Характеристика продуктивних сил Донецького економічного району

Господарські комплекси економічних районів України ха­рактеризуються значними відмінностями. За потужністю вироб­ничого потенціалу вони розміщуються у такій послідовності: Донецький, Придніпровський, Північно-Східний, Центральний, Півден­ний, Подільський, Поліський і Карпатський економічні райони.

Донецький економічний район має потужну вугільно-ме­талургійну базу з розвинутим супутнім виробництвом. Цьому сприяв комплекс природних та економічних передумов. У районі, який складає 8,8% території і 15,0 % населення Ук­раїни, обсяг реалізованої продукції промисловості сягає 33,4% в Україні, валової продукції сільського господарства — 8,3% від виробленої в Україні, інвестицій в основний капітал — 13,4% від загальноукраїнських, а обсяг створеної валової дода­ної вартості — відповідно 16,5% від загальнодержавного ви­робництва ВДВ.

Тут зосереджений значний природно-ресурсний по­тенціал — 21% потенціалу держави, зокрема: мінерально-сиро­винних ресурсів — 54,5%, водних — 9,1, земельних — 7,4 і рек­реаційних — 10,5% (у грошовому вимірі). Індекс інтегрально­го показника природно-ресурсного потенціалу району найви­щий в країні і становить 2,39 (в Україні — 1,00). Трудоресурсний потенціал складає 15,3, а виробничий — 16,7% у країні.

Донецький економічний район — це типовий старопромисловий район, де співвідношення промисловості й сільського господарства за випуском товарів і послуг складає 10:1. В загальнодержавному поділі праці основні галузі економіки району характеризувалися такими ко­ефіцієнтами локалізації: промисловість — 1,37, сільське госпо­дарство — 0,45, транспорт і зв'язок — 0,71. Коефіцієнт зосередження випуску товарів і послуг, який відображає глибину тери­торіальної спеціалізації економіки за основними господарсько-формуючими галузями, становив 0,47 (в Україні — 0,37) [ 57, 243-251].

За період 1990-2008pp. відбулись істотні зрушення в галу­зевій і територіальній структурі господарського комплексу еко­номічного району в зв'язку із структурною перебудовою еко­номіки, особливо за рахунок змін в комплексоформуючих галу­зях важкої промисловості, а також суттєві зміни в ефективності функціонування господарського комплексу в 1995-2008 pp.

У промисловості за 1990-2008pp. зросла частка видобув­них галузей і зменшилась — обробних, що свідчить про появу екстенсивного процесу. При скороченні в галузевій структурі питомої ваги паливної промисловості, хімічного комплексу, комплексу галузей машинобудування і металообробки, дере­вообробної і целюлозно-паперової промисловості, промисло­вості будівельних матеріалів, а також легкої і харчової промис­ловості, зросла частка електроенергетики і металургійного комплексу. Відбулись зрушення і в територіальній структурі промислового виробництва: по виробництву продукції пере­важної більшості галузей промисловості в Україні підвищи­лась частка Донецької області і скоротилась — Луганської.

У Донецькій області сформовані крупні агломерації і про­мислові вузли, зокрема: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакієвський (у межах однойменних промислових районів); Торезо-Сніжнянський, Краматорсько-Костянтинівський, Селидово-Курахівський, Новотроїцько-Докучаївський. На фор­мування Донецько-Макіївської і Горлівсько-Єнакієвської аг­ломерації значний вплив має вуглевидобуток. Особливістю цих агломерацій є зосередження промисловості в центрі та не­достатній розвиток виробництва в інших осередках, перева­жання ресурсоємних та екологонебезпечних технологій.

Донецько-Макіївська агломерація у внутрішньо-обласному і республіканському поділі праці виділяється спеціалі­зацією на видобутку і збагаченні вугілля, виплавці металу, коксохімічному виробництві, виробництві труб, продукції хімічної промисловості та машинобудуванні.

Горлівсько-Єнакієвська агломерація характери-зується ви­добутком і збагаченням вугілля, виробництвом мінеральних добрив, гірничошахтним та гірничорудним машинобудуван­ням.

Значний вплив на розвиток Торезо-Сніжнянського вузла має вуглевидобуток, також паливна промисловість.

Краматорсько-Костянтинівський промисловий вузол відрізняється багатогалузевою структурою промислового ви­робництва, де переважають металургійне і підйомно-транс­портне машинобудування, розвинуті скляна й фарфоро-фаянсова промисловість.

У Луганській області сформовані крупні промислові вуз­ли, зокрема: Алчевсько-Стаханівський, Свердловсько-Ровенківський, Краснолуцько-Антрацитівський, які мають пере­важно паливно-енергетичну спеціалізацію із значним поши­ренням екологонебезпечних гірничопромислових технологій на перших стадіях переробки палива. Виділяється також Лисичансько-Рубежанський промисловий вузол, який характе­ризується багатогалузевою спеціалізацією на виробництві продукції хімічного комплексу.

На території Донецької і Луганської областей сформовані такі агропромислові спеціалізовані комплекси: олійно-жиро­вий, зерно-, плодоовочево-, м'ясо-, молочно- і птахопромисловий. Навколо великих міст розвинутий приміський аграрно-промисловий комплекс.

Територіальна організація продуктивних сил Донецького економічного району зумовила формування семи спеціалізо­ваних господарських підрайонів:Донецько-Макіївського і Горлівсько-Єнакієвського промислового; Красноармійського індустріально-аграрного, який охоплює західну частину райо­ну; Північно-Донецького промислового; Приазовського про­мислово-аграрного; Південне-Східного (промислова зона Луганщини); Старобільського аграрного.

У найближчій перспективі з урахуванням комплексної оцінки та існуючих напрямів освоєння території регіонів (об­ластей) Донецького економічного району передбачається та­кий функціональний її розподіл:

У Донецькій області функціональна зона урбанізації охопить близько 95% тери­торії, у тому числі в підзоні з найбільш високим рівнем місто­будівного освоєння майже 1/3, з високим — 2/5 і середнім — 1/5 частина всієї площі; в Луганській області функціональна зона урбанізації охопить близько 3/5 території, у тому числі відповідно більше, як 1/5, 1/4 і майже 1/10 частина всієї тери­торії. У той же час, досить високу питому вагу (понад 2/5) охо­пить функціональна зона сільського господарства [58].

У функціональних підзонах урбанізації, особливо з найбільш високим та високим рівнем містобудівного ос­воєння, пропонується обмеження зростання міст і нового про­мислового виробництва, покращення використання науково-виробничого й містобудівного потенціалів, поглиблення приміської спеціалізації сільського господарства. У функціональній зоні сільського господарства рекомендується посилити інтенсивний розвиток сільськогосподарського ви­робництва й агропромислову інтеграцію.

Удосконалення галузевої і територіальної структури гос­подарського комплексу Донецького економічного району доцільно здійснювати в напрямі обмеження спеціалізації на екоємних підгалузях важкої промисловості, зокрема важкого машинобудування, подальшої реструктуризації і технічного переоснащення вугільної, металургійної та нафтохімічної га­лузей промисловості, зниження їх територіальної концент­рації і техногенного навантаження на територію, нарощування потужностей високотехнологічних виробництв; перепрофілювання екологічно небезпечних виробництв шляхом удоскона­лення технологій та їх оптимального поєднання; покращення територіальної структури виробництва з урахуванням вирі­шення проблем зайнятості населення і зростання ролі соціаль­ної сфери; підвищення рівня самозабезпеченості району про­дуктами харчування.