Світовий ринок та його структура

Міжнародний поділ праці та міжнародне кооперування стали основою для виникнення світового ринку. Його виникнення і становлення є наслідком дуже тривалого історичного розвитку. Історично першою формою був внутрішній ринок який виник на ранній стадії товарного господарства, що базувалося на суспільному поділі праці. Поділ праці неминуче вимагає обміну, з примітивних форм якого і розпочалося формування внутрішнього ринку. На внутрішньому ринку виробник товару одночасно був і його продавцем, а покупець — одночасно і кінцевим споживачем товару, одразу забирав та оплачував товар. Розвиток обміну привів до появи грошей, що розширило стимули для виробництва тих чи інших товарів спеціально для обміну. Тільки тоді й змогло з'явитися товарне виробництво в прямому розумінні слова, тобто виробництво таких виробів, які потрібні їх виробнику не для власного споживання, а як носії вартості, що дають змогу отримати натомість десятки інших потрібних предметів. Іншими словами, з'явилося виробництво на ринок, для задоволення потреб інших людей. З появою грошей між продавцем і покупцем стають посередник-купець, який надає послуги з реалізації товару, а також міняйло, що позичає для нього гроші. Таким чином, внутрішній ринокявляє собою форму господарської взаємодії, за якої все призначене для продажу збувається самим виробником всередині країни.

Невдовзі після виникнення внутрішніх ринків почали формуватися національні ринки. Цьому сприяла спеціалізація внутрішніх ринків (ринки праці, капіталу, гуртові тощо), частина яких з самого початку була орієнтована на іноземних покупців (наприклад, на ринку праці — работоргівля). Отже, національний ринок — це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.

Мануфактура, що базувалась на поділі праці, з XVI до середини XVIII ст. сприяла розвитку виробництва товарів, розширенню національних ринків і створенню регіональних, міждержавних і міжнародних ринків. Міжнародний ринок— це частина національних ринків, яка безпосередньо зв'язана із закордонними ринками.

Великі географічні відкриття спричинили грандіозні зміни в торгівлі, вивезення у нові землі готових продуктів промисловості. Це дало значний поштовх розвитку продуктивних сил у Європі, де під тиском попиту в першій половині XIX ст. виникла велика фабрично-заводська індустрія, продукція якої вже не могла збуватися на внутрішньому ринку. їй був потрібний всесвітній збут.

Отже, в епоху первісного нагромадження капіталу локальні центри міждержавної торгівлі переросли у єдиний світовий ринок. Він остаточно сформувався наприкінці XIX — на початку XX ст., коли товарне виробництво у провідних країнах досягло високого рівня розвитку, стало машинним. Сучасний світовий ринок — це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва .

Світовий ринок став закономірним результатом розвитку внутрішніх і національних ринків товарів, які вийшли за межі державних кордонів. Для нього характерні такі риси:

· він є категорією товарного виробництва, яке у пошуках збуту своєї продукції вийшло за національні межі;

· він виявляється у міждержавному переміщенні товарів під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту і пропозиції;

· він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику, у яких галузях та регіонах вони можуть бути застосовані найефективніше;

· він виконує санаційну роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари та часто їх виробників, які не можуть забезпечити міжнародний стандарт якості за конкурентних цін;

· на ньому існує особлива система цін — світові ціни;

· на ньому рух товарів зумовлюється не лише економічними факторами (виробничими зв'язками між підприємствами та регіонами країни), а і зовнішньоекономічною політикою окремих держав.

Товар, який знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції. Завдяки цьому кожний учасник може оцінити та адаптувати параметри свого виробництва до світових.

Світовий ринок є сферою міжнародного обміну і тому має зворотний вплив на виробництво: показує йому, що, скільки та для кого треба продукувати. З цього боку світовий ринок є первинним відносно виробника і є центральною категорією міжнародної економіки та МЕВ.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть органи регулювання МЕВ.
2. Вкажіть критерії за якими здійснюють класифікацію міжнародних організацій.
3. Що є складовою частиною соціально-культурного середовища?
4. Охарактеризуйте країни з ринковою економікою.
5. Дайте характеристику країнам з перехідною економікою.
6. Які країни відносять до групи країн, що розвиваються?
7. Дайте класифікацію країн за рівнем зовнішнього боргу.
8. Що стало основою виникнення світового ринку?
9. Вкажіть характерні особливості світового ринку.

Тестові завдання

1. Світовий ринок ґрунтується на:

а) частинах національних ринків, які пов’язані із зарубіжними країнами;

б) міжнародному поділі праці та інших факторах виробництва;

в) розподілі ринків на оптові, роздрібні, частина яких орієнтована на іноземних покупців.

2. Органи регулювання МЕВ, які виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання:

а) міжнаціональні;

б) наднаціональні органи;

в) всі відповіді помилкові.

3. Інституції (як правило, блокових об'єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції, і їхні постанови мають виконуватись беззаперечно при регулювання МЕВ:

а) міжнаціональні;

б) наднаціональні органи;

в) відповіді а) та б) помилкові.

4. Країна, що займає унікальне місце у світовій економіці, де будується модель-симбіоз ринкової і планово-регульованої економіки, що являє собою соціалістичний ринок з елементами вільного підприємництва, але під керівництвом комуністичної партії – це:

а) Куба;

б) Китай;

в) Камерун.

5. Рівень зовнішнього боргу означає, що в країни перевищені наступні критичні показники:

а) відношення поточної вартості обслуговування зовнішнього боргу до ВВП більше 80%, відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту перевищує 220%;

б) відношення поточної вартості обслуговування зовнішнього боргу до ВВП більше 70%, відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту перевищує 120%;

в) відношення поточної вартості обслуговування зовнішнього боргу до ВВП більше 50%; відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту перевищує 200%.

6. Країна вважається з відносно закритою економікою, якщо частка її експорту у ВВП менше:

а) 20%;

б) 15%;

в) 10%.

7. Країна вважається з відносно відкритою економікою, якщо частка її експорту у ВВП більше:

а) 25%;

б) 35%;

в) 45%.

8. Частина національних ринків, яка безпосередньо зв'язана із закордонними ринками – це:

а) міжнародний ринок;

б) світовий ринок;

в) національний ринок.

9. Сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва – це:

а) міжнародний ринок;

б) світовий ринок;

в) національний ринок.

10. Світовий ринок остаточно сформувався:

а) у кінці 18 – на початку 19 ст.;

б) у кінці 19 – на початку 20 ст.;

в) у кінці 20 – на початку 21 ст.

Практичні вправи

Вправа 1

Чи можна вважати країну А країною з відносно відкритою економікою, якщо відомо, що її експорт за рік становить 7000 грошових одиниць, а ВВП = 100 000 грошових одиниць? Поясніть чому?

Вправа 2

Чи можна вважати країну А країною з закритою економікою, якщо відомо, що її експорт становить 5000 грошових одиниць, а ВВП = 90 000 грошових одиниць? Поясніть чому?

Вправа 3

Чи можна вважати країну А країною з відносно відкритою економікою, якщо відомо, що її експорт становить у 2006 році становив 7000 грошових одиниць, а ВВП = 100 000 грошових одиниць, а у 2007 році її експорт зріс на 10 % порівняно з 2006 роком, а ВВП = 105 000 грошових одиниць? Поясніть чому?

Рекомендована література

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. — М.: ИВЦ "Маркетинг", 1996. — С. 4—19.

2. Киреев А.П. Международная экономика: В 2 ч. — Ч. 1: Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие для вузов. —М.: Международные отношения, 1997. — С. 46—76.

3. Кукурудза І.І. Міжнародна економіка. Матеріали до лекцій та семінарів. – Черкаси: Редакційно-видавничий відділ Черкаського державного університету, 2000. – С.17-24.

4. Миклашевская Н.А., Холопов А.В. Международная экономика: Учебник. — М.: МГУ им. М.В. Ломоносова: Дело и Сервис, 2000. — С. 122—148.