Глобальна продовольча проблема

Форми прояву:

· 1/6 населення планети хронічно недоїдає

· В світі налічується 1 мільярд 17 мільйонів голодуючих, із них 642 млн живуть в Азії, 265 мільйонів - в Африці, 42 мільйони - в Латинській Америці і країнах Карибського басейну, а також 15 мільйонів - у розвинених країнах

· 2/3 населення світу одержує продовольства, нижче за біологічної норми

· Широке використання ядохімікатів, мінеральних добрив призводить до погіршення здоров’я внаслідок токсичності продовольства

· Різке зменшення біоресурсів Світового океану

На мапі, складеною ФАО, рівень голоду по країнам класифікується кольоровою гаммою за 5 категоріями.

· Найвищій рівень (п’ятий) голоду зафіксований в Гаїті, Чаді, Ефіопії, Демократичні республіці Конго, Анголі, Малаві, Замбії та Мозамбіку. 35% населення цих країн голодують.

· В четверту категорію входять деякі країни Латинської Америки та Африки, а також Вірменія, Монголія, Камбоджа, Ємен, Пакистан, Індія та Таджикистан.

· В третій категорії представлені деякі країни Латинської Америки та Африки, Центральної та Південно-Східної Азії, а також Китай

· В другу категорію входять: Бразилія, Венесуела, Туркменістан, Нігерія та ін. країни з показником 5-9%.

· В першу категорію входять розвинені країни світу (блакитний колір).

Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу

· На одному полюсі сучасної світової економіки концентруються країни – глобальні лідери з домінуванням США. На основі вдалої багаторічної експансії у всіх сегментах світового ринку, накопиченого у безпрецедентних масштабах капіталу ключовими детермінантами їх успіху стають інтелектуалізація, соціалізація, екологізація, деіндустріалізація економіки, пріоритетність знань та інформації, розвиток “людського капіталу”.

· На іншому полюсі світової економіки – більшість країн, для котрих економічна глобалізація проявляється як якісно нові умови розвитку, на які практично неможливо впливати, але обов’язково треба враховувати. Особливо важливо враховувати масштаби і динаміку процесу становлення системи глобального управління ресурсами планети і перерозподілом світового доходу, який не є еквівалентним.

Глобальна демографічна проблема

Характеристика глобальної демографічної проблеми:

· інтенсивне зростання народонаселення планети;

· нерівномірність зростання чисельності населення в різних країнах;

· найвищий приріст населення спостерігається в країнах з низьким рівнем розвитку.

· 1 млрд осіб живе в умовах абсолютної бідності

· 1/5 населення планети хронічно недоїдає

· 2/3 населення світу одержує продовольства, нижче за біологічної норми

· 40 млн осіб щорічно помирає від голоду та недоїдання

· Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична

· Глобальна демографічна проблема

· Форми прояву:

· Нерівномірність зростання чисельності населення в різних країнах

· Нерівномірність зростання чисельності населення в різних країнах

· Стрімке зростання населення, чи так званий «демографічний вибух» у країнах, що розвиваються

· Погроза депопуляції, чи так звана «демографічна криза» у промислово розвинених країнах

· Стихійна внутрішня й особливо зовнішня міграція, що ускладнює політичні відносини між країнами

· У промислово розвинених країнах - старіння населення, скорочення трудових ресурсів і збільшення "економічного навантаження" на працездатне населення

· Неконтрольована урбанізація в країнах, що розвиваються

Депопуляція

Показники старіння населення, 1950 – 2050 рр., млн. осіб

Частки населення віком від 60 р. за регіонами, %

Демографічний вибух у країнах “третього світу”

Показники урбанізації, 1950-2050 рр., млрд. осіб

Міжнародне регулювання глобальних проблем

Необхідність посилення регулювання міжнародних відносин, а відтак розвитку міжнародних організацій та співпраці їх з урядами держав пояснюється сукупністю вагомих чинників, серед яких:

· зростаюча кількість проблем у різних сферах життєдіяльності країн;

· тривалий період узгодження проблем між суб’єктами;

· велика кількість учасників переговорного процесу, що робить переговори складними й недостатньо ефективними;

· проблеми організації проведення зустрічей, обміну інформацією, координації підготовки й виконання спільних рішень;

· значні видатки на організацію заходів.

Міжнародне регулювання глобальних проблем

Міжнародне регулювання глобальних проблем забезпечується:

І. Міжнародними міждержавними організаціями здійснюється за напрямками:

1) економічне і промислове співробітництво:

· міжнародне економічне співробітництво: органи ЕКОСОР, спеціалізовані установи і автономні органи, пов'язані з ООН;

· міждержавна промислова співпраця: спеціалізовані організації ООН – ЮНІДО і ПРООН;

2) співпраця у валютно-фінансовій та кредитній сфері:

· спеціалізовані установи ООН — МВФ і Група світового банку (МБРР, МАР, МФК, БАГІ, МЦУІС) регіональні банки,

· Банк міжнародних розрахунків,

· Паризький клуб країн-кредиторів;

· Лондонський клуб країн-кредиторів;

3) співпраця в області транспорту здійснюється за наступними напрямками:

· цивільна авіація — ІКАО;

· морський транспорт — ММО;

· залізничний транспорт: Міжнародна асоціація залізничних конгресів (1884 р.);

· автомобільний транспорт: Міжнародний союз автомобільного транспорту (1948 р.);

4) співпраця в області світової торгівлі здійснюється:

4.1) міждержавними організаціями в рамках ООН: ВТО, ЮНКТАД і МТЦ – ЮНКТАД/ВТО, ЮНСІТРАЛ:

· регулювання міжнародної торгівлі товарами і послугами МТЦ, ЮНСІТРАЛ;

· регулювання міжнародної торгівлі окремими сировинними товарами: Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК);

4.2) міжнародними неурядовими організаціями: Міжнародну торгову палату, Міжнародне бюро публікації митних тарифів, Міжнародний інститут по уніфікації приватного права (ЮНІДРУА);

4.3) військовими організаціями:Координаційний комітет з експортного контролю (КОКОМ);

4.4.) міжнародними товарними організаціями: Міжнародні організації; Міжнародні ради; Міжнародні консультативні комітети; Міжнародні дослідницькі групи;

5) співпраця щодо захисту інтелектуальної власності: спеціалізована установа ООН — Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ):

· права на промислову власність (винаходи, товарні знаки, промислові зразки і тому подібне) — Паризька конвенції 1883 р. по охороні промислової власності;

· твори, що охороняються авторськими правами, засновано на конвенції Берна 1886 г.;

· міжнародна реєстрація фабричних і товарних знаків засновано на Мадридській конвенції 1891 г.;

· охорона літературних і художніх творів засновано на Женевській усесвітній конвенції про авторське право 1952 р.;

6) співпраця в області стандартизації і сертифікації продукції:

6.1) стандартизація:

· неурядові організації – Міжнародній організації по стандартизації (ІСО) і Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК);

· міжурядові організації: СОТ, Всесвітня організація туризму, Міжнародний союз електрозв'язку, Міжнародний союз залізниць, Європейська асоціація автотуризму і Європейська економічна комісія і ін. розробляють стандарти суто в своїх областях;

6.2) сертифікація: ISO, Міжнародна організація міри і ваги, Міжнародна організація законодавчої метрології;

7) інвестиційна співпраця: ЮНКТАД, ЕКОСОР, ТРІМС, ОЕСР;

8) науково-технічна співпраця:

· реалізація розробки в області науки і техніки (фінансується ПРООН і реалізується ФАО, ЮНЕСКО, ВОІВ і Департаментом по економічному і соціальному розвитку Секретаріату ООН - ДЕСР);

· прогнозування напрямів науково-технічного прогресу (фінансується фондом ООН для науки і техніки в цілях розвитку і реалізується ДЕСР і ЮНІДО);

· здійснення програм наукових досліджень (фінансується ПРООН і реалізується УВесвітньою організацією охорони здоров'я – ВООЗ, ЮНЕСКО і ЮНІДО);

· охорона інтелектуальної власності (фінансується ПРООН і реалізується ВОІВ і ЮНКТАД);

· інформаційна діяльність (фінансується ЮНЕСКО і реалізується ЮНЕСЬКО і ВОІВ);

· використання результатів наукових досліджень і розробок на практиці (фінансується ПРООН, Фондом ООН в області народонаселення – ЮНФЛА і реалізується ЮНІДО, ФАО і ВООЗ);

· організація регіональних і міжнародних зв'язків (фінансується ПРООН, ЮНЕСКО, ЮНІДО, ФАО, ВООЗ і Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку – МФСР і реалізується ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, ФАО, ВООЗ і ЮНІДО);

· розвиток освіти і підготовка кадрів в області науки і техніки (фінансуються ПРООН, ВОІВ, ЮНІСЕФ і МФСР і реалізуються ЮНЕСКО, ВООЗ, ФАО, ЮНІДО, Всесвітньою метеорологічною організацією – ВМО і ВОІВ);

· оцінка технологій (фінансується ПРООН, ЮНІСЕФ і ЮНФПА і реалізується ДЕСР, ЮНІСЕФ, ВОІС і МФСР);

· забезпечення діяльності науково-технічних працівників (фінансується ПРООН і ЮНЕСКО, реалізується ЮНЕСКО);

· надання технічних послуг (фінансується ПРООН і ЮНІСЕФ і реалізується ЮНІДО, ЮНЕСКО, ВООЗ і ФАО);

9) співпраця в області міжнародної комерційної практики: Комісія ООН з міжнародного права – ЮНСІТРАЛ, міжнародний інститут уніфікації приватного права – УНІДРУА, Європейська економічна комісія ООН – ЄЕК ООН;

10) енергетична співпраця: МАГАТЕ, Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) є автономним органом в рамках ОЕСР; Агентство з ядерної енергії (АЯЕ) також діє в рамках ОЕСР.

ІІ. Регіональними міжнародними міждержавними організаціями:

· Європейська конференція з пасажирських тарифів (з 1975 р.)

· Європейський комітет із стандартизації,

· Європейський комітет із стандартизації в електротехніці,

· Міжскандінавська організація по стандартизації,

· Панамериканський комітет стандартів

ІІІ. Міждержавними угодами:

· Митна конвенція про перевезення вантажів автотранспортом (1975 р.),

· Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (1956 р.);

· Протокол до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (1978 р.),

· Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажі товарів (1974 р.)

· Протокол про поправки до Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажі товарів (1980 р.),

· Конвенція про морське перевезення вантажів (1974 р.),

· Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.);

· Багатосторонні угоди по регулюванню світових ринків і діяльності держав-імпортерів і експортерів олова, пшениці, какао, цукру, натурального каучуку, кави, оливкового масла, бавовни, джуту, свинцю і цинку;

· Кіотський протокол;

ІV. Об’єднанням міжнародних міжурядових організацій:

· Розробляється нова багатостороння угода по інвестиціях, яка б включала документи СОТ: Угода по інвестиційних заходах, пов'язаних з торгівлею (ТРІМС), Генеральна угода по торгівлі послугами (ГАТС) і др.;

· документ, розроблений в рамках ОЕСР – Багатостороння угода по інвестиціях;

· Документ НАФТА по режиму і гарантіям інвестицій;

· Проект інвестиційного кодексу, розроблений в рамках АТЕС;

· Договір до Енергетичної хартії.

Серед факторів, що обумовлюють появу міжнародних організацій слід виділити:

1) міжнародний поділ праці;

2) міжнародна економічна інтеграція;

3) політичні взаємовідносини між країнами;

4) глобалізація міжнародних відносин.

Тема 14. Інтеграція України в світову економіку

Інтеграція України в світову економіку

14.1. Передумови інтеграції України у світове господарство

14.2. Пріоритетні напрями геополітичної та галузевої орієнтації України

14.3. Участь України в інтеграційних об’єднаннях

14.4. Співпраця України з ЄС

14.5. Проблеми та перспективи співпраці України та Російської Федерації

14.1. Передумови інтеграції України у світове господарство

Передумови інтеграції України у світове господарство:

· Політико-правові передумови інтеграції;

· Економічні передумови інтеграції;

· Соціально-культурних передумов інтеграції;

· Інфраструктурні передумови

Передумови інтеграції України у світове господарство

Основні політико-правові передумови інтеграції:

· політичне визначення України;

· забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки;

· безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини; запровадження прийнятної форми громадянства;

· перегляд існуючої практики політичних зв'язків із державами колишнього СРСР;

· пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах;

· формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання.

Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам:

· економічному та інституційному забезпеченню суверенітету;

· оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови;

· розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захисту населення;

· оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

· запровадженню національної грошової одиниці з включенням її в систему міжнародних розрахунків;

· розв'язанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.

До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать:

· відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України;

· формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти;

· розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України.

· Формування інфраструктурних передумов насамперед пов'язане з:

· розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації);

· розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем.

Мотиваційні чинники інтеграції України до світового господарства

1. Внутрішні:

1.1) відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету;

1.2) нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів;

1.3) нерозвиненість ринкових відносин;

1.4) інерція погіршення економічного стану;

1.5) запас соціальної витримки населення;

2. Зовнішні

2.1) збіг періодів дезінтеграційних та інтеграційних процесів;

2.2) розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня;

2.3) конкурентоспроможність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи;

2.4) негативний досвід інтеграції в рамках СРСР і РЕВ

Показники інтеграції країни у світове господарство

· співвідношення зовнішньоторговельного обороту і ВВП;

· прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;

· потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології.

· Пріоритетні напрями інтеграції України у світову економіку

· Реалізація напрямків інтеграції можлива шляхом використання різних, але водночас взаємопов'язаних, механізмів:

· через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику;

· за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування та транснаціоналізації високомонополізованих підприємств;

· через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; за рахунок інтенсифікації

· східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури.

14.2. Пріоритетні напрями галузевої орієнтації України

Галузева інтеграція

1. У сфері транспорту:

· розширення пропускної спроможності автомобільних переходів Гребенне-Рава-Руська, Ягодин-Дорогуськ та будівництво другого мосту на цьому переході;

· будівництво міждержавних переходів Краківець, Новоукраїнка, Смільниця;

· будівництво транс’європейської магістралі Лісабон-Київ;

· розробка загальної концепції розвитку швидкісних магістральних доріг в узгодженні з подальшим розвитком транс’європейських магістралей;

· розробка концепції транспортного коридору Балтійське море - Чорне море (Гданськ-Одеса).

2. В галузі машинобудування, ВПК і конверсії:

З підприємствами ВПК обговорюються питання щодо можливості співробітництва по виробництву:

· двигунів для локомотивів;

· гальмової апаратури;

· кінескопів для телевізорів;

· літаків та їх ремонту.

· Певна перспектива у розвитку військово-технічного співробітництва зберігається у наступних сферах:

· надання Україною послуг з ремонту та обслуговування військової техніки радянського виробництва, яка перебуває на озброєнні збройних сил Польщі. Зокрема це стосується бойових кораблів і літаків;

· науково-дослідна робота по створенню нових зразків військової техніки та зброї;

· кооперації виробництва вертольотів, танків та іншої військової техніки і обладнання.

3. В галузі промисловості:

1) здійснення зустрічних поставок української залізної руди в обмін на польське коксівне вугілля;

2) спільний експорт на ринки третіх країн;

3) співпраця підприємств у галузі металургії між Мінпромом України, ДУ «Укрметал» та польською фірмою СА «ІМПЕКСМЕТАЛ»

4. У науково-технічній сфері:

В межах українсько-польської співпраці створено українсько-польську Комісію з питань співробітництва у сфері науки і технологій.

В Україні здійснюється збір пропозицій від українських наукових організацій щодо виконання науково-дослідних проектів за спільними пріоритетними напрямами науково-технічного розвитку.

5. В галузі сільського господарства:

· створення СП по вирощуванню сільськогосподарської продукції (цукрового буряка, соняшника тощо) з використанням польських технологій;

· організація в Україні спільного виробництва машин і обладнання для механізації технологічних процесів в овочівництві, тваринництві тощо;

· здійснення підготовки кадрів, створення і забезпечення функціонування нових організацій державного інтервенціонізму в агропромисловому комплексі, діючих в ринкових умовах (регулювання аграрного ринку, приватизація державних сільськогосподарських підприємств, модернізація і реструктуризація сільського господарства, кредитування).

6. В галузі фармацевтичної промисловості:

· виробництва вітамінів і мультивітамінів на основі концентрованих соків, фруктів, овочів з додатком вітамінів, мікроелементів, сорбентів в об'єднанні «Вітаміни» у м. Умань Черкаської області (80 млн. дол.);

· виробництво на підприємствах бактеріальних препаратів, вакцин (70 млн. дол.);

· виробництво серцево-судинних, знеболюючих засобів (17 млн. дол.);

· виробництво нефузійних розчинів в AT «Галичфарм» у м.Львові (3 млн. дол.).

7. У галузі забезпечення енергоносіями.

· кооперація нафтопереробних підприємств по виробництву мастил та присадок до них;

· поставки паливно-мастильних матеріалів з польських НПЗ в західні райони України;

· обмін передовим досвідом в галузі нафтопереробки та торгівлі нафтопродуктами та створення СП.

Пріоритетні напрями геополітичної орієнтації України

Щодо геополітичних напрямків інтеграції України (існували з 1995 р. до січня 2005 р.):

· європейський вибір;

· стратегічне партнерство зі США;

· стратегічне партнерство з Росією та країнами СНД:

3.1) Північно-Східний;

3.2) Південно-Східний;

В 1995 р. Президент України Кучма Л.Д. проголосив “багатовекторну” модель геополітичної орієнтації України

А.С.Філіпенко була запропонована бігравітаційна модель інтеграції, який передбачає її одночасну взаємодію з ЄС та ЄЕП за прикладом АТЕС, НАФТА, ОЧЕС та ін., є членами декількох регіональних об’єднань.

В січні 2005 р. Президент В.Ющенко відмовився від багатовекторної моделі і проголосив єдиним вектором – інтеграція до ЄС.

–14 липня 2011 р. Президент Янукович В.Ф. проголосив про поєднання пріоритетного вектору (інтеграція в ЄС) та стратегічне партнерство з США

14.3. Участь України в інтеграційних об’єднаннях

Експорт-імпорт товарів

Експорт-імпорт послуг

Рух прямих іноземних інвестицій

Пріоритети структурної переорієнтації України в межах інтеграційних об'єднань:

· науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткої за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;

· підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів;

· формування умов для соціальне орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого - завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації.

29 октября 2008, 15:25 Украина готова участвовать в строительстве дороги вокруг Черного моря

· Парламент Украины ратифицировал Меморандум, которым подтвердил готовность нашего государства принять участие в строительстве дороги вокруг Черного моря.

· Согласно документа, между правительствами стран-участниц Организации черноморского экономического сотрудничества (ОЧЕС) в направлении строительства Черноморской окружной автомагистрали (ЧОА) утверждается договоренность. Длина ЧОА составит приблизительно 7000 км.

· Основной маршрут ЧОА и ее соединение могут проходить через такие города: Стамбул (Турция) – Самсон (Турция) – Трабзон (Турция) – Батуми (Грузия) – Поти (Грузия) – Ереван (Армения) – Баку (Азербайджан) – Новороссийск (Россия) – Ростов-на-Дону (Россия) – Таганрог (Россия) – Мариуполь (Украина) – Мелитополь (Украина) – Одесса (Украина) – Кишинев (Молдова) – Бухарест (Румыния) – Констанца (Румыния) – Хасково (Болгария) – София (Болгария) – Ниш (Сербия) – Белград (Сербия) – Тирана (Албания) – Едирне (Турция) – Комотини (Греция) – Александрополис (Греция) – Стамбул (Турция).

14.4. Напрями співробітництва України з ЄС

Указом Президента України від 15 серпня 2001 року Кабінету Міністрів України було доручено розробити нову програму, яка була б зосереджена на подоланні бідності. На виконання цього доручення Кабінет Міністрів розробив та прийняв довгострокову Програму дій (до 2009 року), яка складається з двох частин: 1) створення економічних та правових умов для підвищення доходів та 2) зростання активності працездатних громадян та вдосконалення соціального захисту для найбільш вразливих груп населення.

В березневському (2003) Повідомленні Єврокомісії для Європейської Ради та Європарламенту «Розширена Європа — сусідні країни: нова структура відносин із нашими східними та південними сусідами»

в Декларації від 9 вересня 2008 р. наша держава вперше безпосередньо визнається Євросоюзом як європейська країна, що поділяє з ЄС спільні цінності, а нова угода матиме назву «Угода про асоціацію».

«Угода про асоціацію» від 9 вересня 2008 р:

· в економічній сфері містить положення про поглиблену економічну інтеграцію з перспективою доступу до внутрішнього ринку Євросоюзу за допомогою ЗВТ+, яка передбачатиме вільний рух товарів і послуг, зменшення нетарифних обмежень і гармонізацію регуляторного середовища України згідно із стандартами ЄС;

· залучення України до низки галузевих і регіональних програм Європейського Союзу;

· Угода про асоціацію, як правило, укладається терміном на 3 або на 5-10 років, після чого країна зазвичай набуває статусу кандидата до ЄС.

· заохочує проведення в Україні економічних реформ, зокрема в сфері регуляторного середовища і лібералізації торгівлі.

· обидві сторони погоджуються, що на даному етапі оптимальною формою співпраці у зовнішній торгівлі буде створення поглибленої зони вільної торгівлі.

Передумови формування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС

· виникнення спільного кордону України з чотирма країнами ЄС (1389 км) внаслідок розширення ЄС на схід Європи протягом 2004-2007 pp.;

· формування нової концепції європейської безпеки, яка включає також стабілізацію географічного оточення ЄС;

· недосконалість Європейського політичного союзу і Чорноморської синергії;

· пожвавлення перетворень в Україні після політичних подій 2004-2005 pp. та президентських виборів 2010 р.

Переваги створення поглибленої зони вільної торгівлі України і ЄС:

· сприяння подоланню наслідків світової фінансово-економічної кризи (через пожвавлення експортної діяльності, припливу інвестиційних ресурсів, використання європейського досвіду антикризових програм і кредитів ЄС);

· надання додаткового прискорення темпам зростання ВВП:

· поліпшення структури експорт і сальдо платіжного балансу України;

· покрашення розвитку експортно-орієнтованих галузей (металургії, хімічної промисловості, сільського господарства), рибної і легкої промисловості;

· зростання надходжень іноземних інвестицій;

Переваги створення поглибленої зони вільної торгівлі України і ЄС:

· одержання доступ до передових високих технологій;

· поліпшення доступу до якісніших і дешевших товарів і послуг;

· покрашення рівня енергетичної безпеки і зменшення енергозалежності України (зокрема, через встановлення економічно обґрунтованих цін на імпортований природний газ і на транзит енергоресурсів через територію України, а також на зберігання природного газу в українських підземних газосховищах);

· прискорення зростання добробуту населення.

Ризики створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС

· посилення конкуренції з підприємствами ЄС на ринку України;

· банкрутство неконкурентоспроможних підприємств;

· збільшення витрат українських підприємств на адаптацію до стандартів і норм ЄС (стандартів продовольчої безпеки, директиви REACH тощо);

· збільшення витрат на адаптацію законодавства України щодо законодавства €С;

· закріплення переважання сировинної та низько технологічної продукції в структурі товарного експорт України;

· зростання від'ємного сальдо в торгівлі між Україною та ЄС.

Перешкоди, які ускладнюють переговорний процес

І. Економічні:

· недостатнє координування позицій урядових і ділових кіл України на переговорах;

· намагання третіх сторін вплинути на включення до тексту Угоди невигідних для України умов;

· міжвідомча неузгодженість: між Міністерством економіки України, Міністерством аграрної політики України та Держспоживстандартом України у сфері прискорення гармонізації стандартів та технічних регламентів України щодо вимог законодавства Європейського Союзу Станом на 15 квітня 2009 р. 5618 національних стандартів України було гармонізовано з міжнародними стандартами ЄС і рівень гармонізації перевищив 25 %. Проте роботу в напрямі стандартизації слід прискорити, адже зазвичай в країнах, які претендують на статус асоційованих з ЄС. Рівень гармонізації становить принаймні 80 %;

Перешкоди, які ускладнюють переговорний процес

· надмірна утаємниченість переговорного процесу з української сторони (українські бізнес-асоціації отримують інформацію про деталі переговорів від європейських бізнес-асоціацій. а не від Міністерства економіки України);

· обмежене фінансове забезпечення процесу адаптації стандартів України до стандартів ЄС. Зокрема, сумарні витрати на адаптацію до стандартів ЄС тільки м'ясної промисловості Польщі сягнули 2 млрд. євро;

· обмежене фінансово-ресурсне забезпечення пронесу переговорів (Південна Корея, чисельність населення якої така ж. як в Україні, залучала до подібних переговорів уп'ятеро більше фахівців, ніж Україна);

Перешкоди, які ускладнюють переговорний процес

7) некваліфікована підготовка тарифних пропозицій (деякі тарифи, які вдалося відстояти Україні шляхом переговорів з питань вступу до COT. виявилися або зависокими (30 % для соняшникової олії), або непотрібними (мито на імпорт йогуртів з Європи, коли 99 % їх ввозиться з РФ). На переговорах щодо створення ЗВТ Україна і ЄС уже визначилися з консолідованими тарифними пропозиціями. Лібералізації підлягатиме 95 % загального обсягу торгівлі товарами і тільки 5 % становитимуть винятки.

Перешкоди, які ускладнюють переговорний процес

ІІ. Серед інституційних перешкод на шляху для створення ЗВТ+ варто відзначити:

1. Внутрішні: інституційна не реформованість українських державних структур, політична нестабільність в Україні),

2. Зовнішні:

· забюрократизованість процедури прийняття рішень в ЄС;

· обмежені обсяги фінансування технічної допомоги Україні з боку ЄС;

· відсутність єдиної енергетичної і міграційної політики ЄС.

Переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС

Створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС належить до стратегічних цілей двостороннього торговельно-економічного співробітництва між Сторонами та є логічним продовженням позитивних тенденцій у двосторонньому товарообігу України та ЄС в останні роки.

Створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі стане складовою частиною угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Переговорний процес зі створення ЗВТ розпочався 18 лютого 2008 р. у м. Києві. Станом на грудень 2010 року відбулось 14 раундів переговорів (14 раунд – 6-10 грудня 2010 р.).

Переговори проходять за 15 напрямами:

1) торгівля та сталий розвиток;

2) тарифна пропозиція;

Переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС

3)торгівля товарами;

4) торговельні відносини в енергетичній сфері;

5) митні питання, сприяння торгівлі та протидія шахрайству;