Суть, принципи та необхідність податкової політики.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Податкова політика держави - це діяльність держави у сфері встановлення, правого регламентування та організації справляння податків, зборів та інших платежів до централізованих фондів грошових коштів.

Податкова політика, що здійснюється нині в регулюванні економік країн світу характеризується перш за все рівнем участі держави в підтриманні макроекономічної стабільності. Не дивлячись на економічні, національні, політичні та інші особливості при визначені основних напрямів податкової політики будь-якої держави проявляється визначальна роль держави як активного учасника в процесі суспільного виробництва. Вирішення економічних, соціальних та інших завдань впливає на відповідні напрямки формування та здійснення податкової політики. Визначив задачі та цілі податкової політики, держава вибирає методи та інструменти її здійснення. Вибір того чи іншого інструментарію залежить від: економічної кон'юнктури, політичної ситуації, коротко та довгострокових планів соціально-економічного розвитку країни, національних традицій тощо.

Виходячи із загальної фінансової політики, завдань податкової політики, визначаються головні принципи, що забезпечують її дієвість при регулюванні економічних процесів, а саме:

Принцип справедливості та соціальної направленості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності юридичних і фізичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і віддачу вкладених коштів та ін. Кожний вид податку більш влаштовує одні верстви населення і настільки ж не підходить іншим. Принцип соціальної справедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш "справедливого" податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури та рівня оподаткування, яка мають максимально задовольняти всі верстви населення, господарюючі суб'єкти. З принципом соціальної справедливості щільно пов'язаний принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість означає, що зобов'язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Саме поєднання потенційних можливостей і досягнутих результатів може забезпечити рівнонапруженість.

Принцип вигідності або економічної зацікавленості - як для держави так і для платника податку. Сутність цього принципу полягає в тому, що платник податку має отримати максимум благ чи послуг, яка б задовольняла його уяву про їх вартість.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Стабільність податкової політики:

по-перше, дає змогу всім суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Ні про яке нормальне фінансове планування, в таких умовах не може бути й мови.

по-друге, стабільність податкової політики забезпечує високій рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку.

Принцип економічної ефективності. Така ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасності сплати податків, максимальне виключення можливості ухилення від податків, мінімальність затрат пов'язаних з обліком платників і збирання податків, порівняно з надходженнями від цих податків.

Гнучкість податкової політики. Даний принцип відображає регулюючу функцію податків і характеризує використання податків, зборів як фінансових інструментів впливу на економіку країни.

Основи податкової політики складуються на кожний фінансовий рік через прийняття державного бюджету, а її проведення здійснюється шляхом прийняття відповідних законодавчо-нормативних актів.

Виділяють три основні напрямки здійснюваної податкової політики, які використовуються на сучасному етапі розвитку економічно розвинених країн:

- політика максимальних податків, при цьому підвищення податків не супроводжується зростанням державних доходів;

- політика середнього рівня оподаткування;

- політика, що передбачає високий рівень податків, але при значному рівні соціального захисту суспільства.

При визначені ефективності здійснюваної податкової політики виділяють поняття етатизму - пріоритет інтересів держави над суспільством та обов'язків суб'єктів перед їх правами.

Усю сукупність завдань податкової політики умовно поділяють на три групи:

1. Фіскальна - мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави фінансовими ресурсами.

2. Економічна - спрямована на підвищення рівня екномічного розвитку держави, пожвавлення ділової і підприємницької активності в країні і міжнародних економічних зв'язків, сприяння вирішенню соціальних проблем.

3. Контролюча - контроль за діяльністю суб'єктів екномічних відносин

При розробці податкової політики враховуються інтереси всіх сторін податкових відносин. На практиці податкова політика здійснюється через відповідний податковий механізм, що являє собою сукупність організаційно - правових форм і методів управління оподаткування. Держава додаєцьому механізму юридичну форму через податкове законодавство.