Гнучкість та жорсткість рп

Жорсткий РП хар-ся державним регулюванням та великим впливом профспілок ( до 70-х років ХХ ст у країнах розвинутого капіталізму). Хар-ся мантією і стабільністю зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівників, забезпеченням трудящих стабільними доходами через узаконення профспілок, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю робочого місця. Гнучкий РП - форма пристосування РП до структурної перебудови ек-ки, що передбачає: оперативне реагування на зміни кон’юнктури ринку; територіальну та професійну мобільність працівників; гнучкість під-ва, яка виявляється в гнучкому регул-ні обсягів прод-ї, у використанні нових форм орг-ї вир-ва; різноманітність форм наймання і звільнення; гнучкість диференціації зар/пл.; гнучкість режимів роботи та роб. часу; різноманітність методів і форм соц-ї допомоги; різноманітність методів і форм зайнятості.

Попит і пропозиція на ринку праці.

Попит може бути індивідуальний і сукупний.

-Сукупний попит на робочу силу- це ринковий попит усіх фірм , організацій , що діють на ринку

-Індивідуальний попит на робочу силу – це попит окремого роботодавця (підприємця , фірми).Він залежить від:

1.Попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необхідна як ресурс для виробництва інших товарів і послуг

2.Стану виробництва , зокрема особливостей технологічного процесу , розмірів та ефективності капіталу

3.Якості праці , що визначається рівнем освіти , професійністю , продуктивністю працівника

4.Фонду заробітної плати

Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факторів , які впливають на нього . Збільшення попиту можна досягти з допомогою його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць. Зростанню попиту сприяє також:

Упровадження пільгового оподаткування і кредитування тих галузей і регіонів в яких доцільно збільшити кількість робочих місць.

Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів:приросту величини трудових ресурсів , співвідношення зайнятого і незайнятого населення , використання мало конкурентних груп населення , особливостей пенсійного законодавства , а також кадрової політики на кожному підприємстві.

Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю працездатних людей з урахуванням їх статі , освіти , професії і кваліфікації.

Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією характеризується навантаженням на одне робоче місце.

Характеристика кон’юнктури ринку праці

Кон’юнктура ринку – це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період , яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення. Виділяють три типи кон’єктури:

1 Трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці

2 Трудонадлишковість , коли на ринку праці існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці

3 Рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції

Кожен тип ринкової кон’юнктури , властивий тому чи іншому регіонові або сфері прикладання праці, утворює в сукупності загальний ринок праці в країні. На практиці загальна і структурна рівновага попиту і пропозиції робочої сили практично є недосяжними. Кон’юнктура ринку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили.

Регулювання ринку праці.

Аналізуючи механізм функціонування сучасного ринку праці , можна помітити , що в сучасних економічних системах коли економіка вільної конкуренції не спроможна впоратись із низкою економічних і соціальних проблем , створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного регулювання цього ринку.Для того щоб ліпше зрозуміти механізм функціонування державного ринку праці необхідно визначити яка саме частина населення потрапляє на ринок праці.

Державне регулювання ринку праці здійснюється на підставі законодавчих актів . Закони гарантують всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність , захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення , безкоштовну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів , вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи , безкоштовне навчання й перенавчання безробітних.

Закони визначають основні завдання державних служб , інших міністерств і соціальних партнерів у регулюванні ринку праці.