Обов'язкове особисте страхування

Від нещасних випадків

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків охоплює страхування:

• на транспорті;

• працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних і пожежних дружин (команд);

• життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

• членів екіпажу й авіаційного персоналу;

• працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його за явкою без придбання квитків;

• ризикових професій народного господарства від нещасних випадків.

Транспорт є джерелом підвищеної небезпеки щодо осіб, які експлуатують транспортні засоби, та пасажирів, які нґим користуються.

Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків підлягають:

а) пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

б) працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме:

• водії автомобільного, електротранспорту, машиністи і помічники машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів);

• машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники (бригадири) поїздів;

• поїздові електромонтери;

• кондуктори;

• працівники вагонів-ресторанів, водії дрезин та інших одиниць рухомого складу;

• механіки (начальники) рефрижераторних секцій (поїздів);

• працівники бригад медичної допомоги.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в поїзд, морське або річкове судно, автобус чи інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки, а водії — тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками з цього виду страхування виступають самі пасажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті проїзного квитка, а для водіїв — юридичні особи і громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності — власники транспортних засобів, які страхують водіїв на час обслуговування поїздок.

Страховий платіж становить для пасажирів при поїздках на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області в розмірі до двох відсотків, а на маршрутах приміського сполучення — до п'яти відсотків вартості проїзду. Страховий платіж за водіїв визначається у розмірі до одного відсотка страхової суми за кожного застрахованого.

Страхову суму встановлено в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До страхових випадків належать:

• смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

• одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті;

• тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Розмір виплати страхової суми залежить від ступеня втрати працездатності чи смерті застрахованого.

Особисте страхування на повітряному транспорті здійснюється за рахунок власників або експлуатантів повітряних суден. Обов'язково підлягають страхуванню члени екіпажу та авіаційний персонал Під час перебування на борту повітряного судна, а також пасажири повітряного транспорту. Розмір страхової суми на повітряному транспорті становить 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особливість обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних і дружин (команд) полягає в тому, що воно здійснюється з метою захисту їхнього життя та здоров'я під час виконання ними своїх обов'язків.

За цими видами обов'язкового особистого страхування держава не відповідає за зобов'язання страховика, а лише у формі закону зобов'язує юридичних та фізичних осіб вносити кошти для забезпечення суспільних інтересів.

Страхування від нещасних випадків здійснюється за видами:

• індивідуальне (сплата страхових платежів здійснюється зарахунок застрахованих);

• колективне (сплата страхових платежів здійснюється зарахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших, передбачених законом відносинах).

Удосконалення індивідуального та колективного страхування — це насамперед розширення обсягів страхової відповідальності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та техніки виплат.