Укр. Землі та міжнародні угоди першої третини 19 ст.

Віденський конгрес 1815.: повернення під владу Автрії Тернопільщини, яку Автрія під тиском Напалеона в 1810 р. змушена була передати Росії, Варшавське кн. Перетворене в Польське королівство. Королем був рос. Цар. :залишено Холмщину і Підляшшя; встановлено кордони Галичини, зобов»язання ведення сеймів. Бухарестський мир 1812: рос.-тур. Війна 1809-1812: кордон по Пруту: Хотинщина входила до Рос. Імперії, а кордони Туреччини віддалялися від України, раніше кордон був по Дністру, Росія отримала Бессарабію. Рос.-тур. Війна 1828-1829: «священна війна» Туреччини проти Росії, через «грецьке питання». Андріанопольський мир: вересень 1829: до Росії увійшло Кавказьке узбережжя Чорного моря – колонізація укр. воєн. Азовськими козаками. Кубань стала українською.

Купецтво в під російській Україні 19 ст.

Заможна та впливова верства. 3 гільдії: 1) 50 тис. крб. 2) понад 20 тис. крб.3) понад 8 тис. крб. – найчисельніша(1 і 2 – привілеї.) Більшість укр.. купецтва належала до третьої гільдії. Формувалося під впливом госп. Потреб. Через виникнення ринків збуту. Перепис 1897 – 2,2 % від міського населення (в середньому). Концентрація в екон. Розвинутих містах: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав, Бердичів. Переважання євреїв та росіян. Також греки, вірмени, німці, татари, поляки. Купцями ставали і дворяни. 1863 – скасування 3-ї гільдії з метою очищення купецтва. Циркулювання населення між станами. Були преценденти отримання дворянства. Від одноосібного бізнесу до керівництва великими підприємствами. Об»єднання.

Промислово-торговельна буржуазія в під російській Укр. Др.пол. 19 ст.

Верства формувалася за сприяння та під контролем самодержавства. Залежність від змін політики уряду. Вплив рівня розвитку економіки конкретного регіону. Різноманітність етнічного складу. Осн. Джерела: «обуржуазнене» дворянство: купці, міщани, чумаки, скупники, лихварі, кустарі, заможні селяни. Провідне місце – вел. Буржуазія: ключові позиції виробництва: цукровій, винокурній, борошномельній,обробні промисли. Формувалася національна торг.-промислова бурж. Еліта: Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Симиренки, Алчевські: найбагатші люди Росії. Нечисленна група економ. Слабкої буржуазії: дрібні підприємці.

Київська козаччина 1855

Інвентарна реформа Бібікова – після нього Васильчиков – припинення дії правил, погіршення становища. Постійні суперечки селян та дідічів на осн трактування правил реформи: 55 бунтів селян. 1855 – найбільші розрухи в сер Київщині: половина губернії, гасла повернення до козацтва, після маніфесту рос уряду з приводу мобілізації через Кримську війну – селяни подумали, що цар їх кличе в козаки і йти воювати: маніфест прочитано по всіх церквах, покинули відробляти панщину. Священники(їх били): селяни не так зрозуміли, всі не можуть повернутися в козаки. Придушення військами (Сибір, висічення різками). Рух почався з Васильківського повіту. Торкнувся Конотопського повіту Чернігівської області. 8 повітів з 12 Київської губернії (500 сіл). Селяни вірили, що отримають і поміщицьке майно. Ватажки: Бзенко, Бернадський, Гайденко, Швайка. Ситуацію підігрівало таємне товариство в Київському у-ті «Друзі людства» (1854-55). Використання в пропаганді творів Шевченка і Міцкевича: агітація в селах проти царизму. Освічені селяни: «Ми знаємо, що нема указу про вольності, але хочемо, щоб такий був».

Ревізії шляхетських титулів на Правобережжі.

Засіб впливу на шляхту. Після польського повстання 1830-31 рр. Політика Бібікова 40-х рр.. Після ревізії титулів 1831-1850 – на Правобережжі залишилося 70 тис. шляхти, серед них земельні власники – 7 тис. За рахунок ревізії – відібрання земель – мета: переважання землеволодіння російського дворянства над польським. З40 тис. із 410 тис. були позбавлені титулів. Прирівнювались до селян. За рештою старі привілеї залишалися. Репресії царату. Деякі науковці: підтримка цих явищ багатою шляхтою.