Облік ф'ючерсних контрактів

Ф'ючерсний контракт (ф'ючерс) - контракт, аналогічний до форвардного, але здійснюється за стандартизованими умовами: тільки на біржах, під їх контролем, форма та умови контрактів уніфіковані, і розрахунки щодо купівлі-продажу ф'ючерсних ко­нтрактів здійснюються через розрахункову палату біржі, яка га­рантує своєчасність і повноту платежів.

Ф'ючерсний контракт має такі основні характеристики:

- біржовий характер торгівлі;

- стандартні умови контрактів (крім ціни);

- гарантія клірингової палати виконання всіх контрактів;

- висока ліквідність, зумовлена існуванням активно діючого
вторинного ринку;

- низька вартість укладання угоди;

- доступність (саме цей принцип є основним при організації
біржі);

- можливість, але необов'язковість реальної поставки (прий­няття) базових активів за укладеними угодами.

Особливості ф'ючерсних контрактів та організації ф'ючерсної торгівлі дозволяють легко ліквідувати зайняту на ринку позицію укладанням офсетної (зворотної) угоди.

Конкретні умови та правила здійснення торгівлі різними ти­пами ф'ючерсних контрактів визначаються ф'ючерсною біржею. У брокерській фірмі клієнт відкриває депозитний рахунок, на якому розміщує деяку суму коштів як заставу - початкову маржу (гарантійний внесок). У середньому розмір початкової маржі ста­новить 2-3% номінальної вартості одного контракту.

Початкова, або додаткова маржа, — гарантійний внесок учасника біржової торгівлі, який забезпечує можливість приму­сового закриття відкритої позиції на біржі.

Після закінчення торгового дня клірингова палата здійснює взаєморозрахунки (кліринг) за всіма відкритими позиціями.

Усі позиції умовно закриваються на основі розрахункової (котирувальної) ціни. Це означає, що припускається, ніби всі клієн­ти закрили позиції укладанням протилежної угоди за розрахун­ковою ціною.

Залежно від правил біржі розрахунковою ціною вважається ціна, зафіксована в останньому контракті торгового дня або се­реднє значення цін кількох контрактів перед закриттям торгівлі.

Варіаційна маржа - результат переоцінки біржового деривативу, який перераховується кліринговою палатою з рахунку сто­рони, що програла, на рахунок сторони, що виграла.

Сума нарахованої чи списаної варіаційної маржі за весь пері­од дії контракту є справедливою вартістю ф'ючерса.

Отже, щодня учасники ф'ючерсних торгів отримують виграші чи зазнають програшу. Якщо сума на рахунку клієнта перевищує початкову маржу, то надлишок може бути знятий з рахунку. Вод­ночас клієнт, який програв, оскільки сума коштів на його рахунку стала нижчою за встановлений мінімум, має зробити додатко­вий внесок (додаткова маржа).

Рівень початкової маржі встановлюється з урахуванням зви­чайних щоденних коливань цін за одним фінансовим ф'ючерсним контрактом. Початкова маржа може бути збільшена за рішенням біржі, якщо відсоткові ставки чи валютні курси почнуть непередбачувано змінюватися або біржа вирішить, що створюються значні спекулятивні позиції.

Головною метою встановлення всіх видів гарантійних внесків є захист розрахункової системи від невиконання зобов'язань з боку учасників угод.

Говорять, що покупець форвардного або ф'ючерсного контракту має довгу позицію у форварді чи ф'ючерсі, тоді як про­давець - коротку. Покупець ф'ючерсу отримуватиме прибутки, якщо ф'ючерсний контракт закриється за ціною, вищою ніж та, яку він погодився сплатити. Однак продавець зазнає збитків на таку саму суму. Покупець ф'ючерсу зазнає збитків, якщо ф'юче­рсний контракт закриється за ціною, нижчою ніж та, яку він по­годився сплатити. При цьому продавець отримає прибуток у та­кій самій сумі.

Порівняльну характеристику ф'ючерсних та форвардних ко­нтрактів наведено в табл. 9.3.

Облік ф'ючерсних контрактів на дату операції(крім контра­ктів, що призначені для обліку хеджування). На дату операції

Таблиця 9.3. Порівняльна характеристика ф'ючерсних і форвардних контрактів
Ф'ючерси	Форварди
Організовані, централізовані регульовані ринки Стандартний базовий актив Розрахункова палата гарантує поставку/розрахунок відповідно до встановлених вимог Система маржирування Щоденні виплати прибутку/збитку (вимоги щодо поповнення маржі) Висока ліквідність дозволяє здійснювати на ринку відповідні виконання заявок Відсутність бездоганного хеджування (стандартизація)	Позабіржовий ринок Індивідуальні умови Ризики контрагентів   Система маржирування відсутня Прибуток/збиток виплачується лише в термін погашення Низька ліквідність, виконання заявок більш складне та уповільнене Можливість майже бездоганного хеджування

справедливі вартості вимог та зобов'язань за ф'ючерсним контрак­том завжди є рівними, а отже, чиста справедлива вартість конт­ракту дорівнює нулю.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за ф'ючерсними контрактами (відкриття позиції на біржі) у бухгалтерському обліку на дату операції відображаються за по­забалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї ва­люти та банківських металів і зобов'язання з поставки іншої ва­люти та банківських металів:

Дебет: 9207 — на суму вимог;

Кредит: 9217-на суму зобов'язань.

Операції з купівлі-продажу інших активів на дату операції ві­дображаються в обліку за позабалансовими рахунками такими бухгалтерськими проведеннями:

Дебет: 9357-на суму вимог;

Кредит: 9367-на суму зобов'язань.

Якщо погашення контракту здійснюється на нетто-основі, або з базовим активом: курс, крос-курс, індекс тощо, то бухгалтерські про­ведення за позабалансовими рахунками не здійснюються, оскільки відсутні будь-які вимоги чи зобов'язання на дату операції.

Під час перерахування банком початкової та додаткової маржі в бухгалтерському обліку здійснюється таке проведення:

Дебет: 1502;

Кредит: 1200,1500.

Витрати на операції, пов'язані з придбанням або продажем ф'ючерсних контрактів, відображаються в обліку таким прове­денням:

Дебет: 7108;

Кредит: 1200,1500.

Переоцінка ф'ючерсних контрактів. Переоцінка ф'ючерсних контрактів до їх справедливої вартості відображається на балан­сових рахунках з визнанням активу або зобов'язання за ф'ючерс­ними контрактами залежно від результату такої переоцінки.

У разі нарахування варіаційної маржі (позитивного результа­ту переоцінки) на кліринговий рахунок банку визнається актив за ф'ючерсним контрактом шляхом здійснення такого бухгалтер­ського проведення:

Дебет 3042;

Кредит: 6209.

У разі списання варіаційної маржі (від'ємного результату пе­реоцінки) з клірингового рахунку банку визнається зобов'язання за ф'ючерсним контрактом:

Дебет: 6209;

Кредит: 3352.

Переоцінка вимог і зобов'язань за ф'ючерсними контрактами за позабалансовими рахунками не відображається.

Погашення ф'ючерсних контрактів. Кожен учасник ф'ючерсної торгівлі має два шляхи виходу з ринку:

1) закриття позиції на біржі шляхом укладення офсетної угоди;

2) поставка або прийняття базового активу.

Сума загальної варіаційної маржі становить різницю між по­точною ціною базового активу та ціною укладення контракту, яка є його справедливою вартістю на дату виконання.

На дату розрахунку за операціями з купівлі-продажу інозем­ної валюти та банківських металів або інших активів за ф'ючерс­ними контрактами в бухгалтерському обліку здійснюються зво­ротні проведення за позабалансовими рахунками:

Дебет: 9217,9367;

Кредит: 9207,9357.

У разі закриття позиції на біржі, зумовленого з укладенням офсетної (зворотної) угоди чи розрахунків на нетто-основі, у бух­галтерському обліку відображається повернення початкової та додаткової маржі з виключенням списаної варіаційної маржі або з включенням нарахованої варіаційної маржі:

а) у разі повернення початкової, додаткової маржі та нарахова­ної варіаційної маржі (банк визнавав актив за ф'ючерсним ко­нтрактом):

Дебет: 1200,1500;

Кредит: 1502;

Кредит: 3042;

б) у разі повернення початкової, додаткової маржі з виключен­ням списаної варіаційної маржі (банк визнавав зобов'язання за ф'ючерсним контрактом):

Дебет: 1200,1500;

Дебет: 3352;

Кредит: 1502.

Виконання контракту з поставкою здійснюється окремо згід­но з правилами біржі за поточною ціною. Така операція розгляда­ється як купівля-продаж на спот ринку, а не як дериватив.

У разі поставки базового активу за ф'ючерсним контрактом бухгалтерський облік здійснюється відповідно до правил обліку з відповідним базовим активом.

Облік опціонів

Опціонний контракт (опціон) - контракт, який надає його по­купцеві право, але не зобов'язання, придбати (опціон кол) або продати (опціон пут) певну кількість базового активу за певною ціною впродовж визначеного періоду (американський опціон) або на визначену наперед дату (європейський опціон) та встановлює зобов'язання продавця опціону виконати умови контракту, якщо покупець вирішить реалізувати своє право.

Продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо придбання/продажу базового активу на умо­вах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опці­ону має право відмовитись у будь-який момент від придбання/ продажу таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії з при­воду неналежного виконання або невиконання зобов'язань опці­онного контракту можуть висуватися лише емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протя­гом строку його дії.

Права і зобов'язання сторін опціонного контракту наведені в табл. 9.4.

До основних характеристик опціону належать: базовий актив, дата закінчення строку дії, строк виконання (американський або європейський опціони), страйк (ціна виконання), вид опціону (кол або пут).

Таблиця 9.4.	Порівняльна характеристика прав і зобов'язань сторін опціону
Сторона опціону	Опціон на купівлю (опціон кол)	Опціон на продаж (опціон пут)
право купити	зобов'язання продати	платник премії	зобов'язання купити	право продати	платник премії
Покупець (держатель, власник)   Продавець (підписувач, виписувач)	+   -	-   +	+   -	-   +	+   -	+   -

Слід зазначити, що опціон може бути як стандартизованим (у разі якщо це біржовий опціон), так і визначатись угодами покуп­ця і продавця (якщо це позабіржовий опціон).

Часова вартість опціону - це вартість права відкласти ви­плату ціни виконання до завершення строку дії опціону.

Часова вартість опціону на дату укладення дорівнює премії опціону.

Часова вартість на дату закінчення терміну його дії дорівнює нулю.

Премія опціону — ціна, що сплачується покупцем опціону його продавцю за набуте право скористатися опціоном.

Внутрішня вартість опціону кол - різниця між спотовою ціною базового активу та ціною виконання опціону.

Внутрішня вартість опціону пут — різниця між ціною ви­конання опціону та спотовою ціною базового активу.

Внутрішня вартість опціону вказує на можливість отримання прибутку для покупця в разі його негайного виконання. Якщо вну­трішня вартість відсутня, то покупець не буде використовувати своє право.

Справедлива вартість опціону на дату операції складається тільки з часової вартості (премії опціону).

Справедлива вартість опціону на дату закінчення його термі­ну складається тільки з внутрішньої вартості (якщо така є).

Опціони обмежують ризик їх власників розміром опціонної премії, але не обмежують потенційних прибутків.

Покупець опціону може вийти з угоди трьома способами:

1) здійснити своє право і подати опціон до виконання;

2) продати опціон третій стороні;

3) знехтувати правом, наданим опціоном.

Опціон може бути виконаний лише за тією ціною, яка зафік­сована при укладанні угоди. Ця ціна називається ціною виконан­ня опціону, або ціною страйк.

Опціони є зручними й гнучкими фінансовими інструментами страхування від ризиків, але їхня вартість досить висока. Опціонна премія в середньому становить 3-5% суми угоди.

Облік опціонних контрактів на дату операції(крім контрактів, призначених для обліку хеджування). Справедлива вартість опціо­ну складається з часової та внутрішньої вартості, якщо така є.

На дату операції опціон має нульову внутрішню вартість, а справедлива вартість складається тільки з часової вартості у ви­гляді сплаченої або отриманої премії опціону.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за опціонними контрактами в обліку на дату операції ві­дображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї валюти або банківських металів та зобов'язан­ня з поставки іншої валюти або банківських металів:

Дебет: 9204 - на суму вимог;

Кредит: 9214-на суму зобов'язань.

Операції з купівлі-продажу інших активів за опціонними ко­нтрактами, у т.ч. процентних ставок, на дату операції відобража­ються в обліку за позабалансовими рахунками такими бухгалтер­ськими проведеннями:

Дебет: 9354 — на суму вимог;

Кредит: 9364-на суму зобов'язань.

Якщо погашення контракту виконується на нетто-основі, то бухгалтерські проведення на дату операції за позабалансовими рахунками не здійснюються.

Перерахування та отримання премії опціону:

а) у разі придбання опціону:

Дебет: 3040;

Кредит: 1200,1500,1600,2600,2620,2650;

б) у разі продажу опціону:

Дебет: 1200,1500,1600,2600,2620, 2650;

Кредит: 3350.

Переоцінка опціонних контрактів. Переоцінка біржових опціонів здійснюється за результатами кожного біржового дня (тор­говельної сесії) за визначеною біржею котирувальною (розрахун­ковою) ціною.

Обов'язково на дату балансу результат переоцінки опціонних контрактів відображається такими бухгалтерськими проведен­нями:

а) у разі нарахування варіаційної маржі на кліринговий раху­нок покупця опціону (позитивного результату переоцінки внутрішньої вартості опціону) визнається актив за опціонним кон­трактом:

Дебет: 3040;

Кредит: 6209;

б) у разі списання варіаційної маржі з клірингового рахунку про­давця опціону (від'ємного результату переоцінки внутрішньої вартості опціону) визнається зобов'язання за опціонним конт­рактом:

Дебет: 6209;

Кредит: 3350.

Відображення зміни часової вартості за біржовими опціонами:

а) за купленими опціонами:

Дебет: 6209;

Кредит: 3040;

б) за проданими опціонами:

Дебет: 3350;

Кредит: 6209.

Переоцінювання позабіржових опціонів здійснюється в разі зміни їхньої справедливої вартості. Обов'язково на дату балансу результат переоцінювання відображається бухгалтерськими про­веденнями. Зміни внутрішньої та часової вартості банк може ві­дображати загальною сумою.

Загальна сума переоцінки за придбаними позабіржовими контрактами відображається банком з урахуванням позитивного результату переоцінки внутрішньої вартості та від'ємного резуль­тату переоцінки часової вартості:

а) на суму позитивного результату переоцінки (у разі перевищен­ня результату переоцінки внутрішньої вартості над результа­том переоцінки часової вартості):

Дебет: 3040;

Кредит: 6209;

б) на суму від'ємного результату переоцінки (у разі перевищення результату переоцінки часової вартості над результатом
переоцінки внутрішньої вартості):

Дебет: 6209;

Кредит: 3040.

Переоцінка вимог і зобов'язань за опціонними контрактами за позабалансовими рахунками не відображається.

Погашення опціонних контрактів. На дату розрахунку або дату завершення строку дії опціону за операціями з купівлі-про­дажу іноземної валюти та банківських металів або інших активів у бухгалтерському обліку здійснюються зворотні проведення за позабалансовими рахунками:

Дебет: 9214,9364;

Кредит: 9204,9354.

Продаж права за придбаним опціоном до завершення строку його дії відображається банком шляхом здійснення такого бухга­лтерського проведення:

Дебет: 1200,1500,1600,2600, 2620, 2650;

Кредит: 3040.

У разі розрахунків на нетто-основі за придбаними опціонами банк здійснює таке бухгалтерське проведення:

Дебет: 1200,1500,1600,2600,2620,2650; Кредит: 3040.

У разі розрахунків на брутто-основі за придбаними позабіржовими опціонами банк здійснює такі проведення:

а) за опціоном кол:

Дебет: 3540, 3541, 3548 - на суму дебіторської заборгованості з придбання базового активу;

Кредит: 3040 - на суму визнаного активу за опціоном;

Кредит: 1200,1500,1600, 2600, 2620, 2650 - на суму перерахо­ваних коштів за базовий актив;

б) за опціоном пут:

Дебет: 1200, 1500, 1600, 2600, 2620, 2650 - на суму отрима­них коштів за базовий актив;

Кредит: 3040 - на суму визнаного активу за опціоном;

Кредит: 3640,3641,3648 — на суму кредиторської заборгованості з продажу базового активу.

Облік своп-контрактів

Своп-контракт - це угода між контрагентами про здійснення обміну потоками платежів (готівкових або безготівкових) чи інши­ми активами, розрахованими на підставі ціни (котирування) ба­зового активу в межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежів (дату проведення розрахунків) протягом дії конт­ракту.

Свопи - це спеціально створені фінансові інструменти, які пе­редбачають свободу у прийнятті рішень щодо: валюти, терміну погашення, дати оплати, характеру грошових потоків, які обмі­нюються, особливостей встановлення базових інструментів.

Термін «своп» (swap) у перекладі означає обмін.

Валютний своп - купівля-продаж однієї валюти за іншу на умовах зворотного викупу на певну дату в майбутньому за певним курсом.

Процентний своп — обмін процентними платежами, які розраховані за різними ставками, але виходячи з однієї умовної суми протягом строку дії контракту, за яким, як правило, один процент­ний платіж розраховується за фіксованою ставкою, інший - за плаваючою.

Своп-контракти мають позабіржовий характер, причому уго­ди укладаються індивідуально.

Типової схеми здійснення своп-контракту не існує, оскільки кожна угода має індивідуальний характер і відбиває потреби та можливості конкретних учасників. Основною особливістю свопів є взаємовигідність, коли завдяки проведенню операцій обміну обидві сторони досягають тієї мети, яку вони перед собою стави­ли. Угоди своп укладаються в разі, якщо потенційні учасники ма­ють намір скористатися тими можливостями іншої сторони, яких самі вони не мають.

Операції з купівлі-продажу однієї валюти та банківських ме­талів за іншу валюту і банківські метали на умовах зворотного викупу (валютний своп) у бухгалтерському обліку відображають­ся за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї валюти та банківських металів і зобов'язання з поставки іншої валюти та банківських металів.

Бухгалтерський облік валютного свопу здійснюється банками за позабалансовими рахунками залежно від умов їх укладення.

Якщо перша .конверсійна операція здійснюється банком за умовами спот, а друга - за умовами форвард, то на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проведення:

а) за першою конверсійною операцією (операцією спот):

Дебет: 9200 - на суму вимог;

Кредит: 9210 — на суму зобов'язань;

б) за другою конверсійною операцією (операцією форвард):

Дебет: 9202 - на суму вимог;

Кредит: 9212-на суму зобов'язань.

Якщо перша і друга конверсійні операції здійснюються на умовах форвард, то на дату операції здійснюються такі бухгал­терські проведення:

а) за першою конверсійною операцією (операцією форвард):

Дебет: 9202 - на суму вимог;

Кредит: 9212 - на суму зобов'язань;

б) за другою конверсійною операцією (операцією форвард):

Дебет: 9202 - на суму зворотного викупу валюти та банківських металів;

Кредит: 9212 - на суму зворотного продажу валюти та банківсь­ких металів.

У разі здійснення розрахунків за першою конверсійною опе­рацією банк одночасно виконує зворотні проведення за позабала­нсовими рахунками з обліку цієї конверсійної операції.

Облік за другою конверсійною операцією банк продовжує здій­снювати за позабалансовими рахунками до повного виконання умов контракту.

Операції з обміну процентними платежами (процентний своп) у бухгалтерському обліку відображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання процентних платежів за однією ставкою та зобов'язання щодо сплати процентних плате­жів за іншою ставкою. У цьому разі на дату операції здійснюють­ся такі бухгалтерські проведення:

а)якщо відносини хеджування відповідають вимогам Інструкції № 309:

Дебет: 9351 - на суму вимог щодо отримання процентних пла­тежів;

Кредит: 9361 - на суму зобов'язань щодо сплати процентних платежів;

б) якщо відносини хеджування не відповідають вимогам Інструкції №309:

Дебет: 9352 - на суму вимог щодо отримання процентних пла­тежів;

Кредит:9362 - на суму зобов'язань щодо сплати процентних платежів.

Якщо погашення своп-контрактів виконується на нетто-основі, то бухгалтерські проведення на дату операції не здійснюються.

Хеджування

Пошук шляхів мінімізації ризиків на фінансових ринках має багатовікову історію. Зростання ризиковості діяльності внаслідок інтенсифікації операцій та необхідність забезпечення належної ліквідності зумовили зародження та швидкий розвиток сучасних стратегій хеджування фінансових ризиків, що передбачають ви­користання різних інструментів, які дають змогу перерозподіля­ти та обмежувати наявні ризики, переносити їх на інших учасни­ків ринку і в такий спосіб виконувати функцію страхування.

Хеджування - застосування одного чи кількох інструментів хеджування з метою повної або часткової компенсації змін спра­ведливої вартості об'єкта хеджування або пов'язаного з ним гро­шового потоку.

Інструмент хеджування - це призначений похідний фінан­совий інструмент або призначений непохідний (лише для хеджу­вання валютного ризику) фінансовий актив чи зобов'язання, спра­ведлива вартість якого або грошові потоки від якого, за очікуван­ням, компенсуватимуть зміни справедливої вартості або грошо­вих потоків об'єкта хеджування.

Об'єкт хеджування ~ це актив, зобов'язання, тверда угода, високоймовірна прогнозована операція або чиста інвестиція в господарську одиницю за межами України, що створює для банку ризик зміни справедливої вартості або майбутніх грошових пото­ків і визначається як хеджування.

Ефективність хеджування - це ступінь, до якого зміни спра­ведливої вартості або грошових потоків від об'єкта хеджування, які можна віднести до хеджування ризику, згортаються внаслі­док змін справедливої вартості або грошових потоків інструменту хеджування.

Суб'єкт господарювання окремо для кожного типу хеджуван­ня, описаного в МСБО 39 (тобто хеджування справедливої вар­тості, хеджування грошових потоків та хеджування чистих інве­стицій в іноземні господарські одиниці) має надавати таку інфор­мацію:

а) опис кожного типу хеджування;

б) опис фінансових інструментів, призначених інструментами хеджування, та їхню справедливу вартість на звітну дату;

в) характер ризиків, які хеджують.

Загальні принципи обліку хеджування. Облік хеджування ві­дображає вплив згортання змін справедливої вартості інструмен­ту хеджування та об'єкта хеджування на прибутки/збитки.

Відносини хеджування можуть бути трьох типів:

1) хеджування справедливої вартості;

2) хеджування грошових потоків;

3) хеджування чистих інвестицій.

Облік хеджування застосовується лише в тому разі, якщо від­носини хеджування відповідають усім таким вимогам (МСБО 39):

1. На початку хеджування існує офіційне призначення та документація про відносини хеджування.

2. Очікується, що хеджування буде високоефективним у досягненні згортання змін справедливої вартості або грошових потоків, які належать до хеджованого ризику.

3. У разі хеджування грошових потоків імовірність прогнозова­ної операції, яка є об'єктом хеджування, має бути високою і відображати доступність змінам грошових потоків, які можуть зрештою впливати на прибуток або збиток.

4. Ефективність хеджування можна достовірно оцінити, тобто
можна достовірно оцінити справедливу вартість або грошові
потоки від об'єкта хеджування, які належать до хеджування
ризику, та справедливу вартість інструменту хеджування.

5. Хеджування оцінюється на безперервній основі, і визначається, що воно було високоефективним протягом тих звітних періодів, на які призначалося.

Офіційне призначення та документація про відносини хеджу­вання мають містити:

- мету і стратегію банку щодо управління ризиком;

- ідентифікацію інструменту хеджування;

- відповідні об'єкти хеджування;

- характер ризику, що підлягає хеджуванню;

- метод оцінювання ефективності хеджування.

Облік хеджування можна застосовувати лише починаючи з дати, коли банк підготував усю необхідну документацію стосовно відносин хеджування.

Хеджування має бути пов'язане з конкретним ідентифікова­ним і визначеним ризиком, який можна достовірно оцінити.

Облік хеджування загальних ризиків бізнесу не здійснюється.

Облік хеджування між учасниками однієї групи консолідова­ної фінансової звітності не здійснюється.

Ефективність хеджування оцінюється шляхом порівняння зміни справедливої вартості або грошового потоку від інструмен­ту хеджування та об'єкта хеджування.

Оцінка ефективності хеджування здійснюється як перспек­тивно, так і ретроспективне. Перспективну оцінку ефектив­ності хеджування банк здійснює на початку хеджування та на кожну подальшу звітну дату впродовж періоду хеджування. Ре­троспективну оцінку ефективності хеджування банк здійснює на кожну звітну дату впродовж періоду хеджування відповідно до методики, визначеної банком у документації щодо хеджу­вання.

Хеджування вважається високоефективним за таких умов:

• якщо на початку хеджування і протягом подальших періодів (перспективна перевірка) очікується, що хеджування буде високоефективним у досягненні змін справедливої вартості або грошових потоків, які належать до хеджованого ризику, про­тягом періоду, для якого призначено хеджування;

• якщо фактичні результати хеджування (ретроспективна пере­вірка) становлять 80-125 відсотків.

Метод оцінювання ефективності хеджування банк обирає самостійно залежно від його стратегії управління ризиками.

Відсотковий елемент за форвардним контрактом або часова вартість за опціоном можуть виключатися з оцінки ефективності хеджування.

Хеджування справедливої вартості - це хеджування доступності змінам справедливої вартості визнаного активу чи Зобов'язання або невизнаної твердої угоди (або ідентифікованої Частини такого активу, зобов'язання чи твердої угоди), що належать до конкретного ризику і можуть впливати на прибуток абозбиток.

Хеджування справедливої вартості обліковується таким чином:

а) результат переоцінки інструменту хеджування до його справедливої вартості визнається в прибутку або збитку;

б) результат переоцінки об'єкта хеджування, що оцінюється банком за собівартістю, коригує балансову вартість цього об'єкта
щодо хеджованого ризику і визнається в прибутку або збитку.

Результат переоцінки об'єкта хеджування, що обліковується банком у портфелі на продаж, також визнається в прибутку або збитку.

Результат переоцінки об'єкта хеджування щодо хеджованого ,ризику відображається на рахунку 6391.

Аналітичний облік за цим рахунком здійснюється щодо реалізованого та нереалізованого результатів та за типами хеджу­вання.

Хеджування грошових потоків — це хеджування доступності змінам грошових потоків за визнаним активом чи зобо­в'язанням або за високоймовірною прогнозованою операцією, що належать до конкретного ризику і можуть впливати на при­буток або збиток.

Хеджування грошових потоків, обліковується таким чином:

а) частина результату переоцінки інструменту хеджування, яка визначена як ефективне хеджування, визнається безпосеред­ньо у власному капіталі банку;

б) неефективна частина результату переоцінки інструменту хеджування визнається в прибутках/збитках банку.

Якщо хеджування прогнозованої операції надалі спричиняє визнання фінансового активу чи фінансового зобов'язання, то сума, накопичена в капіталі на рахунку 5104, вилучається з капі­талу і визнається в прибутках/збитках того періоду чи періодів, протягом якого (яких) придбаний актив або прийняте зобов'язан­ня впливає на прибутки/збитки.

Хеджування чистих інвестицій — це хеджування валютних ризиків чистих інвестицій у господарську одиницю за межами України, у т.ч. монетарну статтю, яка є його довгостроковою де­біторською або кредиторською заборгованістю щодо цієї господар­ської одиниці.

Хеджування чистих інвестицій обліковується аналогічно до хеджування грошових потоків.

У разі вибуття господарської одиниці за межами України сума прибутку або збитку, накопичена в капіталі на рахунку 5104, ви­лучається з капіталу і визнається в прибутках/збитках банку.

Наразі фондовий ринок та ринок похідних фінансових інстру­ментів України переживає період корекції. Світовий досвід пока­зує, що саме на такі періоди здебільшого припадають структурні та інституційні зміни ринку. Пояснюється це досить просто: у пе­ріод зростання ринку всіх учасників влаштовує і його інфраструк­тура, і набір інструментів, і схеми їх використання. За таких пе­ріодів збільшувати прибутки можна екстенсивним шляхом - за рахунок збільшення обсягів інвестицій та портфелів. Натомість на падінні ринку, коли норма прибутковості знижується, з'являє­ться чіткий стимул до інтенсифікації роботи - вироблення нових продуктів, зміни та вдосконалення інфраструктури тощо. Більш того, похідні фінансові інструменти саме й створені для мінімі­зації ризиків та збитків від падіння ринку в діяльності банків та підвищення ефективності і фінансової стабільності банківської системи.

Таким чином, для розвитку ринку деривативів в Україні не­обхідно всебічно та глибоко проаналізувати уроки світової кризи фінансової системи, існуючі проблеми та недоліки розвитку похід­них інструментів в Україні і максимально врахувати їх при здійс­ненні подальшої підтримки розвитку ринку похідних інструмен­тів, а саме: ліквідувати законодавчі, інфраструктурні бар'єри, організовувати консультації, круглі столи з професійними учас­никами ринку. Широке запровадження деривативів в Україні буде доцільним у середньостроковій перспективі після вирішення всіх проблем та при забезпеченні відповідних умов розвитку валютно­го, фондового ринків та економіки України в цілому.