Політика формування власних фінансових ресурсів підприємства

Прочитайте та законспектуйте етапи формування власних фінансових ресурсів

Політика формування власних фінансових ресурсів спрямована на забезпечення самофінансування підприємства і містить такі етапи:

1. Аналіз утворення і використання власних фінансових ресурсів у попередньому періоді.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

5. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел утворення власних фінансових ресурсів.

Перший етап. Метою аналізу формування власних фінансових ресурсів у базовому періоді є визначення фінансового потенціалу для майбутнього розвитку підприємства.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але й відносними показниками, до числа яких входить система показників рентабельності.

Оцінюючи динаміку основних показників, необхідно зіставити темпи їх зміни. Оптимальним вважається таке співвідношення:

Т^ВП > Т^ОР > Т^ВК > ТА > 100%, (14)

де Т^ВП, Т^ОР, Т^ВК, ТА – відповідно темпи зростання валового прибутку, обсягу реалізації, власного капіталу, суми активів (капіталу), %.

Розглянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву «золоте правило економіки підприємства». Проте в практичній діяльності підприємства досить часто відступають від цього правила. До причин виникнення відхилень належать: використання капіталу у сфері освоєння нових технологій виробництва, модернізації і реконструкції діючих підприємств.

Другий етап. Визначається загальна потреба у власних фінансових ресурсах на майбутній період. її встановлюють за формулою:

, (15)

де П_ВФР – загальна потреба у власних фінансових ресурсах у майбутньому періоді;

П_К – загальна потреба в капіталі на кінець прогнозного періоду;

У_ВК – питома вага власного капіталу в загальній його сумі на кінець прогнозного періоду, частки од.;

ВК_ПП – сума власного капіталу на початок періоду;

ЧП_П – сума чистого прибутку, що спрямовується на споживання в прогнозному періоді.

Розрахункова величина включає необхідну суму власних фінансових ресурсів, утворених за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Третій етап. Оцінку залучення власного капіталу з різних джерел здійснюють у розрізі окремих його елементів (акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку тощо). Результати такої оцінки є основою для прийняття управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу.

Четвертий етап. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Основними внутрішніми джерелами є: чистий прибуток і амортизаційні відрахування. Тому на окремих етапах життєвого циклу виникає потреба в максимізації як амортизаційних відрахувань, так і чистого прибутку.

, (16)

де АВ і ЧП – прогнозовані обсяги амортизаційних відрахувань і чистого прибутку;

– максимальна сума власних фінансових ресурсів, утворених за рахунок власних джерел.

Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел (ВФР_max) покликаний покрити дефіцит частини, що залишилася, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел. Розрахунок здійснюється за формулою:

^ВФР_зов = ЗП_ВФР – ^ВФР_ВНТ, (17)

де ЗП_ВФР – загальна потреба в джерелах фінансування в прогнозному періоді;

^ВФР_ВНТ – обсяг власних фінансових ресурсів, що накреслюються до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

До зовнішніх фінансових джерел належать: залучення додаткового пайового капіталу, додаткова емісія акцій тощо.

П'ятий етап. Процес оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел утворення власних фінансових ресурсів базується на таких критеріях:

– мінімізація сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів;

– збереження управління підприємством початковими засновниками.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів можна оцінити за допомогою коефіцієнта стійкого економічного зростання (К_СЕЗ):

, (18)

де – сума дивідендів, виплачувана акціонерам;

ВК – середня за період вартість власного капіталу;

– реінвестований чистий прибуток.

Успішна реалізація політики формування власних фінансових ресурсів забезпечує:

– максимізацію прибутку з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;

– формування раціональної структури використання чистого прибутку на виплату дивідендів і розвиток виробництва;

– розробку на підприємстві ефективної амортизаційної політики;

– формування раціональної емісійної політики або залучення додаткового пайового капіталу.

Найважливіше місце в дослідженні загальних результатів діяльності підприємства займає аналіз рентабельності власного капіталу. Вона визначається множиною різних параметрів. По-перше, на неї впливає ефективність використання активів для забезпечення процесу реалізації продукції. По-друге, рентабельність власного капіталу відображає ефективність, з якою обсяг продажів (виручка від реалізації) перетворюється в чистий прибуток, тобто вона відображає норму прибутку. По-третє, рентабельність власного капіталу залежить від ступеня використання кредитного важеля (або, інакше кажучи, від боргового навантаження), тобто від співвідношення величини позикового капіталу і балансової вартості власного капіталу. Таким чином, до складу показників рентабельності власного капіталу включають:

; ; ; , (19)

де Р_вк – рентабельність власного капіталу за розрахунковий період, %;

ЧП – чистий прибуток за розрахунковий період;

– середня за розрахунковий період вартість власного капіталу;

Р_А – рентабельність активів, %;

– середня за розрахунковий період величина акціонерного капіталу;

Р_вр-чп – рентабельність реалізації за чистим прибутком, %;

ВР – виручка від реалізації за розрахунковий період;

Р_вр-вп – рентабельність реалізації за валовим прибутком, %;

ВП – валовий прибуток за розрахунковий період.

Для оцінки рентабельності власного капіталу і факторів, що вплинули на її розмір у звітному періоді порівняно з базисним, використовують трифакторну модель Дюпона:

, (20)

Наведена формула дозволяє встановити, які фактори найбільшою мірою вплинули на коливання рентабельності власного капіталу, і виявити причини такої зміни:

– коливання рентабельності продажів (ЧП/ВР);

– коливання оборотності активів (ВР/А);

– коливання структури капіталу (А/СК);

– спільний вплив зазначених чинників.

Інтегральний метод оцінки базується на формулі (5.13), або у=х₁*х₂*х₃.

Для розрахунку впливу чинників на результуючий показник використовується така модель:

(21)

При оцінці методом ланцюгових підстановок використовувалася така послідовність заміни елементів: рентабельність реалізації за чистим прибутком, коефіцієнт обіговості активів, коефіцієнт структури капіталу.

Максимальний і негативний, і позитивний вплив на зміну рентабельності власного капіталу справляла зміна рентабельності продажів, розрахованої за чистим прибутком. Другим за важливістю показником, сила впливу якого в більшості періодів була позитивною, був коефіцієнт обіговості активів. Зміна структури капіталу впливала незначно, і в основному негативно, на рентабельність власного капіталу ВАТ «Олімпія».