Що означає досконала цінова дискримінація?

Коли монополія виробляє продукт, котрий не може перепродаватися покупцями, вона досить часто застосовує різні ціни щодо різних покупців.

Цінова дискримінація (price discrimination) - продаж стандартизованих товарів або послуг різним споживачам за різними цінами. Такими товарами, що не можуть перепродаватися є, наприклад, медичні послуги, освітні послуги тощо.

Цінову дискримінацію можуть застосовувати тільки монополії і тільки тоді, коли це веде до збільшення прибутків. Коли монополія встановлює різні ціни для кожного покупця, має місце досконала цінова дискримінація (perfect price discrimination). У цьому випадку для кожного споживача встановлюється така ціна, яку він може сплатити: «Take it or leave it».

Таким чином, подібними товарами споживач користується раз на життя. Припустимо, що ефект масштабу і витрати є постійними, тобто LRAC=LRMC. При відсутності дискримінації обсяг реалізації товару буде становити Q_m за ціною P_m , а LRMC=MR₁ . Економічний прибуток визначається площею чотирикутника P_lP_mВС. В умовах досконалої дискримінації споживач, котрий має бажання сплатити щонайбільше, буде отримувати послуги при ціні Р₁. Якщо кожен споживач буде сплачувати стільки, скільки він може сплатити, такі ціни будуть фактично маржинальною виручкою. Крива попиту і буде кривою MR. Рівновага з’явиться у точці Е, де LRMC=D. За цими умовами кожний споживач не має споживчого надлишку, який переходить до монополії.

Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна (досконала) цінова дискримінація, виникає, коли фірма призначає для кожного покупця резервну ціну – максимальну, яку кожен покупець погоджується заплатити за кожну придбану одиницю товару. Встановлення цієї ціни дозволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Для монополіста, що здійснює абсолютну цінову дискримінацію, ціна і граничний виторг співпадають, подібно до досконалої конкуренції, так само співпадають криві попиту і граничного виторгу . Досконала цінова дискримінація пом’якшує недоліки монопольної влади і виявляється вигідною для обох сторін: монополіст розширює обсяги випуску до ефективного рівня конкурентного ринку, відсутні безповоротні втрати, що сприяє зростанню добробуту суспільства. Проте весь надлишок споживачів перетворюється на монопольний прибуток, і суспільний добробут зростає саме за рахунок додаткових надприбутків монополіста, тоді як споживачі зовсім не одержують чистої вигоди.