Методологічні основи оцінки економічної ефективності інвестицій
Характерною рисою інвестицій є те, що на початковому етапі здійснюються виплати, наприклад, на покупку машини, а потім наступає черга надходжень від продажу продукції, виробленої на закупленій машині. Ці два процеси - вкладення капіталу і одержання прибутку - можуть відбуватися у різній часовій послідовності. Наприклад, на початку 1-го року інвестується 100 000 грн. і наприкінці кожного року від 1-го до 5-го включно надходить відповідно 30 000, 40 000, 40 000, 30 000 і 10 000 грн. як віддача від інвестицій. На перший погляд, це приклад економічно ефективної інвестиції. Адже загальна сума надходжень перевищує обсяг інвестованого капіталу. Однак, не все так просто. Справа в тому, що фактична цінність однієї й тієї ж суми в даний момент вище, ніж у той або інший момент у майбутньому. Цінність коштів, що надійшли сьогодні на рахунок - 100 грн., вище цінності надходження розміром у 100 грн. через рік. Якщо виходити із відсоткової ставки 18 % річних, то сума в 100 грн. зросте через рік до 118 грн. А через 5 років – до 229 грн.
Щоб привести показники виплат і надходжень, що відбуваються у різних періодах інвестиційного циклу до порівнянного за часом виду, застосовується метод дисконтованої вартості.
Метод розрахунку дисконтованої вартості передбачає, що фірма заздалегідь задає мінімально припустиму ставку відсотка, при якій інвестиції можуть вважатися ефективними. Така задана ставка є розрахунковою ставкою відсотка фірми.
Базисом для встановлення розрахункової ставки відсотка може бути відсоток на позиковий капітал, що фірма сама повинна виплачувати своїм кредиторам.
Інший вихідний пункт може бути знайдено за допомогою принципу втрачених можливостей. Вкладаючи гроші в проект, фірма відмовляється від інших можливих інвестицій (втрачає їх), наприклад, у покупку облігацій. Втрачений у зв'язку із цим доход називається витратами втрачених можливостей, величина яких може скласти базис для обчислення розрахункової ставки відсотка. Однак, у процесі прийняття інвестиційних рішень можуть грати роль не тільки економічні фактори. Так, наприклад, питання, пов'язані зі скороченням робочих місць можуть вплинути на вибір рішення. Крім того, приймаючи інвестиційне рішення, необхідно врахувати різного роду ризики. Чим довше інвестиційний цикл, тим, за інших рівних умов, інвестиції більш ризиковані. Тому деякі фірми використовують так званий метод повного відшкодування.
За методом повного відшкодування визначають кількість і тривалість періодів (найчастіше років), за час яких відбувається повне відшкодування інвестиційних коштів. Чим коротше строк повного відшкодування капіталовкладень, тим вони ефективніше. Крім того, з'являється можливість визначити максимально можливий строк повного відшкодування, що фірма могла б вважати прийнятним.
Економічна ефективність залежить від вдалого розташування підприємств ресторанного господарства на території міста, житлового району та мікрорайону, вибору типу підприємства і його розміру, спеціалізації, якості проектів будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, а також від впровадження технічних досягнень.
Під ефективністю капітальних вкладень варто розуміти одержання найбільших результатів при мінімальних витратах. В остаточному підсумку, економічний ефект від капітальних вкладень у ресторанному господарстві виражається у прирості товарообороту та прибутку, у покращені обслуговування споживачів.
При визначенні ефективності капітальних вкладень у ресторанному господарстві використовуються показники загальної (абсолютної) і порівняльної ефективності.
Розрахунки загальної економічної ефективності капітальних вкладень здійснюються на всіх стадіях розробки річних і п'ятирічних планів, а також планів на більш тривалу перспективу, при оцінці результатів виконання планів капітального будівництва.
Для визначення загальної економічної ефективності капітальних вкладень у ресторанному господарстві використовуються наступні показники.
Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень, що визначається по формулі:
Е - коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;
П - прибуток за рік;
К - капітальні вкладення, грн.
Строк окупності визначається у такий спосіб:
Т = К/П ,
де Т - строк окупності капіталовкладень;
К - розмір капітальних вкладень;
П - очікуваний обсяг прибутку.
Строк окупності - це період, необхідний для відшкодування начальних капіталовкладень за рахунок прибутку від проекту. При цьому під прибутком розуміється чистий прибуток після сплати податків, фінансових витрат, відсотків і амортизації. Економічний та політичний ризику змушують мінімізувати строк окупності, тому у цей час великі наукомісткі проекти поки що не завжди вигідні.
Розрахунки порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень проводяться з метою порівняння й вибору найбільш ефективних варіантів будівництва підприємств, районів розміщення, потужності; зіставлення варіантів нового будівництва або реконструкції діючих підприємств; вибору профілю підприємств, їх спеціалізації, форм кооперування.
Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є поточні витрати і капітальні вкладення, приведені до однакової оцінки відповідно до нормативного коефіцієнта ефективності або строку окупності. Обчислюються вони по формулі:
ПВ = В + К ´ Ен
ПВ - приведені витрати;
В - витрати ресторанного господарства або собівартість за рік;
К - капітальні вкладення;
Ен - нормативний коефіцієнт ефективності.
Приведені витрати обчислюються за усіма розглянутими варіантами будівництва. Кращим вважається варіант із найменшою величиною приведених витрат. Ці ж показники використовуються при порівнянні впровадження нового обладнання з базисним. При цьому річну суму економії за умов незмінного обсягу випуску продукції або товарообороту розраховують за формулою:
Е = (В0 + К0 ´ Ен) - (В1 + К1 ´ Ен)
де В0, В1 - витрати з випуску продукції або обсягу товарообороту, відповідно, до і після впровадження нового обладнання, або по базисному та новому варіанту будівництва;
К0, К1 - капітальні вкладення, відповідно, до і після впровадження нового обладнання.
Зрозуміло, якщо приведені витрати на впровадження нового варіанта по сумі дорівнюють витратам базового варіанта, то від впровадження механізації підприємство позитивного ефекту не отримає, а якщо ці витрати перевищують витрати по базовому варіанту, то підприємство буде мати збитки.
При вирішенні аналогічного завдання, але по об'єктам із різним обсягом випуску продукції або товарообороту користуються формулою:
де Т0, Т1 - обсяг товарообороту або випуску продукції по варіантах.