Суть і задачі виробничої логістики

Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому шляху має свою специфіку і носить назву виробничої логістики.

Як відомо виробництво розподіляється на матеріальне і нематеріальне. Виробнича логістика розглядає процеси, що проходять у сфері матеріального виробництва.

Задачі виробничої логістики стосуються управління матеріальними потоками всередині підприємств, що створюють матеріальні блага або надають такі матеріальні послуги, як зберігання, фасування, розвантажування, складування тощо. Характерна риса об’єктів вивчення у виробничій логістиці – їх територіальна компактність.

Матеріальні послуги по транспортуванню вантажів можуть бути об’єктом як виробничої логістики, у випадку використання власного транспорту для внутрішнього переміщення вантажу, так і транспортної, якщо використовується транспорт загального користування.

Логістичні системи, що розглядаються виробничою логістикою, носять назву внутрішньовиробничих логістичних систем. До них можна віднести: промислове підприємство, гуртове підприємство, що має складські споруди, вузлову вантажну станцію, вузловий морський порт тощо.

Внутрішньовиробничі логістичні системи можна розглядати на макро- і мікрорівні.

На макрорівні внутрішньовиробничі логістичні системи виступають в якості елементів макрологістичних систем. Вони задають ритм роботи цих систем, виступають джерелами матеріальних потоків. Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища суттєвою мірою визначає здатність вхідних в них внутрішньовиробничих логістичних систем швидко змінювати кількісний і якісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і якість продукції, що випускається.

На мікрорівні внутрішньовиробничі логістичні системи являють собою ряд підсистем, що знаходяться у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюючи певну цілісність та єдність. Ці підсистеми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут та кадри, забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження всередині неї та вихід з системи. У відповідності з концепцією логістики побудова внутрішньовиробничих логістичних систем повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного корегування планів і дій постачальницьких, виробничих і збутових ланок всередині підприємства.

Логістична концепція організації виробництва включає в себе такі основні положення:

- відмова від надлишкових запасів,

- відмова від завищеного часу на виконання основних та транспортно-складських операцій,

- відмова від виготовлення серій деталей, на які немає замовлення покупців,

- усунення простоїв обладнання,

- обов’язкове усунення браку,

- усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень,

- перетворення постачальників в доброзичливих партнерів.

На відміну від логістичної, традиційна концепція організації виробництва пропонує:

- ніколи не зупиняти основне обладнання і підтримувати в будь-якому випадку високий коефіцієнт його використання,

- виготовляти продукцію якомога більшими партіями,

- мати максимально великий запас матеріальних ресурсів “на всякий випадок”.

Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільше прийнятна для умов “ринку продавця”, в той час як логістична концепція – для умов “ринку покупця”.

Коли попит перевищує пропозицію, можна з достатньою впевненістю вважати, що виготовлена з врахуванням кон’юнктури ринку партія виробів буде реалізована. Тому пріоритет отримує ціль максимального завантаження обладнання. Причому, чим більшою буде виготовлена партія, тим нижчою буде собівартість одиниці виробу. Задача реалізації на першому плані не стоїть.

Ситуація змінюється з приходом на ринок “диктату покупця”. Задача реалізації виробленого продукту в умовах конкуренції виходить на перше місце. Непостійність і непередбачуваність ринкового попиту робить невигідним створення і утримання великих запасів. В той самий час виробник вже не має права втратити жодного замовлення. Звідси необхідність в гнучких виробничих потужностях, здатних швидко відреагувати виробництвом на попит, що виник.

Зниження собівартості в умовах конкуренції досягається не збільшенням розмірів партій, що випускаються та іншими екстенсивними заходами, а логістичної організацією як окремого виробництва, так і всієї товаропровідної системи вцілому.

Наши рекомендации