Показники ефективності використання основних засобів
Економічні показники використання основних засобів
На основі даних про первісну вартість основних виробничих засобів визначають в кожному підприємстві такі важливі економічні показники, як фондозабезпеченість і фондоозброєність праці.
Капіталозабезпеченість(фондозабезпеченість) - це відношення середньорічної вартості виробничих основних засобів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.
Її визначають як відношення вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.
Капіталоозброєність праці (фондоозброєність праці) – відношення вартості основних засобів до середньорічної кількості працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.
Господарства дуже різняться за цими показниками. З підвищенням цих показників до оптимального рівня зміцнюється економічний стан господарства.
Показники ефективності використання основних засобів
Ефективність використання виробничих засобів та їх вплив на кінцеві результати виробництва значно залежить від характеру руху цих засобів, як авансової вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їх фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничих засобів визначають за допомогою низки показників.
Найважливішим серед них є коефіцієнт обороту , що визначається як відношення річної суми амортизації основних виробничих засобів до їх середньорічної вартості або період обороту як зворотне співвідношення цих величин.
Швидкість обороту основних виробничих засобів з розвитком науково - технічного прогресу і впровадженням його результатів у виробництво має тенденцію до підвищення. Незважаючи на те, що можливості для прояву цієї тенденції в сільському господарстві звужені, все ж чимало аграрних підприємств досягають високої швидкості руху авансових ресурсів, що позитивно позначається на результатах їх господарювання. Адже маса продукту, вироблено. За певний період, дорівнює його розміру, одержаному протягом одного обороту, помноженому на число таких оборотів.
Аграрним підприємствам важливо своєчасно скористатись досягненнями науково-технічного прогресу у фондоутворюючих галузях першої сфери АПК, результатом якого є створення нової техніки з більш коротким строком експлуатації як важливої умови врахування темпів її морального зношення. Швидкість обороту основних засобів, таким чином, є
переходом до нових конструкцій у фондоутворюючих галузях із кожним черговим циклом технічного переозброєння має тенденцію до зростання.
Для характеристики руху основних засобів використовують і такі показники:
- коефіцієнт зростання (Кзр) - відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;
- коефіцієнт вибуття (Кв) - відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до суми всіх основних засобів на початок року;
- коефіцієнт оновлення (Ко) - відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року.
Між цими трьома показниками існує тісний взаємозв'язок. Очевидно, що Кзр. >1 за умові, коли Ко > Кв, і навпаки. Якщо сума вибулих засобів дорівнює сумі заново введених, то Кзр=1;
- коефіцієнт сукупного відтворення (Ксв) - відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості всіх основних засобів на початок року.
Цей показник дає змогу судити про те, яка частка нововведених основних засобів використана на просте відтворення, а яка - на розширене. Він акумулює в собі значення коефіцієнта вибуття (Кв) і приросту (Кпр).
Про стан основних виробничих засобів можна судити з двох показників:
1. Коефіцієнт зношення (Кз) - це відношення суми зношення до первісної вартості основних засобів;
2. Коефіцієнт придатності (Кп) - частка від ділення первісної вартості засобів за мінусом усієї суми зношення на їх первісну вартість.
Цей показник можна представити так : Кп-1-Кз. Чим вищий коефіцієнт придатності і менший коефіцієнт зношення, тим кращі умови має підприємство для більш раціонального використання основних засобів.
В умовах ринкових відносин особливої актуальності набуває питання підвищення економічної ефективності використання основних виробничих засобів. Аграрним підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансових засобів, у тому числі основних засобів, брало участь у його створені. Відповідь можна дістати, визначивши такі економічні показники:
Капіталовіддача - це відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення.
У умовах інфляції, коли швидкими темпами зростають ціни на
знаряддя праці, а також вартість капітального будівництва, цей показник доцільно визначати за товарною продукцією, оціненою в поточних цінах реалізації. Розрахована таким способом капідаловіддача, хоч не повністю, але все ж об'єктивніше характеризує економічну ефективність використання основних засобів, ніж валова продукція, що оцінюється в порівняльних цінах.
По аграрних підприємствах капіталовіддача основних виробничих засобів істотно коливається, що пов'язане з різним рівнем господарювання, неоднаковою оснащеністю їх цим ресурсом, різним співвідношенням його складових елементів, ступенем придатності та ін.
Капіталоємність продукції - це зворотний показник капіталовіддачі, тобто Фм=І:Іф від. Він указує, скільки було використано основних виробничих засобів для виробництва однієї гривни продукції.
При стабільному розвитку економіки будуть створені об'єктивні передумови для зниження капіталоємності виробництва, а значить, і для підвищення капіталовіддачі.
Умовний строк окупності визначається як частка від ділення середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення на операційний прибуток підприємства, одержаний від основній діяльності. Потрібно домагатися, щоб цей показник був якомога меншим і не перевищував кількості років, за які окуповуються капіталовкладення відповідно до діючої банківської процентної ставки.
Поліпшення використання основних виробничих засобів означає, що за тієї самої величини збільшується виробництво продукції, зростає маса чистого прибутку або коли темпи збільшення цих видів ефекту випереджають подальше підвищення фондооснащеності виробництва.
Важливим напрямком поліпшення використання виробничих ресурсів є встановлення оптимального співвідношення між основними й оборотними засобами з урахуванням виробничого напряму підприємств, ступеня розвитку головної галузі і досягнутого ними рівня фондооснащеності основними виробничими засобами.
Нестача оборотних засобів, особливо кормів, пального, добрив, отрутохімікатів, запасних частин тощо знижує ефективність використання основних засобів, негативно відбивається на кінцевих результатах господарювання. З іншого боку, недостатній рівень забезпеченості знаряддями праці не дає змоги раціональне використовувати предмети праці, що також погіршує результати виробництва.
Істотного підвищення капіталовіддачі можна досягти завдяки вдосконаленню структури основних виробничих засобів. Збільшення вартості більш активних засобів у рахунку на одиницю вартості менш активних засобів до оптимального рівня значно підвищує ефективність використання знарядь праці. Важливо встановити раціональне співвідношення між силовими і робочими машинами. При нестачі сівалок, плугів, культиваторів, борін, інших робочих машин і знарядь неможливо раціонально використовувати тракторний парк, так само як неможливе ефективно використовувати і названу техніку, коли підприємство недостатньо забезпечене силовими машинами.
Кращих результатів досягають ті підприємства, які своєчасно технічно переозброюють виробництво, замість застарілої, впроваджують нову техніку, більш продуктивну й економічну. Особливе значення для поліпшення використання основних виробничих засобів і підвищення ефективності виробництва має застосування нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, утримання худоби і переробки сільськогосподарської сировини. Необхідно поглиблювати спеціалізацію і комбінування виробництва, впроваджувати прогресивні форми організації й оплати праці, підвищувати кваліфікацію кадрів та їх відповідальність за раціональне використання закріпленої за ними техніки.
З появою в результаті реформи значної кількості аграрних формувань відносно малих розмірів важливо розвивати міжгосподарське використання технічних засобів, які є одноосібною чи спільною власністю. Завдяки такій
формі використання техніки зростає рівень її завантаженості і, як наслідок, зменшуються постійні витрати на одиницю робіт. Це економічно вигідно і власнику техніки, оскільки, крім додаткового джерела доходу на надану в користування техніку, знижується собівартість механізованих робіт у його господарстві. Економічно вигідно це і користувачам, оскільки малим підприємствам дорожче обходиться купівля і використання власних технічних засобів порівняно з їх орендою.