Тема 3. соціально-трудових відносин як система
Контрольні запитання одиничного вибору відповідей
42. Взаємозалежність і взаємодія найманих робітників (їх представницьких органів), роботодавців (їх об’єднань) та органів державної влади, посередницьких і арбітражних організацій, яка виникає в процесі праці і спрямована на регулювання якості трудового життя – це:
а) організаційно-правові відносини;
б) соціально-економічні відносини;
в) соціально-трудові відносини.
43. Чи вірне твердження: «Сторони соціально-трудових відносин володіють як первинними, так і делегованими від первинних носіїв правами»:
а) так;
б) ні.
44. Сторони соціально-трудових відносин – це:
а) наймані працівники, роботодавці;
б) роботодавці, наймані працівники, держава;
в) об’єднання найманих працівників, об’єднання роботодавців, держава.
45. В залежності від кількості учасників соціально-трудових відносин та напрямів взаємозв’язків між ними виділяють такі їх рівні:
а) індивідуальний, груповий, змішаний;
б) рівень підприємства, галузі;
в) рівень регіону, загальнодержавний.
46. Принципи, за якими приймаються рішення у соціально-трудовій сфері, визначають:
а) форму соціально-трудових відносин;
б) предмет соціально-трудових відносин;
в) тип соціально-трудових відносин;
г) учасників соціально-трудових відносин.
47. Який тип соціально-трудових відносин передбачає спільну відповідальність людей, що ґрунтується на особистій відповідальності та злагоді, єдності й спільності інтересів:
а) субсидіарність;
б) соціальне партнерство;
в) солідарність;
г) конфліктне співробітництво.
48.Державний патерналізм передбачає:
а) спільну відповідальність людей, що базується на особистій відповідальності та порозумінні, єдності та спільності інтересів;
б) переважну роль держави в регламентації соціально-трудових відносин;
в) збереження прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації, націлене на запобігання перенесення відповідальності на суспільство;
г) узгодження найважливіших соціально-трудових інтересів роботодавців та найманих робітників у рамках соціального миру;
д) свавільне обмеження прав суб’єктів цих відносин, що ставить їм перепони до рівних можливостей на ринку праці (за віком, статтю, національністю).
49. Субсидіарність – це:
а) спільна відповідальність людей, що базується на особистій відповідальності та порозумінні, єдності та спільності інтересів;
б) переважна роль держави в регламентації соціально-трудових відносин;
в) збереження прагнення людини до самовідповідальності та самореалізації, націлене на запобігання перенесення відповідальності на суспільство;
г) узгодження найважливіших соціально-трудових інтересів роботодавців та найманих робітників у рамках соціального миру;
д) зіткнення суб’єктів взаємодії, яке викликано протилежною спрямованістю цілей та інтересів, позицій та поглядів.
50. Механізм цивілізованого вирішення соціально-трудових конфліктів та усунення суперечностей між інтересами робітників і власників, суспільний договір між найманими працівниками і роботодавцями на основі реалізації прав та інтересів сторін – це:
а) патерналізм;
б) дискримінація;
в) субсидіарність;
г) соціальне партнерство.
51. Соціально-трудові відносини, які орієнтуються на пошук і досягнення соціального консенсусу, на забезпечення оптимального балансу в реалізації різних, специфічних інтересів суб’єктів цих відносин –це:
а) солідарність;
б)соціальне партнерство;
в) субсидіарність;
г) соціальний компроміс.
52. Свавільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і можливостей суб’єктів соціально-трудових відносин, що зменшує для них можливості у трудовій сфері –це:
а) конфлікт;
б) дискримінація;
в) конфліктне суперництво;
г) солідарність.
53. Особлива система відносин, що виникають між найманими робітниками та роботодавцями за посередницької ролі держави з узгодження інтересів у соціально-трудовій сфері та врегулювання соціально-трудових конфліктів – це:
а) трудові відносини;
б) соціальні відносини;
в) суспільні відносини;
г) соціальне партнерство.
54. Вкажіть стадії трансформації соціально-трудових відносин:
а) ранньокапіталістична, конфронтаційна, індустріальна, інформаційна;
б) доіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна;
в)ранньокапіталістична, конфронтаційна, змагального співробітництва, соціального партнерства.
55. Для якого етапу розвитку суспільного виробництва характерний такий тип соціально-трудових відносин як експлуатація працівника:
а) інформаційного;
б) феодального;
в) індустріального;
г) доіндустріального.
56. Що з наведеного можна вважати негативним наслідком глобалізації для розвитку соціально-трудової сфери:
а) поширення норм міжнародного трудового права в сфері вітчизняних соціально – трудових відносин;
б) поглиблення нерівності в доходах і матеріальному добробуті населення;
в) залучення країни до міжнародного поділу праці і міжнародної міграції робочої сили;
57. Продуктивна праця, що задовольняє умовам безпеки, свободи, рівності та приносить достатній дохід, за якої права працівника захищені й забезпечений адекватний соціальний захист – це:
а) ефективна праця;
б) високо оплачувана праця;
в) гідна праця;
г) раціональна праця.
Контрольні запитання множинного вибору відповідей
58. Основними елементами системи соціально-трудових відносин є:
а) сторони, суб’єкти та рівні соціально-трудових відносин;
б) предмети соціально-трудових відносин;
в) механізм, принципи і типи соціально-трудових відносин;
г) форми соціально-трудових відносин;
59. Суб’єктами соціально-трудових відносин є:
а) наймані працівники та роботодавці;
б) держава, місцеве самоврядування;
в) представницькі організації та їх органи;
г) міждержавні територіальні угрупування;
д) об’єднання роботодавців;
е) органи з реалізації соціального діалогу.
60. Реалізуючи власні та делеговані повноваження, сторонами переговорів, угоди (договору), колективного чи індивідуального трудового спору виступають:
а) наймані працівники та роботодавці;
б) представницькі органи найманих робітників і роботодавців;
в) органи, що реалізують соціальний діалог;
г) органи з мінімізації наслідків можливих конфліктів;
61. Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин виконує наступні функції:
а) законодавчу, захисну та регулюючу;
б) відтворювальну, стимулюючу;
в) роботодавця.
62. Профспілка - це представницький орган, що створюється для захисту:
а) інтересів роботодавців від необґрунтованих вимог найманих працівників;
б) соціально-економічних інтересів працездатного населення країни;
в) економічних інтересів найманих працівників;
г) економічних інтересів осіб вільних професій у певній сфері діяльності;
д) для захисту безробітних громадян, що активно шукають роботу.
63. Предметом переговорів найманих працівників та власників підприємств є:
а) питання оплати праці;
б) питання визначення середньої тривалості робочого тижня;
в) питання зайнятості на підприємстві;
г) встановлення мінімальних розмірів соціального забезпечення;
д) соціальне забезпечення понад встановлений державою мінімум;
е) питання умов та охорони праці.
64. Предметом соціально-трудових відносин на міжнародному рівні є:
а) гарантії та захист прав найманих працівників;
б) гарантії та захист прав роботодавців у сфері праці;
в) визначення вимог до складу національних законодавств у сфері праці;
г) формування переліку учасників переговорів на виробничому, регіональному, галузевому рівнях;
д) сприяння колективно-договірному процесу;
е) відвернення соціальних потрясінь;
ж) встановлення та збереження соціальної злагоди.
65. Предмети соціально-трудових відносин, залежно від чинників, що впливають на них та методів їх регулювання, групуються у такі блоки:
а) соціально-трудові відносини формування й відтворення людського капіталу;
б) соціально-трудові відносини забезпечення зайнятості;
в) соціально-трудові відносини у сфері докладання праці;
г) соціально-трудові відносини, пов’язані з оплатою праці;
д) соціально-трудові відносини, пов’язані з власністю;
е) соціально-трудові відносини з приводу сплати податків на усі види доходів, отриманих працівником.
66. Основою соціально-трудових відносин можуть бути наступні принципи:
а) солідарності та субсидіарності; конфлікту та соціального партнерства;
б) патерналізму та дискримінації;
в) підпорядкування й самостійності;
г) соціально-економічні, психологічні, комунікаційні.
67. Факторами формування соціально-трудових відносин є:
а) соціальна політика;
б) економічна політика;
в) глобалізація економіки;
г) зовнішня політика;
д) розвиток суспільної праці та виробництва;
68. Формування та організаційна форма соціально-трудових відносин на підприємствах залежать від наступних факторів:
а) системи робочих місць на підприємстві;
б) концепції та стратегії розвитку організації;
в) темпів соціально-економічного та науково-технічного прогресу;
г) кадрової політики організації;
д) основних характеристик соціально-трудових відносин;
е) трудової поведінки працівників.
69. Суб’єкти реалізації соціальної політики – це:
а) державні органи влади;
б) недержавні організації, громадські об’єднання, що діють у соціальній сфері;
в) все населення країни, окремі громадяни та соціальні спільноти.
70. За якими ознаками розрізняють існуючі моделі соціальної політики:
а) частка ВВП, що розподіляється через держбюджет;
б) місце соціального захисту в ринковому регулюванні соціально-трудової сфери;
в) характер політики в сфері зайнятості;
г) рівень економічного розвитку країни;
д) становище країни на світовому ринку.
71. Розвиток праці й виробництва як фактор формування соціально-трудових відносин виявляється в таких формах:
а) створення нових видів виробництв та нових підприємств;
б) поділ та кооперація праці;
в) формування сприятливих умов праці;
г) заміщення праці капіталом;
д) зростання продуктивності праці;
е) підвищення якості праці.
72. Під впливом глобалізації в соціально-економічній сфері різних країн відбуваються такі явища:
а) зростання частки матеріального виробництва;
б) посилення впливу ТНК;
в) трансформація галузевої структури промислового виробництва в частині скорочення зайнятості в обробній промисловості;
г) підвищення ролі сфери послуг та зростання її частки в економіці.
73. Основними напрямами розвитку соціального діалогу згідно з МОП є:
а) розвиток співпраці між роботодавцями та їх представницькими організаціями з метою захисту від завищених вимог найманих працівників;
б) розвиток співпраці між найманими працівниками, роботодавцями та державою для спільного вирішення проблем у сфері праці;
в) пропаганда та поширення в світі гідної праці;
г) посилення державного втручання в соціально-трудову сферу;
д) впровадження інституційних заходів для кращого представлення інтересів найманих працівників і роботодавців у ході соціального діалогу.
74. В яких соціально-трудових відносинах держава виступає гарантом:
а) встановлення мінімальної заробітної плати;
б) визначення середньої тривалості робочого тижня, відпусток;
в) встановлення верхньої межі заробітної плати та соціальних пільг і виплат.