Стратегічний аналіз і прийняття рішень в умовах обмеженої інформації та невизначеності

Кожне стратегічне управлінське рішення пов’язане з певним ризиком. Ризик – це невід’ємна частина процесу управління, його неможливо уникнути, але можна і потрібно врахувати. Аналіз ризику, повязаного зі стратегічними управлінськими рішеннями, може здійснюватися за двома сценаріями: 1) за аналогією; 2) за допомогою структурного аналізу. Обидва сценарії передбачають грунтовне дослідження мети і природи управлінського рішення, проте відрізняються за методикою.

Аналіз стратегічних управлінських рішень за аналогією застосовується тоді, коли підприємство відносно давно працює у певній галузі, яка вважається стабільною; реалізуються типові інвестиційні проекти (наприклад, фірма декілька років займається будівництвом житлових будинків визначеної конструкції); стиль керівництва грунтується на внутрішніх стандартах і т.п. У цьому випадку критеріями для аналізу ризику управлінських рішень можуть бути результати аналогічних рішень, прийняті у минулі роки. Звичайно, ці критерії не можна вважати абсолютно точними, але в деяких випадках проведення аналогій є корисною процедурою.

Другий сценарій (найпоширеніший) полягає в тому, що кожне стратегічне управлінське рішення підлягає глибокому структурному аналізу. При цьому виходять з припущення, що типових ситуацій в управлінні не буває, і потрібно шукати нестандартні способи оцінки ризику для кожного стратегічного рішення.

У разі застосування аналізу стратегічних управлінських рішень обов’язковою умовою є побудова моделі кібернитичного контуру управління зі зворотним зв’язком.

Інформація, що використовується для управління виробництвом, являє собою рішення, за допомогою яких суб’єкт управління (наприклад, фінансовий директор або рада директорів) впливає на об’єкт управління, прикладом якого можуть бути фінансово-інвестиційні процеси (залучення кредитів, розширення портфелю цінних паперів, фінансування будівництва і науково-дослідних розробок та ін.). Кожне стратегічне рішення, яке приймається керівництвом, повинно бути правильно і своєчасно доведене до осіб, які безпосередньо впливають на об’єкти управління. У свою чергу, сигнали знизу повинні швидко надходити наверх для своєчасного реагування на них і оперативного коригування управлінських рішень.

Аналіз ризику під час приймання управлінських рішень здійснюється згідно з певною схемою у такій послідовності:

визначення зовнішніх та внутрішніх факторів, що збільшують або зменьшують ступінь ризику;

аналіз впливу виявлених факторів;

оцінювання різних видів ризику за двома підходами: а) визначення фінансової доцільності (ліквідності); б) визначення економічної доцільності (ефективності вкладених коштів);

встановлення допустимого ступеня ризику;

аналіз стратегічних рішень з погляду допустимого ступеня ризику;

розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.

На практиці розрізняють якісний та кількісний аналіз ризику.

Якісний аналіз ризику є найбільш складним і вимагає грунтовних знань, досвіду та інтуїції в економічних питаннях. Його головна мета – визначити чинники ризику, сфери ризику, після чого ідентифікувати всі можливі ризики.

Кількісний аналіз ризику – це кількісне визначення ступеня впливу окремих ризиків на певний стратегічний проект, а також визначення загальної ризикованості проекту. Оскільки будь-яке стратегічне рішення пов’язане з реалізацією того чи іншого проекту, ризик проекту є предметом уваги менеджерів під час прийняття рішення.

Для проведення аналізу ризику перед прийняттям рішення необхідно визначити можливі альтернативи. Визначивши альтернативи, необхідно вибрати з них оптимальну, тобто таку, що має найменший ступінь ризику відповідно до цільової мети.

Стратегічний аналіз у більшості ситуацій, які виникають через необхідність прийняття стратегічних управлінських рішень в умовах обмеженої інформації, проводиться з метою вибору оптимального варіанта серед можливих альтернатив. При цьому повинні існувати певні якісні та кількісні критерії, згідно з якими має проводитися вибір. Процес прийняття оптимального рішення можна описати досить простою послідовністю етапів:

визначення мети рішення;

визначення можливих варіантів вирішення проблеми;

визначення можливих результатів кожного рішення;

оцінка кожного результату;

вибір оптимального рішення на основі поставленої мети.

Кожне стратегічне рішення приймається, виходячи з певних припущень про різні фактори з урахуванням ризику тих альтернатив, які аналізуються. Менеджери можуть дотримуватися різних підходів до прийняття рішень – обережних, поміркованих або ризикованих. Аналітик, який готує інформацію для прийняття рішень, повинен це враховувати і пропонувати не тільки декілька варіантів прогнозів, але й декілька варіантів рішень.

В умовах обмеженої інформації та невизначеності стратегічні управлінські рішення можуть прийматися або без використання кількісних значень імовірностей результатів, або з використанням кількісних значень.

На практиці для деякої формалізації прийняття рішень в умовах невизна-

ченості найчастіше застосовують теорію ігор і статистичних рішень.

Таким чином, стратегічний аналіз в умовах обмеженої інформації та невизначеності передбачає необхідність систематично враховувати наявність певного ризику, для чого найчастіше застосовують теорію ігор й статистичні рішення.

Питання для самоконтролю знань

1. Охарактеризуйте види стратегічних управлінських рішень.

2. Що таке якість управлінського рішення? Які фактори впливають на неї?

3. Яким чином приймаються управлінські рішення в умовах визначеності зовнішнього середовища, якщо в процесі стратегічного аналізу поставлено одну головну мету?

4. Якщо існує декілька цілей, яким чином вони мають узгоджуватися в процесі прийняття рішень? Опишіть метод аналізу витрат і результатів.

5. Як аналізується ризик стратегічного управлінського рішення?

6. Що таке теорія ігор? Які її основні терміни і правила?

7. Охарактеризуйте критерії прийняття стратегічних управлінських рішень.

8. Як здійснюється прийняття рішень за допомогою дисперсії та стандартного відхилення?

Тести для перевірки знань

1. За яким підходом стратегія є результатом індивідуальних пропозицій, а керівник надає певні межі щодо проекту:

а) культурному;

б) колаборативному;

в) кресцивному;

г) командному.

2. Введення нової продукції в межах попереднього класу товарів – це: