Управлінська революція – менеджмент 21-го століття

Розглянемо основні задачі, які винокають в теперішній час перед організацією.

1. Як спонукати робітників до виконання поставлених задач?

1) підвищення рівня освіти;

2) доступність інформації;

3) підвищення “прозорості” управлін-ських дій;

4) підвищення життєвого рівня.

2. На яких ринках працює організація?

В теперішній час на діяльність організації впливає глобалізація, коли найбільш важливі споживачі можуть знаходитись в одній державі, ринки збуту – в іншій, ресурси – в третій, як і постачальник і партнери, коли існує можливість використання інформаційних технологій і коли організація має можливість для виробництва унікального продукту і послуг по всьому світу.

3. Якою буде організація?

Чарльз Хенді пише: “коли основними активами компанії стає інтелект, вона перетворюється в сукупність проектних груп, частина яких відносно постійна, інші – тимчасові, а треті вступають у союз з іншими організаціями. Організація перетворюється в ассоціацію тимчасових членів, які зібралися тому, що їм так зручно, зникає необхідність в маткріальному існуванні, бо не потрібно загального даху над головою і це дає можливість говорити про віртуальну організацію.

4. Яка кар’єра чекає менеджера?

Більшість теоретиків менеджменту вважає, що сфери управління в недалекому майбутньому вже не може розглядатися як робота на все життя, тобто більшість менеджерів будуть працювати по короткострокових контрактах, що саме по собі не є стимулом у формуванні і розвитку корпораційного духу і почуття впевненості у завтрашньому дні.

5. Чи буде менеджмент безхмарним?

Проблеми:

1) пошук балансу довгострокових і короткострокових цілей;

2) інтернаціоналізація діяльність і її локалізація;

3) підвищення якості при зменшен-ні витрат;

4) командна роботи і індивідуальна кар’єра;

стратегія менеджменту під час оперативних дій.

2. Зміни в економіці – „нова економіка”

Сучасний стан розвитку економіки характеризується дуже жорсткою конкуренцією, стрімкістю, широтою і глибиною змін, швидким старінням технологій, маркетингових ідей і професій, глобалізацією більшості сфер діяльності, швидким перетворенням унікальних продуктів на звичайні, широким використанням інформаційних технологій. Економіку з такими характеристиками в останні роки почали називати “Нова економіка”, щоб підкреслити її відміни від традиційної.

“Нова економіка” з’явилась у світі де:

1) люди працюють мозоком, а не руками;

2) комунікаційні технології конкурують практично з усіма видами товарів і великою частиною послуг;

3) іновації важливіші за нові продукти;

4) швидкість змін постійно зростає.

Таким чином можна зробити висновик про те, що в умовах “Нової економіки” виникають якісно нові задачі перед організаціями, що в свою чергу потребує розвитку управління. Треба відрізняти розвиток управління від його удосконалення.

Розвиток – процес переходу управління з одного стану в інший, який характеризується наявністю якісних перетворень управління вцілому, або внесення в управління якісно нових елементів.

Удосконалення – покращення по певному критерію характеристик системи управління.

Управління – процес планування, організації, мотивації і контролю необхідного для того, щоб сформулювати і досягти цілі організації.

3. Найважливіші зміни які несе 21 століття (хар-ка)

Зміна парадігми менеджменту.

Парадигма конкретної науки – прий-нята у цій науці система загальних понять і уявлень про реальність.

“Теорія хаоса”.

Сутність “Теорії хаоса” полягає у аналізі імовірності у впорядкованих системах. Основний висновок цієї теорії полягає в тому, що в особливо великих організаціях звичайні повсякденні події є випадковими і таким чином непередбачуваними. Використання цієї теорії полягає в необхідності переорієнтування менеджменту від реального планування і жорстокого контролю на командну роботу і управління загальними процесами, а не конкретними роботами або іншими словами – подальший розвиток концепції стратегічного управління.

Критерії різноманітної робочої сили.

Підвищення культурного, освітнього рівня, більш широкого залучення жінок, а також вихідців з різних культурних і етнічних груп, які притримуються певних стилів мислення і поведінки, диктує необхідність переходу для менеджерів до позитивного прийняття різноманітної сили і особливо використання переваг цієї різно-манітності на всіх рівнях управління.

Етапи глобалізаційної діяльності орга-нізацій.

1) компанія працює тільки на внутрішньому ринку і шукає можливість виходу на міжнародний (внутрішній етап);

2) компанія виходить на міжна-родний ринок зі своїми товарами (міжнародний етап);

3) виробничі і маркетингові по-тужності розташовані у різних державах, більш ніж 30% продукції припадає на інші держави і, як правило, “батьківщиною” компанії є одна держава (мультинаціональний етап);

4) компанія вже не прив’язана ні до одної держави, хоча інколи і залишається національна складова. Такі компанії продають товари і купують ресурси в державах де умови найвигідніші і, як правило, в таких компаніях власність, вище керівництво може розташовуватись у декількох державах (глобальний етап).

Розвиток інформаційних технологій можна визначити як апаратне і програмне забезпечення телеко-мунікацій системи управління базою даних та інші технологічні засоби збереження, обробки та передачі інформації. Інформаційні технології суттєво змінили бізнес-процес орга-нізації і вони відкривають для неї нові можливості.

Зміна парадигми менеджменту.

4. Зміна парадигми мен-ту (складові які базуються на науці мен-ту)

Зміна парадигми. Поняття парадигми.

Парадигма – конкретної науки, це прийнята в цій науці система основних загальних понять і уявлень про реальність, які визначають, що в цій науці є фактори і уявлення про реальність, які існують в рамках певної науки, визначають її зміст. Тобто, вони визначають, що в цій науці є «факти», і те на що ця наука звертає увагу, а що ігнорує.

У 80 - 90-і роки минулого століття були сформульовані дві системи уявлень і понять менеджменту. Перша система базується на науці менеджменту і спирається на наступні уявлення поняття:

1) менеджмент – менеджмент бізне-су;

2) існує або повинна існувати одна правильна організаційна структура під-приємства;

3) існує або повинен існувати один правильний спосіб управління пер-соналом;

4) спочатку збереження організації, а потім її розвиток.

5. Зміна парадигми мен-ту (складові які базуються на практиці мен-ту)

Друга система базується на практиці менеджменту і в її основі лежать наступні уявлення:

1) технологія, ринки і кінцеве використання продукції задані;

2) поле діяльності визначено юри-дично;

3) менеджмент сфокусований на внутрішньому середовищі організації;

4) економіка окремої держави – природне середовище підприємництва і діяльності організації.

В кінці 90-х років американський вчений Пітер Дукер сказав: “ці уявлення і поняття повністю вичерпали себе і вони в теперішній час дуже далекі від реального життя і тому гальмують розвиток теорії менеджменту і заважають практиці”. Він сформулював нові уявлення і поняття:

1) менеджмент – специфічна і визна-чена діяльністю всіх і кожної організації, як комерційною так і некомерційною;

2) замість пошуку “правильної” структури менеджеру необхідно нав-чатися виявляти, проектувати і пере-віряти на практиці організаційні струк-тури, які відповідають поставленим зада-чам (ситуаційний підхід);

3) різними групами співробітників необхідно управляти по-різному в різних ситуаціях;

4) збереження організації через її роз-виток;

5) сучасний менеджер повинен уяс-нити, що його політика не може далі базуватися на заданих технологіях і формах кінцевого використання. В теперішній час технологія кінцевого використання перетворюється на фак-тори обмеження;

Фундаментом діяльність менеджера по-винні стати сприйняття споживчої цін-ності і рішення споживача про розподіл своїх доходів на придбання товарів тієї чи іншої цінності.

1) сфера діяльності менеджменту не повинна бути обмежена юридично. Менеджмент повинен бути логістичним, тобто він повинен охоплювати весь процес постачання, виробництва і продажу, орієнтуватися на результат і ефект на всіх етапах економічного ланцюга.

2) Вирішення задач, підвищення ефективності роботи різних підприємтсв запропонували японці, винайшовши таку модель управління – кейрецу – об’єднану в одну систему менеджменту під-приємництва, які пов’язані між собою економічно, а не юридично. Як правило в цій системі одне головне підприємство об’єднує постачання в цілях планування, розробки продуктів, контролю цін тощо. Мета полягає в розбудові економічного ланцюга, який складається з партнерів, які не пов’язані юридично і є незалежними;

3) менеджмент існує для отримання результатів, які організація отримує в зовнішньому середовищі, тому вектор дій менеджерів повинен бути змінений з внутрішнього середовища на зовнішнє;

4) кордони менеджменту неспів-падають з державними, але значення кордонів залишатиметься значним.

Теорія „хаосу” – хар-ка

“Теорія хаоса”.

Сутність “Теорії хаоса” полягає у аналізі імовірності у впорядкованих системах. Основний висновок цієї теорії полягає в тому, що в особливо великих організаціях звичайні повсякденні події є випадковими і таким чином непередбачуваними. Використання цієї теорії полягає в необхідності переорієнтування менеджменту від реального планування і жорстокого контролю на командну роботу і управління загальними процесами, а не конкретними роботами або іншими словами – подальший розвиток концепції стратегічного управління.

7. Зміна основних уявлень в парадигмі мен-ту (табл.)

Зміна основних уявлень в парадигмі менеджменту ХХ і ХХІ ст.

Таблиця1