Методи оцінки ефективності міжнародних інвестицій

Методи оцінки ефективності міжнародних інвестицій – це способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу в різні об’єкти (проекти, заходи) з метою оцінки перспектив їх прибутковості та окупності.

За методикою ЮНІДО (організації ООН з промислового розвитку – United Industrial Development Organization) створено імітаційну комп’ютерну модель для техніко-економічних обґрунтувань міжнародних інвестиційних проектів під назвою КОМФАР (COMFAR – Computer model for feasibility analysis and reporting). Але вихідна інформація для виконання розрахунків не повністю відповідає українській звітності та структурі калькуляції витрат.

Можливо використовувати також пакет програм PROSPIN (Project Profile Screening and Preappraisal information system), який створено на основі електронних таблиць. Він призначений для формування міжнародного інвестиційного проекту, аналізу наслідків зміни обраних параметрів, підготовки декількох сценаріїв перспектив міжнародного проекту.

Для розрахунків можливо також використовувати „закритий” програмний пакет „PROJECT EXPERT”, але його також необхідно постійно адаптувати, як і КОМФАР, до мінливих умов реалізації міжнародного проекту. Його використання дозволяє виконувати якісний аналіз міжнародного проекту за 40 позиціями (навіть за суспільною значимістю, якісними показниками і ринковим потенціалом). Відповіді експертів оцінюються за 5-бальною шкалою, після чого оцінки підсумовуються. Аналіз ризиків виконується за 71 позицією, що охоплює 11 стадій міжнародного проекту.

Методика ЮНІДО включає такі методи оцінки міжнародних інвестицій:

1) чистої теперішньої вартості – NPV (net present value);

Якщо міжнародний проект передбачає разову інвестицію:

(3.8)

де n – кількість років реалізації (тривалість) міжнародного проекту;

k – роки реалізації міжнародного проекту (1, 2, 3..., n);

P_k – дохід (грошові надходження) в k-ому році реалізації міжнародного проекту;

i – дисконтна ставка, частки од.;

I – обсяг разової інвестиції (грошового відтоку коштів).

Якщо передбачається послідовне міжнародне інвестування:

(3.9)

або

(3.10)

де m – кількість років міжнародного інвестування;

j – роки міжнародного інвестування (1, 2, 3..., m);

I_j – обсяг інвестованих коштів в j-ому році міжнародного інвестування;

π – прогнозований середній щорічний рівень (темп) інфляції.

Якщо NPV > 0, то міжнародний проект слід прийняти, тому що вартість (цінність) компанії зросте, збільшиться курс акцій.

Якщо NPV < 0, то міжнародний проект слід відхилити.

Якщо NPV = 0, то міжнародний проект ні прибутковий, ні збитковий.

2) індексу рентабельності (доходності) міжнародних інвестицій –PI (profitability index);

При разовій інвестиції:

(3.11)

При послідовному міжнародному інвестуванні:

(3.12)

або

(3.13)

Якщо PI > 1, то міжнародний проект слід прийняти.

Якщо PI < 1, то міжнародний проект слід відхилити.

Якщо PI = 1, то міжнародний проект ні прибутковий, ні збитковий.

3) внутрішньої норми прибутковості (доходності) – IRR (internal rate of return);

Іноді цю ставку називають бар’єрним коефіцієнтом. Вона відображає значення дисконтної ставки, при якому NPV = 0, або досягається рівність між теперішньою вартістю доходів та дисконтованою (теперішньою) вартістю інвестованих коштів, або рівність дисконтованих грошових надходжень і дисконтованого відтоку грошових коштів.

Значення IRR відображає верхню границю допустимого рівня банківської відсоткової ставки або ціни залучення фінансових ресурсів (Cost of Capital - CC), перевищення якої приводить до збитковості міжнародного проекту.

При разовій інвестиції IRR (внутрішня норма доходності) є рішенням рівняння:

(3.14)

При послідовному міжнародному інвестуванні IRR знаходиться з рівняння:

(3.15)

При разовій інвестиції визначення IRR не є складним. При послідовному міжнародному інвестуванні, коли поряд з доходами дисконтуються за ставкою IRR інвестиційні потоки, рівняння розв’язати складно. Тому для приблизної оцінки IRR використовується метод інтерполяції, або послідовної ітерації (покрокового наближення), за допомогою якого знаходиться дисконтний множник, що забезпечує рівність NPV = 0. Для цього підбираються дві ставки дисконту, при яких NPV (чиста теперішня вартість) набуває в одному випадку додатного значення NPV₁ (+), а в другому – від’ємного значення NPV₂ (–). Далі використовується формула:

(3.16)

де i₁ – значення дисконтної ставки, при якій NPV₁ > 0;

i₂ – значення дисконтної ставки, при якій NPV₂ < 0.

Точність розрахунків знаходиться в оберненій залежності від довжини інтервалу (i₁; i₂). Тому найкраща апроксимація досягається, коли довжина інтервалу приймається мінімальною (1%).

Якщо IRR > CC, то міжнародний проект слід прийняти.

Якщо IRR < CC, то міжнародний проект слід відхилити.

Якщо IRR = CC, то міжнародний проект ні прибутковий, ні збитковий.

4) строку (терміну) окупності міжнародних інвестицій – PP (payback period method), тобто періоду часу, протягом якого очікується повернення вкладених коштів за рахунок доходів, одержаних від реалізації міжнародного інвестиційного проекту.

Результати і витрати, пов’язані із здійсненням міжнародного проекту, можна розраховувати з дисконтуванням і без нього.

Існують 2 підходи до визначення строку окупності:

а) статичний (спрощений) строк окупності:

(3.17)

де I – величина одноразово інвестованих коштів;

P_k – щорічний (середньорічний) чистий дохід від міжнародних інвестицій;

б) динамічний (дисконтований) строк окупності.

Дисконтований строк окупності (DPP) для доходів, які можна представити у вигляді впорядкованих послідовностей (ануїтетів), тобто дискретного надходження доходів один раз на кінець року, знаходиться з рівності суми інвестицій теперішній вартості ануїтету:

(3.18)

Звідси:

(3.19)

Строк окупності існує, якщо не порушуються певні співвідношення між доходами проміром інвестицій.

При щорічному надходженні постійних доходів (один раз на рік) це співвідношення має вигляд:

(3.20)

При надходженні постійних доходів декілька разів на рік (де p – кількість разів на рік):

(3.21)

При безперервному надходженні доходів:

(3.22)

Якщо перераховані вимоги не виконуються, то міжнародні інвестиції не окупаються за будь-який строк, тобто, цей строк дорівнює нескінченності.

Наведені нерівності застосовуються для швидкої оцінки інвестиційної ситуації стосовно міжнародного інвестиційного проекту.

Основний недолік показника строку окупності PP як міри ефективності міжнародного інвестування полягає в тому, що він не враховує весь період функціонування інвестицій, тобто період проектування, будівництва і одержання доходів. Отже, на нього не впливає уся та віддача, яка розташована за межами строку окупності. Тому цей показник, як правило, розглядають не в якості критерію вибору, а лише у вигляді обмеження при прийнятті міжнародного інвестиційного рішення.

Якщо строк окупності міжнародного проекту є більшим, чим прийняті обмеження, то він вилучається з переліку можливих міжнародних інвестиційних проектів.

5) коефіцієнта ефективності міжнародних інвестицій, або середньої норми прибутковості – ARR (accounting rate of return).

Інакше цей метод називають методом бухгалтерської рентабельності міжнародних інвестицій – (return on investment).

Середня норма (ставка) прибутковості міжнародного проекту – ARR – дорівнює відношенню середньої величини річних майбутніх чистих доходів (прибутків) від інвестицій до половини суми первинних інвестицій.

ARR визначається за формулою:

(3.23)

n – період реалізації міжнародного інвестиційного проекту;

k – роки реалізації міжнародного проекту (1, 2, 3..., n);

P_k – дохід (грошові надходження) в k-ому році реалізації міжнародного проекту;

I – обсяг разової інвестиції (грошового відтоку коштів).

Цей показник найчастіше порівнюється з рентабельністю авансового капіталу, яка знаходиться діленням загального чистого прибутку компанії на загальну суму коштів, авансованих в її діяльність (середнє значення підсумків балансу-нетто на початок і кінець року).

Недоліки методу ARR:

- не враховується фактор часу;

- не враховуються розбіжності між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але з варіюванням величин прибутку по роках;

- не враховуються розбіжності між проектами, які мають однакові середньорічні прибутки, що генеруються протягом різної кількості років.