Графоаналітична модель потенціалу підприємства

У 1998 році в наукових працях І. М. Рєпіної вперше запропоновано графоаналітичний метод діагностики підприємницького потенціалу підприємства, названий автором «Квадрат потенціалу». Такий метод дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства.

Діагностику потенціалу підприємства доцільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональ­ними блоками (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Розподіл діяльності підприємства за функціональними блоками для оцінювання його потенціалу

За першим блоком — «Виробництво, розподіл та збут продукції» — необхідно проаналізувати:

1. Обсяг, структуру та темпи виробництва.

2. Фонди виробництва.

3. Наявний парк обладнання і рівень його використання.

4. Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.

5. Екологію виробництва.

6. Стан продажу.

За другим блоком — «Організаційна структура та менеджмент» — розглядається:

1. Організація і система управління.

2. Кількісний і якісний склад робітників.

3. Рівень менеджменту.

4. Фірмова культура.

Третій блок — «Маркетинг» — передбачає дослідження:

1. Ринку, товару та каналів збуту.

2. Нововведень.

3. Комунікаційних зв'язків, інформації та реклами.

4. Маркетингових планів і програм.

Четвертий блок — «Фінанси» — потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.

Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнайповніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінансової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників.

В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладаєть­ся порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найліпші результа­ти на ринку.

Цей підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кож­ний самостійний товаровиробник намагається за всіма показни­ками діяльності бути ліпшим за свого конкурента.

Алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу»:

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (a_ij) тобто таблиці, де в рядках записані номери показників (і = 1, 2, З, ..., n), а в стовпцях— назви підприємств, потенціал яких аналізують (j =1,2, 3,..., m).

2. Для кожного показника знаходять його найліпше значення з урахуванням коефіцієнта чутливості і проводять ранжирування підприємств з визначенням відповідного місця.

3. Для кожного підприємства знаходять суму місць (Рj) отриманих у процесі ранжирування за формулою:

4. Трансформуємо отриману в ході ранжирування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 1.6). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (к), які застосовані у розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його.

Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk, де k = І, 2, 3, 4), знаходимо за допомогою формули:

Вк = 100 – (Рj – n) 100/n(m-1)

Вк = 100 – (Рj – к_ч) 100/к_ч (m-1)

5. Визначивши довжину всіх векторів, накреслюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки.

Графоаналітичний метод аналізу «Квадрат потенціалу» має кілька особливих теоретичних аспектів, які необхідно враховува­ти при його використанні.

1. Форма квадрата потенціалу може бути двох типів. Перший тип має правильну форму квадрата. Таке підприємство матиме збалансований потенціал, що є запорукою успіху його діяльності. Другий тип має спотворену форму квадрата з таких причин: або один вектор розвинутий більше за інші («хворобливий» вектор), або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів). Якщо квадрат потенціалу підприємства наближається до другого типу, то підприємницький потенціал потребує негайних перетворень у напрямку поліпшення збалан­сованості його елементів.

2. Потенціали підприємств можна класифікувати за розміром як великі, середні та малі. Великий потенціал мають підприємства, коли довжина векторів перебуває в межах 70—100; середній — у межах 30—70; малий — до 30 умовних одиниць,

3. Зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприємства щодо досягнення оптимальних параметрів потенціалу.

4. Другий та третій вектори квадрата потенціалу («Організаційна структура та менеджмент» і «Маркетинг») свідчать про наявність передумов дальшого розвитку потенціалу підприємства.

5. Четвертий вектор — «Фінанси» — є результативним і характеризує успішність функціонування підприємства.