Загальновживана категорійність підприємств, що реорганізуються або ліквідуються

Категорія підприємств	Характеристика, умови та критерії оцінки підприємств
	Підприємство, яке легко реорганізується Підрозділ швидко входить на нові ринки (легко збуває свою продукцію). Частка специфічних виробничих знань мала. Ці умови полегшують реорганізацію, і підрозділ можна швидко перетворити на самостійне підприємство
	Підприємства, які потенційно піддаються реорганізації Підрозділ з великою можливістю освоєння нових ринків, але рівень специфічних виробничих знань і технологій, для самостійного існування досить значний, що утруднює зміну асортименту продукції і відповідно виробничого процесу
	Підприємство важко піддається реорганізації Підрозділ, для якого освоєння нових ринків є важким, але який має високий рівень специфічних виробничих знань і технологій, без яких неможлива структура кооперації і збуту в межах об’єднання
	Підприємство підлягає ліквідації Підрозділ з малою можливістю освоєння нових ринків і малим рівнем специфічних виробничих знань та технологій

За проведення реструктуризації способом реорганізації державного підприємства та перетворення його структурних підрозділів (одиниць) на самостійні суб’єкти господарювання необхідно попередньо визначити умови функціонування підрозділу у складі підприємства, становище підприємства на ринку:

● підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;

● підрозділ (одиниця) є частиною цілісного майнового комплексу;

● підрозділи (одиниці) підприємства самостійно виробляють товари;

● підрозділи (одиниці) займаються діяльністю, яка є непрофільною для даного підприємства;

● підприємство займає монопольне становище на ринку.

Реалізація та оцінка ефективності проектів реструктуризації

Аналіз умов функціонування структурних підрозділів у складі підприємства дасть змогу визначити форми і методи його реорганізації. Реструктуризація підприємств забезпечується відповідними організаційно-економічними заходами, а саме: заміною керівництва підприємства; частковою або повною приватизацією; частковим закриттям; проведенням процедури банкрутства; поділом великих підприємств на частини; відокремленням від підприємств непрофільних структурних підрозділів; виділенням казенних підприємств або спецвиробництв; звільненням підприємств від об’єктів соцкультпобуту; продажем (або наданням в оренду) частини основних фондів підприємства; конверсією, диверсифікацією; поліпшенням якості продукованих товарів (робіт, послуг); підвищенням ефективності маркетингу; зменшенням витрат на виробництво; запро­вадженням нових прогресивних форм і методів управління; скороченням чисельності зайнятих на підприємстві із забезпеченням соціальних пільг у разі звільнення; тимчасовим припиненням капітального будівництва та продажем об’єктів незавершеного будівництва; продажем зайвого устаткування, матеріалів і комплектуючих виробів тощо; відстрочкою або списанням боргів; пошуком інвестицій та інвесторів; залученням кредитів для фінансової реструктуризації.

Вибір тих чи тих форм і методів виходу підприємства з кризи залежить від очікуваних результатів (потенційна прибутковість), бажаного строку досягнення таких результатів, потрібних для цього коштів і можливостей їх одержати. Реалізація вибраного заходу має забезпечити задовільний фінансовий стан підприємства на поточний період і перспективу. При цьому необхідно враховувати соціальні та екологічні наслідки від кожного заходу.

Найважливішою умовою для прийняття рішення є ретельне техніко-економічне обґрунтування кожного заходу. Відтак обов’яз­ковою і необхідною складовою частиною проекту реструктуризації підприємства є бізнес-плани тих нових підприємств, що виникатимуть унаслідок реалізації цього процесу.

За перетворення структурних підрозділів (одиниць) на самостійні підприємства складаються окремі баланси нових підприємств (юридичних осіб), розробляються їхні статути. Крім того, обов’язково розглядаються питання: закриття окремих виробництв; консервації оборонних потужностей; забезпечення необхідного рівня мобілізаційної готовності; соціального захисту працівників підприємства та їхнього працевлаштування; передачі у комунальну власність об’єктів соціальної інфраструктури; реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.

Оцінка ефективності проектів реструктуризації ведеться за результатами поліпшення фінансово-економічного та екологічного стану підприємства за рахунок збільшення обсягів реалізації конкурентоспроможної продукції, раціонального використання ресурсного потенціалу підприємства, прискорення обороту капіталу та підвищення продуктивності системи господарювання реструктури­зованого підприємства за збереження гарантій соціального захисту працівників.