Основи управління фінансовими ризиками підприємства 2 страница

6. Виділіть основні фактори, що впливають на рівень фінансового ризику підприємства.

7. Охарактеризуйте основні методи оцінки фінансових ризиків.

8. Назвіть основні види внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків.

9. Розкрийте основні методи уникнення фінансових ризиків.

10. Охарактеризуйте основні методи лімітування концентрації фінансових ризиків.

11. Виділіть основні методи хеджування фінансових ризиків.

12. Дайте характеристику методу зниження загального рівня фінансових ризиків за допомогою диверсифікації фінансової діяльності підприємства.

13. Розкрийте сутність методу внутрішнього страхування фінансових ризиків шляхом резервування фінансових ресурсів.

14. Назвіть основні форми та види зовнішнього страхування фінансових ризиків.

15. Назвіть основні умови зовнішнього страхування фінансових ризиків.

ТЕМА 10

АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

Час:4 год.

Мета:охарактеризувати призначення фінансової звітності, її склад як основу прийняття фінансових рішень, висвітлити основні методичні підходи до оцінки окремих фінансових звітів; виокремити етапи комплексної оцінки фінансового стану підприємства.

План

10.1. Сутність, завдання та методи аналізу фінансових звітів.

10.2. Аналіз бухгалтерського балансу.

10.3. Оцінка звіту про фінансові результати.

10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів.

10.5. Оцінка звіту про власний капітал.

10.6. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

Література:[1], [2], [3], [4], [5], [11, с.274-297], [15], [17, с.356-457], [21], [25, с. 98-151] [26, с.65-139], [27], [28], [29], [30], [31], [34, с.618-669], [41, с.365-424]

10.1 Сутність, завдання та методи аналізу фінансових звітів.

В сучасних умовах переходу економіки України до ринкових відносин особливо важливим і практично значущим задля забезпечення беззбиткової діяльності суб’єктів господарювання та запобігання їх банкрутству є систематичний і якісний аналіз фінансової діяльності, зокрема, аналіз фінансових звітів.

Головна мета аналізу фінансових звітів – своєчасно виявляти й усувати недоліки в фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішити наступні задачі:

1) На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2) Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарчої діяльності й наявність власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану за різноманітних варіантах використання ресурсів.

3) Розробка конкретних заходів, які направлені на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

- попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства та змін його фінансових показників за звітний період;

- аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

- аналіз фінансових результатів підприємства;

- аналіз обертання оборотних активів;

- оцінка потенційного банкрутства;

- аналіз доходності (рентабельності);

- аналіз використання капіталу;

- аналіз рівня самофінансування;

- аналіз валютної самоокупності.

Основними джерелами інформації для проведення фінансового аналізу є звітний бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про фінансові результати (форма №2), звіт про власний капітал (форма №3), звіт про рух грошових коштів (форма №4), дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

Таблиця 10.1

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Форми фінансової звітності	Зміст
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємствами на дату балансу.
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітній період.
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду.
Примітки	Обрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П (С) БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості.

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, які складені на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

В світовій і національній практиці побудова фінансової звітності базується на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її основі;

в) корисності чи значущості та вірогідності;

г) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтерпретації фінансової звітності.

Діючий склад звітності повністю відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану.

На основі використання фінансової звітності проводиться оцінка фінансового стану підприємства. Під фінансовим станом розуміється спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану передачі коштів в бюджет і т. д. У відповідності з цим аналіз буває внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розміщення власних та залучених засобів таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимуму прибутку і виключення банкрутства .

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі звітності, що публікується. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти засоби, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Особливостями зовнішнього аналізу є: орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства, множинність об’єктів-користувачів, різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу, максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку,

- аналіз показників рентабельності,

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу,

- аналіз ефективності використання залученого капіталу,

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов’язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Традиційна практика аналізу фінансового стану опрацювала певні прийоми і методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий аналіз, аналіз відносних показників (коефіцієнтів), порівняльний аналіз, інтегральний аналіз (на основі моделі Дюпона, СВОТ – аналіз, аналіз інвестиційного портфеля), факторний аналіз.

Для об’єктивної оцінки фінансового стану та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можна застосувати різні методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу (експертних оцінок, психологічні, порівняльні) ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках і залежностях.

До формалізованих методів фінансового аналізу (метод ланцюгових підстановок, балансовий метод, логарифмічний метод, дисконтування) належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності.

У процесі фінансового аналізу застосовуються:

- класичні методи аналізу (балансовій спосіб, ланцюгові підстановки, нарощування дисконтування, арифметичні різниці);

- традиційні методи статистики (графічний, абсолютні і середні величини, індексний метод, групування);

- економетричні методи вивчення зв’язків (кореляційний, факторний, регресійний, кластерний, спектральний, дисперсійний аналіз, методи теорії виробничих функцій);

- методи оптимального програмування (методи системного аналізу, лінійне програмування, динамічне програмування);

- методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень (теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи сітьового планування і управління, методи дерев)

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства:

1. Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів.

2. Предикативні моделі використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану.

3. Нормативні моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності із нормативними. Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі.

10.2. Аналіз бухгалтерського балансу.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є: активи; зобов’язання; власний капітал.

Активи і зобов’язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Методичну послідовність проведення фінансового аналізу балансу підприємства розглянемо за даними умовного підприємства.

При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз полягає у співставленні фінансових даних підприємства за 2 періоди у відносному та абсолютному вимірюваннях (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

Горизонтальний аналіз балансу підприємства, тис. грн.

	на початок року	на кінець року	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Активи
Основні засоби
Основні засоби, первинна вартість	624,4	1297,1	672,7	107,74%
Основні засоби, кінцева вартість	514,2	1074,0	559,8	108,87%
Нематеріальні активи, первинна вартість	2,2	4,2		90,9%
Нематеріальні активи, кінцева вартість	1,4	0,9	-0,5	-35,71%
Незавершене будівництво	1,8	4,1	2,3	127,78%
Необоротні активи, всього	666,2	1079,0	412,8	61,96%
Оборотні засоби
Виробничі запаси	551,0	377,8	-173,2	-31,43%
Незавершене виробництво	52,9	29,1	-23,8	-44,99%
Готова продукція	121,1	115,6	-5,5	-4,5%
Грошові кошти, в нац. валюті	80,9	66,5	-14,4	-17,79%
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	893,2	1219,7	325,9	36,4%
Дебіторська заборгованість за розрахунками	271,7	269,0	-2,7	-0,97%
Інша поточна дебіторська заборгованість	902,8	29,9	-872,9	-96,69%
Інші оборотні активи	117,2	105,3	-11,9	-10,15%
Оборотні активи, всього	2879,1	2212,9	-666,2	-23,14%
Баланс	3545,3	3291,9	-253,4	-7,15%
Пасиви
Власний капітал
Статутний капітал	177,2	177,2
Інший додатковий капітал	459,4	459,4
Нерозподілений прибуток	433,3	402,4	-30,9	-7,14%
Власний капітал, всього	1069,6	1039,0	-30,6	-7,14%
Довгострокова заборгованість
Облігації до оплати	-	-
Довгостроковий банківський кредит	-	-
Довгострокова заборгованість, всього	-	-
Короткострокова заборгованість
Кредиторська заборгованість	1288,3	504,0	-784,3	-60,87%
Поточні зобов’язання за розрахунками	236,9	757,8	520,9	219,88%
Інші зобов’язання	0,5	46,1	45,6	912%
Банківська позика	950,0	945,0	-5	-0,53%
Заборгованість за податками
Короткострокова заборгованість, всього	2475,7	2252,9	-222,8	-9,07%
Баланс,	3545,3	3291,9	-253,4	-7,14%

1. Загальна сума активів зменшилася на 251.4 тис. грн. або більш, ніж на 7%. Це зменшення відбулось переважно за рахунок значного змен­шення оборотних активів. Абсолютна величина зниження у оборотних активах склала 666,2 тис. грн або більше, ніж 20% їх річної величини. У той же час, майже удвічі збільшилася сума основних засобів під­при­ємства (в абсолютному вимірюванні – на 672.7 тис. грн.) Це відбулось внаслідок купівлі обладнання для переоснащення виробництва. Незначно збільшилися і витрати на торгівельну марку й гудвілл.

2. Що стосується структури оборотних коштів, то можна зазначити, що вона значно погіршилася. Виробничі запаси зменшилися за рік на 173.2 тис. грн або на 31.43%. Зменшилася також величина готової продукції (на 5.5 тис. грн.) і грошові кошти (на 14.4 тис. грн.). Все це свідчить про скорочення обороту підприємства і негативні тенденції у його роботі. В той же час, збільшилася сума і частка дебіторської заборгованості за товари та послуги — в абсолютному вимірюванні на 325.9 тис. грн. (або на 36.4%). Це означає, що підприємство фактично кредитувало своїх партнерів по бізнесу, які вчасно не розраховувалися за товари та послуги, що надавалися підприємством. Але з іншого боку, якщо підприємство має надійних партнерів, то слід очікувати надходження коштів у наступних періодах, що трохи поліпшить ситуацію з показниками ліквідності.

3. При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов’язання підприємства скоротилися, у тому числі короткострокові зобов’язання зменшилися на 222.8 тис. грн. (9%). Це відбулося внаслідок значного скорочення кредиторської заборгованості (на 784.3тис. грн.). Таким чином, підприємство вчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані роботи та отримані послуги. Проте значно (більш, ніж утричі) збільшилися поточні зобов’язання за розрахунками, у тому числі, з оплати праці і за авансами, що одержані від інших підприємств у рахунок наступних поставок продукції.

В цілому слід зазначити, що динаміка показників ліквідності є позитивною. Зменшення короткострокової заборгованості підприємства збільшує ліквідність підприємства і його фінансову стійкість.

4. Слід зазначити, що аванси, отримані підприємством, на кінець року майже удвічі менше дебіторської заборгованості за товари та послуги, що надані підприємством.

Аналіз балансу підприємства свідчить, що підприємству слід покращити показники фінансової стійкості та ліквідності, а саме:

· поліпшити взаємовідносини із постачальниками і споживачами продукції, вдатися до поліпшення ситуації із дебіторською заборгованістю підприємству;

· поліпшити структуру оборотних коштів, більш продуктивно використовувати нове обладнання, збільшити обсяг продукції, що виготовляється;

· зменшити поточну заборгованість підприємства, намагатися перейти від короткострокових до довгострокових кредитів банку.

Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.

Проведемо вертикальний аналіз на підставі даних балансу умовного підприємства (табл. 10.3).

Таблиця 10.3

Вертикальний аналіз балансу підприємства

	на початок року	на кінець року	Частка у % до суми балансу на початок року	Частка у % до суми балансу на кінець року
Активи
Основні засоби
Основні засоби, первинна вартість	624,4	1297,1	17,6%	39,4%
Основні засоби, залишкова вартість	514,2	1074,0	14,5%	32,7%
Нематеріальні активи, первинна вартість	2,2	4,2	0, 06%	0,1%
Нематеріальні активи, залишкова вартість	1,4	0,9	0,04%	0,03%
Незавершене будівництво	1,8	4,1	0,05%	0,1%
Необоротні активи, всього	666,2	1079,0	18,8%	32,8%
Оборотні засоби
Виробничі запаси	551,0	377,8	15,6%	11,5%
Незавершене виробництво	52,9	29,1	1,5%	0,9%
Готова продукція	121,1	115,6	3,4%	3,7%
Грошові кошти, в нац. валюті	80,9	66,5	2,3%	2,0%
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	893,2	1219,7	25,2%	37,1%
Дебіторська заборгованість за розрахунками	271,7	269,0	7,7%	8,2%
Інша поточна дебіторська заборгованість	902,8	29,9	25,5%	0,9%
Інші оборотні активи	117,2	105,3	3,3%	3,2%
Оборотні активи, всього	2879,1	2212,9	81,2%	67,2%
Баланс	3545,3	3291,9	100%	100%
Пасиви
Власний капітал
Статутний капітал	177,2	177,2	5,0%	5,4%
Інший додатковий капітал	459,4	459,4	12,9%	14,0%
Нерозподілений прибуток	433,3	402,4	12,2%	12,2%
Власний капітал, всього	1069,6	1039,0	30,6%	31,6%
Короткострокова заборгованість
Кредиторська заборгованість	1288,3	504,0	36,3%	15,3%
Поточні зобов’язання за розрахунками	236,9	757,8	6,7%	23,1%
Інші зобов’язання	0,5	46,1	0,0	1,4%
Банківська позика	950,0	945,0	26,8%	28,7%
Короткострокові заборгованості, всього	2475,7	2252,9	69,4%	68,4%
Баланс	3545,3	3291,9	100%	100%

Аналізуючи дані вертикального балансу підприємства, можна зробити такі висновки.

1. Частка обігових активів у балансі підприємства є значною: на початок року вона складала більше 80%. Проте протягом аналізованого року відбулося скорочення цієї частки, а на кінець року ця тенденція ще більше закріпилась. Зрозуміло, що скорочення частки оборотних кош­тів позначається негативно на показниках фінансової стійкості та лік­відності, тому що свідчить про зменшення запасів, розмірів виробництва, готівки для придбання матеріально-речових факторів виробництва.

2. Частка основних засобів має тенденцію до збільшення, причому, протягом року відбулося зростання долі основних засобів у сумі балансу в 1.7 рази. З одного боку, це явище свідчить про політику підприємства щодо розширення матеріально-технічної бази підприємства та його технічного переозброєння. З іншого боку, підприємство погіршило свої показники ліквідності й фінансової стійкості внаслідок вилучення коштів на поповнення оборотних активів.

3. Власний капітал підприємства знаходиться на рівні 30.6% - на початок року і 31.6 % — на кінець року від загальної суми пасивів, що говорить про низьку платоспроможність, напрочуд низькі показники ліквідності і фінансової стійкості й високий рівень ризику підприємства стати банкрутом.

4. Довгострокових зобов'язань підприємство не має, лише на кінець року в нього з'явилися відстрочені податкові зобов'язання. Проте негативним явищем є наявність досить великої частки короткострокових заборгованостей, які у структурі пасивів займають за звітний період 68-69%.

Отже, основними висновками, зробленими при вертикальному аналізі балансу підприємства можуть бути такі:

- структура статей балансу демонструє тенденцію до зростання частки основних засобів і незначного зменшення частки оборотних активів;

- у той же час, закріпилася негативна тенденція до збільшення частки дебіторської заборгованості і зменшення грошових коштів у національній валюті.

Підприємству слід вдатися до аналізу структури видатків, налагодити більш стабільні зв'язки з постачальниками, а також посилити контроль за витратами, запобігаючи нецільового витрачання ресурсів.

Таким чином, аналіз балансу підприємства у горизонтальному і вертикальному розрізі показав, що підприємству бракує оборотних активів, що позначається на рівні показників фінансової стійкості та ліквідності. Зокрема, спостерігається значна частка короткострокових зобов'язань і подальше зменшення частки грошей у сумі балансу. Частка власного капіталу є незначною величиною (біля 30%), що говорить про велику ймовірність банкрутства аналізованого підприємства.

Аналіз ліквідності балансу підприємства.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їхньої ліквідності.

Усі активи підприємства в залежності ступеня їхньої ліквідності, тобто здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно згрупувати так:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів та їх еквівалентів, які можутьбути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. До цієї групи включають також поточні фінансові інвестиції (цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2) - активи, для перетво­рення яких у наявні кошти потрібен певний час. До цієї групи мож­на включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікують­ся протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям; організації вексельного обігу тощо.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), найменш ліквідними активами є запаси. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, а також від якості та попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків і т. ін.

4. Активи, що важко реалізуються (А4) – активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті І розділу активу балансу «Необоротні активи».

Перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

У пасиві зобов’язання розміщені за скороченням термінів (підвищенням строковості) їх погашення.

Пасиви балансу за ступенем зростання термінів погашення зо­бов'язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, за товари, роботи, послуги, поточні зобов'язання за розрахунками, інші короткострокові пасиви.