Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю.

РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОРУШЕННЯМ ПОРЯДКУ ЗАЙНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

В С Т У П

Перехід України до ринкової економіки зумовив суттєві зміни кримінального законодавства, що передбачає відповідальність в сфері господарської діяльності, і такі процеси продовжуються. У прийнятому 5 квітня 2001 року новому Кримінальному Кодексі України розділ "Злочини у сфері господарської діяльності" посідає особливе місце, бо в ньому найбільшою мірою відображені ті негативні явища, що супроводжують процеси економічних реформ в Україні, боротьба з якими потребує як рішучого застосування кримінально-правових заходів так і розвитку методики їх розслідування.

Характерною особливістю більшості складів господарських злочинів є те, що диспозиції статей, в яких вони описуються, є описово-бланкетними. Це зумовлює необхідність для визначення змісту ознак складів господарських злочинів звертатися до нормативно-праових актів, якими регулюються відповідні відносини в тій чи іншій галузі господарської діяльності. Саме ж господарське законодавство ще недостатньо врегульоване, зазнає постійних змін, має місце наявність протиріч (суперечностей) між окремими нормативними актами, що призводить до різного розуміння змісту окремих ознак більшості господарських злочинів як працівниками правозастосовчих органів так і вченими.

Усе це не лише не сприяє становленню однакової прокурорсько-слідчої та судової практики, а й ускладнює розслідування, попередження і запобігання таким суспільно небезпечним діянням, формування правосвідомості суб’єктів господарювання, а тому зумовлює актуальність поданого дослідження.

Метою лекції є вивчення теорії і практики розслідування посягань на встановлений в державі порядок здійснення господарської діяльності на базі аналізу проблем визначення криміналістичної картини, особливостей і порядку проведення слідчих дій при розслідуванні посягань в галузі господарювання, а також рекомендацій стосовно вдосконалення правозастосовчої діяльності в галузі правовідносин, які розглядаються.

П Л А Н

1. Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю.

2. Питання побудови слідчих версій та планування розслідування

3. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування та рекомендації щодо програми дій слідчого стосовно їх розв’язання

Література:

1) Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник для вузов. / Под ред. проф. Р. С. Белкина. – М.: НОРМА (Изд. Группа НОРМА-ИНФРА М), 2010.

2) Курс криминалистики: В 3 т. – Т. ІІІ: Криминалистическая методика: Методика расследования преступлений в сфере экономики, взяточничества и компьютерных преступлений / Под ред. О. Н. Коршуновой и А. А. Степанова. – СПб.: Юрид. Центр пресс, 2004. – С. 171-173.

3) Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 3-є вид., перероб. та доп. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2011.

4) Кримінальне право України (Особлива частина): Навчальний посібник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Хохлова І.В., Шем`яков О.П. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 688 с.

5) Кримінальне право України (Особлива частина). Практикум: Навчальний посібник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Хохлова І.В., Шем`яков О.П. – Київ-Донецьк: Норд-Пресс, 2010. – 379 с.

6) Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окремі криміналістичні методики: Монографія / Кол. авторів: В.Ю. Шепітько, Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. – Х.: Право, 2006. – С. 624.

7) Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. проф. В. Ю. Шепітька. 2008. – С. 239.

8) Курків М. В., Понікарпов В. Д. Ревізії та перевірки за зверненнями правоохоронних органів: Навч. посіб. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.

9) Настільна книга слідчого / Панов М. І., Шепітько В. Ю., Коновалова В. О. та ін. – К., 2006 – С. 169.

Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю.

Криміналістична характеристика злочинів, пов'язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, має свої особливості, які стосуються в першу чергу виду господарської діяльності, її правового регулювання та способів учинення цих злочинів. Господарська діяльність у плані відповідальності за ст. 202 КК України має розглядатись як більш широке поняття, ніж поняття підприємництва, оскільки вона охоплює діяльність юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (необов'язково суб'єктів підприємництва, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування). Мета отримання прибутку і систематичність при цьому не є обов'язковими.

Господарська діяльність – це діяльність, пов'язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також із забезпеченням їхніх виробників необхідними ресурсами.

Сукупність господарських відносин та інститутів, що організують ці відносини, утворюють єдину систему, до якої належать підприємницька діяльність, банківська діяльність та інші види господарської діяльності. Законодавець, описуючи ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 202 КК України, використовує поняття «діяльність». Людська діяльність – це система свідомих цілеспрямованих дій, рухомих єдиним мотивом (або їх сполученням) і спрямованих на перетворення оточуючого світу, а також самої діючої особи.

У ст. 3 Господарського кодексу України господарською діяльністю визнається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову вартість. У деяких законах України поняття «підприємницька діяльність» розуміється як вид більш широкого за змістом виду діяльності – господарської діяльності. Зокрема, в абз. 4 ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» поняття «господарська діяльність» визначається так: будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт» (в редакції Закону від 23 грудня 2003 р.).

Отже, з огляду на ці поняття підприємницька діяльність – це дуже широка сфера діяльності, яка є одним із видів господарської та пов'язана з виробництвом, виготовленням та реалізацією продукції, виконанням робіт або наданням послуг суб'єктами господарювання (ст. 55 ГК). Як свідчить практика, в процесі виготовлення та реалізації продукції вчиняються й інші види злочинів, наприклад, привласнення або розтрата чужого майна (ст. 191 КК), обман покупців та замовників (ст. 225 КК), випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК) та ін.

Вважаємо за доцільне виокремити серед злочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності, дві групи злочинів:

1) злочини, пов'язані з порушенням порядку зайняття господарською (підприємницькою та банківською) діяльністю;

2) злочини, пов'язані з кримінальним банкрутством.

До першої групи треба віднести злочини, які охоплюють такі види кримінально караних діянь: порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК), порушення законодавства, яке регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203¹ КК), незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК), фіктивне підприємництво (ст. 205 КК), порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК).

До другої групи слід віднести такі види кримінально караних діянь: фіктивне банкрутство (ст. 218 КК), доведення до банкрутства (ст. 219 КК), приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК), незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК).

Загальними криміналістичними критеріями цих злочинів є ознаки способу вчинення злочину, обстановка вчинення злочину, предмет злочинного посягання, а також типові сліди, які зберегли на собі інформацію про подію злочину. Найбільш поширеними способами вчинення цих злочинів є:

- зайняття господарською (підприємницькою) діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії);

- здійснення господарської (підприємницької) діяльності, яка підлягає ліцензуванню,

- з порушенням умов ліцензування та ін.

Ознаки цих злочинів, як правило, відображаються в документах загального характеру (статутні), документах, які відображають здійснення господарських операцій (бухгалтерські), а також в документах, які підтверджують отримання дозволу на зайняття певним видом господарської (підприємницької) діяльності.

Розробка методик розслідування злочинів, учинених у сфері підприємницької діяльності, пов'язана з характером злочинів у сфері підприємництва, особливостями різних видів господарської діяльності, сукупністю і аналізом кримінально-правової характеристики відповідних видів злочинів, а також окремих положень цивільного, господарського та адміністративного регулювання господарської діяльності. У ст. ст. 42, 43 ГК України гарантується право громадян України, громадян інших держав і осіб без громадянства (крім тих категорій громадян, яким Закон забороняє займатися підприємницькою діяльністю), що не обмежені законом у правоздатності чи дієздатності, займатися підприємництвом. Підприємництво в цьому Законі визначається як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою одержання прибутку.

Така діяльність здійснюється фізичними й юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством. Крім того, для заняття підприємницькою діяльністю фізичні особи зобов'язані зареєструватися як суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства.

Отже, з огляду на загальні критерії класифікації методик розслідування і розроблення рекомендацій щодо розслідування окремих видів злочинів необхідно виділити підгрупи злочинів, пов'язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю:

1) злочини, пов'язані з порушенням порядку здійснення підприємницької діяльності;

2) злочини, пов'язані зі здійсненням забороненої підприємницької діяльності;

3) злочини, які вчиняються в сфері підприємницької діяльності та мають низку спеціальних ознак, пов'язаних з особливостями галузі господарювання.

До першої підгрупи належать злочини, пов'язані з порушенням порядку здійснення підприємницької і банківської діяльності (ст. 202 КК).

До другої підгрупи належать злочини, які вчиняються в процесі здійснення забороненої підприємницької діяльності. До них треба віднести такі злочини, як зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК), фіктивне підприємництво (ст. 205 КК).

Третя підгрупа злочинів характеризується наявністю спеціального предмета посягання і до них слід віднести такі злочини:

- порушення законодавства, яке регулює виготовлення, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт устаткування чи сировини для їх виготовлення (ст. 203¹ КК);

- незаконне виготовлення, збереження, збут чи транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК);

- порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК);

порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК).

Всі ці злочини поєднує порушення окремих заборон, установлених кримінально-правовим законодавством, що стосується господарської діяльності в сфері виробництва, виконання певних видів робіт, надання фінансових та інших видів послуг.

Предмет посягання стосовно злочинів, пов'язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, являє собою матеріальний об'єкт, виробництво (виготовлення) якого пов'язано з випуском продукції, що включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва, торгівлю, надання послуг, виконання робіт. Отже, предметом злочину виступають: виготовлена продукція, товари, виконані роботи, надані послуги особою, не зареєстрованою як суб'єкт господарювання для здійснення підприємницької, банківської діяльності, або їх грошовий еквівалент, отриманий в результаті здійснення господарської діяльності, яка потребує спеціального дозволу (ліцензії), чи на здійснення яких є обмеження або здійснення яких заборонено.

З огляду на положення Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» предметом злочинного посягання можуть бути, наприклад: вогнепальна зброя, боєприпаси до неї, холодна зброя; вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; спеціальні засоби, заряджені речовинами сльозоточивості та дратівливної дії, індивідуального захисту; спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв'язку та ін., виготовлення та реалізація яких здійснювалася без ліцензії та без реєстрації як суб'єкта господарювання. В ст. 2 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» з доповненнями від 11 січня 2001 р. передбачається, що ліцензування каналів мови, ліцензування в сфері електроенергетики і використання ядерної енергії, у сфері інтелектуальної власності, ліцензування виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами здійснюється відповідно до законів, що регулюють відносини в цих сферах.

Отже, предметом злочинних посягань, пов'язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, виступають матеріальні цінності у вигляді вироблених товарів чи продукції, на виготовлення якої необхідна ліцензія, або грошові кошти в національній чи іноземній (готівкові, безготівкові) валюті, отримані в процесі реалізації цієї продукції або виконанні роботи, послуги.

Найвагомішими в структурі розглядуваних злочинів є діяння, пов'язані з виготовленням тих чи інших видів кримінальної продукції (товарів) (кримінальна продукція – предмети і документи, заборонені у цивільному обороті), а також з видозміною (переробленням, підробленням) різних предметів, документів та інших об'єктів, що випускаються (виготовляються) в господарській сфері. Матеріальні цінності виступають безпосереднім предметом злочинів і найчастіше у вигляді сировини, полуфабрикатів, готової продукції або окремих видів брухту. До матеріальних цінностей належать активи, які: утримуються для подальшого продажу при умовах звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг; а також при управлінні підприємством.

Запаси визнаються активом тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість можу бути вірогідно визначена. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку активи (запаси) включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробленням і зборкою деталей, вузлів, виробів і незавершених виробничих процесів;

- готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу та відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (одержані) і утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані строком не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського та лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до даного Положення (стандарту).

В деяких випадках до них належать технологічне обладнання, комплектуючі станків, механізмів тощо.

Найбільш цінними з погляду методико-криміналістичного забезпечення виявлення і розкриття названих злочинів є поділ предмета злочинних посягань, пов'язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, на декілька груп:

1) предмети, пов'язані з виготовленням продукції, розрахованої на використання при вчиненні інших злочинів (наприклад, незаконне виготовлення вибухових пристроїв і вогнепальної зброї для злочинних угруповань або виготовлення наркотичних засобів);

2) предмети, пов'язані з виготовленням продукції, використання якої не стосується подальшої злочинної діяльності (наприклад, технологічне обладнання для виготовлення лікарських препаратів, вино-горілчаних виробів, товарів побутового призначення);

3) предмети, що є товаром (продукцією), яка тільки реалізується (продається), але на реалізацію якої необхідна ліцензія (наприклад, на роздрібну торгівлю ветеринарними медикаментами і препаратами, лікарськими засобами);

4) грошові кошти в національній чи іноземній (готівкові, безготівкові) валюті, одержані в результаті здійснення певних видів послуг, робіт, на які потрібний спеціальний дозвіл (ліцензія).

Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запиту. Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Грошові кошти як предмет злочинного посягання є уніфікованим параметром оцінки виготовленого товару або оцінки результату виконання робіт, надання послуг. Крім того, слід пам'ятати, що підприємницька діяльність спрямована на одержання прибутку. Як свідчить практика, саме прибуткові види діяльності і підлягають обов'язковому ліцензуванню. Зазначена диференціація предмета злочину важлива з погляду виявлення своєрідності механізмів учинення і слідоутворення злочинів тієї чи іншої групи та врахування їх при розроблені криміналістичних рекомендацій.

2. Питання побудови слідчих версій та планування розслідування

Процес планування розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, передбачає вміле поєднання слідчих дій з оперативно-розшуковими заходами, координацію слідчої та оперативно-розшукової діяльності, вибір і проведення тактичних операцій відповідно до сформованої у певний момент слідчої ситуації з урахуванням уже наявної інформації про криміналістичну характеристику злочину.

Для планування розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, характерно те, що на початковому етапі розслідування вихідна інформація визначається обмеженістю, фрагментарністю про злочинну подію, особу злочинця, спосіб вчинення злочину та інші істотні обставини. При складанні плану розслідування по даній категорії кримінальних справ, необхідно обов’язково дотримуватись форми плану розслідування. В основі планування розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, знаходиться формування версій.

До загальних версій про характер події, що відбулася, при розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, треба віднести:

1) мають місце ознаки вчинення порушення господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню або що до якої є заборона;

2) має місце свідомо неправдиве повідомлення або неправдиве показання про вчинення злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю;

3) ознаки злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, відсутні і має місце інший злочин або адміністративне правопорушення.

Серед типових версій важливе місце посідають припущення стосовно господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню:

1) які вимоги ліцензування господарської діяльності було порушено;

2) які вимоги до установленого порядку державної реєстрації суб’єкта господарювання було порушено;

3) характер і зміст виконуваних ліцензійних господарсько-фінансових операцій;

4) яка ліцензійна продукція (послуги, роботи) виготовлялась і де вона реалізовувалася;

5) де і на якому обладнанні виготовлялась продукція (апарати, пристрої, прилади, агрегати тощо);

6) який спосіб виготовлення ліцензійної продукції (домашні умови, кустарне виробництво, відкриття підпільного цеху тощо).

До типових версій треба віднести і версії стосовно особи, яка вчинила злочин: 1) злочин вчинено фізичною особою або зареєстрованою як підприємець; 2) злочин, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, вчинено з використанням підставної юридичної (фізичної) особи; 3) злочин вчинено у співучасті з представником договірного контрагента (одні особи виготовляють ліцензійну продукцію, інші – реалізовують); 4) злочин вчинено організованою злочинною групою, створеною для здійснення тільки цієї господарської діяльності.

Використання інших даних про вчинений злочин дозволяє висунути версії: про шляхи створення (придбання) підприємства з метою прикриття незаконної діяльності (зі значенням якої саме), а також стосовно способу вивчення злочину; коло осіб, які брали участь у виконанні конкретної фінансово-господарської операції (як суб’єкти даного злочину, та і інші особи), їх посадові і функціональні обов’язки; визначення характеру і розміру збитків, заподіяних державі, підприємству та ін.

Аналіз практики показує, що способи вчинення злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, і сформована слідча ситуація впливають на висунення версій та їх перевірку, а також на планування розслідування. При розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, треба враховувати, що окремі види господарської діяльності, особливо з виготовлення та реалізації окремих ліцензійних товарів, неможливо здійснити без створення організованої злочинної групи. Використання такої інформації дозволяє висувати версії про наявність організованої злочинної групи без корупційних зв’язків; наявність організованої групи з корупційними зв’язками; мету організованої групи, її склад, способи вчинення нею злочинів, пов’язаних з ліцензійною господарською діяльністю.

В процесі складання плану розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, слідчий повинен визначити коло обставин, які підлягають обов’язковому з’ясуванню. Перелік обставин, що підлягають з’ясуванню по кримінальній справі, регламентовано ст. 64 КПК України, а стосовно злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, при проведенні слідчих дій підлягають доказуванню такі обставини:

– існуючий порядок державної реєстрації і видачі ліцензій на види господарської діяльності, що підпадають під дозвільну систему, а також на банківську діяльність або окремі банківські операції;

– підстави і дотримання встановленого порядку державної реєстрації, одержання ліцензії, порядок виконання ліцензійних умов суб’єктом господарювання, який здійснює ліцензійну діяльність;

– характеристика суб’єкта господарської діяльності (найменування, місцезнаходження, вид діяльності, структура, його мета і завдання);

– характер і зміст виконуваних ліцензійних господарсько-фінансових операцій. Як правило, у кримінальній справі серед матеріалів дослідчої перевірки, якщо її проведено якісно, вже містяться первинні документи (довідки, акти аудиторської перевірки чи ревізії, пояснення тощо), котрі підтверджують, що у юридичної або фізичної особи відсутня державна реєстрація чи ліцензія на виконання окремих господарських операцій і що господарська діяльність здійснюється з порушенням встановленого законом порядку реєстрації або ліцензування. Тому знову перевіряти дійсність довідок про видачу свідоцтва про державну реєстрацію або ліцензію на господарську (підприємницьку, банківську) діяльність та запитувати їх повторно немає необхідності. Але слідчий повинен допитати як свідка співробітника відповідного органу, що видає свідоцтво про державну реєстрацію чи ліцензію на проведення господарських (банківських) операцій, особливо коли у нього виникли сумніви;

– час, місце виготовлення, зберігання та реалізації ліцензійної продукції;

– час, місце (територія) виконання робіт, надання послуг, на які

потрібна ліцензія. Як правило, місцем вчинення цього злочину є територія, на якій здійснювалася незаконна господарська діяльність, де працювала дана організація, тобто її фактична, а не юридична адреса. На практиці нерідко трапляються випадки, коли організацію зареєстровано на підставну особу за однією адресою, а незаконною діяльністю від її імені займаються інші особи на іншій території. У такому випадку місцем вчинення злочину повинно бути місце фактичного вчинення злочину, тобто територія, на якій здійснювалися ліцензійні господарські операції;

– характер і зміст нормативних актів, положення яких було порушено при вчиненні злочину (реєстраційних або ліцензійних);

– кількість (розмір) випущеної і реалізованої продукції, її номенклатура, асортимент, вартість;

– з якою метою використовувалася виготовлена продукція, в яком місці та ким;

– відомості про майно підприємства, наявність рахунків в установах банку і рух грошових коштів;

– мета здійснення незаконної господарської діяльності, механізм злочинної діяльності;

– способи вчинення злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю;

– розмір прихованих доходів (прибутку), загальний розмір заподіяних державі матеріальних збитків;

– коло осіб, які брали участь у виконанні конкретної фінансово-господарської операції (як суб’єкти даного злочину, так й інші особи), їх посадові і функціональні обов’язки;

– які дії виконувались конкретними особами при здійсненні фінансово-господарських операцій (водій – привозив продукцію, експедитор – займався підбиранням місць реалізації продукції тощо);

– соціальна, професійна і кримінальна характеристика осіб, які брали участь у діяльності суб’єкта господарювання;

– наявність в діях зазначених осіб ознак інших злочинів (недбалість, посадове підроблення, шахрайство з фінансовими ресурсами та ін.);

– обставини, що сприяли вчиненню злочинів. Обов’язковому встановленню і доведенню по кримінальній справі підлягають причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, обставини, через які стало можливе здійснення незаконних господарських операцій. До таких можуть належати, зокрема, відсутність відповідного контролю за діяльністю даної організації з боку органів влади, органів внутрішніх справ, податкової інспекції, що обслуговують територію, на якій проводилися незаконні господарські операції. Як правило, кредитна організація або банк займають окреме велике приміщення або його орендовану частину, дають рекламу по здійсненню окремих ліцензійних господарських операцій. Все це не повинно залишатися поза контролем місцевих органів влади і правоохоронних органів;

– справжність або підробленість поданих у справі установчих і реєстраційних, ліцензійних документів;

– дійсність відомостей про господарський або фінансовий стан підприємства, установи та причетних до вчинення злочину осіб;

– визначення характеру і розміру збитків, заподіяних державі, підприємству, громадянину;

– встановлення наявності або відсутності в діянні ознак діяльності організованої злочинної групи;

– наявність причинного зв’язку між діями винних осіб і наслідками, що настали;

– винність осіб, підозрюваних у вчиненні злочині, і його мотиви;

– умови, що сприяють вчиненню злочину (недосконалість правового

регулювання ліцензійних господарських операцій, недостатня автоматизація операцій, недосконалість програмного забезпечення тощо).

В плані розслідування мають відображатись усі обставини, що підлягають доказуванню по кримінальних справах, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю. В процесі планування розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням порядку зайняття господарською діяльністю, необхідно враховувати, що обставини можуть скластися і так, що відомими стають факти неофіційної реалізації сировини з підприємства-виробника чи бази або факти переміщення готової продукції без належного її оформлення, в той час як не встановлено її виробника і споживача. Це особливо характерно для однорідної продукції, що виготовляється різними підприємствами.

Наши рекомендации