Ринкове середовище функціонування підприємства

Ринок - це сфера товарного обiгу i пов’язана з ним сукупнiсть товарно-грошових вiдносин, яка виникає мiж виробниками та споживачами у процесi куплi-продажу товарiв.

Найбiльше охоплення суб’єктiв ринку, групування і їх з урахуванням специфiчних особливостей ринкової поведiнки досягається видiленням п’яти основних типiв рикiв:

ринку споживачiв — окремих осiб i домашнiх господарств, якi купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

ринку виробникiв сукупнiсть осiб i пiдприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництвi iнших товарiв та послуг;

ринку промiжних продавцiв (посередникiв) — сукупнiсть осiб i органiзацiй, якi стають власниками товарiв для перепродажу або здачi їх в оренду iншим споживачам iз зиском для себе;

ринку державних i громадських установ, якi здобувають товари i послуги для використання їх у виглядi комунальних послуг або для передавання тим, хто в цих послугах має потребу;

мiжнародного ринку — зарубiжних покупцiв, споживачiв, виробникiв, промiжних продавцiв.

Виділяють п'ять основних типів ринків:

- ринок споживачів - окремі особи і домашні господарства, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання,

ринок виробників — сукупність осіб і підприємств, то закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг,

ринок проміжних продавців (посередників) — сукупність осіб та організація, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе;

- ринок громадських установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організаціях;

- міжнародний ринок - ринок зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.

Ринковий механізм – це система відносин, яка ґрунтується на законах попиту і пропозицій. Основними функціями ринкового механізму є:

регулювання співвідношення попиту та пропозиції і автоматична заміна виробництва в бік відповідності суспільним потребам;

формування параметрів виробництва з урахуванням інтересів споживача;

розвиток підприємницької діяльності;

організація ділових контактів між виробниками і споживачами;

вироблення достовірної економічної інформації для прийняття оптимальних рішень.

Ринкової інфраструктура агропромислового комплексу – це система підприємств, організацій, закладів виробничої та невиробничої сфер, які покликані обслуговувати товаровиробників, створювати умови для своєчасного і безперервного нарощування обсягів пропозиції продукції на ринку.

Ринкова інфраструктура агропромислового комплексу виконує такі функції:

оптову торгівлю;транспортування;зберігання;стандартизації, сертифікації; цільового моніторингу;інформаційні послуги.

Складові ринкової інфраструктури агропромислового комплексу:

товарні біржі;

брокерські контори;

агроторговельні доми;

оптово-продовольчі ринки;

ярмарки.

Біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (фондова біржа) та валютою ( валютна біржа) або оптова торгівля товарами за стандартами і зразками ( товарна біржа).

Біржіяк основний суб’єкт інфраструктури організованого ринку забезпечують прозорість операцій купівлі-продажу, створюють умови для продажу продукції за реальними цінами, дають змогу підприємствам відмовитися бартерних операцій, які переважно є економічно вигідними для них. Така діяльність бірж позитивно впливає на подолання диспаритету цін.

Характер взаємовідносин підприємств з біржами значною мірою залежить від зміни біржових угод.

До біржових угод з реальним товаром належать спотові, форвардні, які укладаються з метою фізичного переходу товару від продавця до покупця на умовах, передбачених угодою.

Спот– угоди с коротким строком поставки. Виконання угод починається з моменту їх укладання, а поставка здійснюється у термін від 1 до 30 днів.

Механізм використання угод на умові СПОТ полягає в наступному: товар, який є на зберіганні виставляється на продаж. Після укладення угоди покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок біржі, і тільки після цього починається відвантаження товару. Уразі не сплати за угодою у визначені терміни угода анулюється, а гарантійний внесок покупця ( не <0,5% від суми угоди) направляється на користь продавця.

Форвард - це угоди з відстроченою поставкою, це взаємо передавання прав і обов’язків на реальний товар з відстроченим терміном поставки.

Об’єктом торгівлі при форвардній угоді є товар, який буде вироблено на момент його поставки.

Особливість угоди на умові форвард полягає в різниці у часі складання угоди та поставкою товару покупцеві. Тривалість розриву у часі встановлюється кожною біржою, залежно від його асортименту. Так на агро продукцію – 3,6,9 місяців.

Ф'ючерсні угоди – проводиться покупка або продаж не реального товару, а тільки контракту на нього протягом певного періоду ( реалізується не товар, а контракт).

Об’єктом ф’ючерсних угод є товар.

Ф’ючерсні угоди укладаються не на обсяги товару, а тільки на визначення числа контрактів. Мета укладання ф’ючерсної угоди полягає в одержанні різниці між ціною контракту на момент його укладання та ціною на день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зросте, то про гравець програє. Для виплати різниці між ціною в контракті та реальною ціною, що склалась на ринку, продавець укладає офсетну, або зустрічну (протилежну) угоду, тобто угоду на покупку такої ж партії товарів за новою, вже реальною ціною на момент закінчення терміну ф’ючерсної угоди. Покупець також укладає офсетну угоду на продаж такої ж партії товару за ціною і одержує втрачену різницю. При укладенні офсетної угоди ф’ючерсна угоди ліквідовується.

Опціонна угода – це контракт між двома контрагентами, один з яких одержує премію і бере на себе зобов’язання продати чи купити, а другий – виплачує премію і одержує право купити чи продати певний товар за контрактною ціною протягом встановленого часу. Премія тут виступає як додаткове джерело доходу для покриття фактичної ціни порівняно з ціною при укладанні угоди. Таким чином, ціна опціону – це сума, що сплачується покупцем опціону його продавцю.

Хеджування являє собою механізм забезпечення страхування цінового ризику, тобто страхування від можливої зміни цін. Основоположним у здійсненні страхування від цінового ризику ( хеджування) є одночасне укладення угоди на реальний товар з відстроченою поставкою і ф’ючерсної угоди на аналогічний обсяг товару.

Підприємства, як правило, беруть участь у біржовій торгівлі через брокерів. Система брокерської посередницької діяльності може мати кілька основних організаційних форм:

- брокерська фірма (компанія);

- брокерська контора ( підприємство);

- брокерське бюро ( підрозділ).

Брокерська фірма – це, як правило, приватне індивідуальне чи колективне (групове) підприємство, яке с юридичною особою і власником майна та прибутку (за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів у бюджет).

Брокерська фірма і контора здійснюють свою діяльність на основі статуту.

Брокерська контора – підприємство з правами юридичної особи, яке створене підприємством-власником – членом біржі. Майно і прибуток брокерської контори належить не їй, а підприємству, що її створило (власнику).

Брокерське бюро – це, як правило, госпрозрахунковий підрозділ підприємства, який займається брокерським посередництвом, діє на підставі свого положення з правом відкриття рахунка в банку.