Тема 2.4. Морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

Самостійна робота 8

Питання 1. Іменники на позначення професій, посад, звань

Література-. 11, с. 88, 89; 24, с. 118 - 120; 27, с. 25 - 27.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Граматична форма назв осіб за професією в документах

При складанні документів виникають труднощі у виборі відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів що­до використання роду іменників, коли це стосується назв осіб за професією:

секретар - секретарка, лікар - лікарка, касир - касирка, викладач - викладачка, учитель - учителька.

При використанні назв осіб за професією, посадою, зван­ням та ін., що утворюють паралельні форми жіночого та чолові­чого роду, в офіційно-діловому стилі слід орієнтуватися на такі правила.

1. Офіційними назвами посад, професій, звань є іменники чоловічого роду: директор, дипломат, професор (у діловій мові вони вживаються незалежно від статі особи). Пояснюється це тим, що в минулому ці і подібні функції виконували чоловіки. Жінки в силу відповідних правових норм були позбавлені мож­ливості бути головами, суддями. Нині жінки на рівні з чоловіка­ми виконують ці обов'язки, але за традицією слова належать до іменників чоловічого ролу.

2. Офіційного характеру набуває текст документа, якщо з іменником, що позначає посаду, узгоджуються залежні від нього слова (наприклад: головний механік дозволив). Проте, якщо в до­кументі зазначене прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем жінки (професор Ружницька блискуче виступила на симпозіумі). Не можна: наша директор дозволила, професор доповідала.

3. Найменування жіночого роду вживаються в текстах, якщо не можуть бути виражені іншими засобами (виступ відо­мої співачки).

4. Не вживаються в офіційно-ділових документах утворе­ні від іменників чоловічого роду форми жіночого роду з допо­могою суфіксів -ш(а), -их(а), -к(а) (касирка, інженериха, про- фесорша, професорка) на позначення посад, звань, професій. Вони передають інше значення: називають дружин чоловіків, що мають певну професію, звання або обіймають відповідну по­саду.

5. У ділових паперах назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складеними найменуваннями: меш­канці міста, заводські робітники. Варіанти сельчани, заводчани є розмовними.

Потрібно запам'ятати, що окремо виділяють групу імен­ників спільного роду, що означають осіб жіночої й чоловічої статі. Наприклад: староста, суддя, воєвода, голова, сирота то­що. Рід цих іменників визначається синтаксично, з допомогою означальних слів. Наприклад: Суддя Іванова говорила коротко. Суддя зачитав вирок.

Завдання 1. До поданих імен і прізвищ доберіть іменни­ки на означення професії, посади, вченого звання. Чи можливі тут варіанти?

Професор, геолог, актор, музикант, кравець, дипломат, співак, геолог, декан, модельєр, водій, учитель.

Діана Петриненко, Світлана Федорчук, Тетяна Шевчен­ко, Наталя Заводська, Ганна Фоменко, Лідія Пилипенко.

Завдання 2. Визначте, який рід мають іменники, що по­значають професію, посаду, вчене звання жінки. В яких стилях перевага надається іменникам чоловічого роду на позначення професій, посад? Пригадайте і запишіть кілька прикладів.

Завдання 3. Виправте помилки у наведених реченнях і прокоментуйте їх.

Наша директор привчила всіх до порядку. Молода профе­сор виголосила цікаву доповідь. Лікарка виписала рецепти. Мо­лода касир розгублено складала папірці.

Теми рефератів

1. Офіційні назви посад, професій, звань у діловій україн­ській мові.

2. Іменники спільного роду.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Чому виникають труднощі у виборі граматичної фор­ми назв осіб за професією?

2. Наведіть приклади іменників спільного роду.

3. Як у ділових паперах передаються назви осіб за міс­цем проживання?

Питання 2. Прийменники у професійному мовленні

Література: 11, с. 208 - 210; 24, с. 207,208; 25, с. 271 - 273.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Перш за все слід пригадати визначення поняття "прийме­нник".

Прийменник - це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.

Вживання прийменників

Слід мати на увазі, що при укладанні тексту документів необхідно правильно користуватися прийменниковими констру­кціями в побудові речень і словосполучень. Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Прийменники вира­жають смислові відношення між словами не самостійно, а спі­льно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, во­ни утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Націо­нальна специфіка мови виразно позначається на її прийменни­ковому керуванні.

Значна кількість помилок трапляється при побудові сло­восполучень із прийменниками в перекладах ділових паперів з російської мови. Російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом прийменникових і безприйменникових конструкцій. Наприклад:

• конструкціями з прийменником за: за свідченням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. ін.;

• конструкціями з прийменником з: з питань комер­ційної торгівлі; з ініціативи; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. ін.;

• конструкціями з прийменником на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

• конструкціями з прийменником для: курси для вив­чення; комісія для складання актів;

• конструкціями з прийменником після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після роз­гляду (чогось) і т. ін.;

• конструкціями з прийменником у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;

• конструкціями з прийменником по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню спо­руд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. ін.;

• безприйменниковою конструкцією (з орудним відмін­ком іменника): повідомити телефоном; молодший віком; вели­кий обсягом; переказати телеграфом і т. ін.

Наши рекомендации