Еволюція класичної політичної економії в першій по­ловині ХІХ ст. Завершення класичних традицій

Класична школа значною мірою вплинула на подальший роз­виток економічної науки та формування економічної полі­тики. Універсальність та космополітичність теорії забезпечували мож­ливість її використання в будь-якій країні, однак особливості економічного розвитку кожної з них сприяли тому, що класичні ідеї адаптували різні автори для вирішення теоретичних і прак­тичних проблем.

Класичні доктрини відображені у працях багатьох учених, зокрема Ж. Б. Сея, Т. Мальтуса, Н. Сеніора, Ф. Бастіа, Ч. Кері, Дж. С. Мілля та ін. При вивченні їхніх поглядів слід зверну­ти увагу на те, що в центрі досліджень цих економістів усе ще за­лишаються проблеми економічного роз­витку, зростання масш­табів виробництва. Проте економісти но­вої хвилі принесли й нові ідеї в класичну теорію. Зокрема, вони загострили увагу на проблемах обміну і розподілу, на їхній ролі у збагаченні сус­пільства; розглядали не лише матеріальну сферу виробництва як джерело багатства, але й нематеріальну сферу; зробили нове розширене трактування вартості як абстрактної категорії, що ма­теріалізується в ціні й проявляється в процесі обміну лише як тенденція; досліджували проблеми зайнятості, нагромадження, інвестицій, кризи, економічної ролі держави з погляду суб’єк­тивного фактора. Саме в межах цих теорій було закладено осно­ви системного, багатофакторного методу дослідження, який зго­дом став джерелом нового, неокласичного напряму в політичній економії.

Т. Мальтус (1766–1834) – видатний представник класичної політичної економії в Англії. Знайомлячись із його творчістю, необхідно звернути увагу на теорію народонаселення, в якій він проаналізував зв’язок між населенням і економікою. Крім того, Мальтус зробив значний внесок у дослідження проблеми цик­лічності економічного розвитку, теорії розподілу, теорії ефек­тивного попиту. Водночас важливо зрозуміти сутність тракту­вань таких категорій, як заробітна плата, рента, закон спадної родючості ґрунтів.

Н. Сеніор (1790–1864) – англійський економіст, який підтри­мував класичну традицію й одночасно мав власний погляд на природу деяких економічних явищ. Зокрема, обмежував пред­мет політичної економії як науки вивченням природи вироб­ництва та розподілу багатства. При розгляді теорії Сеніора необ­хідно з’ясувати значення таких категорій, як утримання, «жер­товність», вартість, ціна, витрати виробництва, капітал, доход, рента, заробітна плата, гроші.

Дж. Ст. Мілль (1806–1873) – найбільш відомий послідовник класичної традиції. Книга Мілля «Принципи політичної еконо­мії» (1848) протягом другої половини ХІХ ст. була основним навчальним посібником для економістів. У ході ознайомлення з творчістю Мілля варто зосередити увагу на його аналізі процесу виробництва, теорії продуктивної праці; трактуванні капіталу, вартості, ціни, грошей, заробітної плати, ренти, міжнародної торгівлі; визначення показників суспільного прогресу, ролі дер­жави щодо забезпечення прогресу суспільства.

Політична економія у Франції мала свою специфіку: вона хоч і успадкувала класичні традиції, але не поставилася ортодок­сально до абстрактної теорії вартості, з прагматичних позицій вирішувала проблеми розвитку буржуазного суспільства. Вив­чаючи економічні погляди Ж. Б. Сея (1767–1832), необхідно врахувати його абсолютне сприйняття принципів вільності рин­ків, ціноутворення, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, необ­ме­женої вільної конкуренції підприємців, недопущення ніяких проявів протекціонізму. На основі цих принципів учений роз­робив «закон ринків» (або «закон Сея»), теорію трьох факторів виробництва, теорію ціноутворення.

Іншим представником французької класичної школи політе­кономії був Ф. Бастіа (1801–1850), який висунув і обґрунтував теорію послуг, а також концепцію «економічної гармонії». У хо­ді вивчення теорій Бастіа слід звернути увагу на трактування ви­робництва як обмін послугами, а також на ідею утвердження економічної гармонії і вільного підприємництва на основі теорії послуг.

У ході розгляду американської економічної думки в ХІХ ст. необ­хідно з’ясувати її певні особливості, зумовлені специфікою роз­витку капіталізму в США. Основну увагу слід приділити засновнику ліберальної економічної теорії в США Г. Ч. Кері (1793–1879), у працях якого капіталізм розглянуто як економіч­ний устрій, що керується об’єктивними економічними законами і не потребує втручання держави. Крім того, ознайомитися з трактуванням категорій вартості, земельної ренти, теорії «гармо­нії інтересів», розподілу, міжнародної торгівлі.

Наши рекомендации