Поняття, види і функції інвестиційного договору
У сучасних умовах надзвичайної актуальності і науково-практичного значення набуває розробка концепції інвестиційних договорів, яка значною мірою відповідала б цілям державної інвестиційної політики і враховувала б завдання правового регулювання в цій сфері для досягнення значного економічного та соціального ефекту від інвестиційної діяльності в Україні. Для цього, на наш погляд, слід розробити ознакову кваліфікацію інвестиційного договору в загальній кількості договорів, сформулювати істотні умови цих договорів, здійснити ідентифікацію інвестиційних договорів з метою поширення на них загального режиму регулювання, а також державних гарантій, визначити коло таких договорів та розробити типові форми інвестиційних договорів з метою їх провадження в практичну діяльність.
У чинному законодавстві відсутнє визначення поняття «інвестиційний договір», але ним визначені окремі види інвестиційних договорів: концесійні договори, угоди про розподіл продукції, договори про спільну інвестиційну діяльність і деякі інші.
При ідентифікації інвестиційного договору і формулюванні такого поняття слід враховувати численність існуючих варіантів його визначення. Вважається, що ключовим моментом у визначенні поняття може бути економічна доцільність (ефективність), тобто оптимальне співвідношення інтересів інвестора та держави на всіх стадіях здійснення інвестиційних відносин1.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є інвестиційний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто закріплювати факт вкладення коштів в об'єкт інвестування. А саме інвестування, у свою чергу, поділяється на:
- самоінвестування, тобто інвестування власної підприємниць кої діяльності. У цьому випадку інвестиційні відносини не матимуть двостороннього зобов'язального характеру;
- інвестування діяльності іншої особи, у якому беруть участь два суб'єкти інвестиційної діяльності - інвестор і суб'єкт підприємницької діяльності.
Термін «інвестиційний договір» в юридичній літературі розглядається у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні цей термін застосовується стосовно угод між інвестором і учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації інвестицій. У широкому розумінні цей термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту[1].
О.К. Вишняков розглядає інвестиційний договір (інвестиційну угоду) як основний правовий документ, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності. Автор вважає, що практично в усіх випадках форма інвестицій має договірний характер, за винятком створення підприємства одним засновником, а також створення структурних підрозділів підприємства2.
На думку інших авторів, інвестиційний договір (контракт) - це оформлене в належній формі взаємне волевиявлення двох або більше учасників про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків, пов'язаних зі здійсненням вкладання та реалізації інвестицій у видах, передбачених законодавством[2].
У юридичній літературі інвестиційний договір визначається також як договір, однією зі сторін якого є інвестор (юридична або фізична особа або держава), а іншою — сторона, яка приймає інвестиції, - реципієнт (фізична або юридична особа, як та, що існує, так і спеціально створена інвестором, а також держава), який регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у певному вигляді, формі та кількості), в обраний об'єкт інвестування (реальний, фінансовий або інтелектуальний, які передбачені законодавством України з метою отримання прибутку, що мають ризиковий характер[3]. Ризик в інвестиційних договорах обумовлюється такими факторами: значним розривом у часі між укладенням договору та досягненням його мети, тобто реалізацією; сам характер інвестування передбачає передачу цінностей та включення їх у підприємницький обіг, що також має певний ступінь ризику.
Інвестиційний договір більшістю вчених-правознавців розглядається як різновид господарсько-правового договору, який має специфічний характер і мету. У науковій юридичній літературі немає єдиного тлумачення правової природи інвестиційного договору. Існують дві основні концепції. Згідно з першою інвестиційні договори, особливо якщо однією зі сторін є держава, належать до категорії адміністративно-правових актів; за другою - інвестиційні договори мають цивілістичну природу[4].
Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забороненій законодавством України формі. Зокрема, це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності:
- інноваційна діяльність;
- капітальні вкладення в основні фонди;
- корпоративна форма;
- лізинг;
- придбання не забороненого законами України рухомого та нерухомого майна;
- створення підприємств, що повністю належать інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства по вністю;
- придбання майнових прав.
Також предметом інвестиційного договору можуть бути дії, послуги тощо, які надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.
Об'єктами інвестування можуть бути такі види інвестування: фінансові - вкладення в цінні папери, цільові грошові вклади, депозити, паї тощо; реальні - вкладення в матеріальні активи (будівлі, обладнання, споруди) у формі придбання, будівництва, реконструкції, лізингу тощо; інтелектуальні — вкладення в нематеріальні активи, об'єкти інтелектуальної власності, спільна діяльність з приводу реалізації інвестицій з метою отримання прибутку.
Мета інвестиційного договору - це той безпосередній госпо- дарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування, яку визначено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» - досягнення внаслідок здійснення інвестицій певного результату, - одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту. І це надає підстави стверджувати, що мета інвестиційного договору не обов'язково повинна передбачати або одержання прибутку, або досягнення соціального ефекту. Можливим є здійснення інвестицій з досягненням сукупної мети.
Соціальний ефект може бути особистий, суспільний чи комплексний, який передбачає поєднання особистого та суспільного соціального ефекту. Особистий соціальний ефект досягається при звичайних споживчих відносинах, наприклад, інвестування в будівництво з метою одержання квартири. Суспільний соціальний ефект не має індивідуалізованого характеру і поширюється на необмежене (невизначене) коло осіб. Крім того, він досягається також і при здійсненні інвестування з метою одержання прибутку. У такому контексті суспільний соціальний ефект виявляється у створенні (збереженні) робочих місць, підвищенні ефективності виробництва, розбудові необхідної інфраструктури, збільшенні надходжень до державного та місцевих бюджетів тощо. Тому, коли йдеться про мету здійснення інвестицій, то не обов'язково розуміти щось одне - одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Інвестиційний договір є різновидом договору взагалі, якому притаманні свої особливості. До них належать:
- господарський характер та мета інвестиційного договору - врегулювання відносин між учасниками інвестиційної діяльності (інвестиційного проекту);
- суб'єктами таких відносин є інвестори, учасники інвестиційного проекту та інвестований, але вони відповідно до виду
договору можуть мати різний правовий стан;
- договір має враховувати імперативні вимоги інвестиційного законодавства;
- укладається тільки в письмовій формі, але для деяких видів чинним законодавством встановлена обов'язкова реєстрація;
- виступає як інструмент інвестиційної політики (інвестиційного проекту);
- завжди є концесуальним і, як правило, довгостроковим[5].