Страхування професійної відповідальності

Страхування професійної відповідальності пов'язане із забезпеченням страхового захисту у зв'язку з висуненням претензій До фізичних осіб або фірм, зайнятих виконанням своїх професійних обов'язків або наданням послуг, тобто основою відповідальності є професійна діяльність конкретної фізичної або юридичної особи.

Серед видів страхування професійної відповідальності можна виділити такі: страхування професійної відповідальності нотаріусів, лікарів, аудиторів, юристів, архітекторів тощо.

Тут об'єктом страхування є відповідальність страхувальника за витрати, яких зазнала третя особа внаслідок ненавмисно завданих їй страхувальником фактичних матеріальних збитків і шкоди здоров'ю при здійсненні страхувальником професійної діяльності.

Основою для пред'явлення претензій можуть бути недбалість, помилки або упущення страхувальника.

Страховим випадком є порушення (помилка). У зв'язку з цим відшкодуванню підлягає втрата (шкода), яка виникла внаслідок помилок, порушень, що мали місце під час дії договору страхування, незалежно від часу виявлення збитку.

Іноді важко встановити, чи дійсно була помилка, як саме поводила себе людина, яка завдала іншій особі збитки.

За страхуванням професійної відповідальності можуть бути застраховані дві групи ризиків, які пов'язані з можливістю:

· нанесення третім особам тілес­них ушкоджень і заподіяння шкоди здоров 'ю (такі випадки зустрічаються в практиці лікарів, хірургів, дантистів, фармацевтів, косметологів)

· нанесення матеріального (економічного) збитку (діяльність архітекторів,

інженерів-будівників, консультантів, юристів та ін.)

У багатьох країнах страхування професійної відповідальності здійснюється в обов'язковій формі. Без укладення договору страхування професійної відповідальності здійснювати таку професійну діяльність нотаріусам, бухгалтерам, лікарям та деяким іншим забороняється.

Договори страхування укладаються з фізичними особами, які мають кваліфікаційний сертифікат (свідоцтво) та право здійснювати діяльність з надання певних професійних послуг. Також договір може бути укладено з юридичними особами (підприємствами, фірмами та ін.), на страхування професійної відповідальність найманих працівників.

Величина страхової премії залежить від: фаху страхувальника, його освіти, стажу роботи, рекомендацій банку та ін.

Строк дії договору, як правило, не менше одного року.

За цим видом страхування встановлюється франшиза.

Специфіка професійної діяльності вимагає у більшості випадків для визначення суми збитку залучення незалежних експертів. Витрати, пов'язані з їх роботою несе, як правило, страхувальник.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо шкоду третій особі завдано внаслідок:

• навмисних дій страхувальника;

• нечесної поведінки; обману;

• кримінальних злочинів;

• відсутності в договорі зобов'язань про відповідальність сторони, яка надає

послуги;

• встановлення факту, що в період дії договору страхування страхувальник

не мав законних підстав на надання професійних послуг;

• передачі права надання професійних послуг особам, які не мають на це законних підстав;

• встановлення судовою установою факту, що шкода завдана третій особі з її ж

вини.

Порушення кримінальної справи відносно страхувальника припиняє вирішення питання про виплату страхового відшкодування.

Екологічне страхування

Нині однією з найважливіших для людства є проблема, пов'язана із забрудненням довкілля.

Забруднення можна визначити як антропогенне зумовлене надходження речовин та енергії в природне середовище, яке викликає погіршення його стану з точки зору еколого-санітарного благополуччя нині та у віддаленому майбутньому й економічних інтересів суспільства. Розвиток промисловості, енергетики, залучення нових ресурсів у техногенну діяльність сприяє поглибленню глобальної екологічної кризи, зумовлює зміни фізичного, хімічного та біологічного складу атмосфери та біосфери.

Невід'ємною складовою економічного механізму, який мотивує та реалізує відповідальність підприємств за аварійне забруднення навколишнього природного середовища, є екологічне страхування.

Екологічне страхування сьогодні визначається як страхування цивільної відповідальності підприємств за збитки, завдані ними майновим інтересам фізичних та юридичних осіб внаслідок техногенно-екологічних аварій чи випадкового забруднення навколишнього природного середовища.

Екологічне страхування запроваджується з метою:

· створення страхових фондів для попередження екологічних аварій і катастроф;

· відшкодування збитків, спричинених юридичним і фізичним особам внаслідок забруднення довкілля;

· забезпечення умов проживання населення та функціонування підприємств у зонах надзвичайних екологічних ситуацій.

Страхувальниками, перш за все, виступають юридичні особи: екологічно небезпечні підприємства й виробництва, органи державного й територіального управління, у віданні яких або на території яких знаходяться екологічно небезпечні об'єкти, а також забруднені природні об'єкти; фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю, здійснення якої може спричинити збитки, що шкідливо впливають на навколишнє природне середовище.

Об'єктом страхування є відповідальність підприємств за збитки при реалізації будь-якого екологічного ризику забруднення навколишнього середовища та потенційного економічного збитку, спричиненого забрудненням виробничими, побутовими, іншими відходами, транспортними засобами, а також забрудненням при:

· розширенні, проектуванні, будівництві, спорудженні об'єктів;

· використанні засобів захисту рослин, мінеральних добрив;

· нових біологічно активних речовин, засобів біотехнологій;

· виконанні фундаментальних або прикладних наукових розробок, впровадженні обладнання з підвищеною екологічною небезпекою;

· викидах радіоактивних речовин;

· транспортуванні, розміщенні на території України екологічно небезпечних матеріалів.

Розмір страхового внеску залежить від обсягу страхових зобов'язань, які бере на себе страховик, тобто переліку страхових випадків, страхової суми, періоду несення відповідальності страховиком за договором страхування (як правило, до трьох років з моменту аварійної ситуації).

Фактори, які впливають на ступінь ризику, що береться на страхування:

· перелік і обсяг небезпечних речовин, що використовуються в діяльності страхувальника;

· технічна оснащеність;

· близькість водоймищ;

· напрями вітрів;

· близькість населених пунктів, ґрунтових вод, сільськогосподарських угідь, промислових підприємств;

· зношеність основних фондів;

· рівень кваліфікації персоналу та ін.

Відповідальність страховиків поширюється на випадкові та ненавмисні збитки, які поділяються на:

1. Прямі економічні збитки від забруднення навколишнього середовища.

2. Опосередковані економічні збитки, тобто додаткові та компенсаційні витрати, пов'язані з ліквідацією та усуненням наслідків забруднення навколишнього середовища.

Забруднення можливо поділити за просторовим масштабом на:

· глобальне, яке виникає внаслідок перенесення забруднюючих речовин у довкіллі на відстані, що перевищують 1000 км від будь-яких джерел забруднення, наприклад, в результаті ядерних випробувань в атмосфері;

· регіональне, що виникає внаслідок перенесення забруднюючих речовин у довкіллі на відстані понад 40-50 км від техногенних джерел забруднення, наприклад, в результаті експлуатації підприємств промисловості, транспорту тощо;

· локальне, що виникає поблизу одного або сукупності деяких джерел забруднення, наприклад, на промислових об'єктах або поруч з ними.

Також слід взяти до уваги, що величина збитку залежить від часового характеру дії забруднення, а саме:

· разового впливу;

· періодичного;

· тривалого.

Сьогодні Україна за насиченістю своєї території промисловими об'єктами у кілька разів перевищує розвинені європейські країни. Майже третину з них становлять потенційно небезпечні підприємства, пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухонебезпечних і вогненебезпечних речовин. Цілі промислові зони є зонами з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф техногенного характеру. Цей ризик постійно зростає, оскільки рівень зносу обладнання більшості промислових підприємств наближається до критичного. У той же час система заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, їх прогнозування та усунення наслідків їх реалізації практично відсутня. Через це практичне запровадження екологічного страхування в Україні має йти від найнебезпечніших районів, поступово поширюючись по всій країні.

Статистична довідка.

Шахти Донбасу щорічно викидають в оточуючі водоймища близько 800 млн м³ стічних вод, що дорівнює притоку чистих питних вод по каналу Сіверський Донець - Донбас.

Одночасно підприємства вугільної промисловості забирають щорічно близько 150 млн м³ чистої води для технологічних і побутових потреб.

Кожного року при добуванні вугілля на поверхню викидається більше 800 млн тон порід. У Донецькому басейні під відвалами та териконами зайнято понад 10 тис. га родючих земель. Сотні відвалів, які горять у Донбасі, є джерелом запилення та загазування атмосфери. Кожен такий терикон виділяє в атмосферу близько 15тис.м³ вуглекислого газу і 5тис .м³ окису вуглецю на рік.

Для запровадження екологічного страхування в Україні планується:

· прийняти Закон України "Про екологічне страхування" із визначенням механізму правового регулювання відносин сторін і підзаконні акти щодо реалізації цього закону;

· визначити об'єкти та регіони, де експериментально повинно початися впровадження цієї системи (підприємства хімічної, нафтової, газової промисловості, транспортні комунікації; регіони з найбільшим скупченням джерел підвищеної екологічної небезпеки (район Придніпров'я, Донбасу);

· провести інвентаризацію джерел підвищеної екологічної небезпеки з класифікацією їх за рівнем екологічного ризику;

· розробити перелік подій, які підлягають обов'язковому й добровільному страхуванню та ставки страхових тарифів;

· розробити типову методику для оцінювання екологічних збитків з метою визначення науково-обгрунтованих розрахунків страхового відшкодування;

· узгодити завдання екологічного страхування з іншими економічними заходами екологічного спрямування.

Висновки

Страхування відповідальності є специфічним видом страхування, в якому об'єктом виступає відповідальність перед третіми особами, котрим може бути завдано збитку внаслідок якихось дій або бездіяльності страхувальника. Таким чином, поруч зі страховиком і страхувальником третьою стороною відносин виступають будь-які, не визначені раніше (треті) особи.

Одним з найбільш масових видів страхування є страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, який у більшості країн світу є за формою обов'язковим видом.

Введення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів сприяє економічній та соціальній стабілізації в нашій державі та є важливим кроком у створенні правової бази страхового бізнесу, яка відповідає міжнародним стандартам. Зростання інтенсивності транскордонних автомобільних перевезень та необхідність вирішення проблем фінансових гарантій відшкодування збитків, заподіяних іноземними власниками автотранспортних засобів, призвели до створення системи "Зелена карта", яка передбачає взаємне визнання страхового покриття цивільної відповідальності при міжнародному автомобільному русі в країнах, які входять до складу цієї системи.

Особливої гостроти у зв’язку з постійним зростанням кількості перевезень і випадками втрат вантажу набувають питання розвитку страхування цивільної відповідальності авіаперевізників, судновласників, страхування відповідальності залізниць.

Специфічним видом страхування є страхування відповідальності роботодавця, за яким виплачується компенсація постраждалим від нещасного випадку на виробництві, що стався не внаслідок помилки, якої припустився службовець, та навмисного невиконання ним своїх зобов'язань.

Одним з нових видів страхування на страховому ринку України є страхування відповідальності за якість продукції, яке широко розповсюджено в промислове розвинених країнах і закріплено в нормах міжнародного права.

Страхування професійної відповідальності об'єднує види страхування майнових інтересів різноманітних категорій осіб, які при здійсненні професійної діяльності можуть нанести матеріальний збиток або шкоду здоров'ю третіх осіб. Відповідальність за помилки або упущення, що їх припустилася особа під час виконання професійних обов'язків, базується на законодавчих і нормативних актах, які регламентують зобов'язання сторін у тій чи іншій сфері діяльності.

Метою екологічного страхування, яке займає особливе місце в галузі страхування відповідальності є створення страхових фондів для попередження екологічних аварій та катастроф, відшкодування збитків, завданих юридичним і фізичним особам внаслідок забруднення навколишнього середовища.

Саме екологічне страхування необхідно розглядати як один з економіко-правових важелів безпеки економіки України.