим (оптимальним ) чином розподіляти основні ресурси виробництва між виробниками. Є галузі і сфери економіки, по відношенню до яких ринковий метод розподілу ресурсів є або малоефективним чи зовсім неефективним, або навіть таким , який не можна ні в якому разі використовувати.