Валютні ринки, їх види і структура

Одним з елементів міжнародної валютної системи є міжнародні валютні ринки. Їх виникнення зумовлене розширенням розрахунків у валюті між продавцями і покупцями.

Валютні ринки— це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції.

В організаційному плані валютний ринок — це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв'язаних складною мережею сучасних засобів зв'язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютою і платіжними документами в іноземних валютах.

Ринок валют обслуговується телефонними дзвінками та радіосигналами між банками. За винятком деяких спеціалізованих ринків (наприклад, Міжнародного грошового ринку в Чикаго), валютний ринок не є місцем, де збираються продавці та покупці. На валютному ринку досвідчені маклери сидять за своїми робочими столами у різних банках і підтримують між собою зв'язки за допомогою комп'ютерів та телефонів. Комп'ютери показують поточні котирування курсів всіх основних валют з датою укладання угод. Кожний банк подає своє котирування валют, котрим показує, за яким курсом він готовий торгувати валютою. Банк-покупець, якого влаштовує курс, прямо по телефону зв'язується з банком-продавцем і укладає угоду. Як правило, швидко (за одну або декілька хвилин) регулюються різні формальності й угода укладається за усним погодженням. За необхідності всі інші документи за угодою оформляються пізніше.

На міжбанківському валютному ринку здійснюються угоди з купівлі-продажу великих сум. Друковані котирування валют враховують угоди на суми, не менші за 1 млн. дол. США. Валютний ринок відкритий цілодобово з понеділка до п'ятниці.

Суб'єктами валютного ринку є: фірми, організації та окремі особи, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю; комерційні банківські установи та брокерські контори, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків; державні установи. Основну роль серед суб'єктів валютного ринку відіграють центральні банки та казначейства окремих країн.

На світовому валютному ринку здійснюються розрахункові і кредитні операції, що обслуговують товарні угоди, валютообмінні операції, операції з обслуговування руху капіталів між країнами, операції з цінними паперами.

Основними функціями світового валютного ринку є:

· здійснення зовнішньоторговельних операцій;

· регулювання валютних курсів;

· валютний кліринг;

· страхування (хеджування) валютних ризиків;

· отримання прибутків (спекуляція) на різниці валютних курсів. Перші дві функції розглядаються у подальших розділах. Валютний кліринг, страхування та спекуляція є особливими функціями світового валютного ринку.

Валютний кліринг— це угоди між урядами двох або декількох країн про обов'язковий залік взаємних міжнародних вимог і зобов'язань. Зумовлений валютний кліринг великими масштабами міжнародної торгівлі.

Експорт товарів і послуг країни є причиною продажу іноземних валют з метою купівлі національної грошової одиниці. Водночас імпорт товарів і послуг спричиняє продаж національної валюти для купівлі іноземної валюти. Отже, здійснення міжнародних розрахунків переходить в площину міждержавних відносин. Поштовхом до виникнення валютних клірингів стала криза 1929—1933 рр., яка викликала необхідність валютних обмежень та валютного контролю. Перший двосторонній кліринг був підписаний у 1931 р. між Угорщиною і Швейцарією. До 1939 р. лише західноєвропейські країни уклали 141 клірингову угоду.

У двосторонньому клірингу рахунки ведуться в обох країнах з застосуванням прийнятих в міжнародній практиці форм розра­хунків (інкасо, акредитив, переказ тощо). Імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери замість валютного виторгу її отримують. Банки, які ведуть клірингові рахунки, здійснюють залік взаємних вимог.

За обсягом операцій розрізняють повний кліринг, який охоплює до 95 % платіжного обігу, і частковий, який поширюється лише на певні операції. Обсяги товарообігу і клірингу не збігаються: у частковому клірингу обсяг товарообігу перевищує обсяг клірингових розрахунків, а у повному — навпаки, оскільки кліринг охоплює і неторгові операції, зокрема й угоди з цінними паперами.

За способами регулювання сальдо клірингового рахунку розріз­няють кліринги:

- з вільно конвертованим сальдо;

- з умовною конвертацією, наприклад, через певний період після утворення сальдо;

- з неконвертованим сальдо, за яких сальдо не може бути переведене в іноземну валюту і погашається, в основному, товарними поставками.

Валюта клірингу може бути будь-якою. Інколи застосовуються дві валюти або міжнародні одиниці.

Страхування, або хеджування, валюти — це дії, спрямовані на недопущення ні чистих активів, ні чистих пасивів у даній валюті. Згідно з фінансовою термінологією страхування означає дію з недопущення двох видів відкритих позицій в іноземній валюті — довгих позицій (володіння довгостроковими активами в іноземній валюті) і коротких позицій (володіння іноземною валютою в більших обсягах, ніж необхідно в короткостроковому плані). Отже, валютний ринок, породжуючи зміну валютних курсів, одночасно дає можливість застрахуватися від майбутніх їх коливань.

Зворотною стороною страхування є спекуляція. Валютні спекуляції — це операції банківських закладів, фірм, юридичних та фізичних осіб для отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках. За фінансовою термінологією спекуляція — це дії з відкриття нетто-активів (довга позиція) або нетто-пасивів (коротка позиція) в іноземній валюті.

Залежно від обсягу, характеру валютних операцій та набору використовуваних валют валютні ринки поділяються на міжнародні, регіональні та національні (місцеві).

Під національними та регіональними валютними ринками розуміють сукупність операцій з валютного обслуговування клієнтів (компаній, приватних осіб та банків, що не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій), що здійснюють банки, розміщені на території даної країни (регіону). Крім того, до операцій внутрішнього національного ринку належать валютні операції між окремими компаніями та приватними особами, а також ті, що проводяться на валютних біржах.

85—95% валютних угод укладається на міжбанківському валютному ринку.

Через валютний ринок здійснюються всі розрахунки у світовому співтоваристві.

Ядром валютного ринку є країни, в яких практично відсутні валютні обмеження. Це — США, Німеччина, Японія, Великобританія, Швейцарія, Швеція, Канада, Норвегія, Нідерланди, Люксембург та деякі інші.

Провідну роль у здійсненні валютних операцій на валютних ринках відіграють комерційні банки, які на договірній основі виконують інкасові та інші платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів. У більшості країн, крім перелічених вище, на валютний ринок можуть виходити лише уповноважені банки (які мають право на проведення валютних операцій) та державні установи. Міжнародними банками здійснюється близько 90% валютних угод, а щоденний обіг валютних бірж становить близько 500 млрд. дол. США. Основними валютними центрами є Лондон, Нью-Йорк і Токіо. В них встановлюються валютні курси.

Розрізняють міжбанківський і біржовий валютні ринки. На міжбанківському ВР усі операції проводяться безпосередньо банками за допомогою технічних засобів зв'язку. Така форма ВР найпоширеніша (близько 90% усіх валютних угод). Міжбанківський ВР ділиться приблизно на дві однакові частини: брокерський та прямий ринки.

На брокерському ринку банки користуються послугами брокерів, а на прямому — самостійно знаходять партнерів.

На біржовому ринку зустрічаються представники центральних банків країн-членів і, балансуючи заявки своїх клієнтів, фіксують курс валют, який стає орієнтиром для всього ВР.

Міжбанківський ВР більше використовують США, Канада, Великобританія, Швейцарія, а біржовий — Японія, Франція, скандинавські країни.

Торгують валютою у вигляді касової та строкової валютних угод. Касові (готівкові) валютні операції в основному здійснюються на умовах спот, що означає розрахунок у момент укладання угоди або не пізніше ніж на другий робочий день після здійснення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладання. Такі угоди укладаються усно або з використанням автоматичного зв'язку. Мета операції спот — забезпечення валютою зовнішньоторговельних операцій та отримання банками курсового прибутку.

Під час строкових (форвардних)валютних операцій сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти через певний строк після здійснення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладання. Найпоширенішим є строк від одного тижня до 6 місяців. Курс за форвардними угодами може бути як вищим, так і нижчим від курсу спот. Курси валют, обумовлені в даний час для обміну усіх валют пізніше, називаються строковими (форвардними).Їх не треба плутати з майбутнім курсом спот. Курс спот— це той курс, який є на ринку на певну дату. Наприклад, якщо у вересні укладена угода про продаж доларів, який буде здійснено через 90 днів, то валюта обмінюється в обумовлену дату в листопаді, але за курсом, зафіксованим у вересні. Форвардний курс може бути вищим, нижчим або дорівнювати курсу спот на цю дату. Якщо він вищий, то різниця плюсова — премія (ажіо), а якщо нижчий, то різниця мінусова (дисконт).

У валютних котируваннях сам курс форвард, як правило, не вказується, а зазначається лише розмір премії чи дисконту, які додаються або віднімаються від курсу спот (наприклад, премія 0,0210 марки). Форвардні угоди укладаються для страхування капіталовкладень за кордоном від можливих збитків, для конверсії валюти в комерційних цілях, для отримання прибутку за рахунок курсової різниці.

Різновидами строкових операцій є опціонні та ф'ючерсні операції.

Ф'ючерсні операції— це купівля-продаж валюти за зафіксованими в момент укладання угоди цінами з виконанням операції через певний період. Основна їх особливість — це торгівля стандартними контрактами, в яких детально регламентовані всі умови — сума, термін, метод розрахунку тощо. В момент укладання угоди вноситься невелика сума — гарантійний депозит. Під час ф'ючерсних угод застосовується хеджування— форма страхування ціни або прибутку, за допомогою якого учасники угод мають можливість застрахувати себе від можливих втрат за рахунок зміни цін протягом дії угоди.

Об'єктом опціонних угодє право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент укладання угоди. Це є угода з незафіксованою датою поставки валюти. За придбання права купити або продати валюту платиться невелика премія. Якщо за період дії угоди опціон був невигідний, тоді оплачена премія втрачається і валютна операція не здійснюється. Опціон вигідний, якщо курсові коливання вищі, ніж розмір премії.

Валютною угодою, яка поєднує готівкову і строкову операції, є операція своп. Це валютна операція, що передбачає купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на визначений строк з тими ж валютами. Під час операцій своп готівкова угода здійснюється за курсом спот, який у строковій контругоді коректується з урахуванням премії або дисконту залежно від руху валютного курсу. Клієнт економить на різниці між курсами продавця і покупця за готівковою угодою.

Частину валюти, яку продають, банки витрачають на купівлю іншої валюти. Внаслідок цього змінюється співвідношення вимог і зобов'язань банку в інвалюті, яке визначає його валютну позицію. Якщо вони збігаються, валютна позиція вважається закритою, а якщо ні — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо зобов'язання з купленої валюти перевищує вимоги, і довгою, якщо вимоги з купленої валюти більші за зобов'язання.

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою міжнародна валютна система?

2. Які основні елементи світової валютної системи?

3. Дайте характеристику основних етапів еволюції світової валютної системи.

4. Що таке валютний курс?

5. Охарактеризуйте основні види валютних операцій.

6. Які існують режими встановлення валютного курсу?

7. Які функції світового валютного ринку?

Тестові завдання

1. Зворотне котирування — це:

а) вартість одиниці національної валюти, що виражається в іноземній валюті;

б) курс, за яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну;

в) обмінний курс продажу чи купівлі, що використовується у валютних операціях.

2. Повне котирування — це:

а) курс продавця та покупця, за яким банк купує або продає іноземну валюту за національну;

б) курс, за яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну;

в) курс, за яким банк продає валюту.

3. Курс спот — це:

а) обмінний курс продажу чи купівлі, що використовується для валютних операцій без будь-якої угоди про здійснення майбутньої купівлі (продажу);

б) курс, за яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну;

в) співвідношення між двома валютами, яке визначено через їх курс до третьої валюти.

4. Крос-курс — це:

а) співвідношення між двома валютами, визначене через їх курс до третьої валюти;

б) різниця між курсами продавця та покупця;

в) курс, за яким банк продає валюту.

5. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які формують кількісно незбіжні зобов'язання (пасивів) і вимог (активів) для учасників валютного ринку, — це:

а) відкрита валютна позиція;

б) валютна позиція;

в) коротка відкрита валютна позиція;

г) довга валютна позиція.

6. Перевищення вимог (активів) в іноземній валюті над зобов'язаннями (пасивами) — це:

а) довга валютна позиція;

б) відкрита валютна позиція;

в) коротка валютна позиція.

7. Різниця між курсами продавця та покупця — це:

а) маржа;

б) фіксинг;

в) крос-курс;

г) курс спот.

8. Пряме котирування — це:

а) вартість одиниці іноземної валюти, що виражається в національній валюті;

б) вартість одиниці національної валюти, що виражається в певній кількості іноземної валюти;

в) курс, за яким банк продає валюту.

9. Міжнародна валютно-фінансова система — це:

а) система, яка функціонує самостійно або обслуговує міжнародний рух товарів та факторів виробництва;

б) міжнародний рух факторів виробництва та товарів і сукупність інструментів;

в) закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів та факторів виробництва.

10. Яка валютна система діє нині:

а) Ямайська;

б) Золотого стандарту;

в) Бреттон-Вудська.

Практичні вправи

Вправа 1

Українське підприємство є виробником цукрового буряку й експортує свою продукцію до Європи. На початку року підприємство уклало контракт про постачання продукції на 15 млн. євро. За період дії контракту гривня подешевшала від 0,2 до 0,18 євро. Як це позначиться на доходах українського підприємства?

Вправа 2

Визначте паритет купівельної спроможності валют, якщо у споживчому кошику три товари: А, Б, В, а ціни наведені в таблиці:

  Ціна товару
А Б В
У фунтах
У марках

Вправа 3

Банк у Києві встановив такий курс долара США: купівля — 5,40 грн., продаж — 5,50 грн. Визначте:

а) скільки гривень можна одержати за 250 дол. США;

б) скільки доларів США можна купити на 200 тис. грн.

Вправа 4

Банк у Лондоні встановив такий курс долара США: продаж — 2,2510 дол. США за ф. ст.; купівля — 2,2520 дол. США за ф. ст. Визначте:

а) скільки фунтів стерлінгів можна одержати за 1000 дол. США;

б) скільки доларів США можна одержати за 1000 ф. ст.

Вправа 5

Банк у Москві оголосив таке котирування валют: долар США / рубль — 1840—1880; канадський долар / рубль — 1100—1130. Визначте крос-курс долара США до канадського долара.

Вправа 6

Заповніть порожні клітинки таблиці (пряме й обернене котирування курсу). Значення обмінних курсів дол. США наведено в таблиці:

Іноземна валюта Пряме котирування Обернене котирування
Британський фунт, GBR 1.8  
Південнокорейський чон, KRW   700.0
Німецька марка, DEM   1.5
Канадський долар, CAD 0.86  
Швейцарський франк, CHF   1.9
Французький франк, FRF 0.15  
Ріал Саудівської Аравії, SAR   3.5
Італійська ліра, ITL 0.0007  
Японська єна, JPY 0.0052  
Мексиканське песо, MXN 0.042  
Норвезька крона, NOK   5.85
Бразильське крузейро, BRL 0.0092  
Шведська крона, SEK   6.5
Венесуельський болівар, VEB   4.5

Визначте методом крос-курсу такі валютні курси: GBR/ FRF, FRF/ JPY, JPY/ GBR, KRW/ SEK, SEK/ DEM, DEM/ CHF.

Вправа 7

Швейцарський банк дає такі котирування: долар США / канадських доларів — 1,8183—1,8193; долар США / швейцарський франк — 1,6627—1,6637. Визначте крос-курс канадських доларів до швейцарського франка.

Вправа 8

Інвестор із США має в своєму розпорядженні наступну оперативну інформацію:

- в дилінговій компанії X можна купити / продати ЕUR за 1 USD по курсу, рівному 1,3266 ЕUR / USD;

- в дилінговій компанії У курс GВР за 1 USD склав в той же момент 0,5072;

- в дилінговій компанії Z курс 1 GВР дорівнював 1,4863 EUR.

Чи може інвестор здійснити трикутний арбітраж, і яким чином? Примітка: витрати транзакцій, у тому числі комісійні, не враховуються.

Рекомендована література

1. Кукурудза І.І. Міжнародна економіка. Матеріали до лекцій та семінарів. – Черкаси: Редакційно-видавничий відділ Черкаського державного університету, 2000. – С.95-121.

2. Міжнародна економіка: Навч. посіб. / За ред. Ю.Г. Козака, В.М. Новацького. — К.: Центр навч. літератури: АртЕк, 2002. — С. 26—62.

3. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Румянцева. — К.: Знання-Прес, 2004. — С. 30—116.

4. Миклашевская НЛ., Холопов А.В. Международная зкономика: Учебник. — М.: МГУ им. М.В. Ломоносова: Дело и Сервис, 2000. — С. 11 — 56.

5. Оспіщев В.І., Близнюк О.П., Кривоший В.В. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. С.11-54.

6. Сальваторе Д. Международная акономика: Пер. с англ. — М.: Риа "ПК", 1998. — С. 31—120.

Наши рекомендации