Класифікація та характеристика основних інструментів фінансового ринку

Об'єктами фінансового ринку є різні інструменти ринку (фінансові активи — грошові кошти, цінні папери, позикові угоди, валютні цінності), в яких відображаються тимчасово вільні кошти (фінансові ресурси) суб'єктів ринку фінансових послуг.

Здійснюючи операції на фінансовому ринку, його учасники обирають відповідні фінансові інструменти їх проведення.

Фінансові інструменти — різноманітні фінансові документи, що обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку.З економічного погляду фінансові інструменти — це особливі товари фінансового ринку, що мають фінансове походження та є об'єктом купівлі-продажу на відповідних сегментах фінансового ринку. Товарами фінансового ринку, насамперед, вважаються грошові кошти та цінні папери.

Гроші з економічної позиції — усі ліквідні активи, які можуть бути порівняно швидко та без великих втрат переведені в готівку. Гроші є формою вияву мінової вартості як купівельний, платіжний засіб та засіб нагромадження.

Цінні папери — основний товар фінансового ринку, предмет його купівлі-продажу. Цінні папери, як інструменти фінансового ринку, документи-свідоцтва про боргове зобов'язання або право власності. Цінні напери є значною складовою своєрідного "товару товарів" — грошей.

Фінансові інструменти, що обертаються на окремих сегментах фінансового ринку, характеризуються на сучасному етапі великою різноманітністю. їх класифікують за такими критеріями.

За окремими сегментами фінансового ринку розрізняють такі інструменти, що їх обслуговують:

— інструменти грошового ринку та ринку позикових капіталів, до яких належать гроші, грошові сурогати, розрахункові документи, цінні папери;

— інструменти ринку цінних паперів — різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами, особливостями емісії й обігу затверджується у відповідних нормативно-правових актах);

— інструменти валютного ринку серед яких вирізняють іноземну валюту, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, що обслуговують цей ринок;

— інструменти страхового ринку — страхові послуги, котрі пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи й окремі види цінних паперів, що обслуговують цей ринок;

— інструменти ринку золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння. До них належать зазначені види цінних металів та каменів, які купують з метою формування фінансових резервів і тезаврації, а також розрахункові документи й цінні папери, що обслуговують цей ринок;

— інструменти ринку нерухомості — цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.

За термінами обігу вирізняють:

— короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року). Цей вид фінансових інструментів багато-чисельний і має обслуговувати операції на ринку грошей;

— довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу понад один рік). До яких належать так звані "безтермінові фінансові інструменти", кінцевий термін погашення котрих не встановлено (наприклад, акції). Вони обслуговують операції на ринку капіталу.

За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на:

— інструменти, наступні фінансові зобов'язання за якими не виникають (інструменти без наступних фінансових зобов'язань). Вони, як правило, є предметом власне фінансової операції, та у процесі їх передачі покупцю не несуть додаткових фінансових зобов'язань з боку продавця (наприклад, валютні цінності, золото тощо);

— боргові фінансові інструменти, які, характеризуючи кредитні відносини між їх покупцем і продавцем, зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у формі відсотка (якщо він не входить до складу номінальної вартості боргового фінансового інструмента, який погашається). Прикладом боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки тощо.

Облігація — боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Це такий цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов'язання позичальника відшкодувати кредитору номінальну вартість облігації у визначений термін з виплатою доходу у вигляді відсотка або дисконту. Є різні види облігацій залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вони випускаються, умов обігу та надійності;

— пайові фінансові інструменти. Вони підтверджують право їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента) і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, відсотка та ін.). Такими інструментами вважається, як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати тощо).

Акція — документ, що засвідчує право на певну частину власності у статутному капіталі акціонерного товариства і дає право на одержання доходу від неї у вигляді дивідендів. Є різні види акцій, які визначають права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред'явника; паперові й електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом. Використання різних видів акцій пов'язане з різноманітними цілями, якими керуються засновники акціонерних товариств.

Залежно від пріоритетної значущості розрізняють такі фінансові інструменти:

— первинні (фінансові інструменти першого порядку, як правило, цінні папери) характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі та ін.);

— вторинні або деривативи (фінансові інструменти другого порядку), які характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити або продати первинні цінні папери, що обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи на попередньо визначених умовах у майбутньому. Вони використовуються з метою здійснення спекулятивних фінансових операцій та страхування цінового ризику (хеджування). Залежно від складу первинних фінансових інструментів або активів, відповідно до яких вони випущені в обіг, деривативи поділяються на фондові, валютні, страхові, товарні та ін. Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні та форвардні контракти.

За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти бувають таких видів:

— з фіксованим доходом, що характеризують фінансові інструменти з гарантованим рівнем дохідності під час погашення (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юнктурних коливань ставки позикового відсотка (норми прибутку на капітал) на фінансовому ринку;

— з невизначеним доходом, що властиві для фінансових інструментів, рівень дохідності яких може змінюватись залежно від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку (боргові фінансові інструменти із плаваючою відсотковою ставкою, "прив'язаною" до встановленої облікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти тощо).

За рівнем ризику виокремлюють:— безризикові фінансові інструменти, до яких належать державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найнадійніших банків, "тверда" іноземна валюта, золото й інші цінні метали та каміння, придбані на короткий період. Термін безризикові певною мірою умовний, оскільки для потенційного фінансового ризику властивий будь-який із перерахованих видів фінансових інструментів;

— фінансові інструменти з низьким рівнем ризику, — короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника (характеризується терміном "першокласний позичальник");

— фінансові інструменти з помірним рівнем ризику, що характеризують групу фінансових інструментів, рівень ризику за якими майже такий як середньоринковий;

— фінансові інструменти з високим рівнем ризику. До них належать фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньоринковий;

— фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні").

Для них властивий найвищий рівень ризику і використовуються з метою здійснення найризикованіших спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Наприклад, акції "венчурних" (ризикових) підприємств; облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством із кризовим фінансовим станом; опціонні та ф'ючерсні контракти тощо.

Висновок

Підводячи підсумок всьому вище сказаного можна сказати, що основна функція фінансового ринку полягає в мобілізації грошових коштів вкладників з метою організації та розширення виробництва. Основну роль тут грають фінансові інститути, направляючі потоки грошових коштів від власників до позичальників. Товаром виступають власне гроші та цінні папери. Фінансовий ринок, таким чином, призначений для встановлення безпосередніх контактів між покупцями і продавцями фінансових ресурсів. p> Суть і головна роль фінансового ринку полягає в тому, щоб об'єднати всіх продавців так, щоб вони були досяжні для потенційних покупців. Таким чином, якщо економіка покладається головним чином на взаємини між покупцями і продавцями в розподілі ресурсів, то цю економіку можна назвати ринковою. Слід зазначити, що Україна в грудні 2005 була всесвітньо визнана країною з ринковою економікою.

Формування фінансового ринку - дуже складний процес, що охоплює за часом не один рік. Фінансовий ринок неможливо ввести вольовим шляхом, видавши законодавчий акт, його можна лише поступово створювати. При цьому обов'язковою передумовою реального функціонування фінансового ринку є різноманіття форм власності, тверда грошова одиниця, вільні ціни і інші компоненти повноцінної ринкової економіки.

Організаційні структури фінансового ринку включають різні фінансові інститути, такі як фінансово-банківські установи, страхові компанії, але так як самим динамічним елементом фінансового ринку є ринок цінних паперів, то ключовими серед них є фондові біржі, постійне функціонування яких робить істотний вплив не тільки на сферу фінансово-кредитних відносин і грошового обігу, але і в цілому на економічний і соціальний розвиток країни.

Як показує світовий досвід, ефективне функціонування фінансового ринку неможливо без регулюючої та контролюючої діяльності державних органів. В умовах становлення фінансового ринку і зокрема ринку цінних паперів, функціонування подібних структур набуває виняткового значення.

Формування і розвиток фінансового ринку України відбувається в досить складних умовах інтеграції країни у світові структури з одного боку і гострої необхідності захисту національної фінансової системи від спекуляцій - з іншого.

Про розвиток фінансового ринку України при порівнянні з характеристиками ринків інших країн свідчать дві його особливості:

а) стрімке зростання кількісних показників та індикаторів - обсягів грошової маси, міжнародних резервів НБУ, іпотечного та споживчого кредитування, капіталізації фондового ринку;

б) все ще достатньо слабке інтегрування у світову фінансову систему - ринок України є, безумовно, локальним у міжнародному порівнянні. p> Прогнози щодо розвитку фінансового ринку України. У найближчій перспективі найбільшу небезпеку для ринку представляють: зростання цін на енергетичні та продовольчі ресурси, інфляція, концентрація ризиків В«перегрівуВ» іпотечного та споживчого сегментів внутрішнього ринку, а також ринку корпоративних запозичень. У довгостроковій перспективі додається політичний ризик нестабільності інституту влади. Окрім інфляції, реальними загрозами фінансової стабільності на сьогодні слід вважати кредитну експансію і доларизацію вітчизняної економіки. p> Таким чином, фінансовий ринок представляється як ефективний механізм функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів, підвищення активності людини як реального власника.

Використана література

1.Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002-208с.
2.Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.: Т-во «Знання», КОО,2002.-203с.

3.Барновський О.І. Розвиток страхового бізнесу в Україні // Фінанси України. - 2004. - № 8. - С.85.

4.Барнатій Т. Проблеми розвитку страхового ринку України // Банківська справа. -- 2000. -- №5. -- С.21—25 5.Воблый К.Г. Основы экономии страхования. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.-238с.
6.Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003-320с.
7.Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у, переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.
8.Шумелда Я. Страхування: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль: 2003-260с.