Методи оцінки стратегії розвитку

Для досягнення високих показників діяльності організації дуже важливі операційна ефективність і стратегічна. Необхідно вміти розрізняти ці поняття, тому що реалізуються вони різними шляхами.

Операційна ефективність укладається у виконанні подібних видів діяльності краще, ніж це роблять конкуренти. У цей час організаціям стає усе важче втримувати лідируючі позиції на ринку. Для досягнення найвищої прибутковості необхідно постійно поліпшувати операційну ефективність, але цього недостатньо.

Стратегічне позиціонування – здійснення відмінних від конкурентів видів діяльності або виконання схожої діяльності, але іншими способами. Щоб виключити неефективність діяльності й досягти найкращих результатів, менеджери вживають дії, пов'язані з поліпшенням операційної ефективності за допомогою застосування програм керування якістю, порівняння продуктивності з головними конкурентами й т.д. Для підвищення рівня продуктивності менеджерам підприємств і організацій варто постійно вдосконалювати свою діяльність: застосовувати новітні сучасні технології й підходи до менеджменту й тим самим розвивати форму організації, що навчається.

Виділяють наступні ключові характеристики потенційно ефективної стратегії:

1) ментальна правильність обираної (розроблювальної) стратегії. До неї ставляться знання й розуміння полюсів ефективної стратегії;

2) ситуаційність. З погляду ситуаційного підходу ефективна стратегія завжди інтегрує характерні риси саме даної конкретної ситуації в ключові фактори майбутнього стратегічного успіху даної конкретної організації;

3) унікальність стратегії. Щоб досягти успіху у своєму бізнесі, у стратегію організації повинні бути закладені деякі сильні змістовні моменти, які зроблять її відмінної від основних конкурентів;

4) майбутня невизначеність як стратегічна можливість. Усе швидше й більше непередбачено міняється зовнішнє середовище організації. При цьому кожна зміна несе в собі як погрози, так і нові додаткові можливості для досягнення майбутніх успіхів;

5) гнучка адекватність. Організації для реалізації можливостей, надаваних зовнішнім середовищем, необхідно, щоб її власні стратегічні зміни були адекватні змінам зовнішнім.

Однієї з функцій досягнення успіху організації є бенчмаркинг. Термін «бенчмаркинг» є англомовним і не має однозначного перекладу на російську мову. Він відбувся від слова benchmark, що означає оцінку на фіксованому об'єкті, наприклад, оцінку на стовпі, що вказує висоту над рівнем моря. У найбільш загальному змісті benchmark - це щось, що володіє певною кількістю, якістю й здатністю бути використаним як стандарт або еталон при порівнянні з іншими предметами.

Бенчмаркинг являє собою систематичну діяльність, спрямовану на пошук, оцінку й навчання на кращих прикладах, незалежно від розміру організації, сфери бізнесу й географічного положення.

Ціль бенчмаркинга укладається в тім, щоб на основі дослідження надійно встановити ймовірність успіху підприємництва. Використання бенчмаркинга широко поширене в логістиці, маркетингу, керуванні персоналом, фінансовому менеджменті, тобто стосовно до підприємства бенчмаркинг охоплює практично всі сфери й напрямки його діяльності. У цьому змісті бенчмаркинг залишається мистецтвом виявлення того, що інші роблять краще нас.

Процес еволюції бенчмаркинга аналогічний класичної моделі «переходу від мистецтва до науки», представленої на мал. 13.3:

Методи оцінки стратегії розвитку - student2.ru

Рис. 13.3. Еволюція бенчмаркинга

перше покоління бенчмаркинга інтерпретується як реінжиніринг або ретроспективний аналіз продукту;

друге покоління – бенчмаркинг конкурентоспроможності, він розвивається як наука в 1976–1986 р., завдяки діяльності фірми «Ксерокс»;

третє покоління – бенчмаркинг процесу, він розвивається в період 1982–1986 р., коли підприємства – лідери якості з'ясовують можливості повчитися в підприємств поза їхнім сектором або галуззю;

четверте покоління - це стратегічний бенчмаркинг, що розглядається як систематичний процес, спрямований на оцінку альтернатив, реалізацію стратегій і вдосконалення характеристик продуктивності на основі вивчення успішних стратегій зовнішніх підприємств-партнерів;

п'яте покоління - глобальний бенчмаркинг, що розглядається як майбутній інструмент організацій міжнародних обмінів з урахуванням культури й національних процесів організації виробництва.

У цей час існує багато різних видів бенчмар-кинга, серед яких найбільше часто застосовуються наступні:

бенчмаркинг процесу - діяльність по зміні певних показників і функціональності для їхнього зіставлення з підприємствами, характеристика яких є зробленою в аналогічних процесах;

бенчмаркинг продуктивності - зіставляє конкурентні позиції фірм, що суперничають, через оцінку їхніх продуктів і послуг;

стратегічний бенчмаркинг - спрямований на вивчення процесів конкуренції, які існують на ринку. Аналізу звичайно піддається бізнес фірм, що працюють у різних галузях.

Однак на практиці з урахуванням способів реалізації застосовують і такі види бенчмаркинга, як:

внутрішній бенчмаркинг - бенчмаркинг, здійснюваний усередині організації шляхом зіставлення характеристик виробничих одиниць, схожих по бізнес-процесам;

бенчмаркинг конкурентоспроможності - вимір характеристик підприємства і їхнє зіставлення з характеристиками конкурентів; дослідження специфічних продуктів, можливостей процесу або адміністративних методів підприємств-конкурентів;

функціональний бенчмаркинг - порівнює певну функцію двох або більше організацій у тім же секторі;

загальний бенчмаркинг - бенчмаркинг процесу, що порівнює певну функцію двох або більше організацій незалежно від сектора ринку;

глобальний бенчмаркинг - розширення стратегічного бенч-маркинга, включає також і асоціативний бенчмаркинг;

асоціативний бенчмаркинг - бенчмаркинг, проведений організаціями, що складаються у вузькому бенчмаркинговом альянсі. Протокол цієї кооперації втримується в Кодексі поводження бенчмаркинга;

метричний (табличний) бенчмаркинг – вид бенчмаркинга, до якого прибігають як до коштів безпосереднього внутрішнього й зовнішнього порівняння з іншими організаціями. Для цього приводяться метрики (таблиці) або цифрові дані, які є показниками діяльності компанії. Табличний бенч-маркинг часто використовується для порівняння показників усередині компанії із застосуванням таких ключових індикаторів результативності, як: виробничі витрати, рівень укомплектованості штатом, ресурси, витрачені на одиницю продукції, рівень втрат і вироблюваної продукції, оборотність складських приміщень і т.д. Серйозним недоліком даного виду бенчмаркинга є те, що якщо він і виявляє невідповідності в результатах діяльності двох компаній, те ніяк не пояснює, як можна домогтися більше кращих результатів;

діагностичний бенчмаркинг – припускає ретельний аналіз виробничої діяльності компаній і їхніх результатів у світовому масштабі. Добре організований виробничий процес у значній мірі визначає результати діяльності компаній;

операційний бенчмаркинг – широко застосовувана форма бенчмаркинга, що дає найбільш відчутні вигоди. При використанні цього виду бенчмаркинга основна увага зосереджується на ключових операціях, які повинні бути поліпшені.

Ефективна система оцінки стратегії вимагає наявності чотирьох основних елементів:

1) мотивація для оцінки. Перш ніж оцінка зможе бути зроблена, у топ-менеджера повинне виникнути бажання оцінити показники або стратегію, що він хоче реалізувати. Таке прагнення обумовлене усвідомленням того, що він повинен досягти відповідності між організацією й запропонованою стратегією. Є й інший потенційний мотивуючий фактор: якщо топ-менеджер сподівається одержати винагороду залежно від відповідності показників поставленим завданням;

2) інформація для оцінки. Іншою вимогою ефективної оцінки є інформація в зручній для використання формі, щоб оцінити запропоновану стратегію, а також її наслідку після реалізації. Для цього потрібна ефективна система управлінської інформації й, крім того, повна й достовірна доповідь про можливі результати запропонованих стратегій і результати їхньої реалізації;

3) критерії оцінки. Оцінювати стратегію необхідно за певними критеріями, які можуть бути згруповані в такий спосіб:

послідовність. Найважливішою функцією стратегії є забезпечення погодженості з діяльністю організації. Стратегія не повинна представляти взаємно непослідовні цілі й політику;

погодженість/придатність. Стратегія повинна відповідати зовнішній обстановці й критичним змінам, що відбувається в ній. Спосіб відносини організації з навколишнім середовищем має два аспекти - підприємство повинне й відповідати, і пристосовуватися до неї й у той же час конкурувати з іншими фірмами, які також прагнуть пристосуватися;

осуществимость. Стратегія не повинна не переоцінювати доступні ресурси, не створювати нерозв'язані проблеми в майбутньому;

прийнятність. Стратегія повинна відповідати очікуванням конкретних учасників організації;

перевага. Стратегія повинна забезпечувати створення й (або) підтримка конкурентної переваги у вибраній області. Конкурентна перевага може бути звичайно віднесене до однієї із трьох областей - переважаючі ресурси, що перевершують навички й краще положення. Перші дві представляють здатність підприємства зробити більше й (або) краще, ніж конкуренти. Перевага в положенні може бути досягнуто передбаченням, що перевершують навичками й (або) ресурсами або ж просто удачею. Після завоювання гарного положення його можна втримувати;

4) рішення за результатами оцінки стратегії. Оцінка сама по собі не є завершальним етапом. Вона повинна направляти рішення про вибір стратегії й сприяти визначенню дієвості стратегії. Повинні існувати відповідні системи для коригувальних дій, засновані на оцінці представленої інформації[9].

Контрольні питання

1. Назвіть підходи до формування критеріїв ефективності.

2. За допомогою яких критеріїв можна оцінювати успіх організації?

3. Від яких параметрів залежить оцінка внутрішньої ефективності керування організації?

4. Що являє собою статична ефективність?

5. Що відображає співвідношення результату й витрат на його одержання?

6. Які види ефективності вам відомі?

7. Назвіть найбільш відомі методи оцінки економічного ефекту.

8. З яких компонентів складається ефективність організації?

9. Які головні критерії оцінки ефективності організації?

10. Що більшою мірою визначає ефективність організації – гнучкість або порядок?

11. У яких структурах найбільше високо цінується такий критерій ефективності, як рентабельність?