Поняття і значення продуктивності праці

Необхідно розрізняти поняття «продуктивність» і «продуктивність праці».

Продуктивність— це ефективність використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) під час виробництва рі­зних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількі­стю і якістю вироблених товарів та ресурсами, які були витрачені на їх виробництво.

Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці.

Продуктивність праці— це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продук­цію.

Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості про­дукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, ви­траченого на одиницю продукції.

Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю.

Інтенсивність праці— характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. При цьому необхідно визначати нормальну інтенсивність праці, яка означає таку витрату життєвої енергії людини упродовж робочого ча­су, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними і психічними можливостями людського організму.

Також на рівень продуктивності праці на підприємстві впливають:

1) рівень екстенсивного використання праці — показує міру її продуктивного використання та її тривалість упродовж робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, тим менше простоїв та інших втрат робочого часу, чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного викорис­тання праці і, відповідно, її продуктивності.

2) техніко-технологічний стан виробництва.

Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних за­вдань, які стоять перед її народом зі створення національної еконо­міки, можливі за умови значного підвищення ефективності всієї су­купної праці суспільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце у світовому співтоваристві. А це, в свою чергу, не можливе без подальшого підвищення продуктивності. На­ціональний дохід, або валовий національний продукт, у разі підви­щення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження продуктивності призводить до інфляції, пасивного торго­вельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробницт­ва і до безробіття.

При цьому, підвищення продуктивності праці повинно пересліду­вати дві взаємопов'язані мети:

1) підвищення життєвого рівня населення — за рахунок зростання продуктивності в країнах, що переходили до ринкової економіки, до­сягалося від 40 до 90% життєвого рівня;

2) підвищення ефективності діяльності галузей і підприємств, а та­кож реальне зростання особистих доходів працівників.

В умовах посиленої конкуренції на ринках товарів, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на під­приємствах, яке виражається у:

— зниженні трудомісткості;

— зниженні затрат зарплати на 1 грн. продукції:

— зниженні частки витрат на зарплату у собівартості продукції;

— зниженні часу виробництва;

— підвищенні якості продукції;

— збільшенні маси і норми прибутку.

Отже, підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. При цьому загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту зменшується.

Для створення в Україні конкурентоспроможних виробництв та проду­кції необхідно ефективно використовувати ресурси на кожному робочому місці, підприємстві. А для цього необхідна реформа системи управління, виробництва і реалізації продукції, яка повинна бути узгоджена з процеса­ми приватизації, реструктуризації та адаптації до міжнародних стандартів.