Проблеми інтеграції України в НАТО та ЄС.

Глобальні виклики часу, реальну їх оцінку і відповіді на них частково здійснює ООН через спеціалізовані заклади: ЮНЕСКО, СООЗ (Світова організація охорони здоров'я), Всесвітню метеорологічну службу, МАГАТЕ, продовольчу і сільськогосподарську організацію.

Глобальні проблеми XXI ст. вимагають реорганізації ООН. Серед пріоритетних завдань потрібно назвати створення спеціалізованого закладу — комітету ООН з глобальних проблем XXI ст., який може очолити заступник генсека ООН, з відділеннями в найбільших державах і кожному реґіоні світу. На цей заклад варто покласти найбільш сучасні та, безумовні, величні завдання: збереження людських життів, стабілізацію міжнародних відносин, зміцнення дружніх зв'язків між державами.

Проте, ООН — організація, яка не забезпечує колективної безпеки так, як, зокрема, НАТО. Тому євроатлантичний вибір — це, насамперед, вступ України до НАТО та ЄС. Європейська та євроатлантична інтеґрація України — це забезпечення якісно нового, вищого рівня життя для кожного завдяки новітнім технологіям, ефективному використанню ресурсної бази країни, демократизації суспільства, приєднання до західної системи цінностей. Більше того, національна безпека України залежить від євроатлантичної безпеки, й навпаки, безпека, в євроатлантичному регіоні, значною мірою, залежить від стабільності та надійності національної безпеки України.

Реформування військової організації держави відповідно до стандартів НАТО сприятиме зміцненню обороноздатності держави, оптимізації витрат на оборону, становленню системи демократичного цивільного контролю за військовою сферою.

Українська економіка як невід'ємна частина єдиного європейського економічного простору матиме набагато більше можливостей для динамічного зростання за рахунок вільного доступу до передових технологій, активного залучення інвестицій, впровадження інноваційної моделі розвитку.

Глобалізація світового розвитку дозволяє максимально ефективно використати інтеґраційний фактор розвитку, зокрема, залучення до процесу інтернаціоналізації виробництва дедалі більшої кількості країн, посилення взаємозалежності національних економік, консолідацію "дематеріалізації" світової економіки, наростання у світовій економіці структурних зрушень.

Нинішні глобальні процеси і тенденції справляють безпосередній вплив на Організацію Північноатлантичного Договору, яка, починаючи з другої половини XX ст., була і залишається найважливішою військово-політичною структурою в євроатлантичних відносинах. Вона об'єднала найбільш впливові західні держави на основі спільних інтересів і цінностей, ставши при цьому фактором їхньої цивілізаційної єдності. З моменту свого утворення Альянс взяв на себе як суто військові, так і політичні функції. НАТО створена, передусім, як система колективної оборони, вирішуючи проблеми євроатлантичної безпеки, вона постійно посилювала свою політичну складову. Сьогодні у політиці НАТО почала приділятись увага усуненню загроз шляхом розбудови мирних і дружніх міжнародних відносин у всьому євроатлантичному регіоні. З'явились також нові завдання і значно розширились старі. Вони охоплюють формування процесу діалогу, партнерства і співробітництва з державами Центральної та східної Європи, а також іншими країнами, розвиток тісних відносин з організаціями, які займаються питаннями європейської безпеки .

Інтеграція до європейських структур — це, насамперед, поглиблення співпраці відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, використовуючи її економічні положення та створення зони вільної торгівлі Україна — ЄС, взаємодію з НАТО та іншими європейськими структурами. З другого боку, Україна повинна стати конкурентоспроможною на європейському та світовому ринках. Лише споживач застарілої техніки та неякісних товарів, держава із низьким життєвим рівнем свободи особистості не зможе стати рівним партнером ЄС. Керівництво України усвідомлює, що найпершою умовою забезпечення української спроможності в сучасному конкурентному глобалізованому світі є ефективність уряду, який розпоряджається наявними ресурсами країни.

Вступивши до НАТО, Україна може прискорити членство в Європейському Союзі. НАТО залишається єдиною організацією демократичних держав Євроатлантичного простору в галузі оборони і безпеки, що довела свою ефективність і життєздатність.

Членство в НАТО гарантуватиме Україні захист її суверенних прав у випадку порушення державного кордону, воєнної агресії, втручання у внутрішні справи чи політичного шантажу, сприятиме усуненню загрози для України стати буферною державою між Росією і НАТО, виходу зі сфери геополітичного домінування Російської Федерації й встановленню з нею рівноправних відносин. НАТО, забезпечує широку підтримку науковим дослідженням та освітнім проектам, переважна більшість з яких не пов'язані з військовою сферою, а сприяють розвитку наукової думки саме у цивільних галузях. Щоправда, сьогодні у світі вигідно розробляти і продавати зброю.

Ринок зброї залишається сферою великої політики, а технологічна перевага у світі відкриває нові можливості для країн, які її досягають. Сьогодні дедалі менше держав просто купують зброю і, навпаки, дедалі більше купують технології виробництва техніки.

В Україні найбільше конкурентів з'явилося у зв'язку з розширенням НАТО на Схід: завдяки членству в альянсі країни Центральної та Східної Європи отримали доступ до нових технологій. Ще частина конкурентів — це гравці, які динамічно розвиваються і ще десяток років тому почали активно скуповувати новіші технології й розвивати науку. Сьогодні такі країни, як ПАР, Китай, а в перспективі — Індія, Пакистан, стають активними учасниками торгівлі зброєю.

Щоб українська оборонна промисловість і, як наслідок, система військово-технічного співробітництва виграла від євроатлантичної інтеґрації, необхідні певні передумови. У країнах НАТО, як мінімум, третина виробництва працює на обороноздатність, тобто на силові структури й армію. Саме у зв'язку з цим членство в НАТО відкрило доступ до нових технологій — для насичення власних армій новітніми системами зброї. А вже у другу чергу ці технології стали застосовуватися для третіх країн.

Таким чином розширення НАТО не може підірвати регіональну стабільність, а лише зміцнить її. Україна стане демократичнішою, з ефективною й соціально захищеною армією.

Розробка національної програми розвитку Збройних сил та виконання плану дій "Україна — НАТО" є вагомими імпульсами для інтенсифікованого діалогу між НАТО й Україною. Як результат, Україна модернізує свої Збройні сили і приведе їх до натівських стандартів. В іншому разі без реформування нашої армії ми перетворимо її в постійно діючий музей під відкритим небом застарілої ще у минулому столітті техніки.

Україна прагне підвищення рівня міжнародної безпеки та бере участь у боротьбі з міжнародним тероризмом. Оборонна реформа та реформа структур безпеки посідає перше місце у співпраці між Україною і НАТО.

Співпраця між Україною і НАТО з економічних аспектів безпеки має на меті сприяти розвитку діалогу та обміну досвідом між експертами в галузі взаємозв'язку між економікою і безпекою, зокрема укладання оборонних бюджетів та управління оборонними ресурсами в контексті мак- роекономіки й реструктуризації оборонного сектора.

Сьогодні відбувається реформування країни стосовно членства України в ЄС і НАТО. Отже, ЄС доведеться відповідати на питання перспективи членства України відповідно до статті 49 Договору про ЄС.

З 1995 р. Україна є членом Ради Європи, що дає можливість, зокрема, підтримувати заходи, які задовольняють екологічну спрямованість розвитку. Країни, які отримали статус членів ЄС, зобов'язані приводити національні природоохоронні законодавства у відповідність з Директивою ЄС 1985 р. про оцінку впливу деяких державних і приватних проектів на навколишнє середовище, яка є основним документом, що регламентує проведення екологічної експертизи у країнах співдружності.

Законом України від 21.11.2002 р. № 228-ІV прийнята Концепція Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Згідно з розділом І Концепції, адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу — це поетапне прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства ЄС.

У грудні 2005 р. Рада Міністрів ЄС надала Україні статус країни з ринковою економікою. Передбачається, що це полегшить доступ українських виробників на європейські ринки. Найбільш позитивні наслідки очікуються в металургії, хімічній, легкій та харчовій промисловостях, оскільки саме ці галузі найбільше потерпали внаслідок антидемпінгових розслідувань.

Програма по членству в НАТО складається з п'яти розділів, які пов'язані з такими питаннями:

1) політичні та економічні — врегулювання всіх міжна­родних, етнічних чи територіальних спорів мирним шля­хом; забезпечення законності й прав людини; підтримка стабільності й добробуту шляхом забезпечення економіч­них свобод, соціальної справедливості та захисту довкілля;

2) оборонні та військові — спроможність країни робити внесок у колективну оборону й нові завдання Альянсу;

3)ресурсні питання — здатність виділяти достатні ре­сурси для виконання своїх зобов'язань перед Альянсом;

4)питання інформаційної безпеки — запровадження й підтримка процедур, необхідних для захисту таємної ін­формації;

5) питання законодавчого забезпечення — приведення у відповідність угод із НАТО та внутрішнього законодавства.

У незалежній Україні, у зв'язку з її намаганням інтегруватись з європейськими господарськими й оборонними структурами, українське прикордоння повинно стати парадним фасадом держави, її брамою, насамперед, до Польщі та Об'єднаної Європи. Україні доцільно пристосуватись до глобальної конкуренції, перед якою опинилась Польща разом із країнами ЄС. Ідеться про 5 головних напрямків, головними з яких є підтримка досягнення та збереження на довший період високого зростання ВВП. Реалізація цієї мети вимагає збереження макроекономічної рівноваги та фінансової стабілізації, зміцнення тенденції падіння інфляції та зменшення бюджетного дефіциту, продовження перетворень у формі власності, обмеження адміністративних та юридичних бар'єрів у розвитку підприємництва та здійснення господарської діяльності, а також скерування допомоги на підтримку найбільш ефективних і конкурентоспроможних фірм.

Розширення Європейського Союзу (15 + 10) й виникнення спільного українсько-євросоюзівського кордону об'єктивно зумовили для України сприятливу ситуацію, відкриваючи для неї додаткові інтеграційні можливості як на регіональному й міжрегіональному, так і на загальноєвропейському рівнях. При цьому впливовим кроком буде створення між ЄС та Україною зони вільної торгівлі. Для початку переговорів щодо цього потрібно, щоб Україна вступила до СОТ, що дозволить розпочати практичну роботу зі створення зони вільної торгівлі. У цьому плані Україна досягла певного прогресу в напрямку впровадження принципів та норм ринкової економіки. Первинні обмеження визначаються внутрішніми умовами розвитку економіки України, проте інвестування в українську економіку залишається на низькому рівні: країни ЄС, як і раніше, зайняли обережну, вичікувальну позицію. Досі високим є рівень застосування дискримінаційних заходів, які негативно впливають на приплив іноземних інвестицій.

Подальша співпраця з ЄС, західними країнами-сусідами вимагає, насамперед, від Президента України й Уряду чіткої орієнтації на Захід.

Більше того, в Україні потрібно розгортати рух проти пережитків колоніалізму та імперіалізму як старого типу, так і того, що виник за більш ніж десятирічне незалежне існування нашої держави через невдале реформування економіки і трансформацію життя. Рушійною силою українського визвольного руху, як засвідчила помаранчева революція і про що записано в Універсалі національної єдності, є українство — політика, інтелігенція, широка громадськість. Цей визвольний рух має бути безперервним процесом, бо і в умовах глобалізації неоколоніалізм та неоімперіалізм традиційного типу, особливо у країнах колишнього Радянського Союзу, не сходять з арени. І без пильності щодо їх впливів неможливо утвердити українську політичну та економічну спільність, яка була б життєздатною у глобалізованому просторі.

Проте, долаючи нинішні зовнішні та внутрішні чинники, не варто забувати, що прагнення до одержання економічних вигод і переваг однією країною стосовно інших країн у масштабах світової економіки шляхом використання силових методів у різних формах є константою новітніх умов розвитку людства.

Для того, щоб відбулась "Україна — ЄС", доцільно було б Україні ввійти в НАТО і на цій основі зберегти свій державний суверенітет та повністю інтегруватися в Європу.

Отже, на макроекономічну ситуацію можуть впливати такі зовнішні чинники, як поступова інтеграція в структури НАТО та ЄС чи входження в новостворений Єдиний економічний простір (ЄЕП). Однак, для нашої держави сьогодні головними є не стільки географічна або договірна належність до тих чи інших угруповань чи об'єднань, скільки проблема визначення резервів власної конкурентоспроможності, довгострокового стратегічного бачення "ніші" України у світовому економічному просторі, проблема наявності у державної еліти політичної волі від втілення в життя цього стратегічного бачення.

Позаблоковий статус України не має реальних гарантій його реалізації. До такого висновку дійшли й наші брати-слов'яни — Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, які почувають себе в НАТО досить комфортно.

Сьогодні в Україні йде адаптаційний процес відповідно до права НАТО та ЄС. Термін "адаптація законодавства" з'являється у текстах українських правових актів після набрання чинності Угоди про асоціацію Україною та ЄС. Однією з вимог цього міжнародного договору було забезпечення приблизної відповідності (апроксимації) українського законодавства положенням права ЄС.

Найбільш важливим у напрямі адаптації був і залишається інституційний механізм адаптації законодавства, визначений Загальнодержавною програмою. Особлива роль у процесі адаптації належить Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеґрації, який забезпечує експертизу внесених до Верховної Ради всіма суб'єктами права законодавчої ініціативи законопроектів на їх відповідність acquis communautaire.

Тестові завдання:

1. Немає такого типу транснаціональних компаній:

а) горизонтально інтегрованих;

б) уніфікованих;

в) вертикально інтегрованих;

г) диверсифікованих.

2. До політики заміщення експорту вдавалися:

а) економічно розвинені країни;

б) країни соціалістичного табору;

в) країни «третього світу», що здобували незалежність;

г) європейські країни з середнім рівнем економічного розвитку.

3. В експорті Україні за сучасних умов переважають товари таких галузей:

а) хімічна промисловість;

б) чорна та кольорова металургія;

в) машинобудування;

г) продукція сільского госопдарства.

4.Українська наука займає лідерські позиції в таких напрямках:

а) атомна енергетика;

б) фізика;

в) біотехнології;

г) гуманітарні науки.

5. До якого типу організацій належить СОТ:

а) універсального;

б) спеціалізованого?

в) відкритого;

г) закритого.

6. Чи є Україна членом СОТ:

а) так;

б) ні;

в) планує стати;

г) не планує стати.

7. Вкажіть на суттєву різницю між ГАТТ і СОТ:

а) ГАТТ не була членом ООН, а СОТ — є;

б) ГАТТ об’єднувала розвинуті країни, а СОТ — також і такі, що розвиваються;

в) правила ГАТТ поширювалися тільки на торгівлю товарами, а СОТ — і на послуги;

г) немає суттєвих різниць.

8. Принцип «найбільшого сприяння в торгівлі» означає:

а) скорочення митних тарифів в торгівлі між країнами;

б) надання країні-партнеру з торгівлі таких самих пільг, які надані будь-якій іншій країні;

в) надання країні-партнеру з торгівлі валютних пільг;

г) надання рівних прав всім країнам-учасникам торгового співтовариства.

9. Друга державно-політична платформа, яка передбачає реалізацію сучасного глобалізму через поширення в усьому світі досвіду діяльності національної економіки, спирається практичні досягнення:

а) США;

б) Китаю;

в) Росії;

г) Бразилії.

10. Термін «віртуалізація економічної діяльності» стає суттєвим елементом в теоріях глобалізації завдяки вченим:

а) А. Сену, М. Веберу;

б) У. Беку, Р. Робертсону;

в) Й. Шумпетеру, М. Кастельсу;

г) К. Поланьї, Т. Веблену.

11. Міжнародну торгівлю послугами не можна регулювати шляхом встановлення обмежень на:

а) пересування надавачів послуг;

б) пересування споживачів послуг;

в) діяльність зарубіжних фірм, що надають послуги за кордоном;

г) створення на внутрішньому ринку філіалів іноземних компаній з

надання послуг.

12. Методами прихованого протекціонізму не є:

а) технічні бар'єри;

б) внутрішні податки і збори;

в) державні закупівлі товарів і послуг;

г) ліцензування.

13. Сутність третьої державно-політичної платформи, через яку реалізується сучасний глобалізм, виявляється у:

а) поширенні західноєвропейської господарської практики, законодавства, економічних інститутів, європейської валюти (євро) в усьому світі;

б) роз’єднанні регіональних інтеграційних об’єднань з метою збільшення свободи для розвитку економік окремих країн світу;

в) підвищенні рівня лібералізації економічної і фінансової діяльності, розширенні сфери відповідальності міжнародних організацій, що працюють на цілі лібералізації, таких як СОТ, МВФ та інші;

г) активізації індивідуальної підприємницької діяльності в державах, регіонах і в усьому світі.

14. Основними науковими положеннями еколого-економічної школи є:

а) поєднання екологічних і економічних інтересів у процесах глобального розвитку;

б) зворотна реакція біосфери на процеси глобального розвитку внаслідок того, що глобальна природа є самоорганізованою системою, реакція якої є хоча і непрогнозованою, але неминучою в довгостроковому плані;

в) розвиток глобалістики з позицій загальносоціологічної теорії і методології. Перехід до інформаційного суспільства розглядається як магістральний шлях вирішення глобальних проблем;

г) визначеність економічних процесів сукупністю суспільних інститутів внаслідок того, що економіка є тісно пов’яза­ною з іншими сферами суспільного життя.

15. М. Уотерс у своїх працях констатує, що менше під вплив глобалізації підпадають:

а) фінансовий ринок і споживання;

б) товарне виробництво і ринок праці;

в) товарне виробництво і фінансовий ринок;

г) ринок праці і споживання.