Історія виникнення та розвитку страхування

Розглянемо це питання на підставі короткого історичного екскурсу.

Вважається, що первинні форми страхування зустрічалися вже приблизно 3 тис. рр. до н.е. Відомі перші колективні угоди: фінікій­ських купців - власників торгових суден - про колективну компен­сацію збитків при загибелі або ушкодженні судна, у Палестині -власників худоби, яка перевозила вантажі - на випадок її крадіжки або загибелі.

У законах вавілонського царя Хаммурапі (2 тис. рр. до н.е.)

передбачалося укладення угоди між учасниками торгового каравану про те, щоб разом відшкодувати збитки, яких зазнав хтось з них у дорозі від нападу розбійників, пограбування і т.п.

Приблизно у 970-931 рр. до н.е. єгипетські каменярі, які брали участь у спорудженні пірамід, заснували каси взаємодопомоги на користь своїх колег або їхніх родин при отриманні каліцтва або заги­белі від нещасного випадку.

У 916 р. до н.е. на острові Родос було прийнято документ -ордонас, в якому подано систему розподілу збитку у випадку загаль­ної морської аварії.

У Німеччині (900 р. н.е.) виникають перші гільдії пожежників, які створили систему страхування від вогню.

У 1310 р. в м.Брюгге засновано страхову палату, яка здійснювала операції щодо захисту майнових інтересів купецьких і ремісничих гільдій.

У Лондоні 18 липня 1583 р. укладено першу відому угоду про страхування життя.

Початок XVII ст. характеризується виникненням перших ак­ціонерних страхових компаній. Наприклад, відома Голандсько-Ост-Індська компанія, крім торгової діяльності, займалася також страхуванням.

У 1650 р. французький математик, фізик і філософ Блез Паскаль формулює закон великих чисел, який започатковує проведення ста­тистичних розрахунків, зокрема, для цілей страхування.

Англієць Едмунд Галлей у 1693 р. (на підставі даних про смер­тність жителів м.Бреслау) публікує науково обґрунтовані таблиці смертності, які стали використовуватися у страхуванні життя.

Німецький математик Готфрід Вільгельм фон Лейбніц у 1697 році видає свої роздуми про усі ймовірні види ризиків, при яких необхідно звертатися до страхування. У цьому ж році Даніель Дефо публікує в Лондоні книгу "Еssеу оn Ргоjekt", у якій формулює принципи розумної передбачливості.

У 1752 р. в США Франкліном засновано перше товариство взаєм­ного страхування на випадок пожежі.

13 грудня 1771 р. в лондонському кафе Едварда Ллойда '9 купців підписали угоду про внесення кожним у Банк Англії визначених сум на ім'я обраного комітету для проведення страхових операцій, а через п'ять років члени асоціації «Лондонський Ллойд» прийняли «Підписаний формуляр Ллойда» (формуляр договору морського страхування), ряд положень якого донині застосовується в міжнародній практиці. У 1871 р. парламентом Великобританії прий­мається закон, яким комітет Едварда Ллойда був перетворений у корпорацію «Ллойд».

Взагалі Англія займає особливе місце в розвитку страхування. Перші страхові товариства виникли тут у 80-ті рр. XVII ст.в галузі вогневого страхування. Поштовхом, що прискорив його розвиток, як прийнято вважати, була пожежа, що трапилася в Лондоні в 1666 р. і згубила 70 тисяч чоловік.

У той же час виникають страхові товариства в галузі морського страхування у Франції (Париж, 1686 р.).

1 серпня 1778 р. було засновано «Гамбурзьке товариство притул­ку для старих», яке існувало на принципах розповсюдженого зараз у багатьох країнах пенсійного страхування.

У пам'ятці давньоруського права - "Русской правде" - є цікаві відомості про тогочасне законодавство. "Если кто убьет княжеского мужа, совершив на него нападете, и убийца не будет пойман, то платим за него 80 гривен та округа, где найден убитый. Если же убит простой человек, то округа платит 40 гривен. "(Гривна -злиток срібла, який слугував грошовою та ваговою одиницею Київської Русі).

Завдання страхового забезпечення мали деякі державні заходи, які здійснювалися центральною або міською владою з різноманітними цілями.

Царицею Катериною II в 1781 р. було видано «Статут купецького судноплавства», який містив положення про морське страхування, а через 5 років спеціальним Маніфестом було введено норми стра­хування від вогню.

У дореволюційній Росії страхова справа здійснювалася багатьма підприємствами й товариствами. У 1913 р. в усіх страхових установах ітовариствах Росії було застраховано, зокрема, майна - на суму 21 млрд рублів.

У більшості розглянутих прикладів проглядається одна й та ж мета: забезпечення відшкодування збитків від стихійних та інших небезпек кожного з учасників колективу спільно, за рахунок усіх його членів.

Життєвий досвід, що ґрунтується на багаторічних спостережен­нях, дозволяє зробити висновок про випадковий характер настання надзвичайних подій та нерівномірність нанесення збитку. Кількість господарств, зацікавлених у страховому захисті, буває більшою за кількість тих, що постраждали від різних небезпек. Солідарна роз­кладка збитку між ними за таких умов значно згладжує наслідки стихійних та інших негативних випадків, і чим більша кількість гос­подарств бере участь у розкладці збитку, тим менша частка коштів припадає на одного учасника.

Слід зазначити таку характерну особливість, як відсутність регулярності страхових внесків у загальну касу. Також у більшості випадків мало місце натуральне страхування - історичний різновид страхування, при якому матеріальне відшкодування надавалося в натурі. У подальшому страхування набуває грошової форми, тобто воно базується на підставі регулярних платежів, які ведуть до акумуляції, нагромадження коштів і створення страхового фонду. Перехід цей, зрозуміло, здійснювався не одразу, і певний час ці форми страхування існували паралельно й доповнювали одна одну.

Далі розвитком суспільних відносин справа "братської" взаємо­допомоги перетворюється в "товарну" форму, поступово страхування застосовується у боротьбі не тільки з небезпекою пожеж і ризиків, пов'язаних із мореплавством, а й з іншими несприятливими фактора­ми та стихійними лихами, які приносять втрати економіці.

Страхування продовжує інтенсивно розвиватись у країнах Захо-ДУ, де з'являються нові види страхування, що пов'язані з особою людини. Наприклад, в Англії було страхування від окремих хвороб, страхування на випадок будь-якої операції (у 1921 р.введено страху­вання від апендициту, у 1933 р.- від запалення легенів). Дуже урізно­манітнюється майнове страхування. Наприклад, страхування від кра­діжок диференціюються за характером страхового випадку: від будь-яких крадіжок, крадіжок зі зломом, кишенькових крадіжок; страху-вання від крадіжок велосипедів, друкарських машинок, спортивного обладнання.

Страхування в Україні в межах її сучасних кордонів має свою історію. Цікаві відомості є і про українських чумаків, які подорожу­вали валками на підводах, запряжених волами та здійснювали свої мандрівки для продажу на ярмарках одних товарів і купівлі інших. У випадку, якщо у дорозі гинув віл, то, за звичаями чумацької торгівлі, на гроші валки купувався інший.

(Більш детально про страхування в той час рекомендується дізнатися зі статті: Рыбников С.А. Очерки из истории страхованим в России //Вестник государстеенного страхования. 1927. № 19, 20. С. 112.)

Перші національні страхові товариства з'явились на заході Украї­ни. У 1891 р. у Львові було створено товариство взаємного стра­хування «Дністер», яке вже через рік почало здійснювати страхові операції. Статутний фонд цього об'єднання становив 50 тисяч золо­тих австрійських ринських, а страхуванню підлягало переважно май­но селян від вогню та сільськогосподарських культур від граду.

На початку XX ст. жителі багатьох повітів страхували своє майно саме у «Дністрі». За 25 років своєї діяльності «Дністер» реалізував біля 4 млн полісів, зібравши 41 млн крон страхової премії і випла­тивши 21 млн крон страхового відшкодування.

Про виникнення, розвиток і діяльність вищезазначених страхових товариств, а також плани загальноукраїнської страхової організації -Української кооперативної страхової спілки - рекомендується озна­йомитися у статті М.С.Клапківа «З історії зародження національного страхового ринку», надрукованій у № 1 журналу «Фінанси України» за 1998р.

Історія Держстраху СРСР почалася із декрету Раднаркому від 28.11.1918 р. "Про організацію страхової справи в Російській Федерації". Усі приватні страхові компанії та товариства було лікві­довано, а здійснення страхування в усіх його видах і формах оголошу­валося монополією держави.

Організаційно державні страхові організації створювалися після декрету Раднаркому від 06.10.1921 р. «Про державне майнове страхування». «Українську» частину Держстраху СРСР було перетво­рено в Державну страхову комерційну організацію Укрдержстрах, пізніше перейменовану в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта».