Тема 5. Страхова організація

Організаційні форми страховиків.

Структура страхових компаній.

Товариства взаємного страхування.

Об'єднання страховиків та їхні функції.

Мета вивчення теми:

§ опанування загальними характеристиками організаційних форм страховиків ;

§ визначення структури страхових компаній.

Після вивчення теми студент повинен знати:

§ організаційні форми страховиків, особ­ливості їх формування;

§ основні об'єднання страховиків та їх функції ;

вміти:

§ аналізувати показники моніторингу страхових організацій;

· орієнтуватись в рейтинговій оцінці страховиків;

Міні-лексикон:

страхова компанія, акціонерне страхове товариство, командитне товариство, кептивні страхові компанії, представництва, агентства, філії страхової компанії, страхові об'єднання.

Організаційні форми страховиків

Як відомо з попередніх тем, страхування є процесом економічних взаємовідносин двох учасників, один з яких купує страховий захист від обумовлених ризиків за визначену плату, а інший його продає. Саме страхова послуга виступає товаром на страховому ринку, а страхова індустрія є частиною сфери послуг.

Світовий досвід підтверджує, що будь-яка послуга досягає найбільшої ефективності для споживача тільки при організованій системі пропозицій для задоволення попиту споживача. Це стосується і страхування. Тому розглянемо, що являє собою страхова організація та її форми.

Страхова організація -установа, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе (за певну плату) зобов'язання відшкодувати страхувальнику (чи особі, зазначеній у договорі,) завданий страховим випадком збиток або здійснити виплати страхових сум.

Страхова організація - структура будь-якої суспільно-правової форми, передбаченої законодавством тієї країни, на території якої здійснює свою страхову діяльність (укладення договорів страхування, формування страхових резервів і фондів), а також інвестування тимчасово вільних грошових коштів у прибуткові об'єкти, цінні папери, облігації, галузі народного господарства тощо.

Страхові організації розрізняються за:

* належністю;

* зоною здійснення діяльності;

* географічною ознакою;

* спеціалізацією;

* величиною статутного капіталу;

* обсягом надходжень страхових премій;

* іншими техніко-економічними показниками, які визначають їхнє місце на

страховому ринку.

За належністюстраховики можуть бути державними, Урядовими, приватними, акціонерними, взаємними.

Державні страхові компанії є публічно-правовою формою організації страхового фонду, яку утворено державою. Організація державних страхових компаній здійснюється шляхом їх заснування з боку держави або націоналізації акціонерних страхових компаній та повернення їхнього майна в державну власність.

Іншою формою страхових організацій є приватні страхові компанії, які можуть належати одному або кільком власникам.

Унікальною формою об'єднання приватних страховиків є англійська корпорація "Ллойд".

Зарубіжний досвід.

"Ллойд " було створено у набережній кав 'ярні Едварда Ллойда на Tower Street у Лондоні. Точна дата її заснування невідома, але історичні факти свідчать, що кав'ярня Ллойда у ділових колах була відома вже у 1688 р. Сам Ллойд не брав участі у страхуванні, але надавав приміщення, надійну інформацію та багато інших послуг для того, щоб створити своїм клієнтам (капітанам суден, купцям і багатим людям) умови для страхового бізнесу. Заможні відвідувачі кав 'ярні, беручи на себе певну частку ризику, ставили свої підписи один за одним на полісі із зазначенням частки, яку вони погодилися покрити у випадку настання страхової події. Відтак, вони стали називатися "underwrites " (ті, що нижче підписалися) - андеррайтери.

Ллойд помер у 1713 p., а його кав'ярня стала процвітати як центр морського страхування.

Наприкінці XVIII cm. андеррайтери обрали комітет і переїхали до свого власного приміщення на Королівській біржі.

Сьогодні "Ллойд" представлений 164 страховими синдикатами, які об 'єднують фізичних осіб - андеррайтерів, що безпосередньо здійснюють страхову діяльність "на свій ризик", виходячи з власних фінансових можливостей.

Співвідношення між державними та приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави. Наприклад, у Франції більшість страхових організацій створені на основі приватного капіталу окремих фізичних та юридичних осіб.

За зоною здійснення діяльностікомпанії можна поділити на:

В Україні страхові компанії одержують ліцензії, які дають право здійснювати діяльність на території усієї країни. Через це практично неможливо виокремити страховиків, які діють в межах певного міста чи регіону. Наприклад, АСК "Скайд-Вест" заснована у Львові, але має філії та представництва в 11 містах дев'яти областей України; УСК "Гарант-Авто" має свої дирекції в усіх регіонах України.

Характерною особливістю розвитку страхового бізнесу на сучасному етапі є розширення його меж. До найбільших транснаціональних страхових організацій можна віднести "State Farm Mitchell Automobile Insurance Company" (США), Gerling Alianz (Німеччина), AZUR (Франція), Nationale Niederlanden (Голландія), Commercial Union (Великобританія), CIGNA (США) та ін.

Страхові компанії класифікують за географічною ознакоюзалежно від зареєстрованої кількості їх у тому чи іншому регіоні.

За характером виконуваних операційстрахові компанії поділяються на:

· спеціалізовані - спеціалізуються на тих чи інших видах страхування.

Наприклад: страхування життяв Україні здійснюють такі страхові компанії: ACT "Астро-Дніпро", АСК "Грантсервіс", АТЗТ "Українська СК ACKA-Life" та інші; медичне страхування -медична страхова компанія ЗАТ СК "Сан Лайф" та ін.

· універсальні - здійснюють різні види страхування.

Таких страхових компаній в Україні переважна більшість. Наприклад, ВАТ СК "Алькона" пропонує страхування: від нещасних випадків, здоров'я на випадок хвороби, майна та вантажів, відповідальності перед третіми особами, фінансових ризиків, від'їжджаючих за кордон; Міжрегіональна страхова компанія "Надра" пропонує 25 видів страхування, серед них - медичне, майнове, авіаційне, автострахування та ін.

· перестпрахувальні - здійснюють "вторинне страхування" найбільш великих і небезпечних ризиків.

Наприклад, в Україні на перестрахуванні спеціалізуються ЗАТ "Перестрахувальна компанія "Скіфія Ре", ВАТ "Українська перестрахувальна компанія".

За величиною статутного капіталу, обсягом надходжень страхової премії, а також іншими техніко-економічними показниками, які визначають місце страхових компаній на ринку, виділяють великі, середні ma малі.

Питання оцінки для страхових організацій України є дуже складним. Найчастіше в пресі можна зустріти рейтинги вітчизняних страховиків за такими показниками:

1. Власні кошти.

2. Страхові резерви.

3.Страхові платежі.

4. Рівень виплат.

5. Обсяг страхової суми, переданої в перестрахування.

6. Рівень платоспроможності.

7. Кількість діючих договорів страхування.

Слід відмітити, що страхувальники в країнах з розвиненим страховим ринком у процесі вибору конкретної компанії - свого майбутнього страховика - активно користуються рейтингом.

Зарубіжний досвід.

Standard & Poor's є одним із всесвітньо відомих і провідних рейтингових агентств, який визначає рейтинг більш ніж 2500 страхових компаній в США та понад 800 компаній з інших країн. Спеціальний підрозділ Standard & Poor's, яке має назву Standard & Poor's Insurance Rating Services, використовує для страхових компаній два типи рейтингу.

1.S & Р - найбільш комплексний, базується як на офіційній інформації, так і на спеціальних анкетах, які заповнюють страхові компанії самостійно. При визначенні S & Р рейтингу не менше як два спеціалісти Standard & Poor's проводять у страховій компанії значний час, спілкуючись із керівництвом тазнайомлячись з організацією роботи. На прийняття рішення експертами впливає стратегія й тактика компанії, особисті якості керівництва тощо.

2. ISI (Insurance Solvency International) базується тільки на офіційній інформації страхової компанії. ISI є дочірньою структурою Standard & Poor's у Лондоні та, в основному, обслуговує європейські страхові компанії.

Обидва типи рейтингу поділяють страхові компанії на дві основні групи, які зазначені в таблиці. Позначення рейтингу страхових компаній здійснюють за допомогою літер, які мають свої відмінності та виглядають таким чином:

Рейтинг S&P:

Надійний

ААА — страховики, які мають найвищий ступінь надійності для виконання своїх обоє 'язків перед страхувальниками; АА - добрий ступінь надійності;

ВВВ- з достатнім ступенем надійності, але їхні фінансові можливо­сті більш уразливі для виконання своїх обоє 'язків перед страхувальниками, ніж у страховиків з більш високим рейтингом.

Уразливий

ВВ - страховики з достатнім ступенем надійності, але їхні фінансові можли­вості більш уразливі для виконання обов'язків перед страхувальниками і можуть бути недостатніми для виконання обов'язків за довгостроко­вими полісами;

В- мають можливість для виконання своїх обов'язків перед страхуваль­никами, але їхній фінансовий стан дуже вразливий;

ССС - страховики, які отримали цей рейтинг, є вразливими для виконання обоє'язків перед страхувальниками; СС - можливо, не зможуть виконати своїх обов'язків перед страхуваль­никами;

D- знаходяться в стані ліквідації.

Вищезазначені рейтинги можуть бути доповнені символами "+ " або "-" для більш

точного визначення їхньої позиції в рейтингу.

Рейтинг ISI
Надійний	Уразливий
BBBq - страховики, що мають високу надійність; Beq - страховики, що мають задовільну надійність.	Bq - страховики, що можуть мати достатню надійність на даний момент, але їхній стан може бути нестабільним та змінитися як в кращу, так і в гіршу сторону.

Діяльність страховиків у країнах з розвиненою економікою здійснюється на різних організаційних основах у формі:

· акціонерних компаній;

· товариств взаємного страхування;

· державних і змішаних страхових організацій;

· приватного підприємництва й товариств;

· кооперативних страхових організацій тощо.

В Україні, як і в більшості інших держав, основу страхової системи становлять страхові компанії у вигляді акціонерних товариств, які є компаніями, що створюються та діють зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток - акцій однакової вартості. Оплачена акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і отриманні частини прибутку у формі дивідендів.

На вітчизняному страховому ринку існує дві форми акціонерних страхових компаній:

• закриті акціонерні страхові компанії,акції яких розповсюд­жуються серед

засновників.

Наприклад, акціонерами страхової компанії "Остра-Київ" є: ОСЛО "Ингосстрах» (Росія), Комп'ютерна група "Україна", Асоціація міжнародних перевізників України, банки "Промінвестбанк", "Альфа банк".

• відкриті акціонерні страхові товариства,акції яких вільно продаються та

купуються.

В Україні переважають акціонерні товариства закритого типу,що пояснюється такими чинниками:

1. Достатньо низькі вимоги протягом тривалого часу до розміру статутного фонду страховика та відсутність розвиненого ринку цінних паперів.

2. Високий рівень контролю поширення акцій серед певної категорії учасників страхової компанії, що відповідає інтересам засновників.

3. Істотна економія часу й коштів за рахунок спрощеної процедури реєстрації.

Співвласником відкритого товариства формально може стати будь-яка особа, яка купила хоча б одну акцію. Проте для реальної участі в управлінні та розпорядженні майном акціонерного страхового товариства, необхідно володіти значною кількістю акцій. На загальних зборах акціонерів кожен має кількість голосів пропорційно сумі акцій, власником яких він є і які дають йому право голосу.

Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, які скликаються, як правило, раз на рік і мають компетенцію:

• визначення стратегічного напряму роботи акціонерної страхової компанії;

• затвердження документів, які регламентують його діяльність;

• затвердження річного звіту;

• виборів Правління та Спостережної ради.

Поточними справами акціонерної страхової компанії керує Рада директорів та Правління страхової компанії. Перевірку оперативно-фінансової діяльності здійснює виборча ревізійна комісія (внутрішній аудит), яка звітує загальним зборам акціонерів.

Для здійснення загального контролю за діяльністю акціонерних страхових компаній створюється Спостережна рада.

Іншою формою організації страхових компаній є товариства з додатковою відповідальністю- один з видів господарських товариств, статутний фонд яких поділено на частки, визначені статутними документами. Учасники такого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками в статутний фонд, а у випадку, коли цих сум недостатньо - додатково майном, що їм належить в однакових для усіх учасників розмірах, кратних внескам кожного учасника.

Максимальний розмір відповідальності учасників передбачається в статутних документах. На вітчизняному страховому ринку працюють ТДВ СК "Нафтагазстрах" (м. Одеса); СТДВ "Захід-Резерв" (Івано-Франківська область), Українсько-американське ТДВ "Росток" (м. Київ) та ін.

В Україні страховиками можуть також визнаватися юридичні особи, утворені у вигляді товариств з повною відповідальністю та командитних товариств.

Розглянемо принципи їхньої діяльності.

Товариство з повною відповідальністює об'єднанням кількох осіб, які особисто беруть участь у справах товариства, і кожен з них несе повну відповідальність згідно із зобов'язаннями товариства не тільки вкладеним капіталом, а й усім своїм майном.

Командитне товариствопередбачає об'єднання кількох осіб для здійснення підприємницької діяльності, в якій одні учасники (повні товариші) несуть відповідальність згідно із зобов'язаннями товариства як своїм вкладом, так і усім своїм майном, а інші (командисти або вкладники) відповідають тільки своїм вкладом.

На сьогоднішній день в Україні страховиків, утворених в таких організаційних формах, усього декілька.

Серед вітчизняних страхових компаній можна виокремити такі, що створюються потужними виробничими підприємствами, корпораціями або фінансово-промисловими групами для обслуго­вування власних потреб - кептивні страхові компанії.Сфера їхньої діяльності обмежується, як правило, інтересами засновників. На українському страховому ринку таких страхових компаній більшість. Це можна пояснити привабливістю роботи на ізольованому сегменті ринку і можливістю уникнути конкурентної боротьби з іншими страховиками. Наприклад, страхова компанія "Інтерполіс", маючи серед засновників Державну адміністрацію залізничного транспорту України, яка володіє контрольним пакетом акцій, обслуговує близько 45% договорів страхування від нещасних випадків у пасажирських поїздах.

Приклади такої організації страхової діяльності мають місце практично на усіх страхових ринках світу. Нині на світовому страховому ринку працює понад три тисячі кептивних компаній, які мають у своєму розпорядженні 23...24 млрд доларів акумульованих коштів.

Переваги організації кептиву полягають у великій потенційній місткості значного сегмента страхового ринку, який обслуговується корпоративним страховиком. Проте проникнення конкуруючих страхових компаній до цього сегмента ринку майже неможливе. Кептиви перекривають доступ до цієї сфери конкурентним страховикам.

Однією з форм організації страхового захисту є товариства взаємного страхування (ТВС), які створюються на основі централізації засобів шляхом пайової участі його членів. Особливістю є те, що учасники ТВС одночасно виступають і як страховики, і як і страхувальники.