Тема 1: Підприємство в сучасних умовах господарювання

Змістовний модуль 1

1. Сутність, цілі і напрямки діяльності підприємства.

2. Правові основи функціонування підприємства.

3. Види підприємств та об’єднань підприємств в Україні.

4. Підприємництво: сутність принципи, форми

1.

Основні теоретичні засади здійснення підприємницької діяльності, а також визначення надаються в ГКУ. В ст. 62 ГКУ підприємство визначається наступним чином:

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Особливості функціонування підприємства: підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Головну метупідприємства називають місією.Здебільшого місією підприємства вважають виробництво продукції для задоволення потреб ринку та отримання максимально можливого прибутку.

На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загально - фірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:

1) бути конкретними і піддаватися вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень. Завдяки цьому можна більш обґрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє в напрямку здійснення своїх цілей;

2) орієнтованими у часі. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює п'яти рокам, інколи більше (7—10 років) — для передових у технічному відношенні фірм; короткотермінова мета — в межах одного року;

3) досяжними. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати, зменшення рівня їхньої мотивації, погіршання показників інноваційної, виробничої та соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку;

4) взаємно підтримуючими (узгодженими, не перешкоджати іншим цілям підприємства) Інше може призвести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства (фірми), відповідальними за досягнення різних цілей;

5) чітко сформульованими для кожного виду діяльності (для спостереження і вимірювання результатів цієї діяльності)

6) Розроблена система стимулювання і інформування персоналу - допоможе приблизити ціль підприємства до оптимального досягнення.

У практиці господарювання підприємства здійснюють багато конкретних видів діяльності, котрі можна об'єднати в окремі головні напрямки:

1. Маркетингова. На початку будь-якої господарської діяльності проводиться дослідження ринку, цін, попиту, каналів товарообігу. Вивчаються конкуренти і формуються стратегії виходу на ринок. Реалізація продукції - пов’язана безпосередньо з маркетинговою діяльністю – реклама, стимулювання попиту (знижки, акції), гарантування післяпродажного сервісу

2. Інноваційна. Стає першочерговою для підготовки виробництва, впровадження науково-технічних розробок, запровадження нововведень

3. Виробнича. Обґрунтування обсягу виготовленої продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку

4. Економічна. Включає стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо.

5. Соціальна. має непересічне значення, істотно впливає на ефективність усіх інших напрямків і конкретних видів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, економічної), результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки й компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу.