Змістовий модуль 3. Кредитні відносини та роль інституту фінансового посередництва в розвитку економіки

Тема 7. Кредит у ринковій економіці

Мета роботи:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань з теорії кредиту, а також питання про розвиток кредитних відносин в Україні, про ціль та переваги лізингу, особливості міжнародного кредиту, форми забезпечення кредиту, їх різновиди.

План вивчення теми

1. Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці.

2. Розвиток кредитних відносин в економіці України.

3. Роль, ціль та переваги лізингу

4. Особливості міжнародного кредиту

5. Роль кредиту в забезпеченні НТП

6. Форми забезпечення кредитів. Особливості різних форм застави.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Питання про кредит виникає безпосередньо з потреб виробництва, внаслідок розвитку процесів обміну товарами.Конкретною економічною основою, на якій з'являються і розвиваються кредитні відносини, виступає кругооборот капіталу Кругооборот капіталу безперервний, але при цьому не виключаються коливання, приливи і відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття.На базі нерівномірності кругообороту й обороту капіталу виникають відносини, які усувають невідповідність між часом виробництва і часом обігу, вирішують відносне протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів та необхідністю їх використання в народному господарстві. Таким відношенням і є кредит, який став невід'ємним атрибутом товарного виробництва.

Виявляється, що в умовах ринкової економіки кредит набуває загального характеру. Необхідність кредиту тісно пов'язана з особливостями кругообороту індивідуальних капіталів. Ще більшою мірою кредит необхідний для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки та технологій.

Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці:

• позичальниками, як правило, виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами - банківські установи;

• гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);

• джерелом позикового процента є прибуток на позичені кошти;

• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

Суб'єкти кредиту:

• кредитор - сторона, що передає вартість у грошовій формі чи натуральній формі іншому суб'єкту ринку на засадах поверненості, строковості і платності;

• позичальник - сторона, що одержує позику.

Об'єктом кредитних відносин в умовах ринкової економіки переважно виступають гроші, як загальний ресурс, за який можна придбати всі інші види ресурсів.

Варто зауважити, що перехідний період в розвитку економіки України пов’язаний зі зміною форм власності, методів господарювання, організації фінансів, новими економічними відносинами. Все це зумовлює необхідність проведення нової грошово-кредитної політики, яка за досить умовного поділу у своєму розвитку пройшла два етапи:
– перший етап (1991—1994 рр.) характеризується перевагою кейнсіанського регулятивного підходу;
– другий етап (з 1994 р.) характеризується кейнсіансько-монетарним підходом.
Монетарні підходи грошово-кредитної політики в Україні щодо економічного регулювання проявлялися насамперед в орієнтованому регулюванні кількості грошей в обігу відповідно до динаміки обсягу ВВП, утвердження НБУ своєї самостійності в проведенні монетарної політики, лібералізації кредитного і валютного ринків, запровадження плаваючого валютного курсу, розвитку ринку цінних паперів, посилення ролі економічних інструментів грошово-кредитного регулювання тощо. Реалізація досягнень у грошово-кредитній сфері і виведення України з економічної кризи вимагали створення умов для функціонування ринкового механізму саморегулювання. З його допомогою посилювався регулюючий вплив грошово-кредитного механізму на розвиток економіки України. Позитивний вплив грошово-кредитної політики виявив такі результати:

– поступове зниження інфляції;

– стабілізувався валютний курс національної грошової одиниці — гривні;
– утвердження самостійності статусу НБУ серед органів державного управляння економікою та формування його авторитету, як органу монетарного управління.

Розглядаючи третє питання варто підкреслити, що процес переходу до ринкових відносин зумовив пошук нових шляхів вирішення проблем, пов’язаних з перехідними етапами розвитку економіки.

У зв’язку з появою негативних явищ у національній економіці та масовим неповерненням кредитів, банками була переглянута кредитна політика в результаті чого підвищились вимоги до її організації та здійснення. Однак це суттєво звузило коло клієнтів і для виходу із нинішньої ситуації з кредитуванням банки почали застосовувати лізингові схеми, як такі, що мають понижений ступінь ризику.

Лізинг є особливо актуальним для України з огляду на такі обставини:

- українська економіка характеризується високим ступенем зношеності основних засобів.

- в Україні недостатньо розвинутий сектор малих і середніх підприємств, насамперед через ускладнений доступ до фінансування.

Проте в Україні до цього часу не повною мірою використовуються можливості цього фінансового інструменту, темпи розвитку лізингу є невисокі. Найбільшим попитом серед видів предмета лізингу в Україні користуються: автотранспорт, залізничний транспорт, сільськогосподарське устаткування, торгове устаткування, устаткування з переробки сільськогосподарської продукції, поліграфічне устаткування, комп’ютерна техніка, промислове устаткування.

Слід зазначити, що лізинг на даному етапі є досить поширеним у світі, проте він не набув належного поширення в Україні. Вважається, що лізинг як альтернативна банківському кредиту форма інвестицій, стримується в Україні через ряд об’єктивних причин, а саме законодавчу неузгодженість основних нормативно-правових документів, відсутність пільг для лізингодавців, недостатню захищеність прав інвестора, негативний досвід банківських структур у поверненні лізингових платежів.

Слід підкреслити, що на сучасному етапі розвитку української економіки необхідно розвивати механізм лізингового кредитування, оскільки він дасть змогу підвищити ефективність діяльності вітчизняних підприємств. Для розвитку лізингових операцій в Україні необхідно перш за все створити сприятливу законодавчу базу, також необхідно створити певні державні гарантії для забезпечення даної форми кредитування і створити певні пільги для лізингоотримувачів на лізинг для пріоритетних галузей української економіки. Лізинг – досить актуальна на даний час форма кредитування підприємств, яка набула значної популярності в світі і поступово розвивається в Україні.

Розглядаючи четверте питання, студентам треба знати, що міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.

Зазначимо, що основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу пов’язаний з наданням суб’єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка.

Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером поділяють на комерційні – ті, що пов’язані із зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.).

Функції міжнародного кредиту:

§ забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню

§ збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах

§ прискорення реалізації товарів у світовому масштабі

Далі слід прочитати, що у розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

Розкриваючи п’яте питання треба зазначити, що на даний момент Україна має значний науково-технічний потенціал, про що свідчать її досягнення у ракетно-, літако-, і суднобудуванні, інших галузях промисловості. Саме тому поставлено завдання реалізувати програму промислово-інноваційного розвитку української економіки. У цьому надзвичайно важливу роль має відігравати кредит. Адже своїх інвестиційних коштів підприємства не мають. Особливого значення у цьому набуває венчурний (ризикований) кредит, який у багатьох країнах функціонує переважно з державною допомогою.

З розвитком НТП кредит сприяє розширенню виробництва та реконструктуризації української економіки, з одного боку, спрямованої на зменшення частки підприємств військово-промислового комплексу та енергомістких підприємств і таких із них, що забруднюють довкілля.

Залежно від сфер економіки, в яку спрямується позичена вартість, можна віднести:

- виробничий кредит, що використовується на формування основного оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі. Тобто на виробничі цілі;

- споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

Слід зазначити, що споживчий кредит відіграє значну роль у задоволенні соціальних потреб населення. Він сприяє отриманню речей чи послуг значно раніше, ніж будуть накопичені заощадження для їх придбання, тобто дає можливість отримувати те, чого без цього кредиту довелось би ще довго чекати або що без кредиту взагалі було б недоступне.

Кредит сприяє розширенню виробництва та реконструктуризації української економіки, що впливає на розвиток виробництва товарів народного споживання. Дедалі більшого значення набуває у забезпеченні населення якісним житлом, побутовою технікою, створенні можливостей отримання освіти, медичного обслуговування та задоволення інших соціальних потреб. Але поки він тут використовується вкрай недостатньо.

Безумовно, з розвитком ринкових відносин в Україні роль кредиту в суспільстві підвищуватиметься. З виходом економіки з економічної кризи зростатимуть доходи населення – основного суб’єкта формування кредитних ресурсів, поліпшиться фінансовий стан, що призведе до покращення особистих потреб людей.

Вивчаючи питання форми забезпечення кредитів слід зазначити, що основна маса кредитів надається банками під забезпечення. Існує кілька способів забезпечення кредитів різними видами майна клієнта або фінансовими зобов′язаннями третьої сторони. Всі форми забезпечення кредиту (майно, зобов′язання) повинні задовільняти таким вимогам:

- висока ліквідність, тобто можливість активів до конвертування у грошову форму;

- здатність до тривалого зберігання (як мінімум протягом періоду кредитування);

- стабільність цін на заставне майно;

- низькі витрати на зберігання і реалізацію застави.

Слід відзначити, що розмір кредиту під заставу визначається у відсотках від ринкової вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Залежно від виду майна заставна оцінка може становити від 60 до 90%. Перевищення ціни застави над сумою кредиту є гарантією компенсації ризику втрати на випадок зниження ціни застави.

Необхідно звернути увагу, що формами забезпечення кредитів можуть виступати:

1. Застава майна, що належить позичальнику на правах власності або делегування права власності, на яке згідно чинного законодавства може бути накладено стягнення; застава оформляється у вигляді угоди про заставу у відповідності із законом “Про заставу”. До заставної угоди обов′язково додаються:

- опис майна, що передаєтья під заставу;

- акт передачі майна під заставу.

Слід зазначити, що заставне право - це речова претензія на чуже майно, або претензія на право отримати компенсацію від реалізації заставного майна, якщо боржник не в змозі погасити свої зобов′язання. Така застава має забезпечити не лише повернення самої позики, а й виплату відповідних відсотків та штрафів, передбачених договором. Заставне право передбачає, що заставне майно з дозволу боржника передається кредиторові. Згідно з цим актм майно безпосередньо переходить у володіння кредитора, а боржник залишається формальним власником заставного майна. Коли позичальник неспроможний виконати свої зобов′язання, банк має право продати заставне майно і за рахунок реалізованих коштів задовільнити свої вимоги.

При вивченні, розрізняють заставне право на рухоме і нерухоме майно.

Приймаючи товарні запаси під забезпечення позики, банк придбає право власності на заставне майно, але водночас він залишає за позичальником це забезпечення для його подальшого використання. Банку вигідно, щоб позичальник експлуатував заставне майно, отримував доходи і мав змогу з цих доходів виплачувати відсотки і повертати позику. Однак така передача заставленого майна пов′язана з певним ризиком. Якщо під заставу передаються дорогі речі, які легко транспортуються та довго зберігаються, наприклад, дорогоцінні метали або прикраси, цінні папери, то вони передаються на зберігання у сейфи банку. Якщо за технічних причин це неможливо, то заставлене майно може зберігатись у спеціальних сховищах (це стосується зерна, металів у злитках тощо).

Слід розглянути заставне право на нерухоме майно. У даному разі під забезпечення кредиту банк бере зобов′язання щодо нерухомості (іпотеку).

Іпотека (hypothecation) - це особисте заставне право на земельні ділянки, будівлі та споруди. Ця форма забезпечення кредиту має ряд переваг;

- по-перше, технічно неможливо здійснити передачу заставленого майна;

- по-друге, виключається повторна застава майна третій особі.

При оформленні іпотеки власник нерухомого майна отримує кошти від кредитора. При цьому боржник зобов′язується вчасно погасити позику, в іншому разі за рішенням суду борг буде погашено за рахунок коштів, що надійдуть від реалізації заставленого майна.

Слід відзначити, що банківське кредитування дуже різноманітне і здійснюється в різних формах. При цьому банківське кредитування може виникнути на основі вже реалізованого кредиту. Прикладом може бути комерційний кредит, що являє собою кредитні відносини, які складаються між господарюючими суб’єктами. Банк включається в цю форму кредиту вже на основі руху векселя як форми комерційного кредиту. У цьому зв’язку виникають такі форми банківського кредитування, як обліковий кредит і кредит під заставу векселів.

Обліковий кредит пов’язаний з рухом векселів і являє собою купівлю комерційним банком векселя з подальшим одержанням за ним суми вексельного боргу. Прийняття векселя на облік робиться під певну ставку, що зветься обліковою, або дисконтною ставкою.

З векселем пов’язаний і кредит, що видається під заставу векселів. Кредит під заставу векселя {або інших цінних паперів) — це така форма банківського кредитування, в якій забезпеченням виступають цінні папери. При цьому частка банківського кредиту зазвичай нижча номінальної вартості векселя і залежить від різних умов, насамперед від надійності векселя. Кредит під заставу векселя може бути вигідним як клієнтові, так і для банку. Для клієнта це може бути пов’язано з різними ситуаціями. Якщо, наприклад, у нього немає потреби в кредиті за розміром, близьким до номінальної вартості векселя, а потрібна сума становить половину цієї вартості, то вигідніше не обліковувати вексель у банку, а віддати його в заставу. Для банку застава векселя (якщо він надійний) гарантує повернення кредиту і відсотків і дає в руки банкіра інструмент з точно визначеним терміном ліквідності.

Використання векселя як застави являє собою лише один з різновидів кредиту під заставу цінних паперів, тобто акцій та облігацій підприємств, а також цінних паперів держави. Є деякі особливості надання таких кредитів, але за економічним змістом усі ці операції ідентичні.

Зверніть увагу, що як застава можуть використовуватися не тільки цінні папери, але й інші матеріальні цінності. Коли кредит забезпечується високоліквідним рухомим майном або правами, його називають ломбардним кредитом. Такою заставою виступають дорогоцінні метали, високоліквідні цінні папери й інші цінності, які не вимагають великих витрат на їхнє зберігання. Ломбардний кредит зазвичай є короткостроковим і фіксованим за розмірами.

У тих випадках, коли заставою виступає нерухомість (земля, квартири, виробничі об’єкти і т. ін.), має місце іпотечний кредит. Цей вид кредиту, як правило, довгостроковий, у зв’язку з чим витрати на його організацію включають витрати на зберігання застави, забезпечення її цілісності, а також витрати, можливі у зв’язку з реалізацією заставлених матеріальних цінностей у випадку неповернення позики.

Треба знати, що в Україні заставні операції регулюються насамперед законом «Про заставу». Він регламентує основні моменти в організації заставних операцій, однак у практиці його застосування виникають проблеми, які ще стримують дані операції. До числа таких проблем можна зарахувати, наприклад, проблему правильної оцінки застави. Це обумовлено новизною заставних операцій і відсутністю комерційних структур, що спеціалізуються на оцінці різних видів матеріальних цінностей. Угода застави складається в письмовій формі.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть суттєві риси, що відрізняють кредит від інших економічних категорій.

2. Який існує взаємозв’язок та відмінності між поняттями “функції кредиту” і “роль кредиту”?

3. Обґрунтуйте необхідність та можливість існування кредиту в умовах ринкової економіки.

4. Яким чином здійснюється нагляд і контроль за наданням банківських кредитів?

5. У чому полягає необхідність та сутність кредиту?

6. Які основні функції кредиту?

7. Розкрити основні ознаки кредиту в ринковій екноміці.

8. У чому полягають розбіжності у трактуванні форм і видів кредиту, що мають місце в літературі?

9. За якими критеріями правомірно виділяти форми і види кредиту?

10. Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?

11. Яким рисами характеризується розвиток кредиту в Україні на сучасному етапі?