Суспільно-природні глобальні проблеми сучасності
Суспільно-природні глобальні проблеми включають в себе необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, енергетичну, сировинну, продовольчу, кліматичну, боротьбу з хворобами, проблеми світового океану тощо.
Екологічна загроза. Взаємовідносини людини, суспільства і природи споконвіку були непростими. Але особливо вони загострилися наприкінці 20 ст., коли людство опинилося над екологічною прірвою. Необхідність усвідомити й подолати ситуацію, що склалася, ставить екологічну проблему фактично на перше місце в ієрархії глобальних проблем сучасності, визначає їхню динаміку.
Увесь трагізм екологічного стану нашої планети відображають:
1. Різке погіршання повітряного басейну планети. 2. Катастрофічне зменшення кисню (на 10 млрд т щороку — цього вистачило б для дихання кількох мільярдів людей).
3. Загроза зміни енергетичного балансу планети. Концентрація вуглекислого газу в атмосфері за останні півстоліття зросла на 20 /6, унаслідок чого він повністю оперезав земну кулю. Виникла реальна загроза зміни клімату з підвищенням температури. Це призведе до танення полярних льодовиків і затоплення значних прибережних масивів.
4. Значно зросла запиленість у містах та одночасно зменшилась освітленість планети.
5. Природному фотосинтезові перешкоджає нафтова плівка, яка постійно утворюється на поверхні морів та океанів унаслідок аварій на транспортних суднах.
6. У повітрі циркулюють отруйні речовини, які створила людина. Вони призводять до мутагенного забруднення.
7. Спостерігається зменшення озонового шару Землі як наслідок потрапляння у верхні шари атмосфери окислів азоту і хлорорганічних сполук, які розкладають озон.
8. Велику загрозу становлять кислотні дощі, які утворюються внаслідок взаємодії атмосферної вологи з продуктами неповного згоряння палива на ТЕЦ, промислових підприємствах, в автомобільних двигунах.
9. Значної шкоди завдає отруйний тютюновий дим.
10. Наступ пустель. Нині пустелі займають близько 30 % земного суходолу, а в деяких країнах Африки вони сягають до 50 % території. Через бездумне вирубування лісів і розорювання степів пустелі наступають зі швидкістю 6 млн га на рік.
11. Дедалі гострішою стає проблема "водного голоду". Запаси води на Землі значні, але понад 96 % її — це солоні води Світового океану. На річки й озера припадає лише 0,02 % усієї гідросфери.
Демографічна та продовольча проблеми. З середини 20 ст. відбувається безпрецедентне зростання чисельності населення. З початку віку вона збільшилася з 1,7 млрд до 6 млрд осіб. Нині щороку народжується 130 млн осіб, а помирає 50 млн. Причому 9/10 приросту зумовлені демографічним вибухом у країнах Азії, Латинської Америки, де злиденність і екологічна деградація вже дійшла крайніх меж. До кінця нинішнього століття жителі цих регіонів становитимуть 4/5 усього населення Землі.
За прогнозами, через 45 років населення планети подвоїться. Експерти не передбачають стабілізації населення світу навіть на позначці 10—11 млрд осіб. Вона можлива лише на рівні 14 млрд осіб (за прогнозами це буде десь у 2100 р.) Різниця між 10 і 14 млрд — межею кінцевої стабілізації населення — має критичне значення для навколишнього середовища і для жителів Землі.
Особливе обурення аргументом, що глобальному навколишньому середовищу загрожує головно зростання населення у слаборозвинутих країнах, висловлюють лідери цих країн. Але прогнозовані Фондом ООН з відтворення населення абсолютні цифри приголомшують. Наприклад, у Кенії, де зараз проживає 27 млн осіб, через тридцять років, за прогнозами, буде 50 млн. Населення Єгипту становить нині 55 млн осіб, кожні чотири роки воно збільшується на еквівалент усього населення Ізраїлю, і через ЗО років там житиме не менше ніж 100 млн осіб. Нігерія, що має 100 млн жителів уже сьогодні, через тридцять років матиме мінімум 300 млн. Усі ці країни вже гранично напружують свої природні ресурси, а це загрожує цілісності екосистем, так що справді страшно й подумати, як вплине подвоєне населення, не кажучи вже про злиденний рівень життя цих "зайвих" багатомільйонних мас. Уже зараз нові епідемії — від холери й чуми до СИІДу — з´явилися в суспільствах, вибитих із колії швидким зростанням населення. У низці держав і регіонів масовий голод із періодичного переріс у постійний, хронічний. Є сумне припущення (точних даних немає), що в 3-тє тисячоліття людство вступило з 1 млрд голодуючих і такою самою кількістю безробітних, з 1,5 млрд знедолених, які тяжко бідують. Адже загальне число людей, що перебувають на межі голодної смерті, уже наприкінці 20 ст. коливалося від 700 до 800 млн осіб.
Пов´язане з таким рівнем приросту соціально-політичне напруження загрожує розвалити соціальний порядок у багатьох країнах зі швидким зростанням кількості населення. Це в свою чергу підвищує ймовірність воєн за недостатні природні багатства, наприклад, за воду. Так, усі 14 країн, залежних від Нілу, переживають демографічний вибух. Але сьогодні в його берегах тече не більше води, ніж у біблійні часи. Аналогічним чином для всіх націй, залежних від ріки Йордан, характерне швидке зростання кількості населення, і суперечки за цей невеликий водний потік зараз починають збільшувати те політичне, соціальне й релігійне напруження, що здавна існує в цьому регіоні. Тигр і Євфрат породжують таку саму проблему — обмеженим водним ресурсом доводиться забезпечувати населення кількох країн, яке зростає шаленими темпами.
Світове населення подвоюється менше ніж за півстоліття, а в слаборозвинутих країнах — кожні 25 років. Важко збагнути, скільки це потребує дров, енергії та сировини, як це вплине на ерозію ґрунтів, викиди парникових газів тощо.
Забезпечення людства сировиною та енергією. Проблема охорони й раціонального використання природних ресурсів глобальна вже хоч би тому, що всі держави взаємопов´язані і взаємозалежні в питанні забезпечення сировиною й енергією. Вона загострюється і вкрай нерівномірним розміщенням корисних копалин на планеті. Майбутнє багато в чому залежить від взаємовідносин держав, які володіють природними ресурсами і які споживають їх. Нееквівалентний обмін веде до вибуху.
Особливо гостро стоїть проблема ґрунтових ресурсів. За підрахунками вчених, нині під сільськогосподарські культури використовується 10—11 % усього суходолу Землі (1,5 млрд га). Якщо взяти до уваги, що 60 % з них становлять малопродуктивні землі, то стає зрозумілим, що ґрунтовий шар землі експлуатують понад міру. Як наслідок цього — вивітрювання гумусу (найродючішого шару землі), засоленість, спустелювання (щороку втрачається 6—7 млн га родючих земель) і, звичайно, втрата родючості. В Україні зіпсовано 60 % чорноземів, з географічної карти через варварське господарювання щезло 20 тис. малих річок. Тільки аварія на ЧАЕС назавжди вилучила із землекористування 6 млн га землі.
Гостру тривогу викликає оцінка стану невідновних ресурсів. Відомо, що за період після другої світової війни із надр Землі видобуто стільки сировини, скільки за всю попередню історію. Щороку подається на-гора 25 т на кожного жителя планети, причому 92—95 % піднятої сировини не використовується повною мірою або за призначенням, а йде у відвали, захаращуючи довкілля. Прискорення темпів видобування корисних копалин не минає безслідно, оскільки навіть за оптимістичними прогнозами їхні запаси обмежені й значною мірою їх уже вичерпано. За розрахунками, алюмінію й кам´яного вугілля вистачить іще на 560 років, заліза — на 250, олова, міді, цинку — на 35—40, золота, срібла, нікелю, платини, нафти, газу — на 70—80 років. Особливої гостроти набуває й енергетична проблема. За період з 1965 по 1995 р. світове виробництво збільшилося: вугілля і сталі — у 2,2 разу, нафти й газу — у 2,5 разу, електроенергії — у 4,1 разу. Щорічне споживання енергоресурсів перевищувало 10 млрд т умовного палива (у 1960 р. — 2,7 млрд т). 60 % енергетичного балансу світу становлять нафта й газ, запаси яких швидко вичерпуються, тому в найближчі півстоліття у структурі світового енергетичного балансу слід чекати докорінних змін: перехід до енергії, яка базується на практично невичерпній основі — перехід до ядерної енергетики; заміна нафти й газу на вугілля; широке використання вітру, припливів і відпливів та сонячної енергії. Буде здійснюватися перехід до ресурсо- й енергоощадних технологій (але вартість енергії зростатиме), виникнуть глобальні й регіональні системи енергопостачання.
Виняткове значення в житті людства має освоєння Світового океану. Світовий океан — це не тільки транспортні перевезення, це — сховище величезних запасів корисних копалин, які з часом будуть замінювати ресурси суходолу. Світовий океан міг би внести значний вклад у вирішення продовольчої проблеми, оскільки в морській воді міститься більше половини всіх рослин, а різних видів тварин — ще більше. Важлива його роль і в зміні клімату (всесвітня "кухня погоди на Землі"). Величезну енергію містять припливи й відпливи Ла-Маншу, які могли б задовольнити потреби всієї Європи в електроенергії. На превеликий жаль, Світовий океан усе більше перетворюється на вселенське звалище відходів. Тільки на початку 90-х років 20 ст. у його води було скинуто 20 млрд т сміття — від консервних банок до радіонуклідів.