Одну грошову одиницю доходу

Загальна корисність – корисність усього обсягу спожитого блага.

Корисність – явище суб’єктивне, індивідуальне, -- це задоволення, яке

споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої

діяльності. В теорії корисності існує поняття про умовні одиниці корисності –

ютилі (від англ. Utility – корисність ), що означає міру задоволення, отриману

від споживання одиниці блага.

Межа можливих корисностей показує, як корисність, яку отримують

споживачі, змінюється при всіх можливих варіантах розподілу ресурсів

івиробленої продукції.

Перший закон Госсена корисність кожної наступної одиниці блага в

певний момент менша корисності попередньої одиниці блага, або гранична

корисність блага зменшується зі зростанням його споживання доти, доки не

досягне нуля в точці повного насичення задоволення потреби. 26

Потреба – це нужда в чому-небудь, необхідному для підтримки

життєдіяльності й розвитку особи, фірми, колективу чи суспільства. Потреба є

спонукою до активних дій, які дають можливість домагатися її задоволення.

Принцип спадної граничної корисності – принцип, згідно з яким чим

більше споживання деякого блага, тим менше приріст корисності, отриманої від

Одиничного приросту споживання цього блага.

Рівновага споживача (оптимальний вибір) – це набор товарів, що

максимізує корисність при обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача.

Смаки (уподобання) – це ієрархічна система цінностей людини стосовно

тих благ, які задовольняють її життєві потреби.

Спадаюча гранична корисність – корисність, що випливає зі

споживання товару, яка має таку властивість: кожна нова одиниця спожитого

товару додає ефекту до загальної корисності менше, ніж ефект від попередньої.

Споживча рівновага – структура витрат споживача (при даному рівні

бюджетного доходу), при якому досягається найбільша загальна корисність від

усього придбаного ним набору споживчих благ. Змінюючи цю структуру на

користь збільшення витрат на одні товари за рахунок інших, споживач не

здатен збільшити загальну корисність.

Суверенітет споживача – здатність споживача самостійно розподіляти

свій доход між необхідними йому благами і таким чином впливати на

структуру суспільного виробництва.

Цінність блага – корисність блага, виражена в грошових одиницях

Тестові завдання

1. Продукт має корисність, якщо він: г

а) відображає закон попиту;

б) є доступним за ціною для споживача;

в) потребує зростаючої кількості ресурсів для виробництва;

Г) здатний задовольнити будь-яку потребу споживача. 27

2. Теорія поведінки споживача передбачає, що споживач може максимізувати: а

а) загальну корисність;

б) середню корисність;

в) граничну корисність;

г) зважену корисність;

Д) назване в пунктах а), б), в).

3. U = f(QX ,QY) – це функція: в

а) граничної корисності;

б) загальної корисності;

в) корисності;

г) бюджетної лінії.

4. Закон спадної граничної корисності ілюструє: г

а) зниження корисності товарів при збільшенні доходу споживача;

б) різність граничних корисностей в розрахунку на одиницю їх ціни;

в) відношення граничних корисностей до цін товарів першої необхідності;

г) зменшення корисності, яку приносить споживачеві кожна додаткова одиниця

Товару.

5. Загальна корисність зростає тільки в разі, якщо гранична корисність: в

а) зменшується;

б) збільшується;

в) є величиною позитивною;

г) збільшується низькими темпами.

6.Сутність другого закону Госсена полягає в тому,що споживач для б

отримання максимальної корисності від споживання різних благ повинен:

а) урівнювати загальні корисності від споживання кожного блага,

враховуючи їх ціни;

б) споживати блага за мірою спадання корисностей, враховуючи ціни благ;

в) урівнювати граничні корисності відносно цін усіх спожитих благ;

г) споживати спочатку найкорисніші блага, поступово переходячи до більш

дорогих і менш корисних;

д) усі відповіді не правильні.

7. Корисність – це: в

а) кількість благ, які здатні задовольнити потреби споживача;

б) мінімальне задоволення, яке споживач може отримати від

Споживанняпевного блага;

в) задоволення, яке отримує споживач від споживання благ;

г) максимальне задоволення, яке споживач може отримати від споживання

Певного блага.

8. Ціна товару Х становить 1,5 грош. од., а товару У 1 грош. од. Якщо

споживач оцінює граничну корисність товару У в 30 ютилів і має бажання

максимізувати задоволення від купівлі товарів Х і У, то він повинен

прийняти граничну корисність товару Х за : в

а) 15 ютилів;

б) 20 ютилів;

в) 45 ютилів;

г) в умовах немає достатньої інформації для відповіді на питання.

9. Якщо MUX – гранична корисність товару Х, а MUy б

– гранична корисність

Товару Y; Рх

– ціна одиниці товару Х, а Р y

– ціна одиниці товару Y , то яке

твердження є правильним для раціонального споживача у стані рівноваги:

а) MUX = MUy;

б) MUX : MUy = Рх : Р y

в) Рх = Р y

г) MUX : MUy = Р y : Рх

10. П’ята склянка води, яку ви п’єте, надає вам менше задоволення, ніж перша. б

Це приклад:

а) дії закону попиту;

б) дії першого закону Госсена;

в) наявності дефіциту даного товару;

г) дії другого закону Госсена.

Типові задачі та їх розв’язання

Задача 1. Припустимо, що вам необхідно здійснити вибір між товарами A і B,

граничну корисність яких подано в табл. Скільки одиниць кожного товару ви

маєте придбати, щоб максимізувати корисність, якщо доход 9 грош. од., а ціни

товарів: pа

= 2грош. од., pb = 1 грош. од. Визначити величину загальної

корисності.

Таблиця

Одиниць товару A 1 2 3 4 5 6

МИ a ( ютілей ) 10 8 6 4 3 2

Одиниць товару B 1 2 3 4 5 6

МИ b ( ютілей ) 8 7 6 5 4 3

Розв’язання

Дана задача передбачає використання кардиналістського підходу до визначення

рівноважного вибору споживача, за яким рівноважний споживчий вибір

визначають за другим законом Госсена: щоб отримати максимум корисності

від споживання певного набору благ за обмежений період часу, необхідно

кожне з благ споживати в такій кількості, за якою гранична корисність

споживаних благ буде однаковою, тобто оптимум споживача передбачає

рівність:

i

i

b

b

a

a

P

MU

P

MU

P

MU

= = K = =λ .

Визначимо зважені граничні корисності даних товарів і запишімо їх у таблицю.

Одиниць товару A 1 2 3 4 5 6

MUa / Pa 5 4 3 2 1,5 1

MUb / Pb 8 7 6 5 4 3

MUa / Pa = MUb / Pb =λ ; 8/2 = 4/1 = 4

Рівноважний набір споживача складається з двох одиниць товару А, на який він

витрачає чотири одиниці свого доходу ( 2 · 2 = 4 грош. од.) і п’яти одиниць

товару В , на які витрачається п’ять одиниць доходу ( 1 · 5 = 5 грош. од.), таким

чином споживач витрачає всі дев’ять одиниць свого доходу і досягає

максимуму корисності від споживання даного набору товарів А і В.

Задача 2. У таблиці наведені дані про граничну корисність товару Х.

Визначити загальну корисність , яку можна отримати від споживання даного

набору товарів.

Тблиця

Одиниць товарів 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

MUx ( ютілей ) 50 48 43 37 30 20 14 9 5 2 0 -2 - 4 -6

Яка одиниця товару приносить споживачеві максимум загальної корисності?

Розв’язання

1. Загальна корисність – це корисність усього набору благ, який споживається.

Вона визначається як сума граничних корисностей товарів за формулою:

∑=

=

n

i

TUi MUi

Отримані значення запишемо до таблиці.

Таблиця

Одиниць

товарів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

MUx

(ютілей)

30 25 20 15 12 10 6 3 2 1 0 -2 - 4 -6

ТUx

(ютілей)

30 55 75 90 11 122 128 131 133 134 134 132 128 122 30

2. Загальна корисність зростає до тих пір поки гранична корисність має

позитивне значення. Отже максимум загальної корисності споживач отримує

при споживанні 10 одиниць товару. Одинадцята одиниця товару приносить

споживачеві ту саму загальну корисність що й десята, але витрати на неї

збільшують загальні витрати.

Задача 3. Студент читає журнали й слухає музику, що записана на дисках. У

табл.. подано корисність, яку він отримує від споживання різної кількості

журналів і дисків. Вартість журналу становить 1,5 грош. од., диску – 7,5 грош.

од. Визначте:

1. Розрахуйте граничну корисність, яку він отримує від прослуховування дисків

та прочитання журналів.

2. Визначте зважену граничну корисність.

3. Рівноважних набір.

Таблиця

Журнали Диски

Кількість

TUж TUд

1 60 360

2 111 630

3 156 810

4 196 945

5 232 1050

6 265 1140

7 295 1215

8 322 1275

9 347 1350

10 371 1350

Розв’язання

1. Розрахуємо значення граничних корисностей від прочитання журналів і

прослуховування дисків за формулою: MU = TUt

– TUt – 1. Отримані значення

занесемо до таблиці.

2. Визначимо зважену граничну корисність за формулами: для журналів –

MUж

/ Рж ; для дисків – MUд

/ Рд.

Таблиця

Журнали Диски

Кількість TUж Uж MUж / Рж TUд MUд MUд / Рд

1 2 3 4 5 6 7

1 60 – – 360 – –

2 111 51 34 630 270 36

3 156 45 30 810 180 24

4 196 40 26,66 945 135 18

5 232 36 24 1050 105 14 31

Продовження табл.

1 2 3 4 5 6 7

6 265 33 22 1140 90 12

7 295 30 20 1215 75 10

8 322 27 18 1275 60 8

9 347 25 16,66 1335 60 8

10 371 24 16 1380 45 6

3. MUж / Pж = MUд / Pд =λ ; ⇒36 / 1,5 = 180 / 7,5 = 24

Рівноважний набір споживача складається з п’яти журналів, на які студент

витрачає 7,5 грош. од. і трьох дисків, на які витрачає 22,5 грош. од. і при

цьому досягає максимальної корисності.

1. Аксіоми ординалістської теорії ( система переваг споживача). Особливості

аналізу функції корисності з ординалістських позицій

Ординалістська (порядкова) теорія корисності відповідає сучасним

уявленням економічної думки, її поділяють відомі економісти Дж. Р. Хікс, П.

Самуельсон та ін. Дана концепція передбачає лише можливість встановлення

між різними благами відносин переваги або байдужості.

Ординалістська теорія корисності будується на ряді аксіом:

Аксіома повної (досконалої) впорядкованості, передбачає, що споживач

чітко усвідомлює свої бажання і здатний впорядкувати всі можливі набори

товарів, визначивши переваги або байдужість (благо А корисніше за благо В, чи

навпаки, чи вони мають однакову корисність. Відповідь «не знаю»

виключається).

Аксіома транзитивності, відображує властивості величин, які полягають

у тому, що якщо перша величина співставима з другою, а друга з третьою, то

перша співставима з третьою. Від споживача вимагається логічність у

поведінці, тобто якщо він передбачає, що якщо А › В, а В › С, то споживач

повинен вважати, що А › С.

Аксіома не насиченості, споживач завжди надає перевагу більшій

кількості товарів порівняно з меншою кількістю, абстрагуючись від цін і

можливих виключень.

Аксіома незалежності споживача або відсутності зовнішніх ефектів.

Сутність цієї аксіоми в тому, що задоволення споживача визначається 32

виключно кількістю та якістю благ, вплив на нього будь-яких зовнішніх ефектів

виключається.

Аналізуючи особливості ординалістської функції корисності, будемо

виходити з того, що дана концепція основана на значно менш жорстких

припущеннях, які передбачають здатність споживача порівнювати й

упорядковувати різні набори благ з точки зору їх переваги. При цьому,

природно, що перевага віддається наборам більш високого рівня корисності і

рівноцінними є набори з однаковим рівне корисності.

Зазначимо також, що ординалістський підхід не виключає можливість

надання корисностям наборів благ певних числових значень. Але очевидним є

той факт, що числові значення корисності наборів благ, не несуть у даному

випадку ніякої інформації, крім відповіді на просте питання: чи є певний набір

благ більш корисним, менш корисним, чи рівноцінним будь-якому іншому

набору. Виходячи з цього функцією порядкової корисності може слугувати

будь-яка функція U (Х), яка відповідає наступним вимогам: ця функція приймає

більше значення для всіх наборів благ, які кращі з точки зору споживача, і

однакові значення для рівноцінних наборів благ.

Функція порядкової корисності дозволяє лише судити про те, який з

наборів корисніше, і не дає можливість оцінювати й порівнювати різницю в

корисності наборів (наскільки один набір корисніше іншого), що, до речі й

робить недоцільним за ординалістського підходу поняття гранична корисність.

У порівнянні з кардиналістським ординалістський підхід дозволяє більше

свавілля в присвоєнні числових значень різним корисностям: функція U (Х) не

обов’язково повинна бути лінійною. Важливо лише те, щоб більшим значенням

аргументу відповідало більше значення функції.

2. Криві байдужості як спеціальний інструментарій мікроекономічного

аналізу, їх властивості. Карти байдужості

Основними інструментами дослідження поведінки споживача в концепції

порядкової корисності є криві байдужості, карта байдужості й бюджетна лінія.

Розглянемо два перших поняття. Криві байдужості були введені в економічний

аналіз економістом Ф. Еджуортом ще в минулому столітті. Така техніка аналізу

в подальшому була викладена Є. Є. Слуцьким у статті «К теории

сбалансированности бюджета потребителя» в 1915 р. Ідеї Слуцького отримали

відбиття в роботах англійського економіста Дж. Р. Хікса, він удосконалював у

30-ті роки XX ст. криві байдужості, які і знайшли широке використання в

економічному аналізі. В чому ж їх суть ?

Попит споживача на деякий товар залежить від намірів закупки інших

товарів не тільки з точки зору обмеженого бюджету (чим більше витрачається

на абрикоси, тим менше залишається на книги), але й з погляду корисності (чим

більше купується абрикос, тим менше треба персиків). Іншими словами,

споживач зіштовхується з необхідністю вибору оптимального набору деяких

товарів, які він придбає, причому скорочення споживання одного товару може 33

бути замінене збільшенням споживання іншого товару без зниження загальної

корисності даного товарного набору.

Припустимо, що деякому споживачеві треба вибрати комбінацію двох

товарів: X і Y. Тоді будь-яка з можливих комбінацій товарів (наприклад,

комбінація А, що містить х1 одиниць товару X та у1 одиниць товару Y) може

бути подана у вигляді точки на графіку, де на осі абсцис відкладається кількість

одиниць товару X, а на осі ординат - кількість одиниць товару У (рис.1.3.1).

Щоб побудувати криву байдужості, треба з'єднати всі точки, що

характеризують набори товарів, які мають деякий визначений рівень корисності

(для споживача байдуже, який з цих наборів вибирати).

Лінія ІC називається кривою байдужості (англ. Indifference curve). Крива

байдужості - це лінія, всі точки якої складають різні комбінації двох благ, що

мають однакову корисність для даного споживача, що забезпечує задоволення

одного й того ж рівня споживання. Крива байдужості відображує певний

рівень задоволення потреб, однак можливий перехід на інший (більш високий

або більш низький) рівень споживання, на якому з'являється свій набір

комбінацій, що однаковою мірою задовольняє будь-яку потребу. Ця ситуація

може бути відображене новою кривою байдужості, розташованою вище або

нижче попередньої. Таким чином, будують карту байдужості, що включає в

себе ряд кривих байдужості, де кожна розташована на графіку праворуч і вище,

відтворює більш високий

x3 x2 x1 xn

Y3

Y2

Y1

Yn IC

Д

C

А

В

Кількість одиниць Х

Кількість

одиниць товару У 34

На графіку зображено чотири криві байдужості, що утворюють частину

карти байдужості. Через будь-яку точку в графічному «просторі товарів» може

бути проведена відповідна крива байдужості. Споживчі переваги можуть бути

повністю пояснені картою байдужості. Так карта забезпечує порядкове

ранжування всіх наборів благ, які може вибрати споживач.

Конфігурація кривих байдужості визначається уподобаннями споживача і

залежить від ступеня взаємозамінності благ у споживанні.

Властивості кривих байдужості:

Властивість 1. Криві байдужості мають негативний нахил, оскільки різні

комбінації двох благ лише в тому випадку можуть мати однакову корисність,

якщо зі збільшенням одного блага буде зменшуватися кількість іншого блага.

Властивість2. Величина нахилу кривої байдужості характеризується

новим поняттям - граничною нормою зміщення (субституції) MRS (Marginal

rate of substitution). Гранична норма заміщення показує, наскільки треба

збільшити (зменшити) кількість товару Y , щоб зберегти загальну корисність

комбінацій при скороченні (збільшенні) кількості товару X на одиницю

X

Y

MRS

∆

− ∆

= , (1.7)

де ∆У, ∆Х – зміна кількості товарів X і Y.

Мінус у формулі введено для того, щоб отримати позитивне значення

MRS, яким зручніше користуватися. МRS знаходиться в зворотній залежності

щодо граничної корисності даних товарів. MRS у визначеній точці кривої

байдужості, тобто коли ∆у > 0, дорівнює

→0

= −

−

=

x

)

x

y

lim( dx

dy MRS

∆

∆

∆ ∆

, (1.8)

тобто похідної функції кривої байдужості.

Кількість товару Х

IC4

IC3

IC2

IC1

Кількість

товару Y 35

Властивість 3. Криві байдужості випуклі щодо початку координат: їхній

нахил зменшується в міру просування вниз і вправо вздовж цих кривих. Чим

більшу кількість будь-якого блага ми маємо в розпорядженні, тим менше його

цінуємо і – навпаки. Це означає, що в міру просування по кривій байдужості

вниз MRS падає, тобто споживач віддає все меншу кількість товару У для

заміщення кожної наступної величини товару X, що й обумовлює випуклу до

початку координат криву байдужості.

Властивість 4. Криві байдужості не можуть перетинатись, інакше точка

перетину становила б комбінацію благ різної корисності, тому що вона

належала б одразу двом кривим байдужості.

Зауважимо, що за допомогою техніки кривих байдужості можна

впорядковувати корисність не тільки двох благ (як у нашому прикладі), але й

трьох і більше економічних благ. У цих випадках використовують не криві

байдужості, а гіперповерхні байдужості, а замість карти байдужості -

багатовимірний простір, який неможливо відобразити графічно.

3. Бюджетні обмеження і можливості споживача. Бюджетна лінія, її

рівняння і графічна побудова. Рівновага споживача за ординалістською

концепцією

Криві байдужості ілюструють один бік споживчого вибору - бажання,

перевагу споживача. Для аналізу можливостей споживача використовують

бюджетну лінію або лінію цін. Використання цього поняття сумісно з кривою

байдужості дозволить визначити рівновагу споживача, застосовуючи нову

техніку аналізу. Припустимо, споживач має деяку суму грошей - М грошових

одиниць, яку він бажав би витратити на придбання товарів X і Y , ціни на які Рх

і Ру. Споживач може витратити всі свої кошти на придбання товару X або

товару У, а може вибрати якийсь проміжний варіант. Але в будь-якому випадку

доступні споживачеві комбінації товарів повинні задовольняти рівності:

М = Рх • X + Ру • Y, (1.9)

де М - доход споживача , Х,Y – кількість товарів X та Y; Рх, Рy - їх ціни.

Перетворюючи формулу 1.9, отримаємо такий вираз:

X

Py

Px

Py

M

Y = − ⋅ , (1.10)

де

Py

M

- постійна величина,

Py

Px

- зворотне відношення цін на товари Y і X

як коефіцієнт при змінній X.

Графічним вираженням цього зв'язку( X

Py

Px

Py

M

Y = − ⋅ ) є пряма лінія з

негативним нахилом (рівняння прямої типу у = k•х +b).

Кут нахилу цієї прямої визначається коефіцієнтом при х, тобто зворотним

співвідношенням цін на товари X і У. Така пряма має назву бюджетної лінії або

лінії цін. Бюджетна лінія - це геометричне місце точок, що подають усі 36

комбінації двох товарів, доступні покупцеві з фіксованим грошовим доходом

при даних цінах (рис.1.3.3).

Тепер можна виконати спільний аналіз бажань і можливостей споживача,

тобто відобразити на одному графіку його карту байдужості й бюджетну лінію.

Ми отримаємо картину можливих ситуацій, в яких може опинитися споживач

(рис. 1.3.4).

Оптимальний набір споживчих товарів і послуг має відповідати двом

вимогам :

1. Він має знаходитися на бюджетній лінії. Будь-який набір товарів нижче

бюджетної лінії (наприклад, т. F) залишає невитраченою деяку частину доходу,

яка могла б збільшити задоволення потреб. Будь-який набір товарів вище

бюджетної лінії (наприклад, т. Е) не може бути купленим у рамках наявного

доходу.

2. Оптимальний набір споживача має забезпечити максимально можливе

задоволення потреб, тобто знаходиться на найвищій з доступних покупцеві

кривих байдужості. Отже, оптимальний набір повинен знаходитися в точці

В

А

Товар Y

Товар Х

Товар У

Д

А

L

E

C

F

K

B

Уc

Хc

IС1

IС2

IС3

IС4

Товар Х 37

дотику найвищої з доступних кривої байдужості ІСз з бюджетною лінією АВ.

Це набір двох товарів, що характеризуються точкою С (Ус, Хс). Усі точки, що

характеризують кращі набори (наприклад, т.Е) споживач не може дозволити

собі купити. Всі інші набори товарів, що відповідають точкам на кривій

байдужості ІСз (наприклад, т.L) так само гарні, як і набір у точці С, але

недосяжні для покупця. Всі інші набори, які споживач може дозволити собі

купити, лежать на більш низьких кривих байдужості, значить, вони гірші

(наприклад, т.Д, т.К). Отже, точка С - точка оптимального споживчого вибору

або точка рівноваги споживача. Очевидно, в цій точці кут нахилу кривої

байдужості дорівнює куту нахилу бюджетної лінії. Іншими словами, гранична

норма заміщення дорівнює, в даному випадку, зворотному співвідношенню цін

Py

Px MRS = , (1.11)

де MRS - гранична норма заміщення ; Рх, Ру - ціни товарів.

Висновок: споживчий вибір оптимізується тоді, коли гранична норма

заміщення одного блага іншим обернено пропорційно їхнім цінам. Це умова

рівноваги споживача. Зауважимо, що криві байдужості, гранична норма

заміщення мають важливе значення не тільки в теорії споживчої поведінки, але

й широко використовуються в інших розділах мікроекономіки.

Отже, теорія споживчої поведінки може бути подана або в термінах

кривих байдужості, коли важливі лише порядкові властивості корисності, які

дозволяють ранжувати альтернативи, або в термінах функції корисності, коли

кожному набору споживчих благ і послуг присвоюється числова оцінка

корисності. Обидва підхода до споживчого вибору дають несуперечливі

результати.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Основні опорні категорії

Бюджетна лінія – це лінія , точки якої відповідають комбінації гранично

можливій кількості товарів у наборі, які можуть бути придбані, враховуючи

обмежений бюджет споживача.

Бюджетне обмеження – це грошові доходи, що визначають обсяг попиту

споживачів за наявних цін на ринку. Економічна інтерпретація бюджетного

обмеження полягає в тому, що загальна сума грошових витрат споживача має

дорівнювати його доходу.

Карта байдужості – сукупність кривих байдужості, кожна з яких

представляє інший рівень корисності.

Крива байдужості – це лінія рівної корисності, всі точки якої показують

множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той самий

рівень корисності для споживача, внаслідок чого йому однаково, який обрати

набір двох товарів, що знаходяться в кількісному співвідношенні, що відповідає

положенню точок на кривій байдужості. 38

Набір байдужості – набір варіантів споживчих товарів, кожен з яких має

однакову корисність, тому для споживача байдуже, який варіант обрати,

оскільки кожен з них не має переваг над іншим.

Рівновага споживача (оптимальний вибір) – це набор товарів, що

максимізує корисність при обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача.

Споживча рівновага – структура витрат споживача (при даному рівні

бюджетного доходу), при якому досягається найбільша загальна корисність від

усього придбаного ним набору споживчих благ. Змінюючи цю структуру на

користь збільшення витрат на одні товари за рахунок інших, споживач не

здатен збільшити загальну корисність.

Транзитивність – принцип, у відповідності з яким: якщо благо А

корисніше від блага В, а благо В корисніше блага С, то благо А повинно бути

корисніше, ніж благо С.

Тестові завдання

1. Кардиналістська модель поведінки споживача: г

а) не потребує кількісного визначення величини корисності;

б) не потребує порівняння корисності різних благ;

в) не вимагає незалежності корисностей різних благ;

г) передбачає можливість визначення кількісної величини корисності.

2. Положення і нахил кривої байдужості для окремого споживача

безпосередньо залежить від: г

а) цін на товари;

б) переваг споживача, доходу й цін на товари;

в) уподобань споживача й розміру доходу;

г) тільки від споживчих переваг.

3. Якщо споживач обирає комбінацію, що представлена точкою дотику кривої

байдужості до бюджетної лінії, то він: г

а) максимізує корисність; 39

б) бажає купити більше товарів, ніж дозволяє бюджет;

в) неповністю використовує свій бюджет;

г) перебуває в стані споживчої рівноваги.

4. Нахил бюджетної лінії відображає: б

а) кількість одного блага, яку споживач згоден поміняти на таку ж кількість

ншого блага, щоб залишитися на тому ж рівні добробуту;

б) межі можливого споживання двох благ при певних цінах на них;

в) співвідношення цін двох благ;

г) підвищення граничної норми заміщення одного блага іншим.

5.Щоб максимізувати корисність за обмеженого бюджету, споживач

повинен: в

а) не купувати товари низької якості;

б) бути впевненим що ціна кожного товару дорівнює граничній корисності

Грошей;

в) розподіляти доход таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на

купівлю товару, приносила такий же приріст корисності, як і грошова одиниця,

витрачена на купівлю іншого товару;

г) урівноважувати граничні корисності останніх одиниць товарів, що

Купуються.

6.Криві байдужості – це криві: в

а) однакової кількості двох благ;

б) однакового рівня корисності наборів двох благ;

в) однакового рівня доходу споживача;

г) однакових цін двох товарів.

7.Гранична норма заміщення одного товару іншим: а

а) визначає від скількох одиниць одного товару споживач повинен

відмовитися, щоб отримати додаткову одиницю іншого товару без зміни рівня

Споживання;

б) вимірює корисність одного з товарів;

в) показує величину нахилу бюджетної лінії;

г) вимірюється як різниця між загальними корисностями двох товарів.

8. Бюджетне обмеження споживача утворюють: в

а) тільки доход споживача;

б) тільки ціни товарів;

в) доход споживача і ціни товарів;

г) доход споживача, ціни товарів, корисність товарів.

9.еорія поведінки споживача передбачає, що споживач намагається

максимізувати: б

а) різницю між загальною і граничною корисністю; 40

б) загальну корисність;

в) загальну корисність і різницю між нею і граничною корисністю;

г) граничну корисність.

10. Домогосподарство має доход 8 грош. од., а ціни товарів становлять Ра – 1 г

Грош. од., Рв

– 0,5 грош. од. Який споживчий набір перебуває на бюджетній

лінії:

а) {8 , 1};

б) {7, 1};

в) {6, 6};

г) {5, 6}.

Задача 1. Визначити ціни товарів А і В, скласти рівняння бюджетної лінії,

якщо величина доходу I=100 ед., а бюджетна лінія виглядає так:

Розв’язання

Загальний вид рівняння бюджетної лінії: I = PA • A+ PB • B.

Після перетворень одержуємо: B = I / PB - (PA / PB) • A,

де PA і PB - ціни товарів А і В;

А і В - фізичні обсяги товарів.

Якщо купити максимум товарів А, то для покупки товарів В не

залишиться коштів. Тому, наприклад, якщо А=40, то В=0. Таким чином,

I = PA • A max+ PB • 0 = PA • A max, тобто 100 = PA • 40 ⇒ РА = = 2,5 ед.

Якщо купити максимум товарів В, то для покупки товарів А не

залишиться засобів. Тому, наприклад, якщо В=10, те А=0.

Таким чином, I = PА • 0 + PВ • Вmax= PВ • Вmax, тобто 100 = PВ • 10 ⇒ РВ = 10 ед.

Рівняння бюджетної лінії:

B = I / PB - (PA / PB) • A = 100 : 10 – 2,5:10 • А = 10 – 0,25 А.

B

A

40 41

Задача 2. Дані таблиці характеризують криву байдужості споживача.

Нарисуйте цю криву, виходячи з того, що ціни товарів А та В становлять

відповідно 1,5 і 1 грн., а споживач має намір витратити 24 грн. Додайте до

графіка відповідну бюджетну лінію. В якій комбінації споживач придбає

товару А і В щоб оптимізувати їх споживання?

Таблиця

Одиниць товару А 16 12 8 4

Одиниць товару В 6 8 12 24

Розв’язання

Використавши дані таблиці, будуємо криву байдужості даного споживача

та доповнюємо її бюджетною лінією, визначивши її крайні точки.

Якщо припустити, що споживач витрачає всі кошти на покупку товару А,

то споживання товару В =0, а рівняння бюджетної лінії має вигляд: I = PA • A,

звідси максимальна кількість товару А, яку може придбати споживач, дорівнює:

А= I : PA = 24 : 1,5 16 одиниць товару А.

Якщо ж припустити, що споживач витрачає всі кошти на покупку товару

В, то споживання товару А =0, а рівняння бюджетної лінії має вигляд:

I = PВ • В, звідси максимальна кількість товару В, яку може придбати споживач,

дорівнює : В = I : PВ = 24 : 1 = 24 одиниці товару В.

Точка дотику кривої байдужості до бюджетної лінії є точкою рівноваги

споживача. В цій точці нахил бюджетної лінії і нахил кривої байдужості

співпадають, тобто гранична норма заміщення дорівнює оберненому

співвідношенню цін. Координати точки дотику кривої байдужості до

бюджетної лінії показують рівноважний набір споживача, який складається з

восьми одиниць товару А і дванадцяти одиниць товару В.

Задача 3. Визначити доход споживача, якщо ціна товару Встановить 10 грош. од.

Визначте ціну товару А й запишіть рівняння бюджетної лінії, якщо графік бюджетної

лінії має вигляд:

Як зміниться рівняння бюджетної лінії, якщо ціна товару В зросте до 15 грош. од.?

А

В

60 42

Розв’язання

1. Загальний вигляд рівняння бюджетної лінії: I = PA • A+ PB • B. Якщо

припустити, що споживач витрачає всі кошти на покупку товару В, то

споживання товару А =0, а рівняння бюджетної лінії має вигляд: I = PВ • В, тоді

доход споживача: I = 10 • 60 = 600 грош. од.

2. Якщо ж припустити, що споживач витрачає всі кошти на покупку товару А,

то споживання товару В =0, а рівняння бюджетної лінії має вигляд: I = PА • А,

звідси ціна товару А дорівнює : РА= I : А = 600 : 20 = 30 грош. од.

3. Рівняння бюджетної лінії має вигляд: 600 = 30 А + 10 В.

4. Якщо ціна товару В зросте до 15 грош од., то споживач зможе купити його

менше, ніж при ціні 10 грош. од., а саме В = I : PВ2 = 600 : 15 = 40 одиниць

товару.

5. Рівняння бюджетної лінії матиме вигляд: 600 = 30 А + 15 В. 1. Реакція споживача на зміни доходу й цін. Графічний аналіз ліній

«дохід – споживання» і «ціна споживання». Криві Енгеля

Питання теоретичного вивчення споживання (розподіл споживачем свого

бюджету) вперше було поставлено німецькими статистиками Ернстом Енгелем

і Адольфом Швабе.

Е. Енгель працюючи зі статистичними даними різних років і різних країн,

помітив поступове зменшення відносної частки витрат на харчування в

бюджеті за мірою його зростання. Звідси також витікало, що за долею бюджету,

як а витрачається на харчування можна судити про рівень добробуту

споживача. Доречи, цей показник використовують і сьогодні в міжнародній

статистиці – родина вважається бідною, якщо вона витрачає 50% на

харчування. А. Швабе, розповсюдив цю залежність на житлові витрати. Дані

закономірності отримали назву закони Енгеля і Швабе. Важливо відзначити, що

графічний апарат аналізу зазначених залежностей з’явився пізніше, одночасно

з винаходом кривих байдужості. Лінії «дохід-споживання» ввів у

мікроекономічну теорію Дж. Хікс у 20-ті роки ХХ ст. П. Самуельсон у

1945 році ввів у науковий обіг графік «доходи-витрати» з бісектрисою для

відображення споживчої функції, що зробило досить удобним винахід кривих

Енгеля. Таким чином, криві, що зв’язували доходи і витрати, почали називати

кривими Енгеля.

Якщо має місце певний заданий доход і задані ціни, то споживач чітко

визначає свої витрати – він обирає на бюджетній лінії точку, що відповідає

«найкориснішій» кривій байдужості. 43

Виникає запитання, що відбудеться, коли зміниться доход споживача, а

значить, зміняться і купівельні його можливості?

При незмінних цінах це відобразиться в паралельному зсуві бюджетної

лінії. У випадку збільшення доходу бюджетна лінія зсунеться від початку

координат, і споживачеві стануть доступними більш далекі криві байдужості.

Якщо доход зменшиться, бюджетна лінія наблизиться до початку координат, і

споживач перейде на менший (нижчий) рівень корисності. На кожному рівні

доходу споживач буде обирати найкорисніший набір благ, тому можна сказати,

що кожній бюджетній лінії відповідає своя оптимальна точка. Якщо ми

розглянемо всі можливі рівні доходу і з’єднаємо всі точки вибору, які

відповідають кожному рівню, то отримаємо лінію «дохід-споживання»

(ІСС – income-consumption curve), рис. 1.4.1.

Рис. 1.4.1 – Лінія «доход-споживання»

Виходячи з лінії «дохід-споживання» можна побудувати графік

«дохід-витрати» для окремого блага. На горизонтальній осі відкладаємо

величину доходу, на вертикальній (осі ординат) – суму грошей (витрати) на

дане благо. (рис. 1.4.2, 1.4.3).

«дохід–витрати» на одяг

Х (харчування)

У (одяг)

ІСС

Витрати

Дохід

Витрати

Дохід

харчування одяг 44

Криві такого типу називають кривими Енгеля (за ім’ям німецького

статистика ХІХ ст.). Криві Енгеля – графічно представлена залежність витрат

споживача на будь-яке благо чи групу благ від доходу споживача.

За характером кривих Енгеля можна судити про відношення споживача

до благ: з ростом доходу крива витрат на харчування втрачає нахил – попит

насичується, а крива витрат на одяг стає крутішою – майже весь пріоритет

доходу йде на одяг. Цю залежність видно на лінії «доход-споживання».

Слід зауважити, що при збільшенні доходу споживач купує більше і

одягу, і харчування. УВ цих випадках економісти говорять, що продукти

харчування і одяг є «нормальними» товарами з точки зору споживача.

Нормальний товар – це товар, який споживач купує в більшій кількості при

зростанні доходу. Якщо ж обсяг закупок певного товару зменшується при

зростанні доходу споживача, то такий товар називають «товаром низької

якості». Низькоякісний товар – це товар, попит на який зменшується при

зростанні доходу, а при зменшенні доходу – зростає.

Однак слід зауважити, що один і той же товар може бути «товаром

низькоякісним» для одного споживача і «нормальним» товаром для іншого.

Якщо зміни доходу при постійних цінах відображались у паралельному

зсуві бюджетної лінії, то зміни ціни іншого товару будуть виглядати як поворот

бюджетної лінії (рис. 1.4.4 і 1.4.5).

Таким чином, кожному значенню ціни товару Х відповідатиме своя

бюджетна лінія, а кожній бюджетній лінії – своя точка дотику до будь-якої

кривої байдужості. З’єднавши всі точки вибору, отримаємо лінію «ціна-

споживання» товару Х (рис. 1.4.4). Те ж саме відбувається і при зміні ціни

товару У і як результат отримаємо лінію «ціна-споживання» товару У

Обидві лінії характеризують зміни споживчого вибору, обумовлені

змінами цін товарів Х і Y, по них (лініях) споживач рухається при підвищенні

або зниженні ціни одного з товарів. Необхідно знати, що споживач завжди

знаходиться на перетині цих ліній. При цьому важливо пам’ятати, що обидві

Y

х

Рис. 1.4.4 – Побудова лінії

«ціна-споживання» товару Х

Рис. 1.4.5 – Лінія

«ціна-споживання» товару Y

y

x 45

лінії не просто перетинаються, вони «виходять» з цієї точки. Це гіпотетичні

доріжки, по яких буде рухатися споживач у випадку зміни однієї з цін. До того

ж, коли споживач буде рухатися по одній лінії, інша в той час буде рухатися за

ним «як прив’язана». Обидві лінії завжди повинні виходити з тієї точки, де

знаходиться споживач.

2. Ефект доходу й ефект заміщення. Парадокс Гіффена

Розглянемо, як зміна (зниження) ціни товару впливає на обсяг попиту

споживача на цей товар при незмінності цін інших товарів і доходу споживача.

По-перше, зниження ціни товару являє собою зниження відносної ціни даного

товару (він дешевше від інших, ціни на які не зменшилися). По-друге, зниження

ціни будь-якого товару можна розглядати і як підвищення реального доходу

споживача. Сказане дозволяє зробити висновок: зміна ціни певного товару

впливає на зміну обсягу попиту споживача на даний товар двома шляхами. З

одного боку, обсяг попиту змінюється під впливом зміни відносної ціни даного

товару, з іншого – під впливом зміни реального доходу споживача.

Розуміння цієї обставини призвело економістів до висновку про

доцільність розподілу загального ефекту зміни обсягу попиту на товар під

впливом зміни ціни цього товару на дві складові: ефект доходу і ефект

заміщення.

Ефект доходу – це тільки ті зміни в споживанні, що обумовлені зміною

реального доходу споживача під впливом руху цін. Він суперечливо діє на

споживання «нормальних» товарів і «низькоякісних» товарів.

Ефект заміщення – це тільки ті зміни в споживанні, які є результатом

зміни цін даного товару відносно цін інших товарів. Він спрацьовує і для

«нормальних», і для «низькоякісних» товарів в одному напрямку.

Слід зауважити, що обидва ефекти діють одночасно. Тому реальна

спрямованість змін у споживанні є рівнодіючою ефектів доходу й заміщення.

Вперше в економічній науці ідея розкладання загального ефекту зміни

ціни на ефект доходу й ефект заміщення була представлена Є. Є. Слуцьким у

статті «К теории сбалансированного бюджета потребителя» у 1915р. Але

стаття залишалася непоміченою до тих пір, поки до даної проблеми не була

прикована увага англійських економістів Р. Аллена та Дж. Хікса, які в 1936 р.

ознайомили широкі наукові кола зі статтею Є. Є. Слуцького. Саме їх вважають

засновниками сучасної теорії споживчого попиту. Найбільш повне й сучасне

викладання проблеми розкладання загального ефекту зміни ціни представлено

в монографії Дж. Хікса «Вартість і капітал» (1939р.).

Розглядаючи дану проблему, слід зауважити, що обидва ефекту діють

одночасно. Тому реальна спрямованість змін у споживанні є рівнодіючою

ефектів доходу й заміщення. Оскільки для «нормальних» товарів обидва ефекту

діють у одному напрямку, то прогнозувати зміни в споживанні щодо змін цін на

товар достатньо просто. Відносно впливу зміни цін на споживання

«низькоякісних» товарів, то спрямованість впливу ефектів доходу тай

заміщення протилежна. Залежно від того, який ефект спрацьовує більше,

динаміка ціни й динаміка споживання мають однакову або протилежну 46

спрямованість. Якщо ефект заміщення має більший вплив, то при зростанні цін

споживання зменшується, а при зниженні цін – споживання товару зростає.

Якщо домінує ефект доходу, то при зростанні ціни збільшується і споживання,

а при зниженні ціни – споживання знижується. «Низькоякісний» товар, для

якого ефект доходу переважає над ефектом заміщення, називають товаром

Гіффена, а підвищення його споживання при підвищенні цін на нього

називають парадоксом Гіффена.

Товар Гіффена повинен відповідати одночасно таким вимогам: бути

низькоякісним в уяві споживача, бути значною часткою витрат споживача.

Парадокс Гіффена, з першого погляду, є винятком із закону попиту, але

більш детальне дослідження показує, що саме взаємодія ефектів заміщення і

доходу призводить до такого розвитку подій.

Основні опорні категорії

Ефект дохіду – це ефект, зумовлений впливом на попит споживача зміни

обсягу його реального доходу внаслідок зміни ціни на блага, що споживають.

Ефект заміщення – це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі

споживання заміщує товаром, що став дешевий, інші дорожчі товари, які він

зможе придбати на свою додаткову заробітну плату.

Крива Енгеля – показує співвідношення між доходом і обсягом

споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на

попит.

Кутове рішення споживача – якщо жодна точка бюджетної лінії не

дотикається до кривої байдужості, оптимум споживача визначається точкою,

яка є найближчою до дотику.

Лінія «дохід-споживання» – це крива, яка проходить через усі точки

рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу і показує

співвідношення між доходом споживача й кількістю товарів, що купують, при

незмінних цінах.

Лінія «ціна-споживання» – це крива, яка проходить через усі точки

рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями цін одного з товарів за умови

незмінності всіх інших факторів попиту.

Споживчий надлишок – різниця між максимальною сумою, яку

споживач був готовий заплатити за кількість товару (цінність блага) і фактично

заплаченою сумою (ринкова вартість блага).

Теорія міжчасового вибору – теорія використання грошових доходів у

поточному й майбутньому періоді найбільш раціонально.

Функція корисності – це економіко-математична модель, котра

відображає зв’язок між певною кількістю економічних благ, які споживач

Q

Ре

Pв

А

Qе

S

E 48

прагне придбати, і рівнем корисності, що споживач сподівається отримати від

споживання цих благ протягом певного періоду.

Часові переваги – схильність індивіда віддавати перевагу реальному

благу тепер, ніж відкладати його одержання на майбутнє.

Цінність блага – корисність блага, виражена в грошових одиницях.

Тестові завдання

1. Ефект доходу полягає в: б

а) здатності одного товару задовольнити ті ж потреби, що й інший товар;

б) зміні обсягу попиту внаслідок зміни реального доходу за незмінних

відносних цін товарів;

в) зміні обсягу попиту внаслідок зміни відносних цін товарів за незмінного