Еволюція класичної політичної економії в першій половині ХІХ ст. Завершення класичних традицій
Класична школа значною мірою вплинула на подальший розвиток економічної науки та формування економічної політики. Універсальність та космополітичність теорії забезпечували можливість її використання в будь-якій країні, однак особливості економічного розвитку кожної з них сприяли тому, що класичні ідеї адаптували різні автори для вирішення теоретичних і практичних проблем.
Класичні доктрини відображені у працях багатьох учених, зокрема Ж. Б. Сея, Т. Мальтуса, Н. Сеніора, Ф. Бастіа, Ч. Кері, Дж. С. Мілля та ін. При вивченні їхніх поглядів слід звернути увагу на те, що в центрі досліджень цих економістів усе ще залишаються проблеми економічного розвитку, зростання масштабів виробництва. Проте економісти нової хвилі принесли й нові ідеї в класичну теорію. Зокрема, вони загострили увагу на проблемах обміну і розподілу, на їхній ролі у збагаченні суспільства; розглядали не лише матеріальну сферу виробництва як джерело багатства, але й нематеріальну сферу; зробили нове розширене трактування вартості як абстрактної категорії, що матеріалізується в ціні й проявляється в процесі обміну лише як тенденція; досліджували проблеми зайнятості, нагромадження, інвестицій, кризи, економічної ролі держави з погляду суб’єктивного фактора. Саме в межах цих теорій було закладено основи системного, багатофакторного методу дослідження, який згодом став джерелом нового, неокласичного напряму в політичній економії.
Т. Мальтус (1766–1834) – видатний представник класичної політичної економії в Англії. Знайомлячись із його творчістю, необхідно звернути увагу на теорію народонаселення, в якій він проаналізував зв’язок між населенням і економікою. Крім того, Мальтус зробив значний внесок у дослідження проблеми циклічності економічного розвитку, теорії розподілу, теорії ефективного попиту. Водночас важливо зрозуміти сутність трактувань таких категорій, як заробітна плата, рента, закон спадної родючості ґрунтів.
Н. Сеніор (1790–1864) – англійський економіст, який підтримував класичну традицію й одночасно мав власний погляд на природу деяких економічних явищ. Зокрема, обмежував предмет політичної економії як науки вивченням природи виробництва та розподілу багатства. При розгляді теорії Сеніора необхідно з’ясувати значення таких категорій, як утримання, «жертовність», вартість, ціна, витрати виробництва, капітал, доход, рента, заробітна плата, гроші.
Дж. Ст. Мілль (1806–1873) – найбільш відомий послідовник класичної традиції. Книга Мілля «Принципи політичної економії» (1848) протягом другої половини ХІХ ст. була основним навчальним посібником для економістів. У ході ознайомлення з творчістю Мілля варто зосередити увагу на його аналізі процесу виробництва, теорії продуктивної праці; трактуванні капіталу, вартості, ціни, грошей, заробітної плати, ренти, міжнародної торгівлі; визначення показників суспільного прогресу, ролі держави щодо забезпечення прогресу суспільства.
Політична економія у Франції мала свою специфіку: вона хоч і успадкувала класичні традиції, але не поставилася ортодоксально до абстрактної теорії вартості, з прагматичних позицій вирішувала проблеми розвитку буржуазного суспільства. Вивчаючи економічні погляди Ж. Б. Сея (1767–1832), необхідно врахувати його абсолютне сприйняття принципів вільності ринків, ціноутворення, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, необмеженої вільної конкуренції підприємців, недопущення ніяких проявів протекціонізму. На основі цих принципів учений розробив «закон ринків» (або «закон Сея»), теорію трьох факторів виробництва, теорію ціноутворення.
Іншим представником французької класичної школи політекономії був Ф. Бастіа (1801–1850), який висунув і обґрунтував теорію послуг, а також концепцію «економічної гармонії». У ході вивчення теорій Бастіа слід звернути увагу на трактування виробництва як обмін послугами, а також на ідею утвердження економічної гармонії і вільного підприємництва на основі теорії послуг.
У ході розгляду американської економічної думки в ХІХ ст. необхідно з’ясувати її певні особливості, зумовлені специфікою розвитку капіталізму в США. Основну увагу слід приділити засновнику ліберальної економічної теорії в США Г. Ч. Кері (1793–1879), у працях якого капіталізм розглянуто як економічний устрій, що керується об’єктивними економічними законами і не потребує втручання держави. Крім того, ознайомитися з трактуванням категорій вартості, земельної ренти, теорії «гармонії інтересів», розподілу, міжнародної торгівлі.