Предмет та об’єкт бухгалтерського обліку

Предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні — все те, що пов'язане з отриманням необхідної інформації про суб'єкт господарювання, його господарську діяльність та ресурси. У вузькому розумінні, предметом обліку є сукупність процедур, пов'язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень. Таке визначення предмета відповідає сутності бухгалтерського обліку, задеклароване і законодавчо закріплене та відображає технологічний процес інформаційного забезпечення, метою якого є надання користувачам правдивої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

Предметом бухгалтерського обліку є окремі аспекти багатогранного про­цесу відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що спричиня­ють рух господарських засобів, коштів, а також джерел їх утворення.

Об'єкти бухгалтерського обліку є дуже різноманітними. Це цілий комплекс процесів і операцій, пов'язаних з виробничою та фінансово-господарською діяльністю, збереженням майна, ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Без чітко визначених об'єктів неможлива реалізація предмета бухгалтерського обліку.

Об’єкти бухгалтерського обліку традиційно визначаються як складові його предмета.

Об'єктами бухгалтерського обліку є: господарські засоби (капітал); джерела формування господарських засобів (капіталу); господарські процеси.

2. Джерела формування господарських засобів (капіталу)

Капітал — це сукупність матеріальних ресурсів, грошових коштів, фінансових вкладень, а також витрат на придбання прав, необхідних для здійснення діяльності суб'єкта господарювання. У свою чергу капітал класифікують як:

- капітал в обороті, який функціонує у вигляді майна і зобов'язань;

- капітал за джерелами формування.

Завдання обліку капіталу визначає його власник для сприяння раціонально­му використанню капіталу на всіх стадіях обігу для його примноження. За джерелами формування капітал поділяють на: власний капітал; залучений (позичковий) капітал (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 – Класифікація капіталу за джерелами формування

Власний капітал підприємства визначається вартістю його майна, тобто чистими активами, які обчислюють як різницю між вартістю майна і позичковим капіталом.

Власний капітал має такі складові: статутний, пайовий, додатковий, резерв­ний капітали, а також нерозподілений прибуток.

Зареєстрований капітал — загальна сума внесків власників (учасників) для за­безпечення нормальної господарської діяльності. Розмір статутного капіталу за­лежить від організаційно-правової форми підприємства і визначається засновни­ками.

Капітал у дооцінках — сума дооцінки (уцінки) залишкової вартості необоротних активів і фінансових інструментів на дату балансу

Додатковий капітал — це інший капітал, укладений учасниками товариства або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства в наслідок безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу. Додатковий капітал можна використовувати на покриття балансових збитків (за умови, що для цього використані всі інші джерела); на збільшення статутного капіталу; на покриття різниці між фактичною собівартістю вилученого капіталу, який анулюють, та його номіналом.

Резервний капітал — це сума резерву, яка формується за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства. Резервний капітал, зокрема, використовується для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату боргів при ліквідації підприємства, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку і на інші цілі, передбачені законодавством.

Нерозподілений прибуток — прибуток, одержаний в результаті господарсь­кої діяльності підприємства і зменшений на суму прибутку, що використаний в звітному році, включаючи сплату податку на прибуток. Сума нерозподіленого прибутку може бути використана на збільшення статутного і резервного капіта­лу, а також на виплату дивідендів.

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал – це фактична вартість акцій власної емісії або частин, викуплених акціонерним товариством у його учасників.

Залучений (позичковий) капітал — це частина вартості майна суб'єкта гос­подарювання, придбаного за рахунок виникнення зобов'язань, які необхідно по­вернути банкам, постачальникам, інвесторам: коштами, цінностями, які еквіва­лентні вартості майна. Залучений капітал складається з таких частин:

Довгострокові кредити — кредити банку на строк більше ніж 1 рік в украї­нській або іноземній валюті. Порядок кредитування, оформлення кредитів та їх погашення регулюються відповідними законодавчими актами, правилами банків та кредитним договором.

Довгострокові фінансові зобов'язання — це фінансові зобов'язання на придбання цінних паперів, зобов'язання з оренди, термін погашення яких більше ніж 1 рік.

Короткострокові кредити — надаються банками підприємствам до 1 року. Основні об'єкти короткострокового кредитування — придбання виробничих за­пасів, товарів.

Поточна кредиторська заборгованість — вільні грошові кошти підприємст­ва, які можна використати на будь-які потреби, доки не закінчиться термін пога­шення заборгованості (працівникам підприємства по нарахуванню зарплати, по­стачальникам за придбані матеріальні цінності, бюджету по платежах тощо).

3. Господарські засоби (капітал в обороті)

Капітал в обороті (господарські засоби) складається з майна і зо­бов'язань інших осіб перед підприємством. Він поділяється в обліку на основний і оборотний капітали (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 – Класифікація капіталу в обороті

Основні засоби — це активи, що використовуються підприємством для здійснення фінансово-господарської діяльності більше ніж 1 рік і переносять свою вартість на заново створений продукт протягом кількох циклів обігу у формі зносу (амортизації).

Нематеріальні активи — це довгострокові витрати на придбання прав кори­стування земельними ділянками, природними ресурсами, авторськими правами.

Довгострокові фінансові інвестиції — це витрати на часткову участь в ста­тутному капіталі інших суб'єктів господарювання. Це витрати на придбання ак­цій, облігацій на довгострокових умовах, а також довгострокові позики, які пе­редані іншим суб'єктам господарювання під боргові зобов'язання.

Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгова­ності, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Незавершене будівництво — відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання основних засобів та нематеріальних активів, що здійснюються підприємством.

Оборотний капітал складається: із запасів, які повністю використовуються для здійснення господарської діяльності підприємства; дебіторської заборгованості; з грошових коштів підприємства в національній та іноземній валюті, які повинні знаходитися на поточному рахунку в установі банку, а також тих грошових коштів, які зберігаються в касі підприємства; поточних фінансових інвестицій.