Особливості та структуризація середовища міжнародних економічних відносин

Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Об’єднаних Націй і Світового Банку

Вся сукуп-ть нац. ек-к у світі складає близько 200 держав. ООН, МВФ, Світовий банк дають найбільш повну характеристику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє соц. і демограф. аспектам розвитку країн.

принцип аналізу її складових:

дохід на душу населення

а) країни, де на душу населення припадає більше 12 тис. дол. США на рік;

б) країни, де цей показник відповідно становить 10—12 тис. дол. США на рік;

в)країни, де зазначений показник становить до 7 тис. дол. США на рік;

г)країни, де на душу населення припадає 2 тис. дол. США на рік;

д)країни, де відмічений показник становить до 700 дол. США на рік;

ВВП на душу населення

Класифікація країн запропонована Групою Світового банку, зокрема, МБРР, визначає рівень доходу країни у розрахунку ВВП на душу населення:

а) економіки з низьким доходом (менше 580);

б) економіки з середнім доходом (580 - 6000 $);

в) країни з високим доходом (більше 6000 $).

) група країни з середніми доходами, але високою заборгованістю:

а) заборгованість щодо ВНП (50 %);

б) заборгованість щодо експорту товарів та інших послуг (275%);

в) приріст заборгованості щодо експорту (30 %);

г) приріст заборгованості за рахунок нарахування відсотків щодо експорту (20 %);

ще одним важливим критерієм є показники зовнішньої заборгованості:

а) країни з бездефіцитними економіками,

б) країни з низьким рівнем заборгованості;

в) країни з високим рівнем заборгованості.

Для Світового банку

Використовується також поділ країн на такі три групи, як: 1.Промислово розвинені країни — 24 високорозв-ні країни. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої “Великої сімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнар. торг-лі. Країни з перехідною економікою — 28 країн Центральної та східної Європи та колишнього Радян. Союзу, що здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринк. Ек-ки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші. У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних г-в . До цієї підгрупи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. 3.Країни, що розв-ся — 132 країни Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику к-ть і особл-ті соціально-економічного розв-ку нац-их ек-к ці країни здебільшого с-матизують за регіонами з урахуванням їх географ. положення.

Характеристика суб’єктів міжнародних економічних відносин та рівні їх взаємодії

Характеристика суб’єктів МЕВ.

Суб’єкти МЕВ-це учасники міжн. ек. явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх ек. інтересів.

Суб'єктами МЕВ виступають:

1) фіз. особи (дієздат-ть, правоздат-ть)

2) юридичні особи – найпошириніші організаційно-правові форми:

- товариства (повні, командитні, з обмеженою відповідальнісю, акціонерні товариства)

- різного типу об'єднання фіз. та юрид. осіб;

- держави, які, з одного боку, можуть бути безпосередними учасниками МЕВ, а іншого боку – створювати умови для МЕВ всіх інших суб'єктів;

міжнародні організації, які беруть участь у МЕВ у відповідності зі своїми завданнями і метою.

Основними суб'єктами сучасної міжнародної економіки є так звані міжнародні підпр-ва, які бувають двох типів:

1) багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом,управлінням і сферою діяльності)

2) транснаціональні корпорації (національні по капіталу, як правило, управлінню і міжнародні за сферою діяльності).

РІВНІ взаємодії МЕВ

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнар. процесів, метарівень-це міжнар. звязки галузевого й регіон. значення, мікрорівень-це, відповідно, рівень звязків між фірмами різних країн.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.

При цьому виділяють такі 4 рівні:

1) Міжнар. ек. контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові ек. зв’язки, що мають епізодичний х-р і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам.

2) Міжнар. ек. взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі ек. звязки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнар. ек. угодах і договорах, заключених на доволі тривалий період часу.

3) Міжнар. ек. співробітництво. Це-міцні й тривалі звязки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ.

4) Міжн. ек. інтеграція. Це-вищий рівень розвитку МЕВ, який характериз-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої держ. політики як у взаємних ек. відносинах, так і у відносинах з треріми країнами.

Кожен вищий рівень не являє собою щось протилежне до нижчого, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить в собі більшість ознак нижчого.

Особливості та структуризація середовища міжнародних економічних відносин.

Середовище міжнародної економічної діяльності, його особливості і структуризація. Учасники міжнар-их ек-них ві-н, діють як відносно незалежні суб’єкти. Але всі вони знаходяться під впливом середовища МЕВ, тобто різноманітних факторів (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного оточення і т. ін.), які потребують від діючих осіб корегування своїх дій. Кожний з суб’єктів МЕВ є “відкритою системою”, яка залежить від зовнішнього світу. Дія факторів може мати для різних суб’єктів різний характер впливу: прямий або побічний. Фактори прямого впливу — безпосередньо впливають на операції суб’єктів МЕВ, з одного боку, а з іншого — зазнають такої ж дії від учасників МЕВ (постачальники, трудові ресурси, законі та установи державного регулювання, споживачі, конкуренти). Фактори побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і т.д.). різноманітність зовнішніх факторів вимагає їх структуризації, підходи до якої можуть бути різними. Але найбільш доцільною є систематизація факторів за такими ознаками — політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні. Таким чином, під середовищем МЕВ розуміють зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.Особливостями середовища МЕВ є:-Взаємозв’язок політичних, правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних елементів середовища;-Відносна невизначеність середовища, що потребує інформованості, аналізу та розуміння різних подій від суб’єктів МЕВ з подальшим рішенням щодо можливості впливу на фактори середовища або необхідності пристосування до них;-Динамічне протиріччя — з одного боку, середовищу МЕВ притаманна стабільність, яка обумовлена економічною, політико-правовою, та соціально-культурною стабільністю країн, а з іншого — динамічність та рухливість (розвиток інтеграційних процесів, інформаційно-комунікаційних систем).

Наши рекомендации