Міжнародні угоди, учасниками яких є україна
•Україна приєдналась до статті 8 Статуту Міжнародного валютного фонду, так як створила керований валютний ринок і стабільну національну валюту. Гривня отримала міжнародне визнання як конвертована за поточними операціями валюта.
•Свого часу Україна як незалежна держава заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти, підписавши ще в 1992 р. статті Угоди Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) та взявши на себе зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені статтею XIV Статуту МВФ.
•24 вересня 1996 р. Україна заявила про прийняття зобов'язань за статтею VIII Статуту МВФ, що свідчило про офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою за поточними операціями.
•Рішення Економічної Ради Співдружності Незалежних держав про проект Угоди про основні принципи політки в галізу валютного регулювання і валютного контролю в державаїх-учасницях СНД (Москва, 4 квітня 2008 р.)
•4. Акти Президента України:
•Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 27 червня 1999 року N 734/99
•Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютного регулювання від 2 листопада 1993 року № 502/93
•Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами від 18 червня 1994 року № 319/94:
•Про невідкладні заходи щодо посилення валютного контролю
від 8 червня 1993 року № 195/93
5. Акти КМУ:Згідно зі ч.2 ст.11 Декрету:
•КМУ визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України. Наприклад:
•Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України» від 5 грудня 2007 р. N 1392
•Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21 червня 1995 р. N 444
5. Нормативно-правові акти Національного банку України, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю.
Основними правовими актами Національного банку України, що регулюють валютні операції, є Постанови Правління НБУ:
•Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями: постанова Правління НБУ від 30.12.2003 N 597
•якими, зокрема, затверджено:
1) інструкції:
•Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, постановою Правління Національного банку України від 16.03.99 N 122,
•«Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України» від 12.07.2000 № 283
•Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 N 492
•Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”, затверджене Постановою Правління Національного банку України „Про затвердження від 12 грудня 2002 року N 502
2) правила:
•«Правила використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 30.05.2007 № 200
•Правила вивезення з України і ввезення в Україну уповноваженими банками національної та іноземної валюти, банківських металів, бланків чеків, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 06.08.2003 N 327.
•Правила функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 N 281
4) класифікатори:
–Класифікатор іноземних валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 № 34
3) положення:
•Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затверджене Постановою Правління НБУ від 26 березня 1998 р. N 118
•Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженеПостановою Правління НБУ від 10.08.2005 N 281
•Положення про валютний контроль, затверджене Постановою Правління НБУ N 49 від 08.02.2000
•Положення про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 21 вересня 2007 р. N 338
•Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене Постановою НБУ від 10.08.2005 N 280
•Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затверджене постановою Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 р. N 297
•Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затверджене Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 N 485
2. Валютна політика України і лібералізація валютного законодавства
•На національному рівні валютна політики – є сукупністю заходів, які проводяться державами та інхніми центральними банками у сфері валютних відносин з метою врпливу на платіжний баланс, валютні курси і на конкурентоспроможність національного виробництва.
•Важливим призначенням національної валютної системи є розроблення і реалізація державної валютної політики
•Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі - зростання зайнятості та виробництва ВВП, стабілізація цін. Механізм валютної політики пов'язаний також з проміжними та тактичними цілями монетарної політики, оскільки має можливість впливати своїми інструментами на основні монетарні індикатори - масу грошей в обороті та процентну ставку.
•Крім загальномонетарних цілей, валютна політика має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у валютній сфері, і теж справляють істотний вплив на розвиток реального сектора економіки. Це, зокрема:
- лібералізація валютних відносин у країні;
- забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;
- забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;
- захист іноземних та національних інвестицій у країні;
- забезпечення стабільності курсу національної валюти.
•В 1992 р., підписавши Статті Угоди МВФ, Україна заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти та взяла на себе зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені ст. 14 Статуту.
•Рамковими умовами формування валютної політики України виступають традиційні для перехідної економіки проблеми:
* витіснення національної валюти іноземною (доларизація) внаслідок слабкості та постійної девальвації;
* відплив капіталу на фоні недостатності джерел інвестицій;
* суперечливість використання інструментів грошово-кредитної політики в умовах високої інфляції;
* тривалий спад виробництва;
* хронічний пасивний торговельний баланс на фоні високого рівня імпортозалежності.
•Валютна політика спрямовується на:
- попередження відпливу капіталу;
- створення сприятливих умов для міжнародних розрахунків;
- збалансування міжнародних платежів;
- зниження тиску на національну валюту;
- підтримання стабільного рівня валютних резервів.
•Визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері.
Такими органами в Україні є:
•Кабінет Міністрів України;
•Національний банк України;
•Державна податкова адміністрація;
•Державний митний комітет;
•Міністерство зв'язку України.
•У визначенні цілей та завдань валютної політики на певний період, крім Кабінету Міністрів та НБУ, беруть участь Адміністрація Президента та Верховна Рада України.
•Валютне регулювання і валютний контроль у країні здійснює НБУ, який має право делегувати частину цих функцій на вибрані комерційні банки, надавши їм ліцензії на здійснення валютних операцій та статус агентів з валютного контролю (уповноважених банків).
•Визначаючи як головний орган валютного регулювання в Україні Національний банк України, Декрет передбачає виконання окремих функцій регулювання іншими органами державного управління. При цьому в Декреті не міститься вказівок на наявність єдиної національної системи органів валютного регулювання і не передбачається конкретний порядок визначення їх функцій та повноважень.
Закон України „Про НБУ” ст. 1:
•основні засади грошово-кредитної політики - комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку України з допомогою інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення;
•грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу;
•девізна валютна політика - політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти; дисконтна валютна політика - зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал.
3. Рівні та форми валютно-правового регулювання
•Валютне регулювання визначається як система взаємопов`язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валюти та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях.
•Державне валютне регулювання – сукупність форм та заходів, які запроваджуються уповноваженими державними органами на національному та міжнародному рівнях в межах законодавчо встановленого порядку відповідно до цілей валютної політики.
•В залежності від їх впливу на курс національної валюти та рух валютних цінностей були виділені формипрямої та непрямої (опосередкованої) дії.
Валютне ліцензування
•Види ліцензій залежно від тривалості дії, характеру та тривалості валютних операцій:
–1) індивідуальні;
–2) генеральні.
•Ст. 5 Декрету: „Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом”.
•
1. Індивідуальні - видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;
•Декретом встановлено виключний список операцій, які вимагають чи не вимагають індивідуальної ліцензії НБУ для їх виконання.
•2. Генеральні - видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;
•Ст. 5 Декрету: „Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
•Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами – резидентами”.
•Постанови Правління НБУ (щодо генеральних та індивідуальних ліцензій):
•1) Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій від 17.07.2001 р. N 275;
2) Про затвердження Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій від 09.08.2002 р. № 297
•3)Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківським установам від 16.08.2001 р. № 344
4. Правовий режим валютних операцій.
•Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України (ст. 2 Декрету);
•Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України (ст.2 Декрету);
•Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України (ст. 3 Декрету);
•У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України (ст. 7 Декрету);
•Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі. (ст. 7 Декрету)
•Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (ст. 5);
•Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами – резидентами (ст. 5);
•Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції (в п. 4 ст. 5 передбачені винятки).
•Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України (ст. 6);
•НБУ зобов'язаний проводити політику підтримання валюти України, і виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України.
•Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів (п. 4 ст. 4);
•Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України:
–а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;
–б) мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам – резидентам (ч. 2 ст. 6 Декрету).
•Національний оператор поштового зв'язку після отримання генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій має право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам. (ч. 2-1 с. 6 Декрету).
•Резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продаватиіноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам - резидентам, а також національному оператору поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України (п. 3 ст. 6 Декрету);
•Фізичні особи - резидентимають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України;